Постанова

від 02.01.2023 по справі 120/18261/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/18261/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

02 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Дівія» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона В.М. в інтересах держави Северинівської сільскої ради до Управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «Дівія» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати виданий Управлінням Державного агенства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" дозвіл №5 від 11.01.2019 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), з метою здійснення промислового вилову риби згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації Сербинівського водосховища від 20.09.2017.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "ВКП "Дівія" здійснює рибогосподарську діяльність на Сербинівському водосховищі, що розташоване на річці Рів, згідно Режиму рибогосподарської експлуатації від 20.09.2017.

04.01.2019 ТОВ "ВКП "Дівія" звернулося до відповідача із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах), з доданими до неї документами, передбаченими Порядком видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 801 (далі Порядок № 801).

За результатами розгляду відповідної заяви Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 11.01.2019 видано ТОВ "ВКП "Дівія" дозвіл № 5 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме на Сербинівському водосховищі, що розташоване на річці Рів, терміном дії з 11 січня 2019 року по 10 січня 2024 року.

Відповідач як і третя особа переконують суд в тому, що законодавство яке врегульовує рибогосподарську діяльність на водоймах на підставі Режимів рибогосподарської експлуатації та сам Порядок № 801 не визначають обов`язку суб`єктів господарювання надавати договори на право користування об`єктами водного фонду в якості підстав для видачі відповідних дозволів.

Втім, прокурор вважає, що видаючи такий дозвіл відповідачем залишено поза увагою ту обставину, що стаття 17 Закону України «Про тваринний світ», на підставі якої розроблено в тому числі і підзаконні правові акти, якими врегульовується порядок видачі відповідних дозволів, вимагає наявність у суб`єкта товарного рибного господарства оформленого права користування об`єктом водного фонду, як обов`язкову умову для використання такого об`єкту і, відповідно, для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

Отже, визначальним правовим (спірним) питанням, яке необхідно вирішити в межах даного спору є те, чи правомірним є здійснення спеціального використання водних біоресурсів на певному водному об`єкті за відсутності у суб`єкта господарювання права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, рибогосподарська діяльність на водоймах, що здійснюється за Режимами рибогосподарської експлуатації регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 (далі Інструкція № 4) та Порядком здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 992.

Водночас процедура видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) врегульовано відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 801 (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваного Дозволу).

Згідно п. 2 Порядку № 801 дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом (далі - дозвільний орган). Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктами 3, 5 Порядку № 801 передбачено, що для одержання дозволу суб`єкт господарювання подає такі документи: заяву про одержання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах); довідку про наявність у суб`єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) (далі - довідка). Якщо територіальні органи або наукові установи (організації, підприємства) не можуть власними силами здійснювати контрольний або дослідний вилов, у довідці зазначаються рибальські судна (плавзасоби), знаряддя лову та рибоприймальні пункти співвиконавця; програму виконання робіт, в якій визначені методи, мета та завдання робіт, типи і кількість рибальських суден (плавзасобів), назва і кількість необхідних знарядь лову, в разі здійснення вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, контрольного вилову водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури.

Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або письмове повідомлення про відмову у видачі такого дозволу видається протягом п`яти робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання пакета документів, необхідних для одержання дозволу.

Разом з тим, вичерпні підстави для відмови суб`єктові господарювання у видачі дозволу наведені в п. 6 Порядку № 801, які дійсно не передбачають можливості відмови у видачі заявнику дозволу у зв`язку з неподанням ним доказів на підтвердження права користування рибогосподарським водним об`єктом.

В свою чергу, спірні у цій справі правовідносини врегульовані, не тільки означеними вище підзаконним нормативно-правовим актами, а й, зокрема, Водним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України від 13.12.2001 № 2894-III «Про тваринний світ» та Законом України від 08.07.2011 N 3677-VI "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

Статтями 3, 4 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, в тому числі і штучні водойми (водосховища, ставки) і канали. А до земель водного фонду належать землі, зайняті, серед іншого, водосховищами.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (ст. 6 Водного кодексу).

Як зазначено у статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування згідно статті 47 Водного кодексу України здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Тобто, здійснення рибогосподарської діяльності передбачає можливість здійснення спеціального водокористування.

При цьому за визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", під рибогосподарською діяльністю розуміється діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

Промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Як зазначено у статті 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" використання водних біоресурсів також здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає:

промислове рибальство;

вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов);

контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів;

меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу;

вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури;

любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.

Таким чином, використання водних біоресурсів може здійснюватися у порядку загального та спеціального користування. Загальне використання водних біоресурсів здійснюється без вилучення їх з природного середовища або у порядку любительського і спортивного рибальства. Спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме: режиму промислу або режиму рибогосподарської експлуатації.

Як встановлено з матеріалів справи, оспорюваний дозвіл № 5 від 11 січня 2019 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) видано ТОВ "ВКП "Дівія" відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації від 20.09.2017, погодженого відповідно до п. 2.3 Інструкції № 4 територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватиметься діяльність, а також Державним агентством рибного господарства України.

За змістом п. 2.8 цієї Інструкції № 4 користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів (ВЖР) у цьому рибогосподарському водному об`єкті.

Отже, при отриманні погодження Режиму користувачам надаються в користування лише водні біоресурси, а не сам водний об`єкт чи земельна ділянка під ним, позаяк режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є правовстановлюючим документом, яким надається право користування землями водного фонду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

В силу частин четвертої та п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, використання земель водного фонду фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому, у разі перебування земель водного фонду у власності або постійному користуванні відповідних суб`єктів, у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням з постійними землекористувачами або за згодою власників.

Слід враховувати, що ТОВ "ВКП "Дівія" як на час видачі оспорюваного Дозволу № 5 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 11.01.2019 так і на час звернення прокурора із цим позовом до суду не мало права користування робогосподарським водним об`єктом Сербинівське водосховищем.

Стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачає, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Саме тому, застосування положень Інструкції № 4 та Порядку № 801 з ігноруванням вимог статті 17 Закону України «Про тваринний світ» є недопустимим, оскільки останнім регламентовано не тільки спеціальне використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах, а й порядок його здійснення, який не може відбуватися за відсутності належного права користування земель водного фонду.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, де розглядалися подібні позовні вимоги, сформував правовий висновок який полягає у наступному: «Зі змісту наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів, які є частиною тваринного світу, здійснюється на підставі дозволу, що видається у встановленому законом порядку, у тому числі за наявності права користування відповідним рибогосподарським водним об`єктом, оформленим за погодженням з постійним користувачем земельної ділянки.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ФОП не має правовстановлюючого документа на користування водосховищем Іршанське або його частиною або документа, який підтверджує погодження спеціального використання водних біоресурсів з постійним землекористувачем водосховища Іршанське, на якому здійснюється спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації».

Тобто, у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обласне Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства неправомірно видало суб`єкту господарювання дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) за відсутності права користування водним об`єктом.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин слід застосовувати зазначені вище правові висновки Верховного Суду при розгляді цієї адміністративної справи, де, за досліджених судом обставин, у ТОВ "ВКП "Дівія" також є відсутніми правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою та водним об`єктом «Сербинівське водосховище».

Верховний Суд у згаданій вище постанові від 19.11.2019 якраз і звернув увагу на те, що в межах спірних правовідносин підлягають до застосуванню не положення Інструкції № 4, яка визначає порядок погодження режиму рибогосподарської експлуатації, а саме норми Водного кодексу України (стаття 85), Земельного кодексу України (статті 59, 125) та Закон України "Про тваринний світ" (стаття 17). У зв`язку із цим посилання відповідача та третьої особи у своїх заявах на відсутність у діючому законодавстві приписів, які передбачають необхідність отримання суб`єктом господарювання, що здійснює спеціальне використання водних біоресурсів, права користування водним об`єктом є безпідставними, адже відсутність положень у нормах, які передбачають порядок видачі Дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, не виключає субсидіарного регулювання спірних правовідносин іншими нормативними актами.

Варто звернути увагу і на посилання відповідача та третьої особи, про те, що остання є користувачем виключно водних біоресурсів, і при отриманні Режими рибогосподарської експлуатації не йшла мова про використання води або землі під водою.

З цього приводу слід зазначити, що згідно статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини."

У абз. 2 ч. 1 ст. 34, ч.ч. 1, 3 ст. 36 вказаного Закону зазначено, що суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.

Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Однак, вказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т. ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, оскільки використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т. ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 № 923/213/1816.

Водночас з`ясовано, що з часу набрання чинності Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» - 27.05.2021, особою, уповноваженою розпоряджатися Сербинівським водосховищем є Северинівська сільська рада.

Положеннями п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів, зокрема, районних, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності, засновником яких є районні, міські ради, об`єднані територіальні громади. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розроблення, затвердження і виконання відповідних місцевих бюджетів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як слідує із листа Северинівської сільської ради від 03.12.2021 № 936, адресованого спеціалізованій екологічній прокуратурі (на правах відділу) Вінницької обласної прокуратури, наявність у ТОВ "ВКП "Дівія" дозвільного документа на спеціальне використання водних біоресурсів на Сербинівському водосховищі, обмежує право сільської ради щодо належного розпорядження вказаним об`єктом водного фонду, оскільки використання водних біоресурсів нерозривно пов`язано із використання водного об`єкту.

Відтак, Северинівська сільська рада, як власник земельної ділянки на якій розташоване Сербинівське водосховище, дійсно є належним позивачем у справі незважаючи на ту обставину, що до 27.05.2021 розпорядження цією землею здійснювалося іншим органом виконавчої влади.

Беручи до уваги викладені обставини, оскільки ТОВ "ВКП "Дівія" не має правовстановлюючого документа на користування Сербинівським водосховищем або його частиною, тому відповідачем (на той час Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області) неправомірно видано такому підприємству дозвіл № 5 від 11 січня 2019 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що у даний час призводить до порушення права органу місцевого самоврядування на повноцінне розпорядження комунальною власністю та в цілому зачіпає інтереси держави в особі Северинівської сільської ради.

За таких обставин оскаржуваний дозвіл № 5 від 11 січня 2019 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Дівія» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.