Постанова

від 06.01.2023 по справі 505/2623/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1023/23

Справа № 505/2623/20

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

переглянувши справу №505/2623/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного підприємства «Курінь-2» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 3 березня 2021 року у складі судді Вергопуло А.К., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 23 вересня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що відповідач ОСОБА_2 , яка є його дочкою, в квартирі АДРЕСА_1 , де зареєстрована з 1988 року, не проживає близько 15 років, особистих речей в квартирі не має, квартирою не користується та за послуги не сплачує. ОСОБА_2 добровільно виселилася з квартири на інше постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 не працює, зловживає алкогольними напоями, веде легковажний спосіб життя, добровільно знятися з реєстрації в квартирі не бажає, зустрічі уникає. Він є літньою людиною, має намір приватизувати квартиру, потребує стороннього догляду. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 на підставі статей 71, 72 ЖК України просив визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.1-2).

Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.28).

Відзив на позов не подано.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 3 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.30-31).

Висновок суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 перебувала у родинних стосунках з основним квартиронаймачем, тому вона має рівне з позивачем ОСОБА_1 право користування квартирою та право на приватизацію житла, а тому не може бути визнана такою, що втратила право користування спірною квартирою. Обставини не проживання відповідача в квартирі з 2001 року підтверджені актом з місця проживання хоча й мають місце, однак не є достатніми для позбавлення її права користування житлом як складової права власності нарівні з правом володіння, оскільки Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» гарантовано право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства на вільний вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Належних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно без поважних причин не проживає у спірній квартирі та втратила інтерес до квартири суду не надано. Мотиви несення позивачем додаткових витрат по оплаті комунальних послуг не є достатніми для позбавлення відповідача права користування житлом та не позбавляє позивача права на пред`явлення до неї вимог про відшкодування йому таких витрат.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.73-77).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає більше 15 років, квартирою не користується, особистих речей не має, квартиру не утримує, живе за іншою адресою, веде аморальний спосіб житла. Не проживання ОСОБА_2 в квартирі з 2001 року підтверджено актом. ОСОБА_2 втратила право користування квартирою на підставі статей 71, 72, 156 ЖК України, статті 405 ЦК України, інтересу до житла не проявляє, в квартирі проживати не бажає.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення з огляду на наступне.

Квартира АДРЕСА_1 була надана по ордеру ОСОБА_3 , яка згідно Договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеного 28 листопада 2004 року між Будинкоуправлінням ПМП «Курінь» та ОСОБА_3 , була основним квартиронаймачем.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років.

В квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: з 1988 року по день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1988 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Дані про переоформлення Договору найму житла після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_3 в справі відсутні (до позову чи до апеляційної скарги такий договір не додано).

Згідно Актів від 12 серпня 2019 року, від 17 травня 2020 року, складених ПП «Курінь», ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2001 року, особистих речей в квартирі не має, житлом не користується, за послуги по квартирі не сплачує.

Квартира АДРЕСА_1 у приватній власності не перебуває.

Позов про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, як то квартирою АДРЕСА_1 , подано до суду 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 на підставі статей 71, 72 ЖК України.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі, в якій вона зареєстрована з 1988 року як член сім`ї основного квартиронаймача ОСОБА_3 .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 , яка згідно актів про не проживання, в квартирі не проживає з 2001 року, не була визнана основним квартиронаймачем ОСОБА_3 за життя такою, що втратила право користування квартирою. Після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 мають рівні права на користування квартирою та укладення договору найму, рівні права на набуття квартири у власність в порядку приватизації тощо. В справі дійсно відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 без поважних на то причин не проживає у спірній квартирі та втратила інтерес до неї як до єдиного житла.

В ході апеляційного провадження позивач ОСОБА_1 помер (поштова кореспонденція суду двічі повернута поштою з відміткою «адресат помер»).

Спірні правовідносини правонаступництва не допускають.

Смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є підставою для закриття провадження у справі відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Поряд з цим, частиною 3 статті 377 ЦПК України визначено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини 1 цієї статті.

Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, у спірних правовідносинах правонаступництво не допускається, як наслідок, смерть позивача ОСОБА_1 після ухвалення рішення не є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.

Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з квітня 2021 року, призначалась до розгляду на 7 квітня 2022 року, 24 листопада 2022 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 24 листопада 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, ч.3 ст.377, ст.ст.381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 3 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного підприємства «Курінь-2» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 6 січня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова