Рішення

від 03.01.2023 по справі 911/1454/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/1454/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (11400, Житомирська обл., Народицький р-н, селище міського типу Народичі, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 129, код ЄДРПОУ 34283057)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Сейл" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, код ЄДРПОУ 43342154)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №193 від 11.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №486 від 16.08.2022 Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Сейл" про стягнення заборгованості за договором №193 від 11.12.2019.

Ухвалою від 02.09.2022 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З огляду на складну фінансову ситуацію Господарського суду Київської області зокрема та судової системи України вцілому здійснити відправлення ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу видалось за можливе лише 10.11.2022.

Конверт № 0103281768097 з ухвалою про відкриття провадження у справі, який направлявся на юридичну адресу відповідача повернувся до суду 19.12.2022 без вручення адресату. Відповідно до довідки поштового оператора від 16.12.2022, причиною повернення стало закінчення терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд констатує, що ні відзиву, ні жодних інших заяв, клопотань, пояснень від відповідача до суду не надходило. На момент підписання рішення у відповідача сплив строк для подання відзиву на позов.

Разом з відкриттям провадження ухвалою суду від 02.09.2022 суд вказав, що подані в додатках до позовної заяви товарно-транспортні накладні є нечитабельними, що передшкоджає належному дослідженню доказів судом. Таким чином, суд зобов`язав позивача надати більш якісні копії товарно транспортних накладних за номерами 073305, 478787, 073317, 529047, 073348, 529075, 529102, 342331, 529109, 399083.

Позивачем подано до суду пояснення де вказано, що у зв`язку з дуже поганою читабельністю копій зазначених накладних, до позовної заяви було подано саме оригінали цих документів, а така якість зображення зумовлена вигоранням фарби на термопапері з плином часу.

З урахуванням наведених пояснень, задля сприяння належного доступу до правосуддя, при розгляді цієї справи суд здійснить розгляд викладених у позові обставин шляхом детального дослідження поданих накладних, незважаючи на їх погану читабельність, та перевірку наявного в них тексту, що піддається трактуванню та аналізу в контексті поданого позову.

Судом також враховано, те, що з часом дослідження накладних буде ускладненим враховуючи ту ж таки властивість термопаперу, на яку посилався позивач. Незважаючи на результат рішення суду у цій справі, суд рекомендує позивачу виготовити належним чином завірені копії цих документів з матеріалів справи у разі виникнення спірних питань щодо них у подальшому задля збереження змісту цих документів, принаймні, у вигляді контрастних фотокопій.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2019 між ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" та ТОВ "Форест Сейл" укладено договір купівлі-продажу №193 від 11.12.2019 (далі договір № 193), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця лісопродукцію, в асортименті, кількості та по цінах, визначених в додатках та специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Загальна сума договору, відповідно до пункту 1.2, складається з сум вартості всіх партій товару, що будуть продаватися (поставлятися) протягом строку дії договору і відображені у товаросупровідних документах, суми вартості транспортних та сервісних послуг, що надаватимуться продавцем.

Кількість, асортимент та ціна товару, згідно пункту 2.1 договору, вказується у додатках та специфікаціях, котрі є невід`ємною частиною цього договору. На момент поставки діють останні додатки та специфікації до цього договору.

В силу пункту 2.5 договору № 193 розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції. У разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснити оплату протягом 10 днів з дня поставки.

Форма розрахунку за договором безготівкова, про що вказано у пункті 2.4.

Договір вступає в силу з моменту його підписання, вказано у пункті 10.1, та діє до 31.12.2020.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору підприємством здійснено поставку відповідачу лісопродукції на загальну суму 355491,32, що підтверджується товарно транспортними накладними, які додано до позову. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, запевняє позивач, на суму 322000,00 грн. На підтвердження цього подано банківську виписку по рахунку позивача.

В позові вказано: відповідачу була направлена претензія № 340 від 17.06.2022 про сплату заборгованості за отриманий товар, яка не була отримана та повернута відправнику з причин закінчення терміну зберігання. Неналежне виконання умов договору, за словами позивача, і стало причиною звернення до суду.

Перевіривши наявні у справі матеріали суд вважає за необхідне зазначити таке.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Досліджуючи подані позивачем докази суд встановив, що товаро-транспортними накладними підтверджується поставка відповідачу лісопродукції в період з 20.01.2020 по 31.01.2020 на загальну суму 355491,32 грн з ПДВ.

Судом виявлено, що у тексті позовної заяви позивачем допущено помилку, та вказано, що відповідно до накладної № 529047 від 24.01.2020 поставлено товару на суму 37780,69 грн. Зі вказаної накладної, оригінал якої наявний у матеріалах справи, вбачається, що 24.01.2020 відбулась поставка на суму 28983,91 грн (без ПДВ), а ПДВ становило 5796,78 грн. Таким чином загальна сума поставки відповідно до цієї накладної становить 34780,69 грн.

Водночас, вказана помилка не впливає на правильність розрахунків загальної суми поставки з 20.01.2020 по 31.01.2020, яка відповідачем визначена вірно, та становить 355491,32 грн, про що йдеться в позовній заяві та що зафіксовано у акті звірки взаєморозрахунків.

З наданої позивачем довідки АТ "Райфайзен Банк" вбачається, що відповідачем були проведені оплати за договором у лютому 2020 року на суму 300000,00 грн у травні 2021 року на суму 5000,00 грн, у червні 2021 року на суму 5000,00 грн, в серпні 2021 року на суму 7000,00 грн, та у вересні 2021 року на суму 5000,00 грн.

Позивачем також враховано, що на момент, що передує поставці останніх партій лісопродукції за договором кредитове сальдо становило 8407,84 грн. Таким чином, перевіривши всі наявні відомості, які зафіксовані у акті звіряння розрахунків, беручи до уваги попередню переплату за договором № 193 та наявні у матеріалах справи оригінали накладних за підписом представника вантажоодержувача (відповідача), судом встановлено, що вартість поставленої лісопродукції перевищує суму всіх платежів в межах договору на 25083,48, відповідно і розрахунки позивача є арифметично вірними.

Суд констатує, що згідно пункту 2.5 договору оплата має бути здійснена протягом 10 днів з моменту поставки товару. Таким чином, строк для оплати здійснених у січні 2020 року поставок настав на момент звернення з позовною заявою. Сторонами узгоджено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі таким чином надана позивачем виписка з банку визнається судом належним доказом проведення оплат за договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані позивачем, не долучено доказів, які б спростовували факт поставки товару чи підтвердили факт проведення інших не зазначених в позові оплат, взагалі не здійснено дій щоб довести суду необгрунтованість заявлених позивачем вимог. Таким чином, суд досліджуючи всі наявні у справі докази доходить до висновку, що вони підтверджують обставини викладені у позовній заяві. З огляду на це, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Сейл" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, код ЄДРПОУ 43342154) на користь Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (11400, Житомирська обл., Народицький р-н, селище міського типу Народичі, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 129, код ЄДРПОУ 34283057) 25083,48 заборгованості за договором купівлі-продажу лісопродукції № 193 від 11.12.2019 та 2481,00 грн судового збору за подання позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз