Постанова

від 26.12.2022 по справі 689/1693/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1693/20

Провадження № 22-ц/4820/1598/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №689/1693/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року (суддя Кульбаба А.В., повний текст постанови складено 08 серпня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, треті особи - Комунальне підприємство «Ярмолинецьке Бюро Технічної Інвентаризації», ОСОБА_5 , про визнання недійсним і скасування рішень Ярмолинецької селищної територіальної громади Хмельницької області, свідоцтв про право власності на житловий будинок та свідоцтв про право особистої власності на забудову і їх державну реєстрацію.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 вказувала, що її батько ОСОБА_6 був керівником колгоспного двору «Іскра» по АДРЕСА_1 та йому було надано у власність земельну ділянку площею 0,13 га, сарай та 1/2 частини житлового будинку, збудованого в 1927 році. Зазначала, що з 1928 року по 1998 рік по АДРЕСА_2 був зареєстрований її батько, як власник будинку, який проживав разом із дружиною ОСОБА_7 , яка була зареєстрована в іншому домоволодінні. Інша Ѕ частина цього ж будинку по АДРЕСА_3 та 1/2 частина сараю, збудованого в 1957 році, згідно погосподарської книги належало ОСОБА_8 .

14 листопада 1975 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не будучи співвласниками спірного нерухомого майна, подарували ОСОБА_11 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Підставою для посвідчення цього договору стали свідоцтва про право власності дарувальників на 1/3 будинку, що видані виконкомом Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих Хмельницької області від 21.02.1960 та від 15.08.1974 і зареєстровані в Хмельницькому БТІ 22.02.1960 та 15.08.1974. Проте, як вказує позивачка,згідно погосподарської книги № 24 вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_2 рахувалося за її батьком ОСОБА_6 і з 1974-1975 років також земельна ділянка площею 0,13 га та сарай, збудований у 1922 року.

Згідно погосподарської книги № 2821 запис № 250 слідує, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 належало домоволодіння по АДРЕСА_4 . Крім того, як вказує позивачка, її матір ОСОБА_7 не була власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , адже проживала із ОСОБА_6 з 1963 року в домоволодінні по АДРЕСА_1 , хоча на підставі рішення виконкому Ярмолинецької посилкової ради депутатів трудящих № 97 від 25.07.1974 ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на особисту власність, як голові колгоспного двору на 1/3 житлового будинку від 15.08.1974.

На думку позивачки, свідоцтво про право особистої власності на будівництво по 1/3 кожний житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке видане виконкомом Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих Хмельницької області від 21.02.1960, свідоцтво особистої власності на будівництво від 04.12.1959, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 15.08.1974 і зареєстровані в ХБТІ від 22.02.1960 за № 84 та 15.08.1974 за № 2-84 ОСОБА_14 та ОСОБА_10 (як голова колгоспного двору) є недійсними та підлягають скасуванню, адже оформлені без рішень виконавчого комітету селищної ради.

Тому ОСОБА_4 просила ???суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих від 20.12.1959 за №19 «Про оформлення права особистої власності на будівництво 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_14 ; ???визнати недійсним і скасувати в 1/3 частині свідоцтва про право особистої власності на будівництво, визнане за ОСОБА_14 права власності на 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 04.12.1959 та його державну реєстрацію; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих від 10.01.1960 №3 «Про оформлення права особистої власності на будівництво 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_15 ; визнати недійсним і скасувати в 1/3 частині свідоцтва про право особистої власності на будівництво, визнане за ОСОБА_15 право власності на 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 21.02.1960 та його державну реєстрацію; визнати незаконним та скасувати рішения виконавчого комітету Ярмолинецького посилкового совета депутатів трудящих від 25.08.1974 № 97 «Про оформлення права особистої власності на будівництво 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_15 ; визнати недійсним і скасувати в 1/3 частині свідоцтва про право особистої власності на будівництво, визнано за ОСОБА_7 права власності на 1/3 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 15.08.1974 та його державну реєстрацію.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за умов неповного з`ясування судом обставин справи, неправильного дослідження та оцінки доказів та неправильного тлумачення закону. Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги та відхилив рішення виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих (які є предметом спору і мали досліджуватися судом), що стали підставою видачі спірних свідоцтв про право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 та які відповідачем не приймалися; не врахував пояснень позивача та не дослідив докази, що підтверджують відсутність прийняття оспорюваних рішень як предмета спору.

Також судом не враховано, що ОСОБА_6 , батько позивачки, як голова колгоспного двору «Іскра» отримав у власність: земельну ділянку площею 0,13 га, сарай, який збудований в 1918 році, 1/2 частини житлового будинку збудованого у 1922 році, що знаходиться по АДРЕСА_2 , в якому проживав та був зареєстрований до своєї смерті. Інша частина будинку збудованого до 1918 року та 1/2 сараю збудованого у 1957 року згідно по господарської книги №15 належала ОСОБА_8 по АДРЕСА_3 .

Разом з тим, судом надано помилкову оцінку про зміну нумерації спірного будинку з 28 на 20, посилаючись на підтвердження цих обставини матеріалами інвентарної справи, хоча такі підтверджуючі документи в архівній справі відсутні і не могли бути надані.

Апелянтка звертає увагу, що зазначивши в оскаржуваному рішення, що її батько не був власником житлового будинку по АДРЕСА_6 , тому не має порушення її прав та інтересів, суд не взяв до уваги, що предметом спору є рішення, прийняття яких так і не дослідженні і судом не надано оцінки долученим доказам та свідоцтвам про право власності на спірне домоволодіння, що порушують право власності позивачки.

Тому, ОСОБА_4 просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві ОСОБА_2 зазначала, що апеляційна скарга є безпідставною, тому оскаржуване рішення просила залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На її думку, суд правильно зазначив, що оспорювані рішення виконавчого комітету та свідоцтва про право особистої власності на будівлі, видані Ярмолинецькою селищною радою депутатів трудящих, не порушували права та законні інтереси батька позивачки ОСОБА_6 , так як він не був власником житлового будинку по АДРЕСА_7 . Суд першої інстанції ретельно дослідив питання предмету позову та врахував, що батько позивачки за життя не звертався за захистом своїх прав та інтересів. ОСОБА_2 зазначала, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд правильно оцінив наявні у справі докази.

В судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представниця ОСОБА_16 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Ярмолинецька селищна територіальна громада, КП «Ярмолинецьке БТІ», ОСОБА_5 до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №689/1383/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виділ частки в натурі та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року в частині виділу частки домоволодіння та розподілу судових витрат змінено та ухвалено здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_6 , виділивши в натурі:

- ОСОБА_2 приміщення житлового будинку А-1 коридор 2-1 площею 9,4 кв.м, ванну кімнату 2-2 площею 2,6 кв.м (веранда «а-1»), коридор 2-3 площею 2,9 кв.м, кухню 2-4 площею 6,8 кв.м, жилу кімнату 2-5 площею 14,5 кв.м, жилу кімнату 2-6 площею 9,9 кв.м; гараж «Б», сарай з літньою кухнею «В», погріб «в», - що становить 65,47% домоволодіння;

- ОСОБА_5 приміщення житлового будинку А-1 ґанок «а-3», коридор 1-1 площею 3,9 кв.м (прибудова «а-2»), жилу кімнату 1-2 площею 18,2 кв.м, кухню 1-3 площею 10,9 кв.м, ванну кімнату 1-4 площею 6,0 кв.м, підвал «а», - що становить 34,53% домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 4143 гривні грошової компенсації вартості домоволодіння.

В решті рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року залишено без змін.

Цим рішенням встановлено, що на підставі акту Ярмолинецької машинно-тракторної станції від 10 травня 1957 року, посвідченого Ярмолинецькою селищною радою депутатів трудящих, у порядку міни передано ОСОБА_17 і його спадкоємцям, сину ОСОБА_9 , дочкам ОСОБА_18 та ОСОБА_19 житловий будинок із огорожею та насадженнями по АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_17 та ОСОБА_19 вказаний житловий будинок відійшов ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_20 в рівних частках кожному.

Виконавчий комітет Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих видав указаним особам свідоцтва про право власності на житловий будинок: 04 грудня 1959 року ОСОБА_20 (на підставі рішення виконавчого комітету від 20 листопада 1959 року №19, реєстрація права власності проведена 12 грудня 1959року за №84); 21 лютого 1960 року ОСОБА_9 (на підставі рішення виконавчого комітету від 10 лютого 1960 року №3, реєстрація права власності проведена 22 лютого 1960 року за №84); 15 серпня 1974 року ОСОБА_10 (на підставі рішення виконавчого комітету від 25 липня 1974 року №97, взамін свідоцтва про право власності на будівлю від 4 грудня 1959 року, реєстрація права власності проведена 15 серпня 1974 року за №2-84).

Протягом 1974-1975 року нумерація будинків по АДРЕСА_1 була змінена, зокрема, номер спірного будинку змінено з «28» на «20».

За договором дарування від 14 листопада 1975 року, посвідченим Ярмолинецькою державною нотаріальною конторою (реєстраційний №2640), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подарували ОСОБА_2 по ⅓ частині житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_6 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 листопада 2014 року, виданого приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Павлик Н.П. (реєстраційний №1722), ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_20 іншу ⅓ житлового будинку.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради народних депутатів № 22/5 від 26 лютого 1987 року затверджено право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_6 за головою робочого двору ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 179).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04 травня 1987 року житловий будинок по АДРЕСА_6 належав на праві власності ОСОБА_6 (т. 2 а.с.187).

Згідно договору купівлі-продажу від 27 липня 1999 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 , діючій від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_21 та ОСОБА_22 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_6 та 27.07.1999 зареєстровано право власності за ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на зазначене нерухоме майно в рівних частинах (т.2 а.с. 190-191).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із їх недоведеності, адже позивачкою не доведено належності її батькові ОСОБА_6 на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_7 , тому оскаржувані рішення виконавчого комітету Ярмолинецької селищної Ради депутатів трудящих та свідоцтва про право особистої власності на будівлі не порушують права та законні інтереси, як ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 так і самої позивачки.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, оскільки вони відповідають положенням матеріального та процесуального права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права та вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом вказаних норм права, суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивачка вказувала, що її батько ОСОБА_6 був керівником колгоспного двору « Іскра » по АДРЕСА_6 та йому було надано у власність земельну ділянку площею 0,13 га, сарай та 1/2 частини житлового будинку 1927 року забудови, в якому він з 1928 року по 1998 рік був зареєстрований та проживав з дружиною ОСОБА_7 , а інша Ѕ частина цього ж будинку та господарських будівель належала ОСОБА_8 . Однак, 14.11.1975 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не будучи співвласниками спірного нерухомого майна, подарували ОСОБА_11 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_6 і підставою для посвідчення цього договору стали свідоцтва про право власності дарувальників на 1/3 будинку. А тому, рішення виконкому Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих від 20.12.1959 за №19, від 10.01.1960 №3, 25.08.1974 № 97 та свідоцтва про право особистої власності на будівництво в 1/3 частині від 04.12.1959, від 21.02.1960, від 15.08.1974 і їх державна реєстрація є незаконним та підлягають скасуванню.

Оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачка не зазнала втручання у свої спадкові права внаслідок прийняття виконкомом Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих спірних рішень та внаслідок видачі спірних свідоцтв про право власності на частки в житловому будинку, адже не доведено, що на час прийняття оспорюваних рішень та видачі оспорюваних свідоцтв ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачка, як спадкоємиця майна останнього, мали будь - яке відношення до житлового будинку за

АДРЕСА_8 відповідно ОСОБА_4 не доведено, що оспорюваними рішеннями та свідоцтвами на час їх прийняття та видачі порушені її права, свободи та інтереси, і суд першої інстанції правильно виходив з того, що доводи позивачки про порушення її прав та інтересів не містять обґрунтування негативного впливу спірних рішення та свідоцтв на її конкретні, індивідуально-виражені права чи інтереси та свідчать про її незгоду з оспорюваними документами. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Щодо зроблених висновків, суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

І доводи апеляційної скарги про не взяття до уваги судом першої інстанції саме доведеність недійсності оспорюваних рішень Ярмолинецької селищної ради депутатів трудящих є помилковими, адже з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивачки передує розгляду питання щодо правомірності рішень, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивачки є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваних рішень. Відтак, висновки суду щодо неправомірності чи правомірності оскаржених рішень та свідоцтв не мають самостійного правового значення.

Зазначені висновки узгоджуються із правовим висновками, що викладені Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року по справі №522/3665/17.

Доводи апеляційної інстанції про не врахування судом першої інстанції тих обставин, що ОСОБА_6 , як голові колгоспного двору «Іскра» по АДРЕСА_6 було надано у власність земельну ділянку площею 0,13 га, сарай та 1/2 частини зазначеного житлового будинку, в якому він проживав до дня смерті з дружиною ОСОБА_7 , а інша Ѕ частина цього ж будинку та господарських будівель належала ОСОБА_8 є голослівними, адже судом у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надано оцінку усім доказам, що надавалися сторонами та їх представниками і ці доводи зводяться до незгоди апелянтки із оцінкою доказів та трактування їх на власну користь.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 січня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай