Постанова

від 07.02.2024 по справі 363/2731/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/2731/21

головуючий у суді І інстанції Свєтушкіна Д.А.

провадження № 22-ц/824/3025/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року

у справі за позовом Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради, до Головного управління Дежгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення, -

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Корнієнко Є., який діє в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради звернувся до суду із позовом, у якому просить суд:

усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року;

усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

№ 57870138 від 26 квітня 2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906;

№ 57869227 від 26 квітня 2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907;

№ 57869899 від 26 квітня 2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908;

№ 57869681 від 26 квітня 2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909;

№ 57868379 від 26 квітня 2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910.

усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 0,6 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 шляхом їх повернення на користь Пірнівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_6 .

Позов мотивований тим, що Вишгородською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти, яка є офіційним відображенням даних Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021112330000008 виявлено порушення вимог земельного законодавства під час виділення земельної ділянки на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області (надалі по тексту - ГУ Держземагентства у Київській області) № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва та надано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 0,6000 га згідно з додатком: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910.

На підставі вищезазначеного наказу ГУ Держземагентства у Київській області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому зазначені земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність ОСОБА_6 .

Однак, наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року виданий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню з огляду на таке.

Спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100-метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища. Обвідний канал є невід`ємною складовою частиною гідротехнічної системи Київського водосховища, межа прибережної захисної смуги, якої складає 100 м, а у зв`язку з тим, що крутизна берегового схилу перевищує 3° (градуси) розмір прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів (стаття 88 ВК України).

Спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища р. Дніпро, належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян.

ГУ Держземагентства у Київській області, не являючись законним розпорядником земель водного фонду, у порушення вимог статей 20, 122 ЗК України, змінено цільове призначення земель водного фонду на землі для індивідуального садівництва.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року, суперечить вимогам статей 58, 60, 61 ЗК України, статей 86, 88, 89 ВК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Оскаржуваним наказом порушено інтереси держави в особі Пірнівської сільської ради, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку водного фонду) за особою, яка протиправно його набула у приватну власність, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

З огляду на вищевикладене, правильним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду площею 0,6 га, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Пірнівської сільської ради з незаконного володіння, та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права приватної власності відповідачів на спірні земельні ділянки. Однак Пірнівська сільська рада неналежно виконує свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями водного фонду. З огляду на вищевикладене Вишгородська окружна прокуратура відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року позов Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради, - залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідно до статті 88 ВК України розмір прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС становить 25 метрів, а при крутизні схилів більше трьох градусів - 50 метрів, виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100-метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно надано перевагу одним доказам, а саме: листам Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 06 лютого 2012 року №ІС/8-І56, Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17 серпня 2021 року, № 01-12/1496 від 19 жовтня 2021 року та відхилено як доказ лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року, як не компетентного органу, який за самим висновком суду здійснює діяльність у сфері гідрометеорології.

Суд першої інстанції взяв до уваги лист Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 06 лютого 2012 року № ІС/8-156, згідно з яким дренажний канал Київської ГЕС за своїми гідрологічними характеристиками належить до малих річок, тому його захисна смуга відведення повинна бути шириною 25 м.

Таким, чином у листах Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, які судом першої інстанції прийнято до уваги, не містяться відомості про те, що згідно з Державного водного кадастру обвідний канал Київського водосховищавідноситься до категорії саме малих річок.

Саме Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського згідно з діючим законодавством здійснює проведення гідрометеорологічних спостережень, на відомості яких і спирається в своїх відповідях Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра і Дніпровське басейнове управління водних ресурсів.

Згідно з інформації зазначеної у листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року обвідний канал Київського водосховища розташований у заплавній частині р. Дніпро є його складовою частиною і не має водозбірної площі.

Оскільки обвідний канал Київського водосховища річки Дніпро не має водозбірної площі, то судом першої інстанції не з`ясовано та не встановлено обставини на підставі яких Дніпровське басейнове управління водних ресурсів та Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра у своїх листах дійшли висновку про 25-метрову прибережну захисну смугу цього каналу.

Земельна ділянка обвідного каналу Київського водосховища з кадастровим номером 7422083900:21:316:0005 розташована в Чернігівській області, тоді як всі інші в Київській області, тому обвідний канал Київського водосховища, за вказаною ознакою відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, що і відповідає інформації зазначеній у листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 11 серпня 2021 року.

Дослідивши схему виготовлену ДП «Державний картографо- геодезичний фонд України» судом першої інстанції вказано, що вона містить застарілі картографічні відомості (1982 рік), з яких неможливо встановити, чи існувало накладення земельних ділянок на землі водного фонду на дату прийняття оскаржуваного наказу. Разом з цим, за вказаним критерієм судом першої інстанції не оцінено схему виготовлену ФОП ОСОБА_7 , яка взагалі не містить відомостей про дату її складання та який картографічний матеріал при її складані був використаний.

Судом першої інстанції безпідставно, без належного на те обґрунтування, визнано недопустимими доказами у цивільній справі долучені до позову протоколи допитів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420211123330000008 в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які пояснили що ніяких дій щодо отримання ними спірних земельних ділянок у власність вони не здійснювали.

Щодо повідомлення учасників справи про судовий розгляд.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка разом з копіями відповідних документів надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Апеляційний суд тричі направляв на зареєстровану адресу відповідачів (а.с. 76-78, 81, 87, 92 т. 1) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження з копіями апеляційної скарги та доданих до неї документів (а.с. 64-71, 95-102, 110-111, 131-142, 156-157, 172-176 т.4). Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кореспонденцію суду не отримали, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідачів, апеляційний суд тричі, а саме: 07 червня 2023 року, 21 вересня 2023 року, 13 листопада 2023 року зробив оголошення для відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розгляд цієї справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 103-104, 143-144, 177-178 т. 4).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Апеляційний суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу, як це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у апеляційного суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою.

З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачами не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до частини 9 статті 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Також жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів апеляційний суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що відповідачів належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), тому гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідачів дотримано, а справу може бути розглянуто по суті.

Від представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Іваницького С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що під час розгляду справи прокурором не було наданого жодного прямого і достовірного доказу, який би підтверджував його доводи про те, що прибережна захисна смуга дренажного каналу Київського водосховища, розташованого на відстані від спірних земельних ділянок, становить 50, 100 або 200 м.

Також, на думку представника відповідача, позивач до сьогоднішнього дня не визначився, який нормативний розмір прибережної захисної смуги має прийматись при вирішенні цього спору, з огляду на зміст позовної заяви, де зазначено 100 м та апеляційної скарги, де зазначено - 50 м.

Не вдаючись до аналізу компетенції Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського в частині ведення Державного водного кадастру, звертаємо увагу суду, що вказаний доказ у справі не містить відповіді на питання, який нормативний розмір прибережної захисної смуги дренажного (обвідного) каналу Київського водосховища має прийматись за основу в місці розташування спірних земельних ділянок. При цьому, у самому ж листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 11 серпня 2021 року зазначено (цитата): «Щодо розмірів прибережної захисної смуги каналу, варто звернутись до Держводагентства України».

Разом з цим, у матеріалах справи наявні надані стороною відповідача докази, які підтверджують, що ширина прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС становить 25 м від урізу води.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких заяв від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо заяв, клопотань, поданих у суді апеляційної інстанції.

Прокурор звернувся з клопотанням, та, уточнивши в судовому засіданні причини пропуску процесуального строку, просить долучити до матеріалів справи лист Державного агентства водних ресурсів України від 01 березня 2023 року № 1018/5/4/11-23 та лист Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 03 березня 2023 року № 01-12/274. А також, просить викликати та допитати у якості свідка заступника начальника відділу техногенно-екологічної безпеки, моніторингу вод та басейнової взаємодії Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра - ОСОБА_11 (а.с. 145-150 т. 4).

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що матеріали справи містять листи Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 року та Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра №01-12/1075 від 17 серпня 2021 року та №01-12/1496 від 19 жовтня 2021 року, відомості в яких є взаємовиключними, а відповіді вказаних установ на запити прокуратури суперечать змісту вказаних листів та безумовно ставлять під сумнів достовірність попередньо наданої цими установами інформації. Для підтвердження обставин, які викладені в позові, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, апелянт просить викликати та допитати в якості свідка уповноваженого представника Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, з питань кваліфікації обвідного (дренажного) каналу Київського водосховища за своїми гідрологічними характеристиками, як малої річки та встановлення у нього 25-метрової прибережної захисної смуги. Вказане клопотання прокурора, з зазначених у ньому підстав, задоволено колегією апеляційного суду.

Колегія апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись з цим позовом, прокурор вказував, що оскаржуваним наказом Головного управління Дежгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року порушено інтереси держави в особі Пірнівської сільської ради, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду.

Пірнівською сільською радою, як власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду, жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданої земельної ділянки вжито не було.

В порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звернувся до Пірнівської сільської ради з листом від 18 червня 2020 року №1038вих.-21 щодо інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення їй спірних земельних ділянок водного фонду та повідомив про те, що у разі бездіяльності з указаних питань буде пред`явлений позов в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради про повернення спірних земельних ділянок.

У відповідь на вказаний лист Пірнівська сільська рада листом від 09 липня 2021 року №02-21/835 повідомила, що враховуючи відсутність у сільській раді будь-яких фактичних даних, що підтверджують або спростовують повідомленні прокурором обставини, порушене питання буде винесено на розгляд комісії з питань земельних відносин, архітектури, будівництва та екології, з метою з`ясування наявності підстав для вжиття, передбачених законодавством заходів, в тому числі представницького характеру.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, перевіривши дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», апеляційний суд вважає, що Вишгородська окружна прокуратура з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Дежгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 10-780/15-21-сг від 23лютого 2021 року відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 ЗК України, Положення про Головне управління Дежгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 07 вересня 2020 року № 354), затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва, згідно із додатком.

Надано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 0,6000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва, що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області згідно із додатком.

Відповідно до додатку до зазначеного наказу надано у власність ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0910, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0907, ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0906, ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0909, ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0908 (а.с. 28,29 т. 1).

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок посвідчених 26 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою І.Г., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_6 купив земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910, що розташовані на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району, Київської області (а.с. 45-54 т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, що право власності на об`єкт нерухомого майна станом на 16 червня 2021 року власником земельних ділянок площею 0,12 га з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 на підставі договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2021 року № 641, №643, №644, №645, №646 є ОСОБА_6 (а.с. 30-44 т. 1).

Відповідно до листа ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» № 21 від 14 червня 2021 року, підприємство на запит Київської обласної прокуратури направило викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти масштабу 1:10 000 станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок згідно з запиту на землі водного фонду на території Вишгородського району Київської області.

У листі зазначено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища. Обвідний канал є невід`ємною складовою частиною гідротехнічної системи Київського водосховища, межа прибережної захисної смуги якої складає 100 метрі, а у зв`язку з тим, що крутизна берегового схилу перевищує 3° (градуси) розмір прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів (стаття 88 ВК України) та вказана площа накладення у таблиці (а.с. 55,56 т. 1).

Відповідно до фото веб-сайту https://map.land.gov.ua надана інформація про земельну ділянку 7422083900:21:316:0005 площею 85,4949 га (а.с. 190 т. 1).

У листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року зазначено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 розташовані між обвідним каналом Київського водосховища та річкою Дніпро. Канал розташований у заплавній частині р. Дніпро є його складовою частиною і не має водозбірної площі. Річка Дніпро має загальну площу водозбору 504000 кв.км, довжину 2 201 км. Річка Дніпро належить до великих річок. Щодо розмірів прибережної захисної смуги каналу, варто звернутись до Держводагенства України (а.с. 191 т. 1).

Філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» на лист прокурора Вишгородської окружної прокуратури щодо надання викопіювання з виконавчих креслень та інших матеріалів, які засвідчують фактичні межі та місце розташування відвідного каналу Київського водосховища та його складових надала технічну документацію ПП «Експеритиза-Центр» із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с. 193-194 т. 1) та креслення «Схематичний план варіантів траси земляної греблі, дамби і дренажних каналів» Київської ГЕС на річці Дніпро №173-10-23, виконане Інститутом «Гідропроект» імені С.Я.Жука у серпні 1961 року (а.с. 195 т. 1).

А також у листі філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» № 14/738 від 12 серпня 2021 року зазначила, що до складу основних споруд Київського гідровузла входять земляні греблі та дамби.

Дренування греблі і захист території нижнього б`єфу від підтоплення вирішується комплексно за допомогою полегшеного дренажу і головної глибокої дрени каналу-кар`єру. Дренаж низового клина греблі закритий трубчатий Д=0,4-0,8 м і з 2-х шаровими щебеневими зворотними фільтрами. Дренаж закладений на глибині від 1 м від природної поверхні землі. Робочий периметр дренажу не менше 2,0 м. Трубчастий дренаж виконується на ділянках греблі з кріпленими бетонними укосами. На закритому дренажі через 100 м передбачені оглядові колодязі. Вода з закритого дренажу відводиться в канал-кар`єр водовідводами улаштованими через 600-10000 м.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0910 та частково 3221884000:33:020:0907 межують з земельною ділянкою філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» за кадастровим номером 322 1884000:33:022:0108 на якій розташований водовипуск №14 (а.с. 192 т. 1).

У листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17 серпня 2021 року у відповідь на лист Вишгородської окружної прокуратури Київської області щодо статусу водного об`єкту, який розташований поряд зі спірними земельними ділянками зазначено, що відповідно до Публічної кадастрової карти України та GISFile Карти, спірні земельні ділянки знаходяться поряд з дренажним каналом Дніпровсько-Деснянського захищеного масиву. Земельні ділянки з кадастровими номерами: 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0907, 322188400:33:020:0910 частково перебувають у 25-метровій смузі відведення дренажного каналу (стаття 88 ВК України) (а.с. 196 т. 1).

У листі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 року вказано, що в Управлінні відсутня документація щодо смуги відведення дренажного каналу Київської ГЕС. За своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок, для яких статтею 88 ВК України встановлюється прибережна захисна смуга розміром 25 м (а.с. 140 т. 1).

Згідно з інформації, зазначеної в листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області № 08-12/445 від 2017 року дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Відповідно до рекомендацій Дніпровського басейнового управління смуга відведення дренажного каналу повинна бути шириною 25 м, в зв`язку з тим, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал може бути віднесений до категорії малих річок (стаття 79 ВК України) для яких ширина прибережної захисної смуги передбачена 25 м (стаття 88 ВК України) (а.с. 141 т. 1).

Листом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1496 від 19 жовтня 2021 року на адвокатський запит повідомлено, що дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Враховуючи, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок - нормативний розмір прибережної захисної смуги вздовж нього повинен становити 25 м від урізу води в меженний період.

Інформація щодо розміру прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС, викладена у листі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 року та листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів України № 08-12/445 відповідає дійсності та є актуальною.

А також, у вказаному листі окремо повідомлено, що в Управлінні відсутня інформація щодо існування проектної документації по встановленню прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу Київського водосховища (а.с. 224-226 т. 1).

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_7 від 09 листопада 2021 року, останнім проведений комплекс топографо-геодезичних і картографічних робіт (зйомка урізу води та нанесення меж спірних земельних ділянок згідно з координат з Державного земельного кадастру та з зазначенням відставі від урізу води, розташованих поруч водних об`єктів до найближчих меж зазначених земельних ділянок).

За результатами проведених робіт встановлено, що згідно з схемою розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910 відстань від урізу води (дренажного каналу Київського водосховища) до найближчої з зазначених земельних ділянок складає 66 м. До листа додана відповідна схема розташування земельних ділянок (а.с. 22-26 т. 2 ).

Звертаючись з цим позовом, прокурор вказував, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100-метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища. Обвідний канал є невід`ємною складовою частиною гідротехнічної системи Київського водосховища, межа прибережної захисної смуги, якої складає 100 м, а у зв`язку з тим, що крутизна берегового схилу перевищує 3° (градуси) розмір прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів (стаття 88 ВК України), у зв`язку з чим наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва та надання у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок, який затверджений оскаржуваним наказом ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року, прокурором до матеріалів справи не наданий.

Колегія апеляційного суду враховує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

2. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель в тому числі:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1 статті 84 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частини 1,4 статті 122 ЗК України).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (статті 19, 20 ЗК України).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до частини 1 статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до пункту «ґ» частини 3 статті 83 ЗК України та пункту «д» частини 4 статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони.

Межі прибережних захисних смуг зазначаються в документації із землеустрою. Відомості про межі прибережних захисних смуг вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався із запитом до ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» про надання викопіювання з топографічних матеріалів на землі водного фонду на території Вишгородського району Київської області та до філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» про надання викопіювання з виконавчих креслень та інших матеріалів, які засвідчують фактичні межі та місце розташування відвідного каналу Київського водосховища.

На запити прокурора було надано:

викопіювання з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду (а.с. 56 т. 1);

технічна документація від 02 квітня 2012 року ПП «Експеритиза-Центр» із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с. 193-194 т. 1);

креслення «Схематичний план варіантів траси земляної греблі, дамби і дренажних каналів» Київської ГЕС на річці Дніпро №173-10-23, виконане Інститутом «Гідропроект» імені С.Я.Жука в серпні 1961 року (а.с. 195 т. 1).

Отже, на підтвердження своїх позовних вимог, прокурором до позовної заяви було додано:

лист Державного підприємства «Державний картографо-геодезичний фонд України» № 21 від 14 червня 2021 року з додатком: викопіюванням з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду (а.с. 55,56 т. 1);

протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 13 травня 2021 року та протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 20 травня 2021 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202111233300000019 від 07 травня 2021 року (а.с. 57-63 т. 1);

фото веб-сайту https://map.land.gov.ua (а.с. 190 т. 1)

лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року (а.с. 191 т. 1);

лист філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» № 14/738 від 12 серпня 2021 року з додатками: технічна документація ПП «Експеритиза-Центр» із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та креслення «Схематичний план варіантів траси земляної греблі, дамби і дренажних каналів» Київської ГЕС на річці Дніпро №173-10-23, виконане Інститутом «Гідропроект» імені С.Я.Жука в серпні 1961 року (а.с. 193-195 т. 1);

лист Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17 серпня 2021 року (196 т. 1);

наказ Державного агентства водних ресурсів України від 06 серпня 2018 року №575 «Про перейменування Управління водних ресурсів у місті Київ та Київській області» (а.с. 197 т. 1).

Ухвалюючи судове рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Приписами частин 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані прокурором докази на підтвердження встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища та накладення на неї спірних земельних ділянок, апеляційним судом встановлено таке щодо листа ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» № 21 від 14 червня 2021 року з додатком викопіюванням з топографічної карти станом місцевості на 1982 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» картографо-геодезичний фонд України складають Державний картографо-геодезичний фонд України та відомчі картографо-геодезичні фонди.

Державний картографо-геодезичний фонд України функціонує у складі національної інфраструктури геопросторових даних і формується на основі збирання, обробки, обліку топографо-геодезичних і картографічних матеріалів в електронній (цифровій) формі, отриманих у результаті виконання загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт, а також спеціальних топографо-геодезичних і картографічних робіт, результати яких мають міжвідомче значення, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також фізичними та юридичними особами.

Організацію формування та ведення Державного картографо-геодезичного фонду України забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» заснований та входить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що вказане підприємство, здійснюючи діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, наданні послуг технічного консультування в цих сферах, не уповноважене здійснювати облік водних об`єктів та визначення їхнього правового статусу, встановлення розміру природоохоронних меж водних об`єктів та накладення земельних ділянок на вказані межі.

Також, відповідно до статті 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Відповідно до статті 5-1 цього закону професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою. Топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою виконуються особами, які отримали кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт при здійсненні землеустрою). Відомості про сертифікованих інженерів-геодезистів вносяться до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відповідно до вимог цього Закону.

Надана прокурором схема накладення земельних ділянок станом місцевості на 1982 року не відповідає зазначеним вимогам, оскільки з неї не вбачається, що наданий картографічний матеріал та кадастровий план складений суб`єктом картографічної діяльності, який володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням; зазначена схема не містить підпису та печатки сертифікованого інженера геодезиста, який її склав; дату її складення; відсутня інформація, що цей документ є результатом проведених топографо-геодезичних робіт; на схемі не відображено, яка саме захисна смуга на ній зображена (25 м, 50 м, 100 м чи 200 м).

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що згідно з відомостями з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів у складі ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» працює ОСОБА_9 , яка має кваліфікаційний сертифікат від 15 листопада 2013 року за №011490, то апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначена схема накладення земельних ділянок не містить підпису та печатки сертифікованого інженера геодезиста, який її склав.

Крім цього, при надані відповіді ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» застосовувались дані топографічної карти масштабу 1:10 000 станом місцевості на 1982 року.

Відповідно до пункту 28 Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 661 передбачено, що періодичність оновлення державних топографічних карт становить не більш як п`ять років.

Зважаючи на викладене, а також те, що

під час створення державних тематичних карт використовуються результати польових досліджень, спеціальних зйомок і спостережень, космічних зйомок та дистанційного зондування Землі, статистичні матеріали, що повинні мати однорідні показники, класифікації об`єктів тощо (пункт 48 цього Порядку).

для створення державних тематичних карт застосовуються геоінформаційні технології, дані дистанційного зондування Землі та навігаційних супутникових систем тощо (пункт 49 цього Порядку).

апеляційний суд вважає, що інформація зазначена у листі ДП «Державний картографо-геодезичний фонд України» базується на даних, що втратили свою актуальність.

Дослідивши надані прокурором докази на підтвердження встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища, апеляційним судом враховано таке щодо листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року.

Відповідно до Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність» гідрометеорологічна діяльність - діяльність національної гідрометеорологічної служби, інших юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб, спрямована на здійснення спостережень за гідрометеорологічними умовами, геофізичними процесами в атмосфері, аналізу й узагальнення отриманих даних, активних впливів на гідрометеорологічні процеси, забезпечення гідрометеорологічною інформацією, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища органів державної влади, органів місцевого самоврядування, населення, а також гідрометеорологічне обслуговування заінтересованих юридичних та фізичних осіб (абз. 1 частина 1 стаття 1 цього Закону).

Відповідно до «Положення про центральну геофізичну обсерваторію імені Бориса Срезневського», затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №169 від 15 березня 2018 року, Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського є неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій та безпосередньо підпорядковується Українському гідрометеорологічному центру Державної служби повноважень бере участь у реалізації державної діяльності (п.п. 1.1., 1.2. Положення).

Таким чином, колегія апеляційного суду встановила, що вказана установа, здійснюючи діяльність у сфері гідрометеорології, не уповноважена здійснювати облік водних об`єктів та визначення їхнього правового статусу, встановлення розміру природоохоронних меж водних об`єктів та накладення земельних ділянок на вказані межі.

Вказаний висновок колегії апеляційного суду підтверджується також тим, що вказана установа у відповіді на запит прокурора вказує, що щодо розмірів прибережної захисної смуги каналу - прокурору слід звернутись до Держводагенства України (а.с. 191 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 ВК України державний облік поверхневих вод здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у частині обліку поверхневих водних об`єктів.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1996 року № 413 Державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за гідрографічним та водогосподарським районуванням, басейнами підземних вод, видами економічної діяльності, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться Держводагенством за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування» (абз.2 пункту 6 цього Порядку).

Отже, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів та веде Державний водний кадастр за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування», є Держводагенство.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурор до матеріалів справи не надав доказів звернення до Держводагенства України щодо розмірів прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища.

Дослідивши надані прокурором докази на підтвердження встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища та накладення на неї спірних земельних ділянок, апеляційним судом враховано таке щодо листа філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» № 14/738 від 12 серпня 2021 року (а.с. 192 т. 1).

У вказаному листі відсутнє підтвердження встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища та накладення спірних земельних ділянок (кадастрові номери 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910) на землі водного фонду.

До вказаного листа додана технічна документація ПП «Експеритиза-Центр» із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Як вбачається, вказана технічна документація виготовлена 02 квітня 2012 року щодо інвентаризації земельних ділянок ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» з кадастровими номерами 25:004:0103; 33:022:0103; 33:022:0104 (а.с. 193-194 т. 1).

До вказаного листа також додано креслення «Схематичний план варіантів траси земляної греблі, дамби і дренажних каналів» Київської ГЕС на річці Дніпро №173-10-23, виконане Інститутом «Гідропроект» імені С.Я.Жука в серпні 1961 року.

Як вбачається у вказаному кресленні вказується розташування трубчатого дренажу в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 322 1884000:25:004:0102 та 322 1884000:33:022:0108 (а.с. 195 т. 1 )

Отже, інформація зазначена у додатках до листа базується на даних за 1961 та 2012 роки, що втратили свою актуальність, та не стосується спірних земельних ділянок (кадастрові номери 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910).

Відповідно до фото веб-сайту https://map.land.gov.ua надана інформація про земельну ділянку 7422083900:21:316:0005 площею 85,4949 га, що не стосується спірних земельних ділянок (кадастрові номери 3221884000:33:020:0906, 3221884000:33:020:0907, 3221884000:33:020:0908, 3221884000:33:020:0909, 3221884000:33:020:0910) (а.с. 190 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою зі встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища, - прокурором до матеріалів справи не додано. Відсутні в матеріалах справи і Відомості про межі прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища із Державного земельного кадастру.

В матеріалах справи, також відсутні докази звернення прокурора до Держводагенства України (центрального органа виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів та веде Державний водний кадастр за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування») щодо розмірів прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища.

Однак, колегія апеляційного суду враховує, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Відповідно до статті 79 ВК України наведена класифікація річок України та залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 000 кв.км. До середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 000 кв.км. До малих належать річки з площею водозбору до 2 000 кв. км.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги про накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду, а саме: на 100-метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища, - виходив із нормативних розмірів прибережних захисних смуг (стаття 88 ВК України) та встановив таке.

З листа філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» № 14/738 від 12 серпня 2021 року, на балансі якого знаходиться вказаний обвідний канал, вбачається, що складу основних споруд Київського гідровузла входять земляні греблі та дамби. Дренаж низового клина греблі закритий трубчатий Д=0,4-0,8 м і з 2-х шаровими щебеневими зворотними фільтрами. Дренаж закладений на глибині від 1 м від природної поверхні землі. Вода з закритого дренажу відводиться в канал-кар`єр водовідводами улаштованими через 600-10000 м (а.с. 192 т. 1).

З листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 991-002-1429/991-08 від 11 серпня 2021 року вбачається, що канал Київського водосховища, розташований у заплавній частині річки Дніпро, є його складовою частиною і немає водозабірної площі (а.с. 191 т. 1).

З листа Державного підприємства «Державний картографо-геодезичний фонд України» № 21 від 14 червня 2021 року вбачається, що обвідний канал є невід`ємною частиною гідротехнічної системи Київського водосховища (а.с. 57 т. 1)

Отже, з наданих прокурором доказів вбачається, що обвідний канал Київського водосховища є невід`ємною частиною гідротехнічної системи Київського водосховища та немає водозабірної площі.

За таких обставин відсутні підстави:

кваліфікувати обвідний канал Київського водосховища залежно від водозбірної площі басейну річки (стаття 79 ВК України) та

віднести обвідний канал до категорії річок (велика, середня, мала) та водосховищ на них,

визначити з яких нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України (для малих річокта водосховищ на них - 25 м; для середніх річокта водосховищ на них - 50 м; для великих річок та водосховищ на них - 100 м) слід виходити.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду встановила, що надані прокурором докази не є належними та допустимими доказами, що підтверджують віднесення обвідного каналу Київського водосховища до категорії великих річок (річка Дніпро) та встановлення у зв`язку з цим 100-метрової прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища, а також накладення на неї спірних земельних ділянок.

З огляду на встановлене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про незаконність наказу ГУ Держземагентства у Київській області № 10-780/15-21-сг від 23 лютого 2021 року з тих підстав, що спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100-метрову прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно, без належного на те обґрунтування, визнано недопустимими доказами у цивільній справі долучені до позову протоколи допитів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, колегія апеляційного суду враховує таке.

Визначення правового статусу свідка, порядок його виклику та допиту чітко регламентовані статтями ЦПК України.

Детальний аналіз вказаних правових норм дозволяє зробити наступні висновки щодо правового становища свідка та порядку його участі у процесі:

свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (частина 1 статті 69 ЦПК України).

свідок зобов`язаний заявитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини (частина 2 статті 69 ЦПК України).

свідок залучається до участі у справі ухвалою суду лише на підставі поданої заяви про виклик свідка в якій зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (стаття 91 ЦПК України);

перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань (стаття 230 ЦПК України);

головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги (стаття 230 ЦПК України);

Підсумовуючи вищевказане, колегія апеляційного суду встановила, що протоколи допитів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, - не передбачені ЦПК України у якості доказів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про відсутність компетенції у Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра) для кваліфікації обвідного (дренажного) каналу Київського водосховища за своїми гідрологічними характеристиками, як малої річки, та встановлення у нього 25-метрової прибережної захисної смуги, колегія апеляційного суду встановила таке.

З листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 вбачається, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок, для яких статті 88 ВК України встановлюється прибережна зона розміром 25 м.

Згідно з інформації, зазначеної у листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів України № 08-12/445 дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Відповідно до рекомендацій Дніпровського басейнового управління смуга відведення дренажного каналу повинна бути шириною 25 м, у зв`язку з тим, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал може бути віднесений до категорії малих річок.

Листом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1496 від 19 жовтня 2021 року на адвокатський запит повідомлено, що дренажний канал відноситься до комплексу споруд Дніпровсько-Деснянського захисного масиву біля Київського водосховища та забезпечує відведення поверхневих стоків. Враховуючи, що за своїми гідрологічними характеристиками дренажний канал Київської ГЕС належить до малих річок - нормативний розмір прибережної захисної смуги вздовж нього повинен становити 25 м. від урізу води в меженний період. Інформація щодо розміру прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС, викладена у листах Дніпрвського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 року та листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів України № 08-12/445 відповідає дійсності та є актуальною.

Відповідно до листа Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/1075 від 17 серпня 2021 року земельні ділянки кадастрові номери: 322188400:33:020:0906, 322188400:33:020:0907, 322188400:33:020:0910 частково перебувають у 25-метровій смузі відведення дренажного каналу (а.с. 196 т. 1).

Відповідно пункту 1 наказу Державного агентства водних ресурсів України від 06 серпня 2018 року №575 «Про перейменування Управління водних ресурсів у місті Київ та Київській області» Управління водних ресурсів у місті Київ та Київській області перейменовано у Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (а.с. 197 т. 1).

Відповідно до положення про Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 575 від 06 серпня 2018 року, Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України. (п.1 Положення)

Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра відповідно до покладених до нього завдань у межах суббасейну Середнього Дніпра узагальнює та аналізує результати державного обліку використання водних ресурсів та надає пропозиції Державному агентству водних ресурсів України щодо наповнення державного водного кадастру за розділами «Поверхневі водні об`єкти» і «Водокористування» (абз. 11 пп. 4.1 п.4 Положення).

З огляду на те, що Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра не є суб`єктом топографо-геодезичної діяльності, тому відсутні підстави вважати достовірною інформацію про часткове накладення спірних земельних ділянок на 25-метрову прибережну захисну смугу дренажного каналу.

Відповідно до частини 1 статті 26 ВК України державний облік поверхневих вод здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у частині обліку поверхневих водних об`єктів.

Державний водний кадастр ведеться Держводагенством за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування» (абз.2 пункту 6 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1996 року № 413).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 20 серпня 2014 року Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань веде Державний водний кадастр за розділами «Поверхневі водні об`єкти» та «Водокористування» (пункт 4.37 цього Положення).

Отже, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів та веде Державний водний кадастр за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування», є Держводагенство.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка заступник начальника відділу техногенно-екологічної безпеки, моніторингу вод та басейнової взаємодії Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра - ОСОБА_10 пояснив, що Басейнове управління надавало декілька відповідей на запити Вишгородської окружної прокуратури, стосовно статусу цього водного об`єкту. Інформацію щодо того, чи належать спірні земельні ділянки до водного фонду; чи знаходяться вони знаходяться у 100-метровій прибережній зоні обвідного каналу; яка прибережна зона встановлена для обвідного водоканалу, - потрібно з`ясовувати у проекті землеустрою при відводі земельних ділянок, де є витяг та код про цільове використання земельної ділянки. Чи належать ці землі до земель водного фонду, то Басейнове управління не визначає категорію земель за своєю компетенцією. Визначити чи перебувають земельні ділянки у 25-метровій прибережній зоні обвідного каналу може землевпорядна організація, яка робить відповідні заміри.

З огляду на встановлене, висновок суду першої інстанції, про те, що розмір прибережної захисної смуги дренажного каналу Київської ГЕС становить 25 м, - є помилковим, оскільки в Управлінні водних ресурсів у місті Київ та Київській області (Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра):

відсутня інформація щодо існування проектної документації по встановленню прибережної захисної смуги вздовж дренажного каналу Київського водосховища (лист №ІС/8-156 від 06 лютого 2012 року, лист № 01-12/1496 від 19 жовтня 2021 року а.с. 140, 224-226 т. 1) та

відсутні повноваження для визначення категорії земель та віднесення земель до земель водного фонду, а також для кваліфікації обвідного (дренажного) каналу Київського водосховища за своїми гідрологічними характеристиками, як малої річки, та встановлення у зв`язку з цим 25-метрової прибережної захисної смуги.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити шляхом викладення мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а оскаржуване судове рішення змінено в мотивувальній частині, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 березня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська