Рішення

від 27.12.2022 по справі 359/4954/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/4954/21

Провадження №2/359/476/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориспільська міська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на автомобіль,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та обґрунтовувала його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким вона понад 15 років проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вона зазначила, що проживала з ним ще з осені 2003 року, в той час, коли ОСОБА_4 перебував в іншому шлюбі, який було розірвано 19 травня 2004 року. Вони з ОСОБА_4 проживали спільно у будинку його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали спільний побут та бюджет, вони їздили разом відпочивати, приймали у себе гостей, придбавали побутову техніку, меблі, робили ремонт будинку, в якому спільно проживали. ОСОБА_4 виховував сина позивача. У 2013 році вони придбали на ім`я ОСОБА_4 автомобіль марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти на який було взято з її депозитного рахунку в ПАТ АБ «Укргазбанк». У травні 2016 року вони з ОСОБА_4 повінчались. ОСОБА_4 мав хронічну хворобу нирок, діагностовану ще в дитинстві. Позивач опікувалась ОСОБА_4 , який швидко втомлювався, слідкувала за його раціоном харчування, прийомом ліків. ОСОБА_4 планував одружитися з позивачем. ОСОБА_1 допомагала з похованням батьків ОСОБА_4 , а також займалась і його похованням. Спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом, єдиним спадкоємцем першої черги є його син ОСОБА_3 . Оскільки позивач проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більш як п`ять років, вона має право на спадкування як спадкоємиця четвертої черги. У зв`язку з тим, що позивач надавала покійному допомогу, опікувалась ним через його хворобу, є підстави для зміни черговості одержання права на спадкування та включення ОСОБА_1 до першої черги спадкоємців. Також оскільки автомобіль марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний за її кошти є підстави для визнання за нею права власності на цей автомобіль. Тому ОСОБА_1 , з урахуванням поданої у липні 2021 року заяви про часткову зміну предмета позову (а.с.116-129 т.1), просила суд встановити факт, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 20 травня 2004 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , включивши ОСОБА_1 до першої черги спадкоємців за законом після його смерті та визнати за нею право власності на автомобіль марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 .

2. Інформація про рух цивільної справи.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 червня 2021 року (а.с.29 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 1 липня 2021 року (а.с.35 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 6 липня 2021 року (а.с.26-28 провадження №2-з/359/102/2021) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 5 серпня 2021 року (а.с.103 т.1) було витребувано від Бориспільської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №173/2019, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 вересня 2021 року (а.с.114-115 т.1) було відмовлено ОСОБА_7 у залученні її до участі у справі № 359/4954/21 у якості представника відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 вересня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.5-7 т.3) було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 7 вересня 2021 року та 11 жовтня 2021 року (а.с.3-4, 29-30 т.3) було витребувано у АТ «Райффайзен Банк» інформацію про рух коштів по відкритим у банку рахункам на ім`я ОСОБА_4 за період з 01 березня 2019 року по 01 вересня 2019 року, інформацію про відкритий кредитний рахунок (договір) на ім`я ОСОБА_4 та рух коштів по ньому.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 1 грудня 2021 року (а.с.84-85 т.3) було витребувано у ПАТ АБ «Укргазбанк» інформацію про те, чи укладався ОСОБА_1 з банком депозитний договір №293/01/13/0054 (строковий банківський вклад) від 28.01.2013, та на яку суму вкладу; кредитний договір №40/2013 від 23.10.2013, яка сума коштів була отримана нею та яким способом з підтвердженням отримання суми грошових коштів ОСОБА_1 ; інформацію про те, чи виконані умови цього кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, коли та яким способом були повернуті кредитні кошти, з підтвердженням зарахування коштів за кредитним договором.

Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 12 січня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення судово-медичної експертизи (а.с.206 т.3), про призначення судово-почеркознавчої експертизи (а.с.216 т.3), про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.222 т.3).

Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 12 січня 2022 року, занесеними до протоколу судового засідання (а.с.10-22 т.4) було відмовлено у задоволенні ряду клопотань ОСОБА_3 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12 січня 2022 року (а.с.152 т.3) було витребувано від КНП БМР «Бориспільського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» декларацію про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги, укладеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 8 лютого 2022 року (а.с.48-51 т.4) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Семенюти О.Ю. по справі №359/4954/21.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 8 лютого 2022 року (а.с.64 т.4) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

У липні 2021 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_3 (а.с.42-52 т.1), в якому він не визнає позов та заперечує проти його задоволення. Зазначив, що він є єдиним законним спадкоємцем померлого батька. ОСОБА_1 не мала родинних відносин з його батьком, а лише полювала за його майном. Позивач з початку знайомства з ОСОБА_4 налаштовувала його проти відповідача, не хотіла, щоб батько, дід ОСОБА_5 і баба ОСОБА_6 спілкувались з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не повідомила відповідача про смерть ОСОБА_4 , самостійно прийняла рішення про не проведення патологоанатомічного розтину померлому. Після його смерті вона вільно розпорядилась майном, належним ОСОБА_4 , вивезла особисті речі покійного, побутову техніку, кухонне начиння, зруйнувала комунікації в дачному будинку родини. Маючи доступ до фінансового телефону ОСОБА_4 та банківської карти для виплат, позивач разом з сином зняла усі грошові кошти з картки, належній померлому. Також ОСОБА_1 заволоділа автомобілем марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 і не повертає його та документи на нього відповідачу. З 2004 по 2008 роки ОСОБА_4 періодично мешкав у будинку по АДРЕСА_2 , частка у власності на який належала ОСОБА_1 . З 2009 року ОСОБА_4 жив у будинку по АДРЕСА_1 разом з своїми батьками. З осені 2014 року ОСОБА_1 , її син перейшли жити до ОСОБА_4 , однак у них виникали конфлікти з дідом ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 позивач не вчинила жодних дій щодо погашення кредиту, який він мав у АТ «Райффайзен Банк». ОСОБА_4 не вказував про ОСОБА_1 як співмешканку чи дружину у щорічних деклараціях, які він подавав як державний службовець. Батько, незважаючи на хворобу, не лікувався з 1994 по 2019 роки, на диспансерному обліку не перебував, лише декілька разів хворів на ГРВІ, був здоровою та працездатною особою. ОСОБА_4 не потребував лікування, а позивач не дбала про його здоров`я. Тому ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов в зміненій редакції та наполягають на його задоволенні. ОСОБА_1 суду повідомила, що вона почала жити з ОСОБА_4 ще з 2003 року, однак офіційно він розлучився лише в 2004 році. Вона разом з сином та ОСОБА_4 жили у будинку по АДРЕСА_1 , влітку їздили на дачу, що належала родині ОСОБА_8 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали спільний бюджет, спільний відпочинок, спільні покупки. 11 травня 2016 року вони повінчалися, на церемонії були присутні лише свідки. Позивач разом з ОСОБА_4 ховали його батьків. ОСОБА_4 мав старий автомобіль, який він продав у 2011-2012 році приблизно за 35000 грн. На початку 2013 року ОСОБА_1 оформила в ПАТ АБ «Укргазбанк» депозит. У жовтні 2013 року для купівлі автомобіля марки «Kia» модель «Rio» вона отримала кредит у розмірі 100000 грн. Вказаний кредит мав бути погашений за рахунок коштів з її депозиту. Про смерть ОСОБА_4 14 травня 2019 року вона повідомила його рідного дядю ОСОБА_9 та написала заяву, щоб ОСОБА_4 не проводили патологоанатомічний розтин. Позивач займалась похованням ОСОБА_4 , гроші на яке взяла, в тому числі, з банківської картки ОСОБА_4

Бедій ОСОБА_10 заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що його батько ОСОБА_4 не проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 . Зокрема, вони не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків. Він весь час продовжував спілкуватись з батьком, і йому відомо, що він хотів повернутися до колишньої дружини ОСОБА_7 . Позивач не довела, що отримані нею кредитні грошові кошти були витрачені саме на оплату автомобіля марки «Kia», а тому спірний транспортний засіб був особистою власністю ОСОБА_4 , а не спільною сумісною власністю його батька та позивача.

Представник Бориспільської міської державної нотаріальної контори не з`явився у судове засідання та надіслав листи №993/02-14 від 31 серпня 2021 року (а.с.112 т.1), №1122/02-14 від 29 вересня 2021 року (а.с.13 т.3), №1062/02-14 від 9 листопада 2021 року (а.с.37 т.3), в якому він просив розглянути цивільну справу в його відсутності.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 листопада 1998 року (а.с.4 т.2).

18 липня 1997 року був розірваний шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 18 липня 1997 року (а.с.11 т.1).

19 травня 2004 року був розірваний шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 26 травня 2004 року (а.с.10 т.1).

19 жовтня 2013 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Автоцентр на Харківському» договір купівлі-продажу автомобіля №214258-Y01731 (а.с.138 т.1) за яким ОСОБА_4 придбав автомобіль марки «Kia» модель «Rio» повна вартість якого склала 135632 гривні 00 копійок. 23 жовтня 2013 року ТОВ «Автоцентр на Харківському» передало придбаний транспортний засіб у володіння ОСОБА_4 , що підтверджується копією видаткової накладної №КИ-0001151 від 23 жовтня 2013 року (а.с.59 т.4) та копією акта передачі-прийняття автомобіля від 23 жовтня 2013 року (а.с.60 т.4). З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с.57 т.2) вбачається, що 26 жовтня 2013 року за ОСОБА_4 був зареєстрований автомобіль марки «Kia» модель «Rio» д.н.з. НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 17 травня 2019 року (а.с.8 т.1). Причина смерті хронічна хвороба нирок термінальна стадія, про що зазначено у довідці про причину смерті №118 від 15 травня 2019 року (а.с.9 т.1).

29 травня 2019 року ОСОБА_3 подав до Бориспільської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.2 т.2). Була відкрита спадкова справа №64248873, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №56331422 від 29 травня 2019 року (а.с.11 т.2).

2 липня 2019 року ОСОБА_1 подала до Бориспільської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.12 т.2), як така, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше ніж п`ять років.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 8 червня 2021 року (а.с.217 т.2) ОСОБА_3 успадкував автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_7 , 1990 року випуску, автомобіль Кіа Rіо, д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, дата реєстрації 25.10.2013, транспортний засіб МАЗ 8114, дата реєстрації 20.08.1988.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 11 червня 2021 року (а.с.256 т.2), від 17 червня 2021 року (а.с.300, 302, 304, 306 т.2) ОСОБА_3 успадкував житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:10:008:0028 за цією ж адресою; земельну ділянку з кадастровим номером 3220882903:02:023:0076 та садовий будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:001:0052 в с. Кийлів, Головурівської сільської ради Бориспільського району.

Спірні правовідносини є комплексними та регулюються одночасно:

- главою 84 «Загальні положення про спадкування» та главою 86 «Спадкування за законом» книги шостої «Спадкове право» ЦК України;

- главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору, та стала судова практика.

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №686/8440/16-ц, чинне законодавство визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом також в постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як неодноразово роз`яснював Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року в справі №592/1045/18- ц, від 1 березня 2021 року в справі №233/5990/18, від 17 березня 2021 року в справі №200/12980/14, від 25 березня 2021 року в справі №195/707/19-ц, від 22 квітня 2021 року в справі №331/6453/18, підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Згідно з ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року в справі №757/23617/15-ц, встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 8 грудня 2021 року у справі №531/295/19. Зокрема, у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №587/302/16 Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що він є рідним братом ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_4 . Тому він знайомий з позивачем приблизно 18 років. Під час знайомства Олег представив ОСОБА_1 як свою дружину. Вони жили однією сім`єю та кохали один одного. ОСОБА_1 піклувалась про ОСОБА_4 , слідкувала за тим, щоб він споживав здорову їжу. Вони проживали у будинку по АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_9 постійно ходив до них в гості, йому відомо про те, що позивач разом з ОСОБА_4 їздила на дачу в с. Кийлів та у м. Трускавець на оздоровлення. Коли померла ОСОБА_6 , ОСОБА_1 брала участь в її похованні. Крім того вона здійснювала поховання ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_13 показав суду, що він працював разом з ОСОБА_4 у Київській митниці з 1993 року, він мав дружні відносини з ОСОБА_12 . Неодноразово був у нього вдома по АДРЕСА_1 як гість, а також допомагав проводити деякі ремонтні роботи в цьому будинку. ОСОБА_1 знає як дружину ОСОБА_12 , яка була, на думку свідка ОСОБА_13 , найближчою для ОСОБА_4 людиною. Зі слів ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_6 йому відомо про те, що ОСОБА_14 в дитинстві мав хворобу нирок, однак він не жалівся на стан свого здоров`я, часто не хворів. Свідок ОСОБА_13 був присутній на церемонії вінчання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що відбулась приблизно у травні 2016 року в приміщенні церкви у м-н. Нестерівка в м. Бориспіль. На вінчанні були присутні позивач та ОСОБА_14 , а також свідки ОСОБА_13 та свідок на ім`я ОСОБА_15 . Олег повідомив свідку ОСОБА_13 про те, що без допомоги ОСОБА_1 він не зміг би купити новий автомобіль марки «Kia». Після смерті ОСОБА_4 колектив митниці збирав грошові кошти в якості допомоги та передав їх ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_16 , який також був колегою ОСОБА_4 , показав суду, що він знав ОСОБА_1 як дружину ОСОБА_12 . Співробітники митниці, зокрема свідок ОСОБА_16 , неодноразово відпочивали на дачі ОСОБА_4 , а також були у нього вдома в м. Бориспіль. Йому відомо, що хтось з колег був присутній на вінчанні у ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_14 повідомив свідку ОСОБА_16 про те, що він з ОСОБА_1 купив автомобіль марки «Kia», частину грошових коштів на його придбання надала позивач. Про хворобу ОСОБА_4 він дізнався лише після його смерті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав суду, що він є сином ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 він вважав батьком та називав його татом. ОСОБА_4 брав участь у вихованні та навчанні свідка ОСОБА_17 . Він був у другому класі, коли мама почала зустрічатися з ОСОБА_4 . Він переїхав з мамою у будинок по АДРЕСА_1 , коли він пішов у 3 клас. ОСОБА_1 не виходила заміж за ОСОБА_4 у зв`язку з тим, щоб зберегти за собою можливість отримання відпуски як одинока матір. Вони втрьох щоліта їздили відпочивати в санаторій АР Крим. Йому відомо про те, що ОСОБА_4 продав належний йому автомобіль «Лада Калина» приблизно за 30 тис. грн. Після того, як ОСОБА_1 зняла грошові кошти зі свого банківського рахунку, вона разом з ОСОБА_4 придбала автомобіль марки «Kia». Свідку ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_4 мав хворобу нирок, однак він виглядав нормально, мав дієтичне харчування, за яким слідкувала ОСОБА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що він є сусідом, який проживає по АДРЕСА_4 . Він стверджував, що ОСОБА_1 прожила однією сім`єю з ОСОБА_12 без реєстрації шлюбу протягом приблизно 17 років поспіль. Батьки ОСОБА_4 неодноразово запрошували в гості свідка ОСОБА_18 , який неодноразово бачив, що в будинку АДРЕСА_1 також постійно проживала ОСОБА_1 . Вона допомагала обробляти город та готувала їжу. Коли ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_4 , збив автомобіль, саме ОСОБА_19 доглядала за ним. Позивач та ОСОБА_4 придбавали габаритні речі, які свідок ОСОБА_18 допомагав перевозити своїм вантажним автомобілем марки «Газель». Натомість, ОСОБА_14 був дуже ображений на свою колишню дружину та сина. Коли ОСОБА_4 продав свій автомобіль «Лада Калина», він звернувся до свідка ОСОБА_18 , щоб позичити гроші на купівлю нового автомобіля. Потім ОСОБА_14 повідомив його, що ОСОБА_1 зняла грошові кошти, щоб купити автомобіль марки «Kia». ОСОБА_4 працював до останнього, пересувався самостійно, хоча мав хворобливий вигляд та сірий колір обличчя.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що він займався волонтерською діяльністю разом з ОСОБА_4 , тісно спілкувалися з ним у 2014-2018 роках. Він був у гостях у ОСОБА_4 , де познайомився з ОСОБА_1 , яку ОСОБА_14 представив як свою дружину. ОСОБА_1 готувала ОСОБА_12 їжу. ОСОБА_4 постійно телефонував позивачу. Свідку ОСОБА_20 відомо, що ОСОБА_4 хворів, однак він ніколи не жалівся на стан свого здоров`я.

Свідок ОСОБА_21 , допитаний у судовому засіданні, показав, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1 , і знає про те, що приблизно 10-15 років його сестра жила з ОСОБА_4 однією сім`єю в будинку по АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, ремонтували будинок, в якому жили, а саме міняли вікна та кришу, мали спільний бюджет та купляли побутову техніку. Він з дружиною, а також ОСОБА_1 і ОСОБА_4 їздили разом на відпочинок у м. Одеса, в Карпати, де разом орендували житло. ОСОБА_1 піклувалась про здоров`я ОСОБА_12 , який за станом здоров`я не міг виконувати тяжкої роботи, готувала йому їжу. ОСОБА_4 планував одружитися з позивачем, зі слів сестри та ОСОБА_12 йому відомо, що вони вінчалися. ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_12 , в тому числі, понесла більшу частину фінансових витрат.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала суду, що вона знайома з ОСОБА_23 , яка є тіткою ОСОБА_1 . Протягом 2012-2018 років в літній період часу свідок ОСОБА_22 бачила позивача та ОСОБА_4 на дачі. ОСОБА_1 представила ОСОБА_12 своїм чоловіком. Вони вели себе як подружжя, ОСОБА_4 обіймав ОСОБА_1 . Він не виглядав хворобливо, лише після його смерті свідок ОСОБА_22 дізналась, що ОСОБА_4 хворів.

Свідок ОСОБА_24 показала суду, що вона проживає по АДРЕСА_5 . Тому вона стверджує, що ОСОБА_1 разом з її сином більше як 15 років жила по сусідству в будинку АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_25 показала суду, що вона була знайома з ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_4 , оскільки вони були сусідами по дачі. Тому свідок ОСОБА_25 декілька разів бачила, як ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 та її сином приїжджали на дачу. Вже після смерті ОСОБА_4 з даху дачного будинку злетів шифер, ОСОБА_17 , який є сином позивача, приїжджав ремонтувати дах.

Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 перебувають у взаємному зв`язку з іншим джерелом доказування з фотографіями (а.с.162-167 т.4), з яких вбачається, що ОСОБА_4 святкував з ОСОБА_1 сімейні свята та їздив з нею відпочивати.

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2018 року (а.с.248 т.2) вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 успадкували по Ѕ частці в будинку АДРЕСА_1 . Крім того, зі змісту іншого свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2018 року (а.с.22 т.2) та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №261186264 від 11 червня 2021 року (а.с.251 т.2) вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 успадкував іншу Ѕ частку у вказаному об`єкті нерухомого майна та став єдиним власником будинку АДРЕСА_1 . З копій договорів №160816-01 від 16 серпня 2016 року та №190917-01 від 19 вересня 2017 року (а.с.176,177 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 замовляла у СПД ОСОБА_26 металопластикові конструкції з профільної системи у кількості 8 штук вартістю 16000 грн. та 5 штук вартістю 13500 грн. з установкою їх в будинку по АДРЕСА_1 . Крім того, у кредитному договорі №40/2013 від 23 жовтня 2013 року та у договорі про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному рахунку) від 23 жовтня 2013 року, що були укладені між ПАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_1 (а.с.111-116, 100-103 т.3), вбачається, що ОСОБА_1 зазначила адресу реєстрації АДРЕСА_6 , а адресу проживання АДРЕСА_1 . Ці докази підтверджують те, що ОСОБА_1 проживала у будинку АДРЕСА_1 та брала безпосередню участь в його ремонті. Зі змісту акта обстеження житлових і матеріально-побутових умов від 19 серпня 2019 року (а.с.182 т.1) вбачається, що навіть після смерті ОСОБА_4 позивач та її син ОСОБА_17 продовжували проживати в будинку по АДРЕСА_1 .

У виконання ч.1 ст.81 ЦПК України позивач подав декларацію №0001-Е80Т-6А00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с.82-83 т.4). Зі змісту цієї декларації вбачається, що 10 вересня 2018 року ОСОБА_4 підписав її з сімейним лікарем КНП БМР «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_27 та вказав ОСОБА_1 як довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом. Достовірність цього письмового доказу підтверджується листом директора КНП БРР «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №475 від 18 жовтня 2019 року (а.с.55 т.1), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 був задекларований у лікаря ЗПСМ ОСОБА_27 , який працював у цьому закладі охорони здоров`я до 26 березня 2019 року.

11 травня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 обвінчалися в храмі на честь Святого князя Володимира в м-н Нестерівка м. Бориспіль. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про вінчання (а.с.180 т.1) та копією витягу з церковної книги храму (а.с.79-81 т.4). Ці письмові докази узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 , який підтвердив суду свою присутність на вінчанні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Більш того, 14 травня 2019 року вони підписали заяву про державну реєстрацію шлюбу, яку мали намір подати до Бориспільського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області (а.с.13 т.1).

У лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_4 №118 від 15 травня 2019 року (а.с.137-138 т.3) зазначено про те, що цей документ одержала ОСОБА_30 як дружина померлого. З копії листа директора КНП «ББЛІЛ» Щура О.П. (а.с.56 т.1) вбачається, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 на прохання його дружини ОСОБА_1 було видано без патологоанатомічного розтину померлого. ОСОБА_1 мала при собі паспорт ОСОБА_4 та була вказана в бланку направлення на екстрену госпіталізацію, як його родичка. 15 травня 2019 року ОСОБА_1 здійснила поховання померлого ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про поховання №255 від 15 травня 2019 року (а.с.16 т.1). Крім того, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про поховання №24 від 10 січня 2018 року (а.с.15 т.1), виданого ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що 10 січня 2018 року позивач здійснила також поховання померлої ОСОБА_6 . Про те, що ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_4 та його матері, показали свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_21 .

Таким чином, в матеріалах цивільної справи міститься достатня кількість належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період часу з 20 травня 2004 року (оскільки 19 травня 2004 року ОСОБА_4 офіційно розірвав попередній шлюб) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто до дня смерті ОСОБА_4 ).

Водночас, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що у жовтні 2003 року ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_1 та мав з нею суто інтимні відносини. ОСОБА_1 хотіла укласти шлюб з ОСОБА_4 , тоді як він ухилявся від одруження. Адже ОСОБА_4 мав намір відновити сімейні відносини зі свідком ОСОБА_7 . Станом на 2019 рік він мав хворобливий вигляд та набрав вагу. Достовірність показань свідка ОСОБА_7 спростовується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , а також копією свідоцтва про вінчання (а.с.180 т.1), копією витягу з церковної книги храму (а.с.79-81 т.4), копією заяву про державну реєстрацію шлюбу від 14 травня 2019 року (а.с.13 т.1) та іншими наведеними вище письмовими доказами. У зв`язку з тим, що означені показання свідків та письмові докази є послідовними та перебувають у взаємозв`язку, суд покладає їх в основу судового рішення.

Зі змісту декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_4 за 2016, 2017, 2018 роки (а.с.67-81 т.1) також вбачається, що ОСОБА_4 не вносив до вказаних документів інформацію про ОСОБА_1 як члена сім`ї, яка не є подружжям. Це пояснюється тим, що він не мав такого обов`язку, адже лише 2 жовтня 2019 року були внесені зміни до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких до членів сім`ї декларанта були віднесені будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом декларування, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З огляду на це суд висновує, що належить встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період часу з 20 травня 2004 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю більше п`яти років до його смерті, на підставі ст.1264 ЦК України позивач відноситься до спадкоємців четвертої черги за законом. Однак, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що позивач протягом тривалого часу матеріально забезпечувала ОСОБА_4 . Натомість, зі змісту довідки начальника відділу по роботі з персоналу Київської митниці ДФС №133 від 10 вересня 2019 року (а.с.58 т.1) вбачається, що ОСОБА_4 працював у Київській митниці ДФС у період з 10 грудня 2014 року до 6 серпня 2015 року на посаді головного спеціалісту відділу чергових, з 7 серпня 2015 року до 14 травня 2019 року на посаді головного державного інспектора відділу.

Крім того, не знайшов свого підтвердження факт перебування ОСОБА_4 в безпорадному стані, тобто в такому стані, під час якого він не міг самостійно забезпечувати свої потреби. В медичній документації, заведеній на ім`я ОСОБА_4 (а.с.19-22,23-28,140-162т.1),міститься інформаціяпро наявність у нього лише певних захворювань. Зокрема, згідно з листом директора КНП «ББЛІЛ» ОСОБА_31 (а.с.56 т.1) ОСОБА_4 з дитинства хворів на гломерулонефрит, останні роки не лікувався. У листі директора КНП БРР «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №475 від 18 жовтня 2019 року (а.с.55 т.1) зазначено, що ОСОБА_4 не перебував на обліку як хворий, що потребував лікування в лікаря нефролога та гемодіалізу. Відповідно до листа в.о. головного лікаря КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» №1829 від 1 жовтня 2019 року (а.с.53 т.1) ОСОБА_4 з приводу хронічної хвороби нирок в цьому закладі не спостерігався, в реєстр хворих на хронічну хворобу нирок не був занесений, в черзі на замісну ниркову терапію не знаходився. Тобто, медична документація не містить жодних даних про те, що ОСОБА_4 потребував стороннього догляду. Вказані письмові докази узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які підтвердили, що ОСОБА_4 до останнього дня ходив на роботу та не часто хворів.

Вищевказані письмові докази та показання свідків підтверджують, що незважаючи на хронічну хворобу нирок, внаслідок якої ОСОБА_4 помер, він продовжував працювати та забезпечувати себе, не потребував допомоги і безумовно не перебував у безпорадному стані. Отже, позивачем не доведено сукупність юридичних фактів, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України.

З огляду на це суд висновує, що у задоволенні позову в частині вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування та включення ОСОБА_1 до першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 належить відмовити.

Встановлено, що автомобіль марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , був придбаний ОСОБА_4 в період часу, протягом якого він проживав однією сім`ю з ОСОБА_1 . В такому випадку презюмується, що вказаний транспортний засіб був їх спільною сумісною власністю.

В матеріалах цивільної справи міститься копія депозитного договору (строкового банківського вкладу) №293/01/13/0054, укладеного 28 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» (а.с.97 т.3). У виконання цього договору 28 січня 2013 року ОСОБА_1 внесла на вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 1000 грн., а 30 квітня 2013 року 160000 грн., що підтверджуються квитанціями (а.с.93, 94 т.3). 23 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» був укладений кредитний договір №40/2013 (а.с.111-116 т.3), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 100000 грн. строком до 3 лютого 2014 року. Відповідно до заяви на видачу готівки №3423_11 від 23 жовтня 2013 року (а.с.105 т.3) ОСОБА_1 були видані грошові кошти у розмірі 100000 грн. В той же день між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» також був укладений договір про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному рахунку) (а.с.100-103 т.3).

Однак, зі змісту договору купівлі-продажу автомобіля №214258-Y01731 від 19 жовтня 2013 року (а.с.138 т.1) вбачається, що вартість автомобіля марки «Kia» модель «Rio» складала 135632 грн. та перевищувала розмір грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №40/2013 від 23 жовтня 2013 року. З копії квитанції від 19 жовтня 2013 року (а.с.139 зворот т.1) вбачається, що в день укладення договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_4 сплатив ТОВ «Автоцентр на Харківському» грошові кошти у розмірі 40000 грн. Ці письмові докази спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що спірний транспортний засіб був придбаний виключно за її грошові кошти. Крім того, станом на день укладення кредитного договору №40/2013 від 23 жовтня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тому усі кошти, отримані позивачем на підставі вказаного договору в інтересах сім`ї, були спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Таким чином, позивач та її представник ОСОБА_2 не подали беззаперечних та переконливих доказів на спростування презумпції спільної власності на спірний транспортний засіб.

З огляду на це суд висновує, що у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки «Kia» модель «Rio», д.н.з. НОМЕР_1 належить відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1816,00 грн. та 1200,00 грн. Ця обставина підтверджується квитанціями (а.с.1 т.1, а.с.223 т.1). Пред`явлений позов задоволений частково, а саме одна вимога про встановлення юридичного факту. З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн, сплачені за цю вимогу немайнового характеру.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265 та ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориспільська міська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на автомобіль задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період часу з 20 травня 2004 року до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову в частині вимог про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на автомобіль відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду складений 6 січня 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта