Постанова

від 12.12.2023 по справі 755/20953/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12грудня 2023 року

м. Київ

справа № 755/20953/21

провадження № 61-6263св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глушко Марта Сергіївна, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, у складі судді Коваленко І. В., від 30 грудня

2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., від 29 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінресурс»), публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про визнання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором недійсним.

2. Позов обґрунтований тим, що14 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», ліквідація якого здійснюється на підставі постанови правління НБУ № 356

від 04 червня 2015 року, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101/ЖР/62/2008-840, за умовами якого банком надано клієнту кредит в розмірі 184 384,95 доларів США зі сплатою процентів за ставкою 14,49% річних, а також договір іпотеки. Того ж дня ВАТ «КБ «Надра» та

ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що виникають з кредитного договору.

3. 12 грудня 2018 року ПАТ «КБ «Надра» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором та договорами іпотеки і поруки на користь ТОВ «ФК «Укрфінсерсурс» на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги.

4. Позивач вважає, що договір від 12 грудня 2018 року був укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки в момент здійснення відступлення прав вимоги у ПАТ «КБ «Надра» було відкликано банківську ліцензію. Крім того, станом на 12 грудня 2018 року зобов`язання за вказаним кредитним договором були виконані в повному обсязі.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір № 101/ЖР/62/2008-840 про відступлення прав вимоги

від 12 грудня 2018 року, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Укрфінресурс».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня

2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 29 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір відступлення прав вимоги за кредитним договором не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а доводи позивача про те, що станом на момент укладення оспорюваного договору зобов`язання по кредитному договору були погашені є недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Глушко М. С. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. 27 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Глушко М. С. подала касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у цивільній справі № 755/20953/21.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17,

від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц,

від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17,

від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, від 03 липня 2019 року у справі № 639/4836/17-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19,

від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

12. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Стверджує, що оспорюваний договір від 12 грудня 2018 року має ознаки факторингу, оскільки за його умовами відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі грошової вимоги, а тому спірний договір не відповідає вимогам статті 513, 519 ЦК України.

14. Звертає увагу, що позивачу не надано доказів того, що відступлення права грошової вимоги дійсно мало місце.

15. Зауважує, що на момент укладення оспорюваного правочину щодо відступлення прав вимоги у ПАТ «КБ «Надра» було відкликано банківську ліцензію.

16. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. На момент укладення оспорюваного договору банк вже не володів правом вимоги до боржника, оскільки набрала законної сили ухвала суду про завершення ліквідаційної процедури.

17. Також наголошує, що апеляційним судом не було взято до уваги клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

18. У липні 2023 року ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ФК «Укрфінресурс» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

19. Наголошують, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно банку та вживає заходи, зокрема щодо його продажу.

20. Вказують, що оспорюваний договір був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок якої регулюється, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

21. Зауважують, що у розглядуваній справі позивачем не доведено порушення його прав.

22. У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глушко М. С. подала до Верховного Суду відповідь на відзив ПАТ «КБ «Надра», в якому наполягає на задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи встановлені судами

23. 14 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101/ЖР/62/2008-840, з додатковими угодами № 1-3 до нього від 16 березня 2010 року, 10 серпня 2010 року, 14 грудня

2010 року, за умовами яких банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 144 025,81 доларів США (сума уточнена в ході укладення додаткових угод та погоджена в розмірі 107 444,29 доларів США), строком до 10 травня 2028 року, відсоткова ставка визначена в розмірі 14,49% річних.

24. 14 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору

№ 101/ЖР/62/2008-840 від 14 травня 2008 року, передає в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 .

25. 14 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 101/ЖР/62/2008-840 від 14 травня

2008 року.

26. На підставі постанови Правління Національного банку України

від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», того ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра» з 06 лютого 2015 року строком на три місяці, який було продовжено до 05 червня 2015 року.

27. Відповідно до постанови Правління Національного банку України

від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

28. Строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» неодноразово продовжувались.

29. 12 грудня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» укладено договір № 101/ЖР/62/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-09-18-000075-b

від 20 листопада 2018 року, складеним ТОВ «Національна електронна біржа», кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність вимоги до позичальника за кредитним договором

№ 101/ЖР/62/2008-840 від 14 травня 2008 року з додатковими угодами до нього.

30. Додатками № 2 та № 3 до вказаного договору є форма повідомлення позичальника про відступлення прав вимоги та акт приймання-передачі оригіналів документів.

31. Згідно копії протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-09-18-000075-b від 20 листопада 2018 року, на електронному аукціоні було реалізовано лот F51GL33676 - право вимоги за кредитним договором

№ 101/ЖР/62/2008-840 від 14 травня 2008 року з забезпеченням (квартира), власник активів ПАТ «КБ «Надра», стартова ціна лоту 3 027 066,61 грн, ціна продажу лоту 696 271 грн, переможець ТОВ «ФК «Укрфінресурс». Найменування банку - замовник ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

32. 04 грудня 2018 року ТОВ «ФК «Укрфінресурс» здійснено оплату за лот F51GL33676 придбаний на електронному аукціоні.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

39. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

41. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

42. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

43. Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

44. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом

45. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

46. Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

47. За змістом статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

48. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

49. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

50. Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

51. Таким нормативно-правовим актом є Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388 (далі - Положення № 388).

52. Згідно пунктом 4 розділу VІІ Положення № 388 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, Фонд отримує від організатора торгів протокол відкритих торгів (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше

20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку та здійснення переможцем таких відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих дня та не може закінчуватись пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

53. Судами встановлено, що право вимоги за кредитним договором

№ 101/ЖР/62/2008-840 від 14 травня 2008 року, з додатковими угодами до нього, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , було відступлено (продано) ТОВ «ФК «Укрфінресурс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) у складі лоту F51GL33676, які відбулись

20 листопада 2018 року, оформлених протоколом електронного аукціону

№ UA-EA-2018-09-18-000075-b.

54. 12 грудня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра»та ТОВ «ФК «Укрфінресурс» укладено договір № 101/ЖР/62/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги.

55. Положення нормативно-правових актів, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанови Верховного Суду від 16 грудня

2020 року у справі № 640/14873/19, від 08 лютого 2023 року у справі

№ 761/11546/21.

56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19-ц (провадження № 14-181цс20) зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

57. Договір № 101/ЖР/62/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 12 грудня 2018 року укладений між відповідачами у відповідності до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення № 388.

58. Щодо доводів заявника про те, що зобов`язання за кредитним договором було повністю виконане на момент укладення оспорюваного правочину, тобто фактично було відступлене недійсне право вимоги, Верховний Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року в справі № 910/19199/21, згідно з якими у разі, якщо буде встановлено, що первісний кредитор передав новому кредитору вимогу, яка припинилася, це є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога. Так само зміна розміру заборгованості за кредитним договором не впливає на дійсність/недійсність договору, за яким була передана вимога за відповідним кредитним договором.

59. Таким чином, питання наявності та/або розміру заборгованості за кредитним договором не є предметом доказування у розглядуваній справі, оскільки не впливає на дійсність оспорюваного правочину на момент його укладення.

60. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачами дотримано приписів чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору про відступлення прав вимоги, а права позивача внаслідок укладення оспорюваного договору порушені не були, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

61. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 10 травня

2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі

№ 591/4552/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010,

від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 22 червня 2020 року

у справі № 177/1942/16-ц, від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18,

від 03 липня 2019 року у справі № 639/4836/17-ц, від 04 червня 2020 року

у справі № 910/1755/19, від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-ц,

від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г, на які заявник посилається у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження судових рішень.

62. Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що доводам клопотання представника позивача про відкладення судового засідання була надана належна оцінка, з якою погоджується і Верховний Суд.

63. Також з урахуванням того, що доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Водночас суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

65. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глушко Марта Сергіївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников