Постанова

від 04.01.2023 по справі 198/99/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 січня 2023 року

м. Київ

справа № 198/99/15-ц

провадження № 61-7049св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області,

заінтересовані особи: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, відділ Держземагенства в Юр`ївському районі Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

від 14 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У лютому 2015 року Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до смерті мешкав в с. Олександрівка Юр`ївського району та якому на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,056 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району.

Оскільки після смерті ОСОБА_2 спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, спадщина ніким не прийнята, прокурор просив суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки відумерлою, передавши її у власність територіальної громади Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Маренич С. О., від 05 березня 2015 року заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки, площею

8,056 га, розташованої на території Олександрівської сільської Ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, належної ОСОБА_2 , та передано у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а саме Олександрівській сільській раді Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, задоволено. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 05 березня 2015 року скасовано, а заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про визнання спадщини відумерлою не може бути вирішене у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадщину із ОСОБА_1 , як сином спадкодавця. Оскільки такий спір підлягає розгляду у порядку позовного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про залишення заяви прокурора без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 липня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно строку виконання особою, що проживала разом із померлим на час його смерті, обов`язку, визначеного приписами статті 1270 ЦК України, щодо отримання свідоцтва на право на спадщину.

Вказує, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про смерть свого батька, зобов`язаний був звернутися до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину. Законодавчим обмеженням строку для такого звернення фактично є один рік, після спливу якого Олександрівська сільська рада зобов`язана була звернутися до суду із заявою про визначення спадщини відумерлою.

Натомість ОСОБА_1 лише через 12 років після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, який відмовив йому у зв`язку із пропуском строку. Відмова нотаріуса не оскаржена, а тому у ОСОБА_1 не виникло права на спадкове майно.

Враховуючи викладене, вважає, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку.

Звертає увагу на те, що рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 щодо встановлення ОСОБА_1 факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не набрало законної сили та оскаржене прокурором в апеляційному порядку.

Також вважає, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки судове рішення про скасування рішення суду про визнання відумерлою спадщини жодним чином не є підставою для вчинення реєстраційних дій щодо права власності на спірну земельну ділянку, яка вже перебуває в оренді ТОВ «Агро-Світ».

Стверджує, що пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду на понад 6 років не є поважним та не підлягає поновленню.

У клопотанні, долученому до касаційної скарги, прокурор просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, зазначаючи про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільченко І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільченко І. В., у задоволенні клопотання про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_2 , якому, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія 1У-ДП, № 003718, виданого 26 липня 2001 року, належала земельна ділянка, площею 8,056 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району.

ОСОБА_2 проживав в с. Олександрівка Юр`ївського району.

Згідно з Інформаційними довідками від 05 лютого 2015 року зі спадкового реєстру, інформація про наявність у Спадковому реєстрі відомостей про спадкові справи, заповіти, видані свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 відсутня, спадкова справа після смерті останнього не заводилась.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 позов ОСОБА_1 до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217

ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Звертаючись до суду в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району, прокурор посилалася на те, що спадкова справа після смерті власника земельної ділянки не заводилася, що свідчить про неприйняття спадщини спадкоємцями, а тому заявник, виходячи із положень статті 1277 ЦК України, звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою, залучивши до участі у справі заінтересованих осіб: Юр`ївську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області, відділ Держземагенства в Юр`ївському районі Дніпропетровської області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавця) - ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення оскарженим рішенням його прав спадкоємця після смерті батька ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 стверджував, що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Згідно із статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд, надавши належну оцінку аргументам та доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив із відсутності підстав для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавця) претендує на спадкове майно, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 встановлено той факт, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 його син ОСОБА_1 постійно проживав разом зі спадкодавцем.

Зазначене рішення суду в справі № 198/132/21 залишено без змін постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, а отже набрало законної сили.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відмовився від спадщини після смерті батька.

Статтею 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Залишення без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом для вирішення спору.

Висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 2-о-36/08 (провадження № 61-14000св20).

Доводи касаційної скарги про пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження є безпідставними.

У підпункті 13 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не брав участі під час розгляду справи судом першої інстанції. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2015 року отримано представником ОСОБА_1 03 вересня 2021 року, а апеляційну скаргу подано 06 вересня 2021 року, тобто в межах строків, визначених

статтею 294 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

За подібних обставин Верховний Суд упостанові від 02 лютого 2022 року у справі № 703/4637/15-ц зазначив, що процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду починає перебіг з моменту, коли особа отримала копію рішення суду першої інстанції.

Заявником не доведено, а матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 раніше 03 вересня 2021 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2015 року, або його обізнаності про це рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Передбачених статтею 403 ЦПК України правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як про це просив прокурор у своєму клопотанні, колегією суддів не встановлено.

Не підлягає також задоволенню клопотання прокурора про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта