Рішення

від 03.01.2023 по справі 600/2415/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/2415/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом TOB "ВІКАРТРАНС" до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Чернівецької обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "ВІКАРТРАНС" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вiд 05.04.2022 № 145 "Про примусове відчуження майна", а саме транспортного засобу "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 ) з причепом "KOEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , номер шасi: НОМЕР_4 ), який був погоджений з начальником Чернівецької обласної військової адміністрації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та Чернівецьку обласну військову адміністрацію повернути вилучені транспортні засоби, а саме: транспортний засіб "MAN TGX 18.440" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 ) з причепом "КОEGEL" (реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , номер шаci: НОМЕР_4 ), власнику транспортних засобів TOB "ВІКАРТРАНС".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є власником транспортного засобу "MAN TGX 18.440" реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом "KOEGEL" реєстраційний номер НОМЕР_3 .

05.04.2022 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 145 "Про примусове відчуження майна" відчужено вказані транспортні засоби.

Позивач вважає, що відповідачем не дотримано процедури примусового відчуження транспортних засобів в умовах правового режиму воєнного стану, тому транспортні засоби підлягають поверненню позивачу.

На переконання позивача, у відповідача фактично відсутній документ, який підтверджує відповідний ліміт вилучення транспортних засобів і техніки, частковий наряд, документ який би свідчив, що було дійсно подано Міністерством оборони України до Кабінету Міністрів України погоджену із Чернівецькою обласною адміністрацією пропозицію щодо лімітів вилучення транспортних засобів та документ, який би дійсно свідчив про те, що було подано Міністерством оборони України до Кабінету Міністрів України погоджені із заінтересованими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо відсоткових норм вилучення за галузями національної економіки на території Чернівецької області.

З огляду на наведене, на думку позивача, оскаржуваний наказ є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, вважав пред`явлений позов безпідставним та необґрунтованим. На думку відповідача, відчуження належних позивачу транспортних засобів відбулось у визначеному законом порядку в період воєнного стану, яке оформлено відповідними актами про примусове відчуження майна.

Чернівецька обласна військова адміністрація (далі - відповідач) заперечуючи проти позову подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 видано оскаржуваний наказ у спосіб та в межах повноважень визначених Законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та погоджено з Чернівецькою ОВА. В ході вчинення таких дій, здійснено оцінку автомобіля i причепа, що підтверджується висновком експерта Чернівецького НДЕКЦ. Примірник акта, висновок про вартість майна вручено позивачу, що підтверджується відміткою в ньому. За таких обставин, на думку відповідача, рішення суб`єкта військового командування є законним і обґрунтованим та спрямоване на забезпечення оборони держави Україна в умовах правового режиму воєнного стану.

Крім того, відповідач вказував, що після закінчення воєнного стану позивач відповідно до ст. 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» наділений правом повернути собі майно, або отримати компенсацію відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.08.2022 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду від 02.08.2022 повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою суду від 29.12.2022 заяву про відвід судді Левицького В.К. визнано необґрунтованою. Передано до відділу забезпечення документообігу та ведення архіву Чернівецького окружного адміністративного суду заяву TOB "ВІКАРТРАНС" про відвід судді Левицького В.К. для визначення судді щодо вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ст. 31 КАС України.

Ухвалою суду від 30.12.2022 у задоволенні заяви TOB "ВІКАРТРАНС" про відвід судді Левицького Василя Костянтиновича в адміністративній справі № 600/2415/22-а - відмовлено повністю.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , транспортний засіб марки "MAN TGX 18.440", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасi: НОМЕР_2 , зареєстровано на праві власності 23.03.2021 за ТОВ "ВІКАРТРАНС" (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , транспортний засіб у вигляді причепу марки "KOEGEL", реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасi: НОМЕР_4 , зареєстровано на праві власності 28.01.2021 за ТОВ "ВІКАРТРАНС" (а.с. 21).

05.04.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 145 "Про примусове відчуження майна", яким наказано відчужити на користь держави з подальшою компенсацією транспортні засоби для потреб Збройних Сил України в умовах правового режиму воєнного стану, а саме:

- вантажний тягач "MAN TGX 18.440", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_1 , власник ТОВ "ВІКАРТРАНС", Київська область, м. Фастів, вул. Космонавтів, 8;

- загальний напівпричіп "KOEGEL", ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2008, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_8 , власник ТОВ "ВІКАРТРАНС", Київська область, м. Фастів, вул. Космонавтів, 8 (пункт 1 наказу).

Пунктами 2 та 3 цього наказу наказано провести оцінку майна, що підлягає примусовому відчуженню, відповідно до порядку, встановленого законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, а також скласти акт про примусове відчуження майна за зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, підписати та скріпити печатками: власником майна або його законним представником, уповноваженою особою військового командування, уповноваженою особою Чернівецької обласної військової адміністрації.

Цим же наказом, уповноважено на підписання акту про примусове відчуження майна від військового командування начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 . Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доставку примусово відчуженого майна до військових частин згідно завдань на доставку транспортних засобів з оформленням актів приймання-передачі, забезпечення доставки здійснювати в порядку, встановленому для виконання військово-транспортного обов`язку (а.с. 59-60).

Вказаний наказ погоджено Чернівецькою обласною військовою адміністрацією.

Вважаючи наказ протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У п. 8 цього Указу встановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 389-VIII військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VI (далі - Закон № 4765-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 4765-VI встановлено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4765-VI примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно ст. 4 Закону № 4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З урахуванням наведеного, ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до суб`єктів військового командування.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуваний наказ від 05.04.2022 № 145 «Про примусове відчуження майна» та погоджуючи з Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, ІНФОРМАЦІЯ_1 керувався вимогами ст. ст. 3, 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. ст. 1 - 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Порядком розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 та Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» .

Статтею 7 Закону № 4765-VI встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна:

для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі оскаржуваного наказу, 08.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт про примусове відчуження або вилучення майна, згідно якого здійснено примусове відчуження майна, власником якого є позивач, а саме: вантажний тягач "MAN TGX 18.440", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_1 , власник ТОВ "ВІКАРТРАНС", Київська область, м. Фастів, вул. Космонавтів, 8.

В акті зафіксовано, що оцінку майна проведено судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС Дончаком І.В., за результатами якої складено висновок експертного досолідження від 07.04.2022 № ЕД-19/126-22/2107-АВ. Вартість вантажного тягача "MAN TGX 18.440" за результатами оцінки склала 1019962,21 грн.

На момент підписання вказаного акта сума виплачених коштів не відшкодовувалась. Вказаний акт підписано уповноваженими особами відповідачів.

Із змісту вказаного акта також видно, що керівник позивача ознайомився з актом 15.04.2022, висловив незгоду з вилученням, просив повернути транспортний засіб, який знаходиться на обліку у Фастівському військоматі (а.с. 34 - 35).

Судом також встановлено, що на підставі оскаржуваного наказу, 08.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт про примусове відчуження або вилучення майна, згідно якого здійснено примусове відчуження майна, власником якого є позивач, а саме: напівпричіп "KOEGEL", ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2008, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_8 , власник ТОВ "ВІКАРТРАНС", Київська область, м. Фастів, вул. Космонавтів, 8.

В акті зафіксовано, що оцінку майна проведено судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС Дончаком І.В., за результатами якої складено висновок експертного досолідження від 07.04.2022 № ЕД-19/126-22/2106-АВ. Вартість напівпричіп "KOEGEL" за результатами оцінки склала 278740,69 грн.

На момент підписання вказаного акта сума виплачених коштів не відшкодовувалась. Вказаний акт підписано уповноваженими особами відповідачів.

Із змісту вказаного акта також видно, що керівник позивача ознайомився з актом 15.04.2022, висловив незгоду з вилученням, просив повернути транспортний засіб, який знаходиться на обліку у Фастівському військоматі (а.с. 36 - 37).

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що приймаючи оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв у спосіб та в межах повноважень визначених Законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», який погоджено з Чернівецькою обласною військовою адміністрацією.

Розглядом справи по суті встановлено, що вході відчуження належних позивачу транспортних засобів здійснено їх оцінку, що не заперечувалося сторонами. Примірники актів про примусове відчуження майна вручено позивачу, що підтверджується відмітками в них.

Беручи до уваги вищенаведене, на переконання суду, оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим, та таким, що спрямований на забезпечення оборони держави Україна в умовах правового режиму воєнного стану.

Тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Доводи позивача щодо протиправності вилучення 02.04.2022 працівниками УПП в Чернівецькій області у водія ОСОБА_2 , належних позивачу транспортних засобів, у зв`язку із інкримінуванням складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, а також скасування 29.06.2022 Чернівецьким апеляційним судом постанови Шевченківського районного суду від 22.04.2022, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, суд відхиляє, оскільки наведені обставини не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Більше того, дії працівників УПП в Чернівецькій області щодо вилучення належних позивачу транспортних засобів не є предметом спору.

Твердження позивача щодо поширення на спірні правовідносини норм, які регламентують виконання військово-транспортного обов`язку, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положенням про військово-транспортний обов`язок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28.12.2000, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не визначають механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Водночас, спірні правовідносини регулюються Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», який, власне і визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Суд звертає увагу, що приймаючи оскаржуваний наказ та погоджуючи його з Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, ІНФОРМАЦІЯ_1 керувався, в т.ч.: вимогами Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Відтак, належні позивачу транспортні засоби були відчужені в порядку примусового відчуження майна відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а не в порядку визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Крім того, суд констатує, що спір виник не з питань виконання позивачем військово-транспортного обов`язку, а стосовно примусового відчуження належного йому майна (транспортних засобів).

З огляду на наведене, суд вважає, що норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28.12.2000 не підлягають застосування у спірних правовідносинах.

З наведених підстав суд також не бере до уваги інші доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу, оскільки вони зроблені з посиланням на приписи Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положення про військово-транспортний обов`язок.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідачів повернути вилучені транспортні засоби власнику, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону № 4765-VI право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.

Частиною 2 ст. 10 Закону № 4765-VI встановлено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому, для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму надзвичайного стану звертається до органу, що прийняв рішення про таке відчуження, за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 11 Закону № 4765-VI).

За приписами ст. 12 Закону № 4765-VI, у разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку. Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов`язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв`язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.

Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 (далі - Порядок).

Пунктами 2 - 4 Порядку встановлено, що право на відшкодування вартості майна в разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають особи, зазначені в статті 9 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно (далі - заява) приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна: в умовах правового режиму воєнного стану - територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна.

Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (п. 7, 8 Порядку).

Матеріалами справи підтверджується, що відчуження належних позивачу транспортних засобів проведено з наступним повним відшкодуванням вартості відчуженого майна, у зв`язку із неможливістю попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно.

Беручи до уваги вищенаведене, суд констатує, що після закінчення воєнного стану, позивач відповідно до ст. 12 Закону № 4765-VI, наділений правом повернути собі майно, або отримати компенсацію відповідно до Порядку.

Оскільки на момент розгляду даної справи належні позивачу транспортні засоби відчужено на користь держави, а також враховуючи дію правового режиму воєнного стану, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідачів повернути вилучені транспортні засоби власнику задоволенню не підлягає.

Оцінюючи правомірність рішення (наказу) відповідачів, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач під час судового розгляду справи, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, довели належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятого ними оскаржуваного наказу.

Тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 77, 90, 139, 241-243, 246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову TOB "ВІКАРТРАНС" до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Чернівецької обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - TOB "ВІКАРТРАНС" (вул. Космонавтів, буд. 8, м. Фастів, Київська область, код ЄДРПОУ 41098147);

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_9);

відповідач - Чернівецька обласна військова адміністрація (вул. Грушевського Михайла, буд. 1, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44110123).

Суддя В.К. Левицький