Ухвала

від 05.01.2023 по справі 199/4275/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4275/19

(1-в/199/2/23)

У Х В А Л А

іменем України

05 січня 2022 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

виправданої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_4 про визначення розміру майнової шкоди (заробітку, який вона втратила внаслідок незаконних дій, та суми, сплаченої нею у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги), завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, за якою просить суд винести рішення, яким визначити, що на її користь підлягає безспірне списання з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку на 341000 грн. відшкодування втраченого заробітку та витрат на правову допомогу, яка була завдана незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Заява обґрунтовується тим, що 28 лютого 2019 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України. Згодом їй було повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину покарання за яке передбачено більше ніж 10 років позбавлення волі, а саме, у злочинах передбачених статтями 191, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України. З часу її затримання 28 лютого 2019 року до 19 вересня 2019 року вона знаходилась під вартою. У подальшому до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 199/4275/19 від 19 вересня 2019 року їй замінили раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 17 листопада 2019 року. Крім того, відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 199/4275/19 від 17 січня 2020 року її відсторонили від посади головного бухгалтера ТОВ «Агровектор Плюс» (ЄДРПОУ № 35112069) на строк до 16 березня 2020 року. У подальшому прокурор змінював обвинувачення, звинувачуючи її у особливо тяжких злочинах, покарання за яке передбачено більше 10 років. Однак остаточно її було звинувачено у злочинах передбачених частиною 2, 3 статті 190 КК та частиною 1, 2 статті 200 КК, тобто у тяжких злочинах максимальне покарання за яке передбачене - до 8 років позбавлення волі. Вироком від 18 січня 2022 року Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 199/4275/19 її було виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень. Вирок набув чинності 05 жовтня 2022 року після перегляду його у апеляційному порядку. Отже загальний час перебування ОСОБА_4 під слідством складає 43 місяці та 5 днів. Оскільки ОСОБА_4 протягом 43 місяців та 5 днів була піддана кримінальному переслідуванню, до неї застосовувались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та відсторонення від посади, вона не могла працювати. Крім того, доки суд остаточно не вирішив питання щодо її невинуватості, вона не могла влаштуватись за професією та і взагалі на роботу, оскільки такі обвинувачення не вселяли довіру роботодавцю до неї та впевненості, що вона буду працювати на посаді тривалий час. Так, відповідно до довідки ОК-5 у січні 2019 року їй була нарахована заробітна плата у розмірі 5000 грн. У подальшому, з лютого 2019 року і по день набрання чинності виправдувального вироку щодо неї - вересень 2022 року, їй також не нараховувалась заробітна плата. Виходить, що нею був втрачений заробіток починаючи з лютого 2019 року з розрахунку 5000 гри на місяць. При цьому з січня 2021 року по листопад 2021 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6000 гри, а з грудня 2021 року по вересень 2022 року - 6500 гри. отже менше у цей період вона заробляти не могла. Виходить, що за 43 місяці її кримінального переслідування вона втратила:

-з лютого 2019 року по грудень 2020 року за 22 місяці 110 000 грн.;

-з січня 2021 року по листопад 2021 року за 11 місяців 66 000 грн.;

-з грудня 2021 року по вересень 2022 року - 65 000 грн.;

А всього за 43 місяці кримінального переслідування вона втратила 241 000 грн.

Також, нею було витрачено на адвоката 100 000 грн. за представлення її інтересів у суді, що також підлягає відшкодуванню.

Отже, загальна сума яка підлягає відшкодуванню у зв`язку із її кримінальним переслідуванням, становить 341 000 грн., про що вона і просить визначити у відповідному рішенні.

ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі вимоги за заявою. Вважають, що вона має бутити вирішена у межах процедури того кримінального провадження, в якому ОСОБА_4 була виправдана.

Прокурор ОСОБА_3 вважає, що заява ОСОБА_4 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2022 року ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019040630000298, визнано невинуватою в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України, та виправдано її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення нею зазначених кримінальних правопорушень.

Зазначений вирок набрав законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 05 жовтня 2022 року.

У зв`язку з постановленням вказаного виправдувального вироку суду ОСОБА_4 просить суд визначити розмір заробітку, який вона втратила внаслідок незаконних дій та суми, сплаченої нею у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, які передбачені п.п. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР (надалі Закону № 266/94-ВР).

Вирішуючи питання щодо юрисдикції вирішення зазначеного питання, суд враховує відповідні правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа № 201/10234/20).

Велика Палата Верховного Суду зокрема визначила (п. 91-102), що структура національного законодавства України та його загальний зміст свідчить про те, що процесуальні питання розгляду справ у судах можуть бути врегульовані не тільки процесуальними кодексами, а й нормативними актами, які за своєю загальною суттю хоч і не є процесуальними, однак, врегульовуючи матеріально-правові відносини, містять процесуальні норми, що стосуються процедур такого врегулювання.

Саме до таких нормативних актів відноситься й Закон № 266/94-ВР. Для визначення порядку виконання цього Закону було також прийнято наказ Міністерства юстиції України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 «Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - наказ № 6/5/3/41).

Звертає на себе увагу правова термінологія цієї норми, яка у своїй диспозиції застосовує два терміни, спрямовані на відновлення порушених прав потерпілої особи: відшкодування та повернення.

Положення статті 4 цього Закону визначають відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, за рахунок державного бюджету, повернення майна в натурі - пунктом 2 , а в разі неможливості такого повернення - відшкодування його вартості за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким його передано безоплатною.

За положеннями частини першої статті 12 цього Закону, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін із дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 зазначеного Закону).

Таким чином, ці положення Закону за своєю правовою суттю є процесуальною нормою про орган, який уповноважений на розгляд певних звернень громадян, та порядок оскарження прийнятого цим органом рішення.

Зазначена норма Закону № 266/94-ВР відокремлює порядок відшкодування шкоди у вигляді заробітку та інших грошових доходів, які потерпілий втратив унаслідок незаконних дій, штрафів, стягнутих на виконання вироку суду, судових витрат та інших витрат, сплачених громадянином, та сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. При цьому положення цієї статті також визначають орган, уповноважений на прийняття рішення про відшкодування цих втрат, залежно від того, який орган досудового слідства, прокуратури чи суду приймав остаточне рішення у справі, крім касаційного та апеляційного суду.

Перелік уповноважених органів, до яких громадянин має право звернутись у кожному конкретному випадку, визначається пунктом 11 наказу № 6/5/3/41, який для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

За загальним змістом цих норм, оскільки зазначені органи повинні винести постанову чи ухвалу, то можна зробити висновок, що відшкодування шкоди у таких випадках проводиться за спрощеною процедурою, адже при відшкодуванні цих витрат потерпіла особа вправі розраховувати на повне відшкодування відповідно до наданих нею документів.

Разом з тим зазначена норма не виключає і спору та передбачає право органу, що розглядає звернення про відшкодування витрат, не погодитись із заявленим розміром, прийняти постанову, з якою потерпіла особа не буде згодна, та право потерпілої особи на оскарження прийнято цим органом постанови до суду. Матеріальна шкода відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню за ухвалою суду, то в разі незгоди потерпілої особи з такою ухвалою вона підлягає оскарженню у порядку, передбаченому ЦПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 правильно звернулася з заявою до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська як суду першої інстанції, який ухвалив виправдувальний вирок.

В той же час, розгляд заяви ОСОБА_4 на теперішній час здійснюється в порядку кримінального судочинства тоді як Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній поставі сформулювала правовий висновок, за яким постановлена за результатами розгляду зави ухвала в разі незгоди потерпілої особи нею підлягає оскарженню у порядку, передбаченому ЦПК України (п. 102).

Оскільки у порядку, передбаченому ЦПК України, можуть бути оскаржені лише судові рішення, ухвалені в порядку цивільного судочинства, відповідна заява ОСОБА_4 також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути розглянута по суті в порядку кримінального судочинства.

КПК України не регулює питання подальшого провадження у питаннях, розгляду яких було розпочато в порядку кримінального судочинства, однак які піддягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Частиною шостою статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Оскільки суд позбавлений можливості в порядку кримінального судочинства розглянути по суті заяву ОСОБА_4 про визначення розміру майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, провадження за такою заявою підлягає закриттю з роз`ясненням ОСОБА_4 порядку вирішення такої заяви.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 534, 539 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження за заявою ОСОБА_4 про визначення розміру майнової шкоди (заробітку, який вона втратила внаслідок незаконних дій, та суми, сплаченої нею у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги), завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що для визначення розміру майнової шкоди (заробітку, який вона втратила внаслідок незаконних дій, та суми, сплаченої нею у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги), завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, вона може звернутися з відповідною заявою до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий:

05.01.2023