Постанова

від 14.12.2022 по справі 760/27582/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

місто Київ

справа № 760/27582/17

провадження № 61-6873св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національний банк України, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Міністерство фінансів України, Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Kroll Associates U. K. Limited), АЛІКСПАРТНЕРС СЕРВІСЕЗ ЮК ЛЛП (ALIXPARTNERS SERVICES UK LLP), Хоган Ловеллс Інтернешнл ЛЛП (Hogan Lovells International LLP), Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС КОНСАЛТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІКСПАРТНЕРЗ (Україна)»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС КОНСАЛТ» та Національного банку України на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся до суду із позовом до Національного банку України (далі - НБУ), Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), Міністерства фінансів України, Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Kroll Associates U. K. Limited), АЛІКСПАРТНЕРС СЕРВІСЕЗ ЮК ЛЛП (ALIXPARTNERS SERVICES UK LLP), Хоган Ловеллс Інтернешнл ЛЛП (Hogan Lovells International LLP), Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС КОНСАЛТ» (далі - ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС» (далі - ТОВ «АСТЕРС»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІКСПАРТНЕРЗ (Україна)» (далі - ТОВ «АЛІКСПАРТНЕРЗ (Україна)») про визнання недійсними договорів та припинення дій.

Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою від 14 грудня 2017 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Кізюн Л. І. відкрив провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2019 року справу розподілено іншому судді - судді Букіній О. М.

Ухвалою від 22 січня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав позивачу для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що позивач повинен обґрунтувати підстави об`єднання пред`явлених вимог в одному провадженні та, як результат, обґрунтувати підстави пред`явлення позову саме до Солом`янського районного суду міста Києва, виходячи з того, які саме вимоги є основними, а які є похідними, та чому вони мають бути розглянуті в одному позовному провадженні.

Також суд врахував що позивач не навів обґрунтування щодо наявності представництва на території України ТОВ «АЛІКСПАРТНЕРЗ (Україна)» щодо відповідача АЛІКСПАРТНЕРС СЕРВІСЕЗ ЮК ЛЛП (ALIXPARTNERS SERVICES UK LLP) з точки зору міжнародного права та, як наслідок, не обґрунтував пред`явлення позову, як і заявлених вимог в цій частині.

Суд наголосив на тому, що позивач у своєму позові також посилається на те, що під час виконання спірних договорів відповідачами АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Kroll Associates U. K. Limited), АЛІКСПАРТНЕРС СЕРВІСЕЗ ЮК ЛЛП (ALIXPARTNERS SERVICES UK LLP), Хоган Ловеллс Інтернешнл ЛЛП (Hogan Lovells International LLP) було незаконно надано допуск до державної таємниці та здійснено подальше незаконне використання, проте не зазначає посилань на докази на підтвердження заявлених вимог в цій частині та на їх обґрунтування.

Також суд визначив, що позивач має надати повний пакет документів для відповідачів Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Kroll Associates U. K. Limited), АЛІКСПАРТНЕРС СЕРВІСЕЗ ЮК ЛЛП (ALIXPARTNERS SERVICES UK LLP), Хоган Ловеллс Інтернешнл ЛЛП (Hogan Lovells International LLP)в перекладі на офіційну мову держави їх місцезнаходження для виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення окремих процесуальних дій та повідомлення про розгляд справи.

Суд попередив позивача, що у разі неусунення недоліків позовної заяви поданий позов буде залишено без розгляду.

Ухвалою від 09 червня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва залишив без розгляду позов ОСОБА_1 .

Суд зазначив, що наданий судом строк для усунення недоліків сплинув 10 березня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину та, відповідно, строк на усунення недоліків не зупинявся на підставі закону. Отже, у визначений судом строк, як і станом на 09 червня 2020 року, зазначені в ухвалі суду недоліки позивач не усунув.

Постановою від 24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд зазначив, що невирішення судом першої інстанції питання щодо залишення позову без розгляду до початку запровадження карантину та набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби»

(далі - Закон № 540-IX) свідчить про продовження судом першої інстанції процесуальних строків позивачу на усунення недоліків позовної заяви на період дії карантину. Тож вирішення питання про залишення позову без розгляду відбулося у період дії карантину.

Постановою від 13 травня 2021 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ», постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року - без змін.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Верховний Суд зробив висновок, що суд апеляційної інстанції правильно врахував, що суд першої інстанції, не вирішивши питання про залишення позову без розгляду у встановлений в ухвалі від 22 січня 2020 року строк, продовжив підготовче провадження у справі. Після закінчення зазначених в ухвалі від 22 січня 2020 року строків суд першої інстанції неодноразово призначав підготовчі засідання, що свідчить про те, що суд очікував усунення позивачем недоліків позовної заяви до 09 червня 2020 року, тобто фактично продовжував позивачу зазначений процесуальний строк. Станом на 09 червня 2020 року процесуальний строк щодо залишення позовної заяви без руху був продовжений на підставі Закону № 540-IX. Такі обставини (зокрема, продовження розгляду судом цивільної справи протягом березня-червня 2020 року) підтверджують те, що позивач мав законні очікування на реалізацію своїх процесуальних прав на усунення недоліків позовної заяви під час дії карантину.

Представник позивача 13 жовтня 2021 року подав до суду клопотання про продовження строків для усунення недоліків позовної заяви та відкладення розгляду справи.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у підготовчому засіданні заперечувало проти поданих клопотань представником позивача, подало до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

НБУ, ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ», ТОВ «АСТЕРС», ТОВ «АЛІКСПАРТНЕРЗ (УКРАЇНА)» у підготовчому засіданні заперечували проти поданих клопотань представником позивача, клопотання представника АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про залишення позову без розгляду підтримали.

Ухвалою від 18 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків та повторно залишив без розгляду поданий ним позов.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів поважності причин невиконання чи існування перешкод у виконанні ухвали суду від 22 січня 2020 року, тим самим не надав доказів на обґрунтування поданого клопотання про продовження строку на усунення недоліків у позовній заяві. Суд врахував, що з моменту постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху минуло більше 20 місяців, а з моменту її повторного отримання - 7 місяців, проте будь-яких матеріалів на виконання ухвали суду від 22 січня 2020 року позивач не надав та, відповідно, жодного недоліку не усунув.

Аналізуючи матеріали справи та клопотання представника позивача про продовження строку виконання ухвали суду від 22 січня 2020 року, суд встановив, що його подано після закінчення встановленого судом строку та без вчинення процесуальних дій, з якими пов`язано продовження строку на усунення недоліків поданого позову.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції застосував правила частини тринадцятої статті 187 ЦПК України та зазначив, що жодної процесуальної дії, з якою пов`язано виконання ухвали суду від 22 січня 2020 року, позивач не вчинив, у задоволенні клопотання про продовження строків для усунення недоліків позовної заяви суд відмовив за необґрунтованістю.

Стислий виклад змісту оскаржуваного у цьому провадженні рішення суду апеляційної інстанції

Постановою від 08 червня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що після постановлення 22 січня 2020 року ухвали, якою суд надав позивачу строк для усунення недоліків, який сплив 10 березня 2020 року, суд першої інстанції встановлений процесуальний строк не продовжував.

За таких обставин апеляційний суд дійшов переконання, що немає підстав вважати, що встановлений судом в ухвалі від 22 січня 2020 року строк сплинув саме 18 жовтня 2021 року та у суду першої інстанції були підстави для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Застосування судом першої інстанції положень частини тринадцятої статті 185 (правильно статті 187) ЦПК України, за висновками апеляційного суду, є неправильним, оскільки у цій справі суд відкрив провадження ухвалою суду від 14 грудня 2017 року та справу призначив до підготовчого засідання. Правила частини тринадцятої статті 185 (правильно статті 187) ЦПК України підлягають застосуванню на стадії відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що строк, встановлений судом в ухвалі від 22 січня 2020 року для усунення недоліків, сплив, самий лише факт направлення позивачу вдруге копії ухвали, яка була отримана представником позивача 13 березня 2021 року, без продовження такого строку, не дає підстав вважати, що строк для усунення недоліків для позивача почав свій перебіг з часу отримання копії ухвали вдруге. При цьому суд зазначив, що ця справа з 21 січня 2021 року перебувала на розгляді у Верховному Суді, предметом перегляду була постанова Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року. Після повернення справи до суду першої інстанції питання продовження строку для усунення недоліків суд першої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом, не вирішував.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 22 липня 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, залишити в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року.

ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ» 22 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, залишити в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року.

НБУ 25 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, залишити без змін ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Виклад підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що:

- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 760/27852/17 (провадження № 61-18900св20);

- суд апеляційної інстанції не застосував положення пункту 3 Закону України № 540-ІХ та пункту 2 Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-IX);

- суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив та застосував частини одинадцяту та тринадцяту статті 187, пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України;

- суд апеляційної інстанції порушив правила частини першої статті 263, частини першої статті 381, частини першої статті 382 ЦПК України щодо принципів законності та обґрунтованості судового рішення.

Виклад підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ»

Заявник, який переконаний, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:

- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 760/27852/17 (провадження № 61-18900св20), відповідно до якого встановлено, що станом на 09 червня 2020 року процесуальний строк щодо залишення позовної заяви без руху був продовжений на підставі Закону України № 540-IX. Такі обставини (зокрема, продовження розгляду судом цивільної справи протягом березня-червня 2020 року) підтверджують те, що позивач мав законні очікування на реалізацію своїх процесуальних прав на усунення недоліків позовної заяви під час дії карантину;

- суд апеляційної інстанції не застосував положення пункту 3 Закону № 540-ІХ та пункту 2 Закону № 731-IX;

- суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив та застосував частини одинадцяту та тринадцяту статті 187, пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Виклад підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду НБУ

Заявник, який зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:

- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 760/27852/17 (провадження № 61-18900св20);

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 127, частину тринадцяту статті 187, пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 29 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційними скаргами АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ», НБУ, ухвалою від 06 грудня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 14 грудня 2017 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Кізюн Л. І. відкрив провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2019 року справу розподілено іншому судді - судді Букіній О. М.

Ухвалою від 22 січня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію згаданої ухвали суду першої інстанції від 22 січня 2020 року про залишення позову без руху позивач (його представник) отримав 27 лютого 2020 року.

Ухвалою від 09 червня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва залишив без розгляду позов ОСОБА_1 .

Постановою від 24 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року, Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Копію ухвали суду першої інстанції від 22 січня 2020 року про залишення позову без руху позивач (його представник) отримав вдруге 13 березня 2021 року.

Після залишення Верховним Судом без змін постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року справа надійшла до суду першої інстанції 03 червня 2021 року, підготовче засідання у справі призначено на 18 жовтня 2021 року.

Представник позивача 13 жовтня 2021 року подав до суду клопотання про продовження строків для усунення недоліків позовної заяви та відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків та повторно залишив без розгляду поданий ним позов.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилом частини першої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі - 14 грудня 2017 року) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - Закон № 2147-VІІІ), яким ЦПК України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, надалі суди у цій справі керуються правилами ЦПК України, чинними на момент розгляду справи, що відповідає нормі частини третьої статті 3 ЦПК України, згідно з якою провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведене дає підстави для висновку, що, залишаючи 22 січня 2020 року позов без руху, суд першої інстанції керувався правилами частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, відповідно до яких суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК України).

За обставинами справи копію ухвали суду першої інстанції від 22 січня 2020 року про залишення позову без руху позивач (його представник) отримав 27 лютого 2020 року та повторно 13 березня 2021 року.

Верховний Суд, залишаючи у справі, що переглядається, без змін постанову апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у постанові від 13 травня 2021 року зазначив, що після закінчення зазначених в ухвалі від 22 січня 2020 року строків суд першої інстанції неодноразово призначав підготовчі засідання, що підтверджує те, що суд очікував усунення позивачем недоліків позовної заяви до 09 червня 2020 року, тобто фактично продовжив позивачу згаданий процесуальний строк. Станом на 09 червня 2020 року процесуальний строк щодо залишення позовної заяви без руху був продовжений на підставі Закону № 540-IX. Такі обставини (зокрема, продовження розгляду судом цивільної справи протягом березня-червня 2020 року) свідчать про те, що позивач мав правомірні очікування на реалізацію своїх процесуальних прав на усунення недоліків позовної заяви під час дії карантину.

Після залишення Верховним Судом без змін постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року справа надійшла до суду першої інстанції 03 червня 2021 року, підготовче засідання у справі призначено на 18 жовтня 2021 року.

13 жовтня 2021 року сторона позивача подала до суду першої інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, посилаючись на неможливість представника з`явитися до суду у призначене підготовче судове засідання через участь цього представника у іншому судовому засіданні в іншій судовій справі; на те, що після постановлення ухвали Солом`янським районним судом міста Києва від 22 січня 2020 року та залишення позовної заяви без руху, матеріали справи фактично не перебували у суді першої інстанції у зв`язку з розглядом апеляційних та касаційних скарг; на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2, обмежувальні протиепідемічні заходи на період дії карантину; великий обсяг документів, які потрібно подати для усунення недоліків позовної заяви.

Відхиляючи такі доводи заяви представника позивача, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що представництво позивача у справі здійснювали декілька адвокатів, у поданому клопотанні сторона позивача не зазначила, як саме карантинні обмеження унеможливлювали виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, які складнощі виникли у позивача для виконання вимог, викладених у цій ухвалі, зокрема протягом періоду з 13 березня 2021 року до 18 жовтня 2021 року, тобто з моменту повторного отримання копії ухвали суду від 22 січня 2020 року до дня призначення підготовчого засідання у справі.

Щодо перебігу процесуального строку на усунення недоліків у позовній заяві під час дії карантинних обмежень в Україні

За пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 731-IX законодавець визначив, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Двадцятиденний строк, встановлений Законом № 731-IX, закінчився 06 серпня 2020 року.

Отже, під час перебігу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви позивач мав враховувати особливості продовження процесуального строку у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень в Україні, після набрання чинності Законом № 731-IX мав звернутися до суду першої інстанції із обґрунтованим клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, належно підтвердивши існування об`єктивних перешкод для вчинення процесуальних дій у строки, встановлені судом та продовжені законом.

Водночас із такою заявою позивач до суду першої інстанції у відповідні строки, визначені законом, не звертався, не доводив, що існували об`єктивні перешкоди у своєчасному поданні обґрунтованої заяви про продовження процесуального строку на звернення із заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Потрібно враховувати, що згадану ухвалу суду першої інстанції від 09 червня 2020 року скасував апеляційний суд 24 листопада 2020 року, тобто після спливу строку, встановленого Законом № 731-IX.

Після скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції у заявника виникло право та обов`язок подати заяву про усунення недоліків позовної заяви, а у разі існування об`єктивних перешкод для своєчасного виправлення позовної заяви - звернутися з іншою заявою про продовження такого процесуального строку для усунення недоліків з наведенням відповідного обґрунтування поважності причин неможливості виконання вимог суду у встановлені строки.

Ані після скасування ухвали суду першої інстанції від 09 червня 2020 року (після набрання чинності змін щодо перебігу процесуальних строків під час карантину в Україні), ані після повторного вручення копії ухвали від 22 січня 2020 року про залишення позову без руху (13 березня 2021 року) позивач не вчинив жодних належних процесуальних дій з метою усунення недоліків його позовної заяви чи з метою звернення до суду з клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ті обставини, що справа з 21 січня 2021 року перебувала у Верховному Суді та повернулася до суду першої інстанції лише 03 червня 2021 року, не можуть переконливо доводити неможливість своєчасного подання позивачем клопотання про продовження строку для усунення недоліків у відповідні строки; у разі виникнення потреби позивач мав можливість ознайомитися із матеріалами цієї справи у суді касаційної інстанції, проте таким правом не скористався.

Лише 13 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження згаданого процесуального строку, якому надана об`єктивна оцінка судом першої інстанції.

Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Підсумовуючи викладене, оскільки до закінчення строку, встановленого судом і продовженого на підставі спеціального закону, заявник не просив суд продовжити процесуальний строк на усунення недоліків його позовної заяви, тому обґрунтованим є висновок про неможливість продовження судом такого строку, що суперечило б правилам частини другої статті 127 ЦПК України.

Клопотання про поновлення такого строку позивач до суду першої інстанції не подавав.

Наведеного апеляційний суд не врахував, зробив помилкові висновки, що суд першої інстанції повинен був вирішити питання про продовження позивачу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Щодо карантинних обмежень як поважних причин неподання у встановлені судом та визначені законом строки заяви про усунення недоліків позовної заяви

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання представника позивача на карантинні заходи, запроваджені на території України, не може свідчити про наявність у сторони позивача беззаперечних і поважних причин або істотних труднощів у зв`язку із введенням карантинних обмежень для виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у строк, визначений судом.

Аналіз згаданих правил щодо перебігу процесуальних строків під час карантинних обмежень в Україні свідчить, що самий факт запровадження на території України карантинних заходів та обмежень на момент подання клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, не є безумовною підставою для задоволення такого клопотання учасника справи.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження процесуального строку, заявник повинен належно обґрунтувати, що запровадження карантинних заходів та обмежень унеможливило вчинення відповідної процесуальної дії у визначений судом строк.

Враховуючи, що позивач належно не обґрунтував неможливість своєчасного виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів, з моменту постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху до подання клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви минуло більше 20 місяців, а з моменту її повторного отримання - 7 місяців, протягом яких сторона позивача не вчиняла жодних дій з метою усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог суду, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у продовженні строку для усунення недоліків позовної заяви та залишив позов без розгляду, що відповідає вимогам частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України); учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України); учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Обставини справи підтверджують, що позивач мав більше ніж достатньо часу для усунення недоліків позовної заяви, проте, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не вчиняв жодних дій, які б підтверджували, що він має наміри виконати вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, проте існують перешкоди у вчиненні таких дій, які не залежать від нього.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Тож суд, розглядаючи справу, не може надавати перевагу одній зі сторін та має забезпечувати рівність прав та обов`язків учасників справи.

У тому разі, коли позивач, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не вчиняє жодних дій з виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, він має розуміти невідворотність настання для нього негативних процесуальних наслідків, а протилежна сторона вправі очікувати на дотримання судом вимог процесуального закону - залишення позову без розгляду у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом. Реалізуючи свої процесуальні права, відповідачі звернулися до суду з клопотаннями про залишення позову без розгляду відповідно до частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.

Процесуальний порядок здійснення провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» (заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається передусім на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі необґрунтованого невиконання такою стороною вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання, враховуючи, що у справі, яка переглядається, позов був залишений без руху після відкриття провадження, а після постановлення відповідної ухвали суд призначав підготовчі судові засідання.

Щодо застосування правил частин одинадцятої та тринадцятої статті 187 ЦПК України до спірних правовідносин

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і зазначаючи, що після постановлення 22 січня 2020 року ухвали, якою позивачу суд надав строк для усунення недоліків та який сплив 10 березня 2020 року, не врахував, що встановлений процесуальний строк суд першої інстанції не продовжував, а тому немає підстав вважати, що встановлений судом в ухвалі від 22 січня 2020 року строк сплив саме 18 жовтня 2021 року і у суду першої інстанції були підстави для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України, а застосування судом першої інстанції положень частини тринадцятої статті 185 (правильно статті 187) ЦПК України, за висновками апеляційного суду, є неправильним, оскільки у цій справі суд відкрив провадження ухвалою суду від 14грудня 2017 року, справа призначена до підготовчого засідання; положення ж частини тринадцятої статті 185 (правильно статті 187) ЦПК України підлягають застосуванню на стадії відкриття провадження у справі.

Верховний Суд дійшов переконання про помилкове тлумачення апеляційним судом порядку та умов застосування цієї норми права.

Верховний Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху можливе не виключно на стадії до відкриття провадження у справі, але й після цього. Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Така ухвала постановляється не пізніше наступного дня з часу встановлення недодержання таких вимог. Про залишення без руху позовної заяви після відкриття провадження у справі суд повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Усунення недоліків позовної заяви позивачем у строк, встановлений судом, має наслідком продовження розгляду справи. Про продовження розгляду справи суд постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду, що відповідає правилам частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі у разі, якщо суд встановить, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, про які суд зазначив в ухвалі про залишення позову без руху, тоді суд повертає позовну заяву особі, яка її подала, що відповідає правилам частини третьої статті 185 ЦПК України.

Наведеного апеляційний суд не врахував та помилково вважав, що до правової ситуації, яка виникла у справі, що переглядається, правила частини тринадцятої статті 187 ЦПК України не застосовуються, не врахувавши, що суд першої інстанції залишав позов без руху після відкриття провадження у справі на підставі правил частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.

В оцінці процесуальних рішень суду першої інстанції Верховний Суд врахував, що у цій справі відбулася зміна складу суду, тож після такої зміни розгляд справи розпочався спочатку.

Щодо суперечливості висновків апеляційного суду

Верховний Суд врахував те, що помилковими також є висновки суду апеляційної інстанції про те, що строк на усунення недоліків сплинув 10 березня 2020 року та не поновлювався судом, що суперечить висновку Верховного Суду у цій справі, викладеному у постанові від 13 травня 2021 року. Відповідно до цього висновку, не вирішивши питання про залишення позову без розгляду у встановлений в ухвалі від 22 січня 2020 року строк, після закінчення зазначених в ухвалі від 22 січня 2020 року строків, суд першої інстанції неодноразово призначав підготовчі засідання, що підтверджує те, що суд очікував усунення позивачем недоліків позовної заяви до 09 червня 2020 року, тобто фактично продовжив позивачу процесуальний строк. Станом на 09 червня 2020 року процесуальний строк щодо залишення позовної заяви без руху був продовжений на підставі Закону № 540-IX. Такі обставини (зокрема, продовження розгляду судом цивільної справи протягом березня-червня 2020 року) свідчать про те, що позивач мав законні очікування на реалізацію своїх процесуальних прав на усунення недоліків позовної заяви під час дії карантину.

Отже, висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не продовжував строк для виконання вимог ухвали про залишення позову без руху та про сплив такого строку 10 березня 2020 року, є помилковими та суперечать наведеним правовим висновкам Верховного Суду у цій справі, викладеним у постанові від 13 травня 2021 року.

Додатково Верховний Суд врахував, що такі висновки апеляційного суду суперечать постановленому апеляційним судом рішенню про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки неусунення недоліків позовної заяви у строк, визначений судом, який за висновками апеляційного суду сплинув 10 березня 2020 року, має наслідком залишення позову без розгляду, а не продовження розгляду справи судом, про що постановив апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Верховний Суд наголошує на тому, що визначений судом строк на усунення недоліків позовної заяви має дисциплінувати позивача як ініціатора судового розгляду, стимулювати його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити зволікання з розглядом справи.

Позивач, будучи обізнаним про можливість залишення позову без розгляду у зв`язку з невиконанням ним вимог суду про усунення недоліків позовної заяви після відкриття провадження у справі заяву про усунення недоліків не подав, про продовження строку відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України не просив, належно не обґрунтував неможливість усунення недоліків у строк, встановлений судом, чим зумовив настання для нього таких негативних процесуальних наслідків, як залишення позову без розгляду. Водночас особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Верховний Суд не встановив.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов переконання про помилкове скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Апеляційний суд не врахував, що позивач не вчинив залежних від нього дій для усунення недоліків позовної заяви, не обґрунтував та не довів, що існували перешкоди для усунення недоліків у строк, встановлений судом, а тому єдиним наслідком у такій правовій ситуації є залишення позову без розгляду.

Надавши оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд встановив, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, скасував правильне судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд не врахував, що залишення позову без розгляду є наслідком бездіяльності позивача, розпорядження своїми правами на власний розсуд, а тому суд першої інстанції, враховуючи правила частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, зобов`язаний був залишити позов без розгляду.

Додатково Верховний Суд врахував, що позивач не заперечував те, що існують достатні правові підстави для залишення без руху позовної заяви після відкриття провадження у справі, тож погодився й із правомірністю ухвали суду першої інстанції від 22 січня 2020 року.

Звертаючись із апеляційними скаргами, позивач заперечував проти залишення позову без розгляду виключно у зв`язку з неправильним визначенням судом першої інстанції перебігу процесуального строку на усунення недоліків у зв`язку із запровадженням карантинних заходів в Україні, доводів щодо неправомірності ухвали суду першої інстанції від 22 січня 2022 року апеляційні скарги позивача не містили.

Позивач також не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, не спростував доводів заявника про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «АСТЕРС КОНСАЛТ», НБУ, скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційних скарг, понесені заявниками, підлягають їм відшкодуванню позивачем.

Судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції, покладаються на нього.

У визначенні розміру судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачем заявникам, Верховний Суд врахував, що за подання касаційних скарг заявники сплатили судовий збір у розмірі по 2 481, 00 грн, що відповідає ставці судового збору за подання касаційної скарги юридичною особою на ухвалу суду у 2022 році, а тому така сума судового збору, сплачена заявниками, підлягає їм відшкодуванню позивачем.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС КОНСАЛТ» та Національного банку України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судові витрати, понесені ним у зв`язку з поданням касаційної скарги, у розмірі 2 481, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС КОНСАЛТ» судові витрати, понесені ним у зв`язку з поданням касаційної скарги, у розмірі 2 481, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного банку України судові витрати, понесені ним у зв`язку з поданням касаційної скарги, у розмірі 2 481, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко