Постанова

від 20.04.2023 по справі 592/4878/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м.Суми

Справа №592/4878/22

Номер провадження 22-ц/816/347/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ»,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Яковенка Євгена Миколайовича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 січня 2023 року, у складі судді Князєва В.Б., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою від повільністю «ВІЖН ТБ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що з 11 грудня 2018 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВІЖН ТБ».

08 лютого 2022 ним була подана товариству заява про звільнення за угодою сторін з 28 лютого 2022 року та надано підписану з його сторони угоду про припинення трудового договору за угодою сторін.

Наказом № 06/К від 25 лютого 2022 року його було звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вказував, що копію наказу про звільнення він отримав лише 05 травня 2022 року. Також 05 травня 2022 року ним було отримано лист відповідача від 02 травня 2022 року № 84 з копією наказу та пропозицією надати згоду для отримання трудової книжки засобами поштового зв`язку.

Отже, копія наказу про звільнення йому була вручена не у день звільнення, а 05 травня 2022 року. Відтак, кількість днів затримки видачі копії наказу про звільнення з вини роботодавця за період з 28 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року становить 67 днів.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача, який є основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, за час вимушеного прогулу становить: 119683 грн 93 коп (сума заробітку за останні два місяці роботи) / 59 (кількість днів останні 2 місяці) * 67(кількість днів затримки) = 135912 грн 26 коп.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути на його користь з ТОВ «ВІЖН ТБ» суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 135912 грн 26 коп та судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Яковенко Є.М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу копія наказу про звільнення була вручена відповідачем не у день звільнення 28 лютого 2022 року, а 05 травня 2022 року, а тому ОСОБА_1 має право на стягнення з товариства середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказує, що відповідач не звертався до Торгово-промислової палати України та відповідного сертифікату не отримував, а тому посилання на неможливість виконання зобов`язання щодо надання копії наказу про звільнення позивачу через форс-мажорні обставини є безпідставними.

Від ТОВ «ВІЖН ТБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову 135912,26 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВІЖН ТБ» (а.с. 21).

08 лютого 2022 року ОСОБА_1 подано ТОВ «ВІЖН ТБ» заяву про звільнення його з роботи за угодою сторін з 28 лютого 2022 року, а також підписану ним угоду про припинення трудового договору за угодою сторін (а.с. 11-12).

Наказом ТОВ «ВІЖН ТБ» від 25 лютого 2022 року № 06/К ОСОБА_1 звільнено з посади територіального менеджера відділу дилерських продажів 28 лютого 2022 року за угодою сторін, п. 1ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

Листом № 83 від 28 лютого 2022 року ТОВ «ВІЖН ТБ» повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання ним трудової книжки у відділі кадрів товариства, а також направило копію наказу про звільнення від 25 лютого 2022 року № 06/К, які були отримані позивачем 05 травня 2022 року (а.с. 62-64).

Листом № 84 від 02 травня 2022 року ТОВ «ВІЖН ТБ» повторно повідомило ОСОБА_1 про прибуття до відділу кадрів підприємства особисто або надати письмову згоду на направлення трудової книжки поштою, а також повторно направлено копію наказу про звільнення від 25 лютого 2022 року № 06/К, які отримані позивачем 05 травня 2022 року (а.с. 65-69).

05 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ВІЖН ТБ» із заявою про надіслання йому поштою трутової книжки та просив провести з ним всі розрахунки (а.с. 69).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності вини відповідача у затримці видачі позивачу копії наказу про звільнення, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення на його користь з ТОВ «ВІЖН ТБ» середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу Законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

ОСОБА_1 , всупереч зазначених вимог закону, не доведено те, що він був позбавлений можливості отримати копію наказу про звільнення у день звільнення, а також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача позивачу вчасно не було видано копію такого наказу.

Також матеріали справи не містять доказів, що позивач у період з 28 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року звертався до відповідача із заявами про видачу копії наказу про звільнення, а останній відмовив йому у цьому.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2022 року та повторно 02 травня 2022 року ТОВ «ВІЖН ТБ» направило поштою ОСОБА_1 копію наказу про звільнення.

Враховуючи вищевикладене, такі дії позивача свідчать про зловживання ним своїм правом на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку видачі копії наказу про звільнення та порушують баланс інтересів суб`єктів трудових правовідносин у цій справі.

Отже, нереалізація із власної волі працівником свого права на отримання копії наказу про звільнення у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Вказані обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця у затримці видачі позивачу копії наказу про звільнення, у розумінні положень ч. 5 ст. 235 КЗпП України, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що затримка видачі копії наказу про звільнення відбулась не з вини роботодавця.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу через несвоєчасну видачу копії наказу про звільнення, оскільки в затримці видачі такого наказу відсутня вина відповідача, що спростовується наявними матеріалами справи.

Посилання в рішення суду на лист Торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено військову агресію російської Федерації проти України як форс-мажорну обставину, не впливає на правильність вирішення справи судом першої інстанції.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Яковенка Євгена Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук