Постанова

від 29.12.2022 по справі 383/964/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 383/964/21-ц

провадження № 61-11189св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди землі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 6,8002 га, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062, що передана відповідачу на підставі договору оренди у користування. Відповідач не забезпечив у визначеному законодавством порядку державну реєстрацію договору оренди. Так, станом на час реєстрації договору 17 жовтня 2012 року він мав бути зареєстрований не у відділі Держкомзему, а у відділі Держземагентства з тих підстав, що в силу змін до законодавства, що регулює питання земельних відносин, станом на 17 жовтня 2012 року Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі припинено як юридичну особу.

Посилаючись на викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасувати право оренди земельної ділянки, площею 6,8002 га, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2022 року у складі суді ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано відсутнім право оренди у ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права - права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062, від 10 грудня 2019 року № 34646102. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2022 року припинено право оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з 22 червня 2012 року пунктом 2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 року за № 851/21163 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 червня 2008 року № 123 про затвердження положень територіальні органи земельних ресурсів, яким було затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, на підставі якого діяв відділ Держкомзему у Бобринецькому районі. Отже, з 22 червня 2012 року Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі не міг здійснювати свої повноваження, зокрема щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі, у зв`язку із відсутністю чинного положення про відділ, а тому як суб`єкт владних повноважень діяв не у межах повноважень, встановлених законом.

Крім того, станом на 17 жовтня 2012 року (дата реєстрації спірного договору) Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі припинено як юридичну особу а, отже, як суб`єкт владних повноважень, реєструючи спірний договір, діяв не на підставах, визначених Конституцією і законами України.

З 22 червня 2012 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258 затверджено Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі. Отже, з 22 червня 2012 року проводити державну реєстрацію договорів оренди землі могли лише територіальні органи Держземагентства, а не територіальні органи Держкомзему.

Оскільки до 01 січня 2013 року не проведено державної реєстрації спірного договору оренди землі відповідно до законодавства, тому у відповідача не виникло право оренди на цю земельну ділянку, а отже, це право оренди не є дійсним.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області станом на 17 жовтня 2012 року, тобто на день реєстрації спірного договору, мав повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, процес ліквідації Відділу Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 24151882, керівник: Гончарук Олег Вікторович) розпочато з 05 березня 2013 року.

Станом на час укладення сторонами спірного договору оренди функціонувала Перехідна реєстраційна система, яка діяла з 03 серпня 2011 року по 30 грудня 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (набрала чинності 01 січня 2013 року).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 19 Конституції України; частини третьої, абзацу 2 частини четвертої статті 21 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України; пункту 6 частини другої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 та пункту 8 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування перелічених норм права у правовідносинах, в яких: 1) орендодавцем та орендарем є фізичні особи; 2) об`єктом оренди є земельна ділянка; 3) реєстрацію договору оренди землі проведено територіальним органом Держкомзему, проте на час проведення цієї реєстрації положення, на підставі якого діяв територіальний орган, втратило чинність, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань містився запис про державну реєстрацію припинення повноважень цього територіального органу Держкомзему.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,8002 га, розташованої за межами населеного пункту Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 березня 2012 року серії ЯК № 345431.

10 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки строком на сорок дев`ять років.

Спірний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 жовтня 2012 року за № 352088694002453. Посадова особа, яка провела реєстрацію - начальник відділу Гончарук О. В., головний спеціаліст відділу Стенковий І. І.

Згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 10 січня 2011 року земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 6,8002 га в натурі передано орендарю ОСОБА_2 .

Запис про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2019 року за номером 34646102.

Правове обґрунтування

Згідно з частиною п`ятою статті 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 10 січня 2011 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статті 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 10 січня 2011 року, передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 10 січня 2011 року регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку).

Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час укладення позивачем договору оренди від 10 січня 2011 року його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

У справі, що переглядається, державна реєстрація договору оренди землі відбулася 17 жовтня 2012 року.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01серпня 2011 року № 835 «Про деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», якою регулювалися питання державної реєстрації договорів оренди, до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів адміністративні послуги згідно з переліком, затвердженим цією постановою, надаються територіальними органами Державного комітету із земельних ресурсів, а функції з ведення Поземельної книги, передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» Кабінету Міністрів України доручалось до 01 січня 2012 року забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», який набрав чинності 31 грудня 2011 року, термін внесення інформації був продовжений до 01 січня 2013 року. Кабінету Міністрів України було доручено до 1 січня 2013 року забезпечити створення нормативної та матеріально-технічної баз ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру (пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих положень).

Виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок) на час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки забезпечувався функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установивши, що на час укладення позивачем договору оренди від 10 січня 2011 року та його державної реєстрації від 17 жовтня 2012 року його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки оспорюваний договір зареєстровано під час функціонування Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно, а отже, Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області мав повноваження здійснювати реєстрацію договорів оренди землі.

У касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 19 Конституції України; частини третьої, абзацу 2 частини четвертої статті 21 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України; пункту 6 частини другої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 та пункту 8 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування перелічених норм права у правовідносинах, в яких: 1) орендодавцем та орендарем є фізичні особи; 2) об`єктом оренди є земельна ділянка; 3) реєстрацію договору оренди землі проведено територіальним органом Держкомзему, проте на час проведення цієї реєстрації положення, на підставі якого діяв територіальний орган, втратило чинність, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань містився запис про державну реєстрацію припинення повноважень цього територіального органу Держкомзему.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц, Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 243/12647/19 сформульовано висновки про те, яке законодавство, що регулює порядок реєстрації договорів оренди, застосовується в залежності від дати реєстрації таких договорів.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 06 березня 2013 року у справі № 6-5цс13 сформульовано висновок про те, що 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а стаття 6 доповнена частиною п`ятою, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України№ 1878-VІ встановлено, що до 1 січня 2012 року, (09 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів, тобто у відповідному відділі Держкомзему.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний