Ухвала

від 26.12.2022 по справі 348/3355/13-ц

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3355/13-ц

26 грудня 2022 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: прокурора - Криклія Л.В.,

заявника (відповідача) - ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката - Думич О.І.,

представників Переріслянської

сільської ради Надвірнянського району

Івано-Франківської області - Капущак О.Р., Боднара В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі за позовом прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, третя особа на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою, заінтересовані особи: Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі за позовом прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, третя особа на стороні позивача: ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Просила суд визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи у справі №348/3355/13-ц, видані на виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2021 року, у частині, що стосується зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,0064 га., по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, адвокат - Думич О.І. вимоги заяви підтримали в повному обсязі з підстав, наведених в ній та просили її задоволити.

Прокурор Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_1 в зв`язку з її необгрунтованістю та безпідставністю. Вважає, що вона подана з метою затягування виконання рішення суду, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Представники Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Капущак О.Р., ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що рішення від 16.02.2022 року прийняте на підставі виданих правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Однак при визначенні координат поворотних точок були допущені помилки.

Зазначили, що сільська рада не може стверджувати про самовільне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки їхні представники не були присутні при встановленні межових знаків, коли виготовлялась технічна документація, хоча на їхню думку, представники сільської ради повинні були бути.

Своїм рішенням про залишення ширини АДРЕСА_1 у межах фактично існуючих розмірів, сільська рада підтримала приватизацію в межах землеволодіння, а не землекористування.

Вказали, що у вирішенні заяви ОСОБА_1 вони покладаються на розсуд суду.

В подальші судові засідання останні не прибули, натомість від Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на адресу суду надійшла заява за підписом сільського голови про розгляд справи без участі їхнього представника.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання також не прибули, разом з тим надіслали на адресу суду заяви про розгляд заяви ОСОБА_1 без їхньої участі.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 просили суд відмовити з мотивів, викладених в поданих ними заявах.

Представник ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання також не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області повідомлялося заздалегідь та належним чином. Про причини неявки представник даної заінтересованої особи суд не повідомив.

Розглянувши заяву, вислухавши пояснення учаників процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно дост.4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Судом встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2021 року було задоволено позови прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ухвалено:

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області площею 0,0044 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 та проїжджу частину вул. Мазепи.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 - 640 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , Переріслянській сільській раді, Надвірнянського району, Івано-Франківської області на користь держави 908 гривень 00 копійок судового збору.

Згідно ухвали суду від 30.07.2021 року постановлено виправити описку в резолютивній частині короткого викладу та повного тексту вказаного рішення і у другому абзаці його резолютивної частини рішення читати:

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області площею 0,0064 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.10.2021 року, за результатом апеляційного перегляду, зазначене рішення суду першої інстанції було залишене без змін і відповідно - 20.10.2021 року набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.07.2022 року, за результатом касаційного перегляду, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20.10.2021 року також було залишено без змін.

Разом з тим, у своїй постанові Верховним Судом зазначено, що «… Оскільки перегляд справи в касаційному порядку завершено, відсутні підстави для вирішення Верховним Судом клопотання ОСОБА_1 щодо зупинення виконання оскаржених судових рішень».

На виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2021 року було видано виконавчі листи, які пред`явлені до примусового виконання і перебувають на виконанні Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Проте, в подальшому ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зокрема у частині, що стосується зобов`язання її усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,0064 га., по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Суд констатує, що згідно із ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» вказано, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать пропомилковувидачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Частиною 1 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, вказаною частиною статті передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на зміст зазначеної норми, Верховний Суд надав роз`яснення у тексті своєї постанови від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц, що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, слід зазначити, що питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в більшому ступені грунтується на явних, зрозумілих та безсумнівних обставинах видачі або подальшого виконання виконавчого листа за матеріально-правовими та процесуально-правовими критеріями, які, у свою чергу, зводяться до висновку щодо неможливості збереження виконавчої сили виданого документа задля досягнення мети цивільного судочинства, що полягають як у можливості захисту порушеного або невизнаного права, так і в недопущенні зловживання цивільними правами та підтримання невиправданого, безпідставного інтересу.

Що стосується посилання заявника і її представника на відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, суд зазначає наступне:

Прокурор пред`являючи до суду вказану позовну заяву виходив з наявності на те підстав, а саме порушення інтересів держави. В подальшому у зв`язку із реформуванням органів прокуратури, такі функції як представництво інтересів держави закріплено у статті 1311 Конституції України та ст.23 ЗУ «Про прокуратуру». Вказані норми знайшли своє відображення у численних судових рішеннях в тому числі у постановах Верховного Суду.

Таким чином, прокурор здійснює представництво інтересів держави у випадку якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу.

Твердження заявника, що спірна земельна ділянка на даний час не є державною формою власності, а перейшла у комунальну власність, і тому відсутні підстави для участі прокурора у судовому процесі є помилковим, оскільки внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на час подання позову - державної власності, а на даний час - комунальної власності, вчинено порушення вимог земельного законодавства.

Вказаний факт встановлено рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій. Протиправне вибуття із володіння органу місцевого самоврядування земельної ділянки проїжджої дороги становить явно суспільний інтерес, оскільки порушено вимоги законодавства в частині набуття права власності за землю, чим порушено принцип законності, а тому наявні підстави для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Окрім того, варто зазначити, що судове рішення набрало законної сили у зв`язку із чим відсутні підстави для оспорювання підстав для представництва інтересів держави в суді.

Також не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що нею не самовільно встановлено бетонну огорожу, а за вказівкою інженерів-геодезистів, оскільки ще під час його будівництва ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки, тобто останній було достеменно відомо про порушення земельного законодавства, що встановлено у судовому рішенні.

Вищезазначені посилання заявника ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки рішення суду було ухвалене 19.07.2021 року і 20.10.2021 року набрало законної сили, а тому саме до його ухвалення, тобто в процесі розгляду справи по суті сторона боржника (відповідача) мала змогу доводити вказані обставини.

Крім того, як констатовано Верховним Судом, «… Розгляд справи№348/3355/13-цбуло розпочато у листопаді 2013 року, а отже відповідач мала достатньо часу для доведення своїх заперечень проти позову та надання відповідних доказів в судах попередніх інстанцій».

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст.ст.79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подаючи заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання заявником не наведено достатніх підстав для її задоволення. Фактично ОСОБА_1 оспорює рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому, заявником не надано достатніх та допустимих доказів за якими суд може встановити, що виконавчі листи було видано помилково, або відсутній обов`язок боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням, та не доведено інші обставини, за яких виконавчі листи є такими що не підлягають виконанню.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 , викладені в її заяві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по справі за № 348/3355/13-ц, не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеногост.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до наступного висновку.

З оглядуна всізазначені вище,повно тавсебічно з`ясованіобставини,встановивши правовідносини,які випливаютьіз встановленихобставин таправові норми,які підлягаютьзастосуванню доцих правовідносин,суд прийшовдо висновку,що взадоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по даній справі, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 354, 432 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі за позовом прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, третя особа на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст ухвали

складено 30.12.2022 року.