Рішення

від 27.12.2022 по справі 607/13393/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2022 Справа №607/13393/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Безручко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі відділу Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до держави Україна в особі відділу Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби, у якому просить стягнути за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 100 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди, 1 051 931,14 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те, що у провадженні Івано-Франківського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження №36862996 з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/12030/12 від 05.12.2012 року на підставі виданого виконавчого листа цього ж суду від 01.02.2013 року, відповідно до якого було стягнуто із ОСОБА_2 у користь позивача 50 000 доларів США, що в грошовому еквіваленті станом на 05.12.2012 року склало 399 650 грн. та 3218 грн. судового збору. Державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не було вчинено усіх можливих заходів, направлених на повне та безумовне виконання судового рішення. Зокрема, не було вчинено дій направлених на виявлення, опис та примусову реалізацію майна, яке належало боржнику, а також не вчинено дій, направлених на своєчасне та повне виконання зазначеного виконавчого листа, що підтверджено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27.07.2018 року у справі №1915/12030/2012, якою дії державного виконавця з цього приводу було визнано протиправними. Як було встановлено зазначеною ухвалою суду, державним виконавцем протягом тривалого часу не було здійснено примусової реалізації уже описаного ним майна боржника, а саме земельних ділянок, які було описано ним ще 2013 році. Внаслідок цього, позивачу бездіяльністю державного виконавця було завдано матеріальної шкоди у формі реальних збитків та упущеної вигоди, а також моральної шкоди. Так, станом на 03.04.2014 року у ОСОБА_1 була наявна кредитна заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за угодою №04/08/1178М від 04.04.2008 року та угодою №06/07/935М від 07.06.2007 року. Як вбачається із довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2019 року станом на 09.08.2019 року за несвоєчасне погашення боргу по кредиту згідно угоди №04/08/1178М від 14.04.2008 року, позивачу нараховано 31630 доларів США; за несвоєчасне погашення боргу по кредиту згідно угоди №06/07/935М позивачу нараховано 2925,28 доларів США. Відтак, позивач вважає, що якби майно боржника, а саме описані земельні ділянки було своєчасно реалізовано державним виконавцем, то ОСОБА_1 за рахунок коштів у розмірі еквівалентному вартості земельних ділянок, а саме 22 088,88 доларів США міг погасити наявну на той час заборгованість за кредитами згідно угоди №04/08/1178М та угоди №06/07/935М. В подальшому не відбувалось б нарахування процентів позивачу від суми неповернутого в строк кредиту, які станом на 09.08.2019 року в сумі склали 34555,34 доларів США. Оскільки, у зв`язку із протиправною бездіяльність старшого державного виконавця у виконавчому провадженні №36862996 з примусового виконання виконавчого листа описані земельні ділянки не були реалізовані, відтак ОСОБА_1 був позбавлений фінансової можливості вчасно сплачувати кредит, а тому, він зазнав матеріальних збитків у вигляді реальних збитків у розмірі 34555,34 долари США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара США, встановленого НБ України на 09.08.2019 року склало 874 941,21 грн. Окрім цього, протиправною бездіяльністю державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області у виконавчому провадженні №36862996, позивачу було завдано матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7280,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара США, встановлено НБУ на 14.11.2019 року дорівнювало 176 989,93 грн. Крім цього, позивач вважає, що якби державний виконавець своєчасно вчинив виконавчі дії з реалізації вже описаних ним земельних ділянок, тому позивач мав би реальну можливість розмістити отримані кошти у розмірі 22088,88 доларів США на депозитному рахунку АТ «А-Банк» під депозитні ставки в іноземній валюті та отримати відсотки по вкладу, відтак неотртимані відсотки вважає упущеною вигодою. Доказом того, що за звичайних обставин, позивач отримав дохід у розмірі 7280,54 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара США, встановленого НБ України на 14.11.2019 року дорівнювало 176898,93 грн. є розрахунок та відомості про депозитні ставки в іноземній валюті, які діяли в АТ «А-Банк» у 2104-2019 роках, відомості про курс долара США станом на 14.11.2019 року. З огляду на вказане, позивач вважає, що протиправною бездіяльністю державного виконавця ОСОБА_1 було завдано матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди на загальну суму 1 051 931,14 грн. Також, позивач зазначив, що бездіяльністю державного виконавця йому було завдано глибокі душевні страждання, інтенсивні негативні емоції, які досягли рівня страждання та приниження, змінився його звичний спосіб життя, погіршились соціальні зв`язки. Зокрема, позивач неодноразово звертався до керівника Івано-Франківського міського відділу ДВС щодо необхідності виконання рішення суду, однак посадові особи органу ДВС відкрито повідомляли про те, що рішення суду виконане не буде, рекомендували йому не надіятись на позитивний результат в отриманні коштів, незважаючи на те, що станом на дату цих звернень за боржником було зареєстроване рухоме та нерухоме майно. Крім цього, позивач у 2018 році змушений був звертатись до Головного управління поліції в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до ЄДРДР щодо наявності в діях державного виконавця ознак складу злочинів, передбачених ст..ст.364, 367, 382 КК України, а також із позовом до суду, що також вимагало затрат та спричинило його психологічне та моральне страждання. Також, у зв`язку із захистом своїх прав, порушених бездіяльністю органу ДВС, позивач неодноразово звертався до Міністерства юстиції України, Генерального прокурора України, Департаменту ДВС із скаргами та заявами, з метою звернення уваги вищестоящих органів на грубі порушення законодавства, а також свавілля державних виконавців Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції, які було допущено у виконавчому провадженні №36862996. У зв`язку із зверненнями позивача, 19.07.2018 року директором Департаменту ДВС Міністрества юстиції України було винесено постанову про передачу матеріалів даного виконавчого провадження №36862996 із Івано-Франківського міського відділу ДВС до Тернопільського міського відділу ДВС. За результатами виконавчих дій, державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС було виявлено, що за боржником зареєстроване нерухоме майно - земельні ділянки кадастровий номер 2611091501:10:0028:0013 та номер 2611091501:11:003:0128. Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.07.2019 року, актів державного виконавця про проведені електронні торги (передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу) від 02.08.2019 року, стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. Відтак, на вказані земельні ділянки було звернуто стягнення у встановленому законом порядку. Внаслідок протиправної бездіяльності державний виконавців, у ОСОБА_1 суттєво змінився спосіб життя, порушились нормальні життєві зв`язки, оскільки йому доводилось прикладати великих зусиль аби відстояти своє порушене право, звертатись до вищестоящих органів та до суду. Внаслідок бездіяльності державних вимокнаців, у ОСОБА_1 було психологічне та моральне страждання, глибокі переживання, розлади у сімейних стосунках, у тому числі внаслідок наявної заборгованості за кредитами, яку він міг би погасити, якби державним виконавцем не було порушено його права. З огляду на вказане, тривалі глибокі душевні страждання, інтенсивні негативні емоції та приниження, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, та інші негативні наслідки, яких зазнавав позивач, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю відповідача, а відтак, є моральною шкодою, яку позивач оцінює у розмірі 100 000 грн. та яка підлягає відшкодуванню. Тому, враховуючи наведені обставини, позивач просить стягнути зазначену суму коштів в якості відшкодування заподіяної йому шкоди.

Відділ Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківськ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подало заперечення (відзив) на позовну заяву у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, зазначивши, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяної шкодою. Довести наявність цих умов має позивач. Неправомірність дій Івано-Франківського МВ ДВСГТУЮ в Івано-Франківській області визнано ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27.07.2018 року. В той же час, зазначений відповідач вважає, що причинний зав`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою ОСОБА_1 відсутній. Вважає, що у зв`язку із необґрунтованістю позивачем розміру понесених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та 1 051 931,14 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Відділ Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подало суду відзив на позовну заяву, у якому вказаний відповідач позов не визнав, зазначивши, що на виконанні у відділі ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження №36862996 з виконання виконавчого листа №1915/12030/12 у якому боржником є ОСОБА_2 , стягувачем є позивач. 12.04.2013 року державним виконавцем було описана та арештоване майно божника, а саме: земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091501:11:003:0130, земельну ділянку, цільове призначення для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091501100010080. 08.09.2018 року державним виконавцем було направлено запити до ДФСУ про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах про останнє місце роботи боржника. Згідно відповіді ДВС України за боржником нових відкритих рахунків в банківських установах не зареєстровано. 21.09.2018 року державним виконавцем направлено запити в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. 21.09.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні. 10.10.2018 року державним виконавцем надіслано вимоги в БТІ м.Івано-Франківськ стосовно об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_2 , управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківську філію ПАТ КБ «Приватбанк», ГУ ДВФС про те, чи звертався боржник за отриманням свідоцтва підприємця. 17.10.2018 року державним виконавцем було направлено подання до суду про примусове проникнення до житла іншого володіння боржника. 08.01.2019 року державним виконавцем доручено Богородчанському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області провести перевірку стану боржника. 14.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 2611091501:11:003:0128, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . 05.06.2019 року боржником ОСОБА_2 надано пояснення, згідно якого боржник зобов`язувався сплатити залишок боргу. 02.08.2019 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна згідно заяви стягувача від 24.07.2019 року №14276, актів державного виконавця про проведенні торги (передача майна стягувану в рахунок погашення боргу) від 02.08.2019 року, оскільки стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника. 09.08.2019 року державним виконавцем було описано майно боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Державним виконавцем вчинялись інші виконавчі дії, направлені на погашення боргу боржником при примусовому виконанні даного виконавчого листа. В подальшому, боржником ОСОБА_2 було сплачено кошти стягувачу, що підтверджено заявами ОСОБА_1 та згідно із розрахунку державного виконавця від 23.04.2021 року залишок боргу складає 9,81 доларів США. Відповідач вважає, що у позовній заяві відсутні докази, які підтверджують неправомірні дії чи бездіяльність відділу ДВС у м.Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м.Тернополі щодо примусового виконання виконавчого листа №1915/12030/12 виданого 01.02.2013 року. Станом на 06.09.2021 року бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у місті Тернополі судом не визнано. Зазначений відповідач вважає, що державним виконавцем ДВС у місті Тернополі було вжито усіх передбачених законом заходів направлених на примусове виконання виконавчого документу, стягувачем у якому був позивач, залишок боргу склав 9,81 доларів США.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України подав письмові пояснення на позов у яких вважає, що позов заперечив. Зазначив, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач послався на те, що не вчиненння посадовими особами ДВС всіх необхідних виконавчих дій призвело до неналежного виконання судового рішення, тому він має право на відшкодування майнової шкоди у вигляді матеріальних збитків в розмірі 34555,34 доларів США, які полягають у неможливості позивача належним чином виконати зобов`язання за кредитними угодами. Із змісту позовних вимог, на думку представника третьої особи вбачається альтернативне використання коштів, які підлягали стягненню державною виконавчою службою в ході здійснення виконавчого провадження №36862996. Водночас, внесення коштів на депозитний рахунок виключає можливість погашення за рахунок таких коштів заборгованості за кредитними угодами. Розмір збитків у вигляді кредитної заборгованості, які позивач просить стягнути із Державного бюджету України є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь. Невиконання рішення суду, на думку представника третьої особи, не може ототожнюватись із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки є наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Виявлені в ході примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду №1915/12030/2012 від 05.12.2012 року земельні ділянки передані стягувачу в рахунок погашення боргу, а тому зазначені кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню в порядку ст..ст.1173,1174 ЦК України. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, у яких державна виконавча служба виступає суб`єктом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання визначені законодавцем у статтях 509, 625 ЦК України, які поширюють свою дію на всі види зобов`язань. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, взаємозв`язку між часом виникнення у нього прострочення виконання кредитного зобов`язання та бездіяльністю державного виконавця, а також того, що встановлена ухвалою Тернопільського міськрайонного суду №1915/12030/2012 від 27.07.2018 року неправомірна бездіяльність стала єдиною та достатньою причиною прострочення виконання кредитного зобов`язання. Тобто, вважає, що виходячи із положень ст..22 ЦК України, позивачем не надано належних та допустимих доказів причинного зв`язку між неправомірними діями державного виконавця та матеріальною шкодою (збитками), що є важливим елементом складу цивільного правопорушення про стягнення таких збитків. А відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не доведено та не обґрунтовано, які матеріальні витрати та у якому розмірі він поніс внаслідок невиконання рішення суду. Спричинення моральної шкоди позивач обґрунтовує тривалим невиконанням рішення суду державним виконавцем, що позбавило його можливості користування належним йому майном (коштами), порушило звичний спосіб життя у зв`язку із необхідністю оскаржувати рішення, дії, бездіяльності державного виконавця, спричинило глибокі переживання, розлади у сімейних стосунках та інші негативні наслідки. Поряд із цим, вважає, що позивач не вказує про наявність втрат немайнового характеру та не наводить обґрунтувань щодо визначення розміру відшкодування. Зазначає, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог про відшкодування шкоди не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили та завданою шкодою. Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження №36862996, станом на 10.06.2021 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/12030/2012 не завершене, а відтак можливість стягнення грошових коштів з боржника не втрачена. Окрім цього, в рахунок погашення боргу, стягувачу передано не реалізоване майно боржника (земельні ділянки загальною площею 1,4036 га). Таким чином, представник третьої особи вважає, що відсутні підстави вважати, що відділом ДВС не вживаються заходи з примусового виконання судового рішення №1915/12030/2012. Враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, про які зазначає позивач, приймаючи до уваги, що державним виконавцем вчиняються дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а також те, що порушене право позивача ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27.07.2018 року фактично відновлено, виходячи із принципу розумності та справедливості, представник третьої особи вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Відтак, вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги, не підлягають до задоволення.

Позивач ОСОБА_1 відповіді на відзив суду не подавав.

17 січня 2022 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав наведених ним у позовній заяві.

Представник відповідача - відділу Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.

Представник відповідача - Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судовому засіданні у задоволенні позову просить відмовити з підстав наведених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2012 року у справі №1915/12030/2012, ухвалено стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 50 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.12.2012 року становить 399 650 грн., 3218,60 грн. судового збору.

В порядку виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 лютого 2013 року видано виконавчий лист № 2-1915/12030/12. З метою примусового виконання зазначеного виконавчого листа, 07.03.2013 головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 36862996). Цього ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №1915/12030/2012, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо не вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №36862996 направлених на виявлення, опис та примусову реалізацію вже описаного ним майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 , а також щодо не вчинення усіх можливих виконавчих дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», направлених на своєчасне та повне виконання виконавчого листа виданого Тернопільським міськрайонним судом від 19 листопада 2012 року №1915/12030/12 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 50 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.12.2012 року становить 399 650 грн., а також 3218,60 грн. судового збору. Зобов`язано державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській у провадженні якого перебуває виконавче провадження №36862996 з примусового виконання виконавчого листа виданого Тернопільським міськрайонним судом від 19 листопада 2012 року №1915/12030/12 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 50 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.12.2012 року становить 399 650 грн., а також 3218,60 грн. судового збору, вчинити дії направлені на виявлення, опис та примусову реалізацію уже описаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 , а також здійснити усі можливі виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», направлених на своєчасне та повне виконання зазначеного виконавчого листа.

Як вбачається із означеної ухвали суду, судом встановлено, що «…державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій по примусовому виконанні виконавчого листа №1915/12030/12 виданого 01.02.2013 року Тернопільським міськрайонним судом, відповідно до якого із ОСОБА_2 стягнуто у користь ОСОБА_1 50 000 доларів США, що в грошовому еквіваленті станом на 05.12.2012 року складає 399650 грн. заборгованості та 3218,60 грн. судового збору не було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та не вжито усіх заходів направлених на безумовне виконання зазначеного виконавчого листа. Так, державним виконавцем не вжито заходів щодо одержання вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи інших приміщень у яких зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , або які належать йому на праві власності, з метою виявлення майна боржника, проведення його опису та подальшої реалізації. Крім цього, державним виконавцем не встановлено та не виявлено майна боржника, яка набуте ним під час шлюбу, укладеного 31 січня 2009 року із ОСОБА_3 .. Також, державним виконавцем не вжито належних заходів, як цього вимагає Закон України «Про виконавче провадження» щодо встановлення та можливості реалізації уже описаного ним 12 квітня 2013 року нерухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме двох земельних ділянок: кадастровий номер 2611091501:10:001:0080 площею 0,3175 га та за кадастровим номером 2611091501:11:003:0130 площею 0,1257 га, розташованих у с.Микуличин, вулиця Хижки, Яремчанська міська рада Івано-Франківська область. Крім цього, державним виконавцем не було відібрано письмових пояснень у боржника ОСОБА_2 з приводу причин невиконання ним судового рішення, а у випадку не встановлення його місця перебування, не було ним ініційовано звернення із поданням до суду про оголошення його розшуку. Також, державним виконавцем під час вчинення примусових виконавчих дій не встановлено та не виявлено майна, яке належить боржникові у статуних фондах господарських товариств, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг» (код ЄРПОУ 32606088), товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатліс» (код ЄРПОУ 00275820), товариства з обмеженою відповідальністю «Ін Вест Метал» (код ЄДПОУ 39440514), сільськогосподарського виробничого кооперативу «Квітуча полонина» (код ЄРПОУ 40916798), не з`ясовано чи отримував дохід боржник від своєї участі у вказаних товариствах, як засновник чи як учасник. Крім цього, державним виконавцем, з метою виконання ухвали Івано-Франківського міськрайонного суду, якою обмежено виїзд боржника ОСОБА_2 за кордон, не було скеровано її до Державної прикордонної служби, що унеможливило її виконання, як наслідок, знівелювало встановлені судом обмеження зазначеному боржнику. Також, не вирішено питання щодо встановлення ОСОБА_2 обмежень передбачених ст..441 ЦПК України…».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому зазначене виконавче провадження № 36862996 постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.07.2018 року було передано на виконання до Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області.

Відділом Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вчинялись виконавчі дії, направлені на виявлення майна боржника з метою примусового виконання зазначеного виконавчого документу. Зокрема, 14.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 2611091501:11:003:0128, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Яремче, с.Микуличин, Хижки. В подальшому, державним виконавцем зазначеного відділу було організовано проведення електронних торгів з реалізації арештованого та описаного майна боржника ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки, площею 0,9604 га, цільове призначення для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091501:11:003:0128, які згідно протоколу проведення електронних торгів №413904 від 20.06.2019 року не відбулись. Згідно заяви стягувача, ОСОБА_1 мав намір залишити нереалізоване майно для задоволення своїх потреб. 02.08.2019 року головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільськівй області складено акт державного виконавця про проведені елескронні торги (передача майна стягувача у рахунок погашення боргу) відповідно до якого зазначену земельну ділянку вартістю 425040 грн. на підставі заяви стягувача, який виявив залишити майно в рахунок погашення боргу, передано ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку державного виконавця від 23.04.2021 року, який було здійснено на основі матеріалів виконавчого провадження та курсу НБ України, залишок боргу у вказаному виконавчому провадженні складає 9,81 долар США.

На даний час виконавче провадження №36862996 державним виконавцем завершене у зв`язку із повним його виконанням.

Як вбачається із довідки від 09.08.2019 року №11R4CM9R28CQV2J4, втданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 станом на 09.08.2019 року має заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за наступними договорами: угода №04/08/1178М від 14.04.2008 року згідно якої позивачу надано кредит у розмірі 16 000 доларів США - протрочене тіло кредиту 7650 доларів США, загальна сума заборгованості - 39280,76 доларів США; угода №06/07/935М від 07.06.2007 року згідно якої позивачу надано кредит у розмірі 8000 доларів США - прострочене тіло кредиту - 714, 78 доларів США, загальна сума заборгованості - 3640,06 доларів США.

Відповідно до довідки, наданої АТ «А-Банк», депозитні ставки в іноземній валюті (долари США), які діяли в АТ «А-Банк» у 2014-2019 роках становили: 2014 рік - 12 % річних; 2015 рік - 11,5 % річних; 2016 рік - 6 % річних; 2017 рік - 3% річних; 2018 рік - 2% річних; 2019 рік - 1,7% річних.

Згідно із копією висновку про експерту грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2014 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 , вартість земельної ділянки, розташованої в с.Микуличин ур.Хижки Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що знаходиться у власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (державний акт серія ЯЖ №168660; кадастровий номер земельної ділянки 2611091501:10:001:0080 на відкритих торгах становить 177862 грн.

Відповідно до копії висновку про експерту грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2014 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 , вартість земельної ділянки, розташованої в с.Микуличин ур.Хижки Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що знаходиться у власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (державний акт серія ЯЖ №157822; кадастровий номер земельної ділянки 2611091501:11:003:0130 на відкритих торгах становить 70417 грн.

Судом з`ясовано, що позивач під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) з приводу примусового виконання виконавчого листа №1915/12030/12 у даному виконавчому провадженні №36862996 неодноразово звертався із скаргами на дії та бездіяльність державного виконавця.

Як вбачається із відповіді директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 30.05.2018 року №1704/Х-9353/20.4.2, наданої за результатами розгляду скарги позивача, «…за результатами проведеної перевірки 25.05.2018 року винесено відповідну постанову, згідно якої встановлено, що дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рибак М.М. по виконанню виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 01.02.2013 року №1915/12030/12, визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 7 частини першої статті 2, частини першої статті 18, частини 8 статті 48, частини першої статті 69 Закону України «Про виконавче провадження»…».

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно із до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до частини другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, який був чинним на час видачі виконавчого листа на підставі якого відкрите спірне виконавче провадження, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таку ж саме норму закріплено і в частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який був чинний на час видачі виконавчого листа, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

У завленому позивачем позові, ОСОБА_1 покликається на те, що невчинення посадовими особами державної виконавчої служби всіх необхідних виконавчих дій, зумовлених бездіяльністю державного виконавця, призвело до неналежного виконання судового рішення, а тому він має право на відшкодування майнової шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі 3455,34 доларів США (нараховані позивачу проценти від суми неповернутих кредитів), що в гривенесвому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара, встановленого на 09.08.2019 року склало 874941,21 грн., а також у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7280,54 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 14.11.2019 року дорівнювало 176989,93 грн.

Проте, суд вважає, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою позивачу шкодою.

Адже, невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки ним в подальшому не була втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19) та від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18).

При цьому, суд зазначає, що станом на момент розгляду справи, внаслідок вжитих заходів посадовими особами ДВС при примусовому виконанні виконавчого документу, позивачу боржником ОСОБА_2 повернуто усі кошти за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року у справі №1915/12030/2012, про що ним було написано письмову розписку та в подальшому виконавче провадження №36862996 було закрито у зв`язку із його повним виконанням. Також, суд зазначає, що позивач укладав кредитні угоди по яких просить стягнути у якості відшкодування матеріальної шкоди нараховані йому проценти - 14.04.2008 року та 07.06.2007 року, що підтверджено довідкою виданою АТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2019 року, а тому, виходячи із їх змісту, передбачав розмір нарахування йому процентів за користування кредитом. Крім цього, як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.12.2012 року у справі №1915/12030/2012, яке виконувалось державною виконавчою службою у примусовому порядку, договір позики грошей із боржником ОСОБА_2 на суму 50 000 доларів США позивач уклав 12 серпня 2008 року, тобто після укладення ним зазначених кредитних договорів та був обізнаний із необхідністю виконання взятих на себе кредитних зобов`язань.

Крім цього, як зазначив ВС у своїй постанові від 24.11.2021 року у справі №161/14197/20, у частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20). При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18). Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц. Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18). Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Ваховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби йому було завдано матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7280,54 долари США, які виразились у тому, шо позивач мав реальну можливість розмістити отримані доходи від реалізації описаного майна у розмірі 22 088,88 доларів США на депозитному рахунку АТ «А-Банк» під депозитні ставки в іноземній валюті. Адже, електронні торги з приводу примусової реалізації зазначених земельних ділянок могли й не відбутись, внаслідок відсутності учасників або переможця торгів.

Таким чином, суд дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, а також матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі відділу Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди на загальну суму 1 051 931,14 грн. не підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ухвалою Тернопільського мііськрайонного суду від 27.07.2018 року у справі №1915/12030/2012 встановлено бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо не вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №36862996.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Оскільки зазначеним судовим рішенням встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання спірного судового рішенння про стягнення коштів у користь позивача, яке не виконувалось посадовими особами державної виконавчої служби належним чином, тому суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на його користь грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20 000 грн.

Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеними вище судовим рішенням про визнання бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби протиправним порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

Що стосується розподілу судових витрат, то це питання суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі відділу Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю, задовольнити частково.

Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.

У решті вимог, відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 30 грудня 2022 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан