Рішення

від 19.12.2022 по справі 363/2731/21

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.12.2022 Справа № 363/2731/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2022 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., при секретарі судових засідань Андрєєвій О.А., за участі прокурора Потюменко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради до Головного управління Дежгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Корнієнко Є., який діє в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із даним позовом в якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021. Усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57870138 від 26.04.2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906; № 57869227 від 26.04.2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907; № 57869899 від 26.04.2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908; № 57869681 від 26.04.2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909; № 57868379 від 26.04.2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910. Усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 шляхом їх повернення на користь Пірнівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_6 . Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що Вишгородською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти, яка є офіційним відображенням даних Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021112330000008 виявлено порушення вимог земельного законодавства під час виділення земельної ділянки на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва та надано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 0,6000 га згідно додатку: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910. На підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому зазначені земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність ОСОБА_6 . Однак, наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021 виданий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Встановлено, що спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища. Обвідний канал є невід`ємною складовою частиною гідротехнічної системи Київського водосховища, межа прибережної захисної смуги якої складає 100 метрі, а у зв`язку з тим, що крутизна берегового схилу перевищує 3° (градуси) розмір прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів (стаття 88 Водного кодексу України). Спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища р. Дніпро, належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян. ГУ Держземагентства у Київській області, не являючись законним розпорядником земель водного фонду, в порушення вимог ст. ст. 20, 122 Земельного кодексу України, змінено цільове призначення земель водного фонду на землі для індивідуального садівництва. З огляду на викладене, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021, суперечить вимогам ст. ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Оскаржуваним наказом порушено інтереси держави в особі Пірнівської сільської ради, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку водного фонду) за особою, яка протиправно його набула у приватну власність, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт. З огляду на вищевикладене, вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Пірнівської сільської ради з незаконного володіння, та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права приватної власності відповідачів на спірні земельні ділянки. Однак Пірнівська сільська рада неналежно виконує свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями водного фонду. З огляду на вищевикладене Вишгородська окружна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

11 жовтня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Савицького А.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що як вбачається з викопіювання з Публічної кадастрової карти України межі прибережної захисної смуги в місці розташування спірних земельних ділянок до Державного земельного кадастру не внесені. Доказів встановлення прибережної захисної смуги та закріплення їх на місцевості відповідними інформаційними знаками відповідно до ст. 60 ЗК України матеріали справи не містять. При цьому з листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 06.02.2012 №ІС/8-156 вбачається, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок. Інформація аналогічного змісту міститься у листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області №08-12/445. Так у даному документі зазначено, що Дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Відповідно до рекомендації Дніпровського басейнового управління смуга відведення дренажного каналу повинна бути шириною 25 м., в зв`язку з тим, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал може бути віднесений до категорії малих річок (ст. 79 Водного кодексу України) для яких ширина прибережної захисної смуги передбачена 25 м. (ст. 88 Водного кодексу України). Таким чином вважає, що факт існування 100-метрової прибережної захисної смуги в місці розташування спірних земельних ділянок не доведений та повністю спростовується зазначеними вище доказами. Надана позивачем «Схема накладення земельних ділянок...» не відповідає вимогам ст.ст. 1, 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», оскільки з неї не вбачається, що наданий картографічний матеріал та кадастровий план складений суб`єктом картографічної діяльності, який володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі якого за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Вказав, що у наданій в якості доказу схемі прямо зазначено, що для її складання використаний картографічний матеріал станом місцевості на 1982 рік. Тобто позивач намагається довести перебування спірних земель у прибережній захисній смузі за допомогою доказів 29-річної давнини, хоча для задоволення позовних вимог необхідно довести перебування спірних земель в межах прибереженої захисної смуги станом на час їх відведення, тобто станом на 2021 рік. З огляду на це вважає такий доказ як мінімум недостовірним і таким, що не містить інформації про предмет доказування по справі. Також з даного документа неможливо встановити, що він є результатом проведених топографо-геодезичних робіт на наданих графічних матеріалах відсутній підпис сертифікованого інженера-геодезиста. Таким чином вважає, що матеріали справи не містять належних, достовірних і допустимих доказів накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу дренажного (обвідного) каналу Київського водосховища, у зв`язку з чим позов не може бути задоволений, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

12 жовтня 2021 року до суду від представника Головного управління Дежгеокадастру у Київській області Горбатюка І.М. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що прокурором не наведено підстав, які можна було б вважати достатніми для представництва держави в суді. Також зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Однак, позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б доводили належність земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909 та 3221884000:33:020:0910 до земель водного фонду. У свою чергу, у Головного управління як розпорядника земель (станом на час прийняття наказів, про які йде мова у позові), були відсутні будь-які відомості про належність вказаних земельних ділянок до земель водного фонду. З огляду на вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

22 жовтня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Фумельова І.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що не погоджується із доводами позовної заяви, вважає їх необґрунтованими. Відзначив, що в порядку передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України відповідач звернувся до уповноваженого органу - ГУ Держгеокадастру в Київській області із заявою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва. Після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач звернувся до землевпорядної документації для складання проекту землеустрою, який був виконаний у відповідності до вимог землеустрою та погоджений територіальним органом Держгеокадастру. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади в сфері земельних відносин перевіряє чи є обмеження у використанні земельної ділянки, і вразі наявності такого, відмовляє в погодженні проекту землеустрою. Таким чином, у відповідності до вимог встановлених законом був розроблений проект землеустрою, який був погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у зв`язку із чим у ГУ Держгеокадастру в Київській області були відсутні підстави для відмови у передачі у власність спірної земельної ділянки. Необхідно зазначити, що саме розроблений проект землеустрою дає підстави встановити про наявність або відсутність підстав для передачі у власність земельної ділянки, що і було зроблено. Щодо листа ДП «УКРКАРТГЕОФОНД» та схема накладення земельних ділянок з викопіюванням з топографічної карти масштабу 1:10 000 станом місцевості за 1982 рік, зазначив наступне. В першу чергу слід зазначити, що відповідь на запит прокурора була надана Державним підприємством «УКРКАРТГЕОФОНД», який є самостійним суб`єктом господарюванням і діє на підставі статуту, що в даному випадку означає, що будь-які роботи та послуги мають здійснюватись на підставі договору про надання послуг, який має бути оплачений, по такому повинен бути призначений безпосередній виконавець - сертифікований інженер-геодезист, який виконував відповідну роботу і нестиме відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Однак, в листі ДП «УКРКАРТГЕОФОНД» та доданої до нього схеми відсутня інформація про види робіт, які були здійснені для висновку про накладення земельних ділянок, підстава для доступу до бази картографічних даних, виконавця таких робіт, які нормативні документи застосовувались при проведенні таких робіт, і взагалі правовий статус такої інформації. На підставі викладеного, відповідач вважає, що вказаний документ в силу ст. 79 ЦПК України є недостовірним, оскільки в такому відсутня необхідна інформація, що дає можливість встановити дійсні обставини справи. Також, слід звернути, що ДП «УКРКАРТГЕОФОНД» застосовувались дані топографічної карти масштабу 1:10 000 станом місцевості на 1982 року. Також зазначив, що згідно п. З Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування затвердженого постановою КМУ від 04.09.2013 року № 661 передбачено, що періодичність оновлення державних топографічних карт становить не більш як п`ять років. Загальнодержавне топографічне картографування здійснюється в масштабах 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:250000, 1:500000 і 1:1000000. Топографічні карти таких масштабів є державними. Основною державною топографічною картою є топографічна карта масштабу 1: Базовою державною топографічною картою є топографічна карта масштабу 1: 10000 . На основі державних топографічних карт створюються тематичні і спеціальні карти. Пунктом 28 Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування затвердженого постановою КМУ від 04.09.2013 року № 661 встановлено, що періодичність оновлення державних топографічних карт становить не більш як п`ять років. Зважаючи на викладене, можна прийти до висновку, що інформація зазначена у листі є недостовірною, оскільки базується на даних, що втратили свою актуальність. Для встановлення факту накладення земельних ділянок на прибережну захисну смугу необхідно встановити де починається і де закінчується прибережна захисна смуга і де знаходяться спірні земельні ділянки по відношенню до прибережної захисної смуги, при цьому це можливо зробити визначивши точне місцезнаходження і межі прибережної смуги, що можна зробити або на підставі проекту землеустрою або висновку експерта у сфері земельних відносин, оскільки вказане питання потребує спеціальних знань. Щодо нездійснення відповідачами жодних дій спрямованих на безоплатну передачу у власність спірних ділянок землі. Вказані доводи прокурора також не заслуговують на увагу, оскільки подані прокурором докази є недостовірними. Адвокатом, ОСОБА_7 , було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які пояснили, що звертались із заявою про приватизацію земельних ділянок, які потім за їх згодою були продані на користь ОСОБА_6 . Також, в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_4 надавав свідчення потерпілого, де повідомив, що вчиняв дії для приватизації земельної ділянки. На підставі викладеного, просить відмовити у позові повністю.

27 жовтня 2021 року прокурор користуючись своїм правом подав до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що твердження про не доведення позовних вимог в частині розміру та встановлення прибережної захисної смуги є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст. 60 Земельного кодексу України ст. 88 Водного кодексу України. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для великих річок шириною 100 метрів. Згідно інформації зазначеної в листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 обвідний канал Київського водосховища розташований у заплавній частині р. Дніпро є його складовою частиною і не має водозбірної площі. Річка Дніпро має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км. Відповідно до ст. 79 Водного кодексу України річка Дніпро належить до великих річок. Також, згідно відомостей з Публічної кадастрової карти У країни обвідний канал Київського водосховища складається з земельних ділянок з кадастровими номерами 3221888800:33:043:0104, 3221884000:33:022:0108, 3221884000:33:022:0110, 3221886800:25:007:0001, 3221881400:25:012:0001, 3221882800:24:019:0001, 3221888000:22:015:0001, 7422083900:21:316:0005. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7422083900:21:316:0005 розташована в Чернігівській області, тоді як всі інші вказані ділянки в Київській області то обвідний канал Київського водосховища відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення. Представник відповідача стверджуючи про те, що відвідний канал має прибережну захисну смугу 25 метрів а не 100 метрів посилається як на доказ на лист Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області № 08- 12/445, яке згідно наказу голови Державного агенства водних ресурсів України № 575 від 06.08.2018 було перейменовано в Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра. Однак, згідно листа саме Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17.08.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами: 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0907, 322188400:33:020:0910 частково перебувають в 25-метровій смузі відведення дренажного каналу. Тобто, згідно вказаного листа вказані спірні земельні ділянки знаходяться на відстані менше 25 метрів від відвідного каналу Київського водосховища не говорячи вже про 100 метрову захисну смугу, яка має бути для вказаного водного об`єкту, як складової частини р. Дніпро. По-друге, щодо відсутності сертифікованого інженера-геодезиста у складі ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» то вказані доводи спростовуються відомостями з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів згідно якого у складі ДП "УКРКАРП БО ФОНД" працює ОСОБА_8 , яка має кваліфікаційний сертифікат від 15.11.2013 за №011490. ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» заснований та входить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Також згідно отриманого від Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС «ПрАТ «Укргідроенерго» листа від 12.08.2021 за № 14/738 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0910 та частково 322188400:33:020:0907, межують з земельною ділянкою Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС «ПрАТ «Укргідроенерго», з кадастровим номером 3221884000:33:022:0108, на якій розташований водовипуск № 14. Таким чином, підтверджено знаходження спірних ділянок 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0910, 322188400:33:020:0907 в безпосередній близькості до обвідного каналу Київського водосховища тобто мають спільну межу з земельною ділянкою відвідного каналу, та доводить, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909 знаходяться в 100 метровій прибережній захисній смузі. На підставі викладеного просив задовольнити позов в повному обсязі.

16 листопада 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Савицького А.О. надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, згідно якого зазначив, що ОСОБА_6 повністю не погоджується з доводами, викладеними у відповіді на відзив та вважає подані докази неналежними та недостовірними. В якості доказу віднесення обвідного каналу Київського водосховища до категорії великих річок в якості складової р. Дніпро прокурором подано лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 року. Однак вказана установа згідно з діючим законодавством не уповноважена на ведення державного водного кадастру в частин обліку і використання поверхневих вод, а тому, як наслідок, інформація надана даною установою не може вважатися достовірним та належним доказом по справі. Крім того до матеріалів справи у якості доказу долучено відповідь на адвокатський запит Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 19.10.2021 р. №01-12/1496, у якій підтверджено актуальність інформації, викладеної у листах Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 06.02.2012 №ІС/8- 156 та листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області №08-12/445 про те, що смуга відведення та прибережна захисна смуга дренажного каналу Київської ГЕС становлять 25 метрів, оскільки останній за своїми гідрологічними характеристиками належить до категорії малих річок (ст. 79 ВК України). Крім того у зазначеній відповіді на адвокатський запит так само зазначено про нормативний розмір прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу повинен становити 25 м. від урізу води в меженний період. Зазначив, що належними доказами нормативного розміру прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу Київської ГЕС є саме листи Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів та Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра.У наданому прокурором листі від 12.08.2021 р. за № 14/738 Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕЕС «ПрАТ «Укргідроенеерго» зазначається що частина спірних земельних ділянок межують з земельною ділянкою Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕЕС «ПрАТ «Укргідроенеерго» на якій розташований водовипуск №14. На думку відповідача сам по собі факт того, що спірні земельні ділянки частково межують з землями ПрАТ «Укргідроенерго» не має ніякого доказового значення для вирішення справи. У вказаному листі не йдеться про смугу відведення або прибережну захисну смугу державного каналу та їх розміри. З урахуванням того, що вказана установа є лише користувачем земель, на яких розташований дренажний канал, і не уповноважена законом визначати або встановлювати розмір прибережної захисної смуги, - долучений разом з відповіддю на відзив лист від 12.08.2021 р. за № 14/738 з додатками є неналежним доказом, оскільки не містить жодної інформації про предмет доказування по справі. Щодо фактичного розташування спірних земельних ділянок по відношенню до урізу води дренажного (обвідного) каналу, стороною відповідача отримано письмовий доказ - відповідь сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_9 від 09.11.2021 р. та складені ним схеми розташування спірних земельних ділянок відносно урізу води (кваліфікаційний сертифікат №010638 від 19.04.2013 р. та свідоцтво про підвищення кваліфікації від 08.10.2018 р.), надані на запит адвоката. 3 зазначених документів достовірно видно, що відстань від урізу води дренажного каналу Київського водосховища до найближчої зі спірних земельних ділянок (кадастровий номер 3221884000:33:020:0910) складає 66 метрів. Вказані докази, у сукупності з даними від Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра безспірно підтверджують перебування спірних земельних ділянок поза межами 25 метрової нормативної прибережної захисної смуги обвідного каналу, навіть якщо погодитися з тим, що з урахуванням крутизни берега прибережна захисна смуга повинна обраховуватися у подвійному розмірі. Таким чином сторона відповідача констатує, що матеріали справи не містять належних, достовірних і допустимих доказів накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу дренажного (обвідного) каналу Київського водосховища, а доводи прокурора повністю спростовуються наданими відповідачем доказами, у зв`язку з чим позов не може бути задоволений, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримував та просив про їх задоволення із викладених у позові та у відповіді на відзив підстав.

Представник Пірнівської сільської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Головного управління Дежгеокадастру у Київській області до суду не прибув та про причини своєї неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи без його участі.

Інші відповідачі до суду не з`явилися, про місце день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити без його участі та участі його представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Проти позову заперечує повністю з підстав наведених у раніше поданих заявах по суті справи та просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Дежгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021 року відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Дежгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 07.09.2020 № 354), затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва, згідно із додатком. Надано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 0,6000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва, що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області згідно із додатком. Відповідно до додатку до зазначеного наказу надано у власність ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907, ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906, ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909, ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908.

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок посвідчених 26.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою І.Г., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_6 купив земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 що розташовані на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району, Київської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, що право власності на об`єкт нерухомого майна станом на 16.06.2021 року власником земельних ділянок площею 0,12 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 на підставі договорів купівлі-продажу від 26.04.2021 року № 641, №643, №644, №645, №646 є ОСОБА_6 .

У листі № 21 від 14.06.2021 року наданої ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» з додатком викопіюванням з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду зазначено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища. Обвідний канал є невід`ємною складовою частиною гідротехнічної системи Київського водосховища, межа прибережної захисної смуги якої складає 100 метрі, а у зв`язку з тим, що крутизна берегового схилу перевищує 3° (градуси) розмір прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів (стаття 88 Водного кодексу України).

З листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 06.02.2012 №ІС/8-156 вбачається, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок, для яких ст. 88 Водного кодексу України встановлюється прибережна зона розміром 25 м.

Згідно інформації зазначеної в листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів України № 08-12/445 дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Відповідно до рекомендацій Дніпровського басейнового управління смуга відведення дренажного каналу повинна бути шириною 25 м, в зв`язку з тим, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал може бути віднесений до категорії малих річок.

Листом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1496 від 19.10.2021 року на адвокатський запит від 03.06.2021 року повідомлено, що дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Враховуючи, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок - нормативний розмір прибережної захисної смуги вздовж нього повинен становити 25 м. від урізу води в меженний період. Інформація щодо розміру прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС, викладена у листах Дніпрвського басейнового управління водних ресурсів від 06.02.2012 №ІС/8-156 та листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів України № 08-12/445 відповідає дійсності та є актуальною.

У листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 року зазначено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 розташовані між обвідним каналом Київського водосховища та річкою Дніпро. Канал розташований у заплавній частині р. Дніпро є його складовою частиною і не має водозбірної площі. Річка Дніпро має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км. Річка Дніпро належить до великих річок. Щодо розмірів прибережної захисної смуги каналу, варто звернутись до Держводагенства України.

У листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17.08.2021 року зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0907, 322188400:33:020:0910 частково перебувають в 25-метровій смузі відведення дренажного каналу (стаття 88 Водного кодексу України).

Згідно з схемою розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 відносно існуючого урізу води за результатами комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт ФОП ОСОБА_9 від 09.11.2021 року, встановлено, що відстань від урізу води (дренажного каналу Київського водосховища) до найближчої з зазначених земельних ділянок складає 66 метрів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

2. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з ч.1 та ч.4 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 ЗУ «Про землеустрій». Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59,83, 84 ЗК України. (правовий висновок ВСУ України в постанові від 22 квітня 2015 року в справі №6-52цс15).

Разом з тим згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

В якості доказу віднесення обвідного каналу Київського водосховища до категорії великих річок в якості складової р. Дніпро прокурором подано лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 року.

Однак вказана установа згідно з діючим законодавством не уповноважена на ведення державного водного кадастру в частин обліку і використання поверхневих вод, а тому, як наслідок, інформація надана даною установою не може вважатися достовірним та належним доказом по справі з огляду на наступне.

Так, відповідно до Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність» гідрометеорологічна діяльність - діяльність національної гідрометеорологічної служби, інших юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб, спрямована на здійснення спостережень за гідрометеорологічними умовами, геофізичними процесами в атмосфері, аналізу й узагальнення отриманих даних, активних впливів на гідрометеорологічні процеси, забезпечення гідрометеорологічною інформацією, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища органів державної влади, органів місцевого самоврядування, населення, а також гідрометеорологічне обслуговування заінтересованих юридичних та фізичних осіб (абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).

Основними напрямами гідрометеорологічної діяльності є провадження спостережень за гідрометеорологічними умовами, геофізичними процесами в атмосфері та базових спостережень за рівнем забруднення навколишнього природного середовища; збір, обробка, передача та зберігання даних спостережень; розроблення гідрометеорологічних прогнозів, гідрометеорологічне забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування і населення; гідрометеорологічне обслуговування та надання гідрометеорологічних послуг заінтересованим юридичним та фізичним особам; здійснення активних впливів на гідрометеорологічні процеси (ст. 4 Закону).

Відповідно до «Положення про центральну геофізичну обсерваторію імені Бориса Срезневського», затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №169 від 15.03.2018 р., Дентальна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського є неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій та безпосередньо підпорядковується Українському гідрометеорологічному центру Державної служби повноважень бере участь у реалізації державної діяльності (п.п. 1.1., 1.2. Положення).

Таким чином вказана установа, здійснюючи діяльність у сфері гідрометеорології, не уповноважена здійснювати облік водних об`єктів та визначення їхнього правового статусу. Водний кодекс України так само не наділяє установи та організації в сфері гідрометеорології здійснювати зазначені функції щодо поверхневих вод.

Окрім того, в самому листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 року зазначено, що щодо розмірів прибережної захисної смуги каналу, варто звернутись до Держводагенства України.

В свою чергу відповідно до абз.2 ч.1 ст. 26 ВК України державний облік поверхневих вод здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у частині обліку поверхневих водних об`єктів.

Відповідно до п.4 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою КМУ України від 08.04.1996 року № 413 Державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за гідрографічним та водогосподарським районуванням, басейнами підземних вод, видами економічної діяльності, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться Держводагенством за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування» (абз.2 п.6 Порядку).

Відповідно до положення про Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 575 від 06.08.2018 року, Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України. (п.1 Положення)

Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра відповідно до покладених до нього завдань у межах суббасейну Середнього Дніпра узагальнює та аналізує результати державного обліку використання водних ресурсів та надає пропозиції Державному агентству водних ресурсів України щодо наповнення державного водного кадастру за розділами «Поверхневі водні об`єкти» і «Водокористування» (абз. 11 пп. 4.1 п.4 Положення).

Таким чином належними доказами нормативного розміру прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу Київської ГЕС є саме листи Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів та Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, відповідно до яких нормативний розмір прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу Київської ГЕС повинен становити 25 м. від урізу води в меженний період, оскільки саме ці організації входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України, на яке законодавством покладено функцію обліку поверхневих вод, ведення водного кадастру в цій частині, та саме Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра відповідно до нормативно закріплених за ним завдань узагальнює та аналізує результати державного обліку використання водних ресурсів.

Також разом з позовною заявою прокурором в якості доказу подано лист № 21 від 14.06.2021 року наданої ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» з додатком викопіюванням з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Відповідно до ч.1 ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки - комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів; топографо-геодезична і картографічна діяльність - наукова, виробнича і управлінська діяльність, спрямована на визначення параметрів фігури, гравітаційного поля Землі, координат точок земної поверхні та їх змін у часі, створення і використання державної геодезичної і гравіметричної мереж України, мережі постійно діючих станцій супутникового спостереження, топографічних, тематичних карт (планів), створення та оновлення картографічної основи для державних кадастрів, банків (баз) геопросторових даних та геоінформаційних систем;

Згідно з ст. 5 ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Відповідно до ст. 5-1 ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» Професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою.

Топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою виконуються особами, які отримали кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт при здійсненні землеустрою). Сертифікованим інженером-геодезистом може бути особа, яка має стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційний сертифікат за відповідним напрямом робіт. Відомості про сертифікованих інженерів-геодезистів вносяться до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відповідно до вимог цього Закону.

Однак долучена прокурором до позову Схема накладення земельних ділянок не відповідає зазначеним вимогам, оскільки з неї не вбачається, що наданий картографічний матеріал та кадастровий план складений суб`єктом картографічної діяльності який володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням, зазначена схема не містить підпису та печатки сертифікованого інженера геодезиста, який її склав, відсутня інформація, що даний документ є результатом проведених топографо-геодезичних робіт, на схемі не відображено, яка саме захисна смуга на ній зображена (25 м, 50 м, 100 м чи 200 м), окрім того схема містить застарілі відомості (1982 рік), з яких неможливо встановити, чи існувало накладення земельних ділянок на землі водного фонду на дату прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином наданий прокурором лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-002-1429/991-08 від 11.08.2021 року та лист № 21 від 14.06.2021 року наданої ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» з додатком викопіюванням з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду не можуть вважатися достовірним та належними доказами по справі, оскільки жодним чином не підтверджують викладені в позові факти і не мають доказового значення та спростовуються іншими доказами у справі.

З цих же міркувань не можна вважати достовірною інформацію про часткове накладення спірних земельних ділянок на 25-метрову прибережну захисну смугу дренажного каналу, викладену у листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від. 17.08.2021 року, оскільки Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра не є суб`єктом топографо-геодизної діяльності і не може надавати таку інформацію в межах своєї компетенції.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до ст. 88 ВК України розмір прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС становить 25 метрів, а при крутизні схилів більше трьох градусів - 50 метрів.

Згідно з схемою розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 відносно існуючого урізу води за результатами комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт ФОП ОСОБА_9 від 09.11.2021 року, не довіряти якій у суду підстав немає, встановлено, що відстань від урізу води (дренажного каналу Київського водосховища) до найближчої з зазначених земельних ділянок складає 66 метрів.

Окрім того в позові прокурор посиляться на допити під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420211123330000008 в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які пояснили що ніяких дій щодо отримання ними земельних ділянок у власність не здійснювали.

Долучені до позову протоколи допитів зазначених осіб в якості свідків суд визнає недопустимими доказами у цивільні справі з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

За вимогами частин 1 та 2 статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронним доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладених в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Одним із засобів доказування наявності або відсутності тих чи інших обставин, на які ґрунтуються вимоги або заперечення в цивільному судочинстві є показання свідків (статті 76 ЦПК України).

Порядок допиту свідків визначено приписами статті 230 ЦПК України, зокрема, перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування) (частина 14 статті 230 ЦПК України.

Статтею 233 ЦПК України визначені випадки, коли суд може оголосити показання свідків, а саме, у разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.

З огляду на зазначене кожен факт та обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цивільної справи, має бути підтверджено повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед судом, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Як встановлено в судовому засіданні учасниками справи не було заявлено клопотань про виклик до суду та допит свідків, які були допитані в ході досудового слідства та протоколи допиту яких було долучені позивачем до матеріалів справи, а також були відсутні правові підстави, передбачені статтею 223 ЦПК України для оголошення показань цих свідків, допитаних слідчим в рамках кримінального провадження, учасниками справи також не заявлялись клопотання про витребування документів, на підставі яких Держземагенством у Київській області було видано спірний наказ.

Відтак, суду позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду та є підстави для визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23.02.2021 року, а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено.

У той же час, суд звертає увагу й на те, що згідно із положеннями ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Законі України «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Законі України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Також згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №2997904 (ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути манно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, Європейський суд з прав людини в справі у рішенні від 16 лютого 2017 року «Кривенький проти України» наголосив, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином порушених прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради до Головного управління Дежгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення - відмовити.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ 02909996, знаходиться за адресою: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 5) в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04359643, знаходиться за адресою: 07342, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Пірнове, вул. Спортивна, буд.1).

Відповідач: Головне управління Дежгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, знаходиться за адресою: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна