Рішення

від 02.01.2023 по справі 592/4878/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/4878/22

Провадження №2/592/159/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2023 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Князєв В.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Є.М. звернувся до суду та вимоги мотивує тим, що з 11.12.2018 ОСОБА_1 працював у ТОВ «ВІЖН ТБ». 08.02.2022 ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його за угодою сторін з 28.02.2022, відповідно надавши відповідачу підписану з його сторони угоду про припинення трудового договору за угодою сторін. Наказом №06/К від 25.02.2022 року, ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав лише 05.05.2022. Також 05.05.2022 було отримано лист відповідача від 02.05.2022 № 84 з копією наказу та пропозицією надати згоду для отримання трудової книжку засобами поштового зв`язку. Таким чином копія наказу про звільнення, позивачу була вручена не у день звільнення, а 05.05.2022. В період з січня 2022 року по лютий 2022 року позивач працював у відповідача, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5, згідно вказаної довідки розмір його заробітку за 2 останні місяці роботи склав 119 683 грн. 93 коп. Кількість календарних днів в січні та лютому складає 59 днів. Кількість днів затримки видачі копії наказу про звільнення з вини роботодавця за період з 28.02.2022 по 05.05.2022 становить 67 днів. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , який є основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, за час вимушеного прогулу становить: 119683 грн 93 коп. (сума заробітку)/59(кількість днів останні 2 місяці)*67(кількість днів затримки) = 135912 грн 26 коп. Тому просить суд стягнути з ТОВ «ВІЖН ТБ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 135912 грн 26 коп. та судові витрати по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та судові витрати покласти на позивача.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ».

08.02.2022 ОСОБА_1 була написана заява про звільнення його за угодою сторін з 28.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу Законів про працю України, - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу Законів про працю України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач був звільнений за угодою сторін. Ним заздалегідь була самостійно обрана дата звільнення, в яку Позивач міг прибути до відділу кадрів і отримати наказ та трудову книжку. Позовна заява не містить жодних згадок про перешкоди, які роботодавець створював для отримання працівником документів.

Ключовим елементом притягнення роботодавця до відповідальності є доведення його вини. Згідно положень ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України, працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу виключно у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця.

При цьому доказів саме вини ТОВ «ВІЖН ТБ» у неврученні ОСОБА_1 копії наказу матеріали справи не містять.

ТОВ «ВІЖН ТБ» здійснило розрахунок з працівником 28.02.2022, не чинило перешкод в отриманні наказу та у подальшому надіслало його.

Позивач не надав жодних доказів того, що у період часу з 28.02.2022 по 05.05.2022 він звертався до відділу кадрів ТОВ «ВІЖН ТБ» для отримання копії наказу.

28.02.2022 листом № 83 ТОВ «ВІЖН ТБ» надіслало ОСОБА_1 копію наказу про звільнення.

02.05.2022 листом № 84 ТОВ «ВІЖН ТБ» повторно надіслало ОСОБА_1 копію наказу про звільнення.

05.05.2022 ОСОБА_1 вперше звернувся до ТОВ «ВІЖН ТБ» з претензією, в якій визнав отримання наказу 05.05.2022 та просив надіслати йому трудову книжку поштою.

13.06.2022 листом № 90 ТОВ «ВІЖН ТБ» ще раз пояснило ОСОБА_1 про відсутність вини роботодавця у неотриманні працівником копії наказу про звільнення, а також надало трудову книжку.

В цьому контексті вкрай важливо врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.03.2021 у справі № 600/121/19.

Зокрема, було зазначено, що: «право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі».

Позивач оформлював трудові відносити з Відповідачем у м. Києві. Наказ про прийняття Позивача на роботу виданий у м. Києві.

Однак у заздалегідь погоджений день звільнення ОСОБА_1 не з`явився у відділ кадрів ТОВ «ВІЖН ТБ», за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, 23.

Така поведінка працівника також вже досліджувалася у згаданій постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 600/121/19. Суд звернув увагу, що: «не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах».

Таким чином у подібних правовідносинах Верховним Судом було зроблено висновок: «Вказані обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України, тому висновок апеляційного суду про те, що затримка видачі трудової книжки відбулась не з вини роботодавця, є правильним».

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з пунктом 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дї воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-ІХ.

Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України визнала, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Цілком очевидно, що на момент настання дати вручення ОСОБА_1 копії наказу про звільнення, вже розпочалася збройна агресія Російської Федерації, офіційно визнана обставинами непереробної сили уповноваженим органом.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 264/923/17 було зазначено: «Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов`язань зумовлено непереборною силою - збройним конфліктом, який відбувається на території Донецької області, а тому невиплата ним належної позивачу заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов`язаних з проведенням АТО на території Донецької області, настання яких доведено в установленому законом порядку. Оскільки вина роботодавця є обов`язковою умовою для застосування положень статті 117 КЗпП України, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні».

Враховоючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Б. Князєв