Постанова

від 20.02.2023 по справі 348/3355/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/3355/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/307/23

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 26 грудня 2022 року в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, по справі за позовом прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, третя особа на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 19.07.2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.10.2021 року та постановою Верховного Суду від 14.07.2022 року, задоволено позови прокурора Надвірнянського району (прокурора Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району площею 0,0064 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді Надвірнянського району самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Зобов`язано ОСОБА_2 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 та проїжджу частину АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчі листи, які пред`явлені до примусового виконання і перебувають на виконанні Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Просила суд визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи у справі №348/3355/13-ц, видані на виконання рішення Надвірнянського районного суду від 19.07.2021 року, у частині, що стосується зобов`язання її усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,0064 га., по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Зазначала, що у зв`язку з зміною обставин справи, у боржника відсутній обов`язок виконання судового рішення.

Вказала що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку та даних державного земельного кадастру, відповідно ніхто не може втручатись у право власності особи. Знесення огорожі, яка встановлена на земельній ділянці, що перебуває у власності особи буде порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим. Саме власник - ОСОБА_2 - має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та не може бути позбавлена права власності, так як таке є непорушним.

Сільська рада, як єдиний компетентний орган у сфері земельних відносин вирішила залишити межі дороги у фактичних розмірах, тобто з усіма фактичними огорожами, встановленими у межах АДРЕСА_1 , що буде враховано під час складення нового генерального плану села Волосів. Суд не може втручатись у повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки саме цей орган володіє дискреційними повноваженнями у сфері земельних відносин та благоустрою. Так як сільська рада визначила нові межі дороги, судове рішення не може бути виконаним.

На думку заявниці знесення огорожі протяжністю 24,29 м для звільнення 6 квадратних метрів «накладки» не є таким, що переслідує легітимну мету та є незаконним втручанням держави у право власності особи.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 26 грудня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 адвокат Думич О.І. подала апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтовано, постановленою з порушенням норм процесуального права, за неповного дослідження обставин справи.

Апелянт вказує, що суд безпідставно не звернув уваги на аргументи, викладені у заяві.

Зокрема, судом не враховано відсутність у боржника обов?язку з виконання рішення суду з певних причин, а саме: спірна земельна ділянка (так зване «захоплення», «накладення») перебуває у власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку та даних державного земельного кадастру, а відтак ніхто не може втручатись у право власності особи. Знесення огорожі, яка встановлена на земельній ділянці, що перебуває у власності особи буде порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим.

Суд не врахував, що сільська рада, як єдиний компетентний орган у сфері земельних відносин вирішила залишити межі дороги у фактичних розмірах, тобто з усіма фактичними огорожами, встановленими у межах АДРЕСА_1 , що буде враховано під час складення нового генерального плану села Волосів.

Знесення огорожі протяжністю 24,29 м для звільнення невеликої площі накладки не є таким, що переслідує легітимну мету та є незаконним втручанням держави у право власності особи; прокурор втратив право представництва інтересів держави у зв?язку зі зміною законодавства та позиції Верховного Суду; спірна дорога перебуває у комунальній власності, а тому повернути її у державну власність є неможливим; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути стягувачами у справі, оскільки їхні права чи інтереси не порушені; у матеріалах експертизи чітко зазначено, що земельна ділянка внесена до кадастру з помилками геометрії, після чого заявниця внесла відповідні зміни.

Саме ця обставина є ключовою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки судове рішення базується на інших обставинах, які не враховували факт внесення даних про ділянку до кадастру з помилками геометрії.

Просить скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду від 26 грудня 2022 року та прийняти нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що передбачені чинним законодавством підстави за наявності яких виконавчі листи можна визнати такими, що не підлягають виконанню відсутні. ОСОБА_2 , звертаючись із заявою про визнання виконавчих листів такими що не підлягають виконанню, фактично не погоджується із рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_2 адвокат Думич О.І. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 , представник Івано-Франківської обласної прокуратури Хомин М.В. заперечили доводи апеляційної, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник Переріслянської сільської ради Надвірнянського району, Бариляк Я.Г., представник ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду від 19.07.2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.10.2021 року та постановою Верховного Суду від 14.07.2022 року, задоволено позови прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району пл 0,0064 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді Надвірнянського району самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Зобов`язано ОСОБА_2 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 та проїжджу частину АДРЕСА_1 .

На виконання цього рішення видано виконавчі листи №348/3355/13-ц, які пред`явлені до примусового виконання і перебувають на виконанні Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), у частині, що стосується зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,0064 га., по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заявником не наведено та судом не встановлено.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно частини 2 цієї статті, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Порядок і умови примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі добровільного виконання боржником свого обов`язку або припинення зобов`язання до видачі виконавчого листа або до відкриття виконавчого провадження.

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Подаючи заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання, ОСОБА_2 навела обставини, які на її думку, виключають необхідність проведення виконавчих дій за виконавчим листом.

Такими обставинами є відсутність у боржника обов`язку з виконання рішення, оскільки знесення огорожі, яка встановлена на земельній ділянці, що перебуває у власності особи буде порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим. Знесення огорожі протяжністю 24,29 м для звільнення 6 квадратних метрів земельної ділянки не є таким що переслідує легітимну мету. Крім того, сільська рада прийняла рішення яким залишила ширину АДРЕСА_1 у фактично існуючих розмірах та при розробленні генерального плану слід врахувати фактичне землеволодіння.

Аналізуючи наведені заявницею обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 фактично не погоджується з ухваленим рішенням суду по суті спору, оскільки знесення встановленої огорожі вважає порушенням її права власності. Разом з тим, вказаним обставинам справи була надана правова оцінка при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог, а відтак зазначені обставини не є такими, що виключають необхідність проведення виконавчих дій за виконавчим листом.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що наведені заявником підстави в контексті положень ч. 2 статті 432 ЦПК України не є тими, за яких вимоги заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підлягали б до задоволення.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновків місцевого суду не спростовують та фактично зводяться до незгоди апелянта із таким судовим рішенням.

Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Надвірнянського районного суду від 26 грудня 2022 року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення,а ухвалуНадвірнянського районногосуду від26грудня 2022року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2023 року.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин