Постанова

від 10.05.2023 по справі 607/13393/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13393/21Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/320/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/13393/21 за апеляційною Державної казначейської служби України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року (ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 30 грудня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що у провадженні Івано-Франківського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження №36862996 з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №1915/12030/12 від 05 грудня 2012 року на підставі виданого виконавчого листа цього ж суду від 01 лютого 2013 року, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50000 доларів США, що в грошовому еквіваленті станом на 05 грудня 2012 року склало 399650 грн. та 3218 грн. судового збору.

Зазначив, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не було вчинено усіх можливих заходів, направлених на повне та безумовне виконання вищевказаного судового рішення. Зокрема, не було вчинено дій, направлених на виявлення, опис та примусову реалізацію майна, яке належало боржнику, а також не вчинено дій, направлених на своєчасне та повне виконання зазначеного виконавчого листа, що підтверджено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2018 року у справі №1915/12030/2012, якою дії державного виконавця з цього приводу було визнано протиправними. Як було встановлено зазначеною ухвалою суду, державним виконавцем протягом тривалого часу не було здійснено примусової реалізації уже описаного ним майна боржника, а саме земельних ділянок, які було описано ним ще в 2013 році.

Внаслідок цього, позивачу бездіяльністю державного виконавця було завдано матеріальної шкоди у формі реальних збитків та упущеної вигоди, а також моральної шкоди.

Так, станом на 03 квітня 2014 року у ОСОБА_2 була наявна кредитна заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за угодою №04/08/1178М від 04 квітня 2008 року та угодою №06/07/935М від 07 червня 2007 року.

Відтак, позивач вважає, що якби майно боржника, а саме описані земельні ділянки було своєчасно реалізовано державним виконавцем, то ОСОБА_2 за рахунок коштів у розмірі еквівалентному вартості земельних ділянок, а саме 22088.88 доларів США міг погасити наявну на той час заборгованість за кредитами згідно угоди №04/08/1178М та угоди №06/07/935М. В подальшому не відбувалось б нарахування процентів позивачу від суми неповернутого в строк кредиту, які станом на 09 серпня 2019 року в сумі склали 34555.34 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара США, встановленого НБУ станом на 09 серпня 2019 року склало 874941.21 грн.

Окрім цього, протиправною бездіяльністю державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області у виконавчому провадженні №36862996, позивачу було завдано матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7280.54 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні стосовно долара США, встановленого НБУ на 14 листопада 2019 року, становило 176989.93 грн. Позивач вважає, що якби державний виконавець своєчасно вчинив виконавчі дії з реалізації вже описаних ним земельних ділянок, то позивач мав би реальну можливість розмістити отримані кошти у розмірі 22088.88 доларів США на депозитному рахунку АТ «А-Банк» під депозитні ставки в іноземній валюті та отримати відсотки по вкладу, відтак, неотримані відсотки вважає упущеною вигодою.

З огляду на вказане, позивач вважає, що протиправною бездіяльністю державного виконавця йому було завдано матеріальну шкоду у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди на загальну суму 1051931.14 грн.

Також позивач зазначив, що бездіяльністю державного виконавця йому було завдано глибокі душевні страждання, інтенсивні негативні емоції, які досягли рівня страждання та приниження, змінився його звичний спосіб життя, погіршились соціальні зв`язки. Зокрема, позивач неодноразово звертався до керівника Івано-Франківського міського відділу ДВС щодо необхідності виконання рішення суду, однак посадові особи органу ДВС відкрито повідомляли про те, що рішення суду виконане не буде, рекомендували йому не надіятись на позитивний результат в отриманні коштів, незважаючи на те, що станом на дату цих звернень за боржником було зареєстроване рухоме та нерухоме майно.

Крім цього, позивач у 2018 році змушений був звертатись до Головного управління поліції в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до ЄДРДР щодо наявності в діях державного виконавця ознак складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 367, 382 КК України, а також із позовом до суду, що також вимагало затрат та спричинило його психологічне та моральне страждання. Також, у зв`язку із захистом своїх прав, порушених бездіяльністю органу ДВС, позивач неодноразово звертався до Міністерства юстиції України, Генерального прокурора України, Департаменту ДВС із скаргами та заявами, з метою звернення уваги вищестоящих органів на грубі порушення законодавства, а також свавілля державних виконавців Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції, які було допущено у виконавчому провадженні №36862996.

З огляду на вказане, тривалі глибокі душевні страждання, інтенсивні негативні емоції та приниження, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, та інші негативні наслідки, яких зазнавав позивач, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю відповідача, а відтак, є моральною шкодою, яку позивач оцінює у розмірі 100000.00грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 100000.00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, 1051931.14 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 20000.00 грн. заподіяної моральної шкоди.

У задоволенні решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна казначейська служба України подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2018 року встановлено бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області щодо не вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №36862996.

Зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяної шкодою. Довести наявність цих умов має позивач.

На думку апелянта, причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою ОСОБА_2 відсутній. Вважає, що у зв`язку із необґрунтованістю позивачем розміру спричинених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

20 березня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від відділу Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківськ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки заявлені вимоги є необґрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають до задоволення.

У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Крім того, апелянта Державну казначейську службу України повідомлено на його електронну пошту office@treasury.gov.ua. Вказана електронна пошта зазначена апелянтом у відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.6-11). Крім того, вказана електронна пошта зазначена на офіційному сайті Державної казначейської служби України за посиланням: https://www.treasury.gov.ua/pro-kaznachejstvo/kontakti.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Апеляційна скарга подана лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2012 року у справі №1915/12030/2012 ухвалено стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 50000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05 грудня 2012 року становить 399650 грн., 3218.60 грн. судового збору.

В порядку виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 лютого 2013 року видано виконавчий лист №1915/12030/12 (т.1 а.с.110-111).

З метою примусового виконання зазначеного виконавчого листа, 07 березня 2013 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 36862996). Цього ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2018 року у справі №1915/12030/2012 скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо не вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №36862996, направлених на виявлення, опис та примусову реалізацію вже описаного ним майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 , а також щодо не вчинення усіх можливих виконавчих дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», направлених на своєчасне та повне виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 19 листопада 2012 року №1915/12030/12 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 50000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05 грудня 2012 року становить 399650 грн., а також 3218.60 грн. судового збору.

Зобов`язано державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській, у провадженні якого перебуває виконавче провадження №36862996 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом 19 листопада 2012 року №1915/12030/12 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 50000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05 грудня 2012 року становить 399650 грн., а також 3218.60 грн. судового збору, вчинити дії, направлені на виявлення, опис та примусову реалізацію уже описаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 , а також здійснити усі можливі виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», направлені на своєчасне та повне виконання зазначеного виконавчого листа (т.1 а.с.10-14).

Як вбачається із означеної ухвали суду, судом встановлено, що державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій по примусовому виконанні виконавчого листа №1915/12030/12, виданого 01 лютого 2013 року Тернопільським міськрайонним судом, відповідно до якого із ОСОБА_3 стягнуто у користь ОСОБА_2 50000 доларів США, що в грошовому еквіваленті станом на 05 грудня 2012 року складає 399650 грн. заборгованості та 3218.60 грн. судового збору, не було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та не вжито усіх заходів, направлених на безумовне виконання зазначеного виконавчого листа. Так, державним виконавцем не вжито заходів щодо одержання вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи інших приміщень, у яких зареєстрований та проживає ОСОБА_3 , або які належать йому на праві власності, з метою виявлення майна боржника, проведення його опису та подальшої реалізації. Крім цього, державним виконавцем не встановлено та не виявлено майна боржника, яка набуте ним під час шлюбу, укладеного 31 січня 2009 року із ОСОБА_4 . Також, державним виконавцем не вжито належних заходів, як цього вимагає Закон України «Про виконавче провадження», щодо встановлення та можливості реалізації уже описаного ним 12 квітня 2013 року нерухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме двох земельних ділянок: кадастровий номер 2611091501:10:001:0080 площею 0.3175 га та за кадастровим номером 2611091501:11:003:0130 площею 0.1257 га, розташованих у с.Микуличин, вулиця Хижки, Яремчанська міська рада Івано-Франківська область. Крім цього, державним виконавцем не було відібрано письмових пояснень у боржника ОСОБА_3 з приводу причин невиконання ним судового рішення, а у випадку не встановлення його місця перебування, не було ним ініційовано звернення із поданням до суду про оголошення його розшуку. Також, державним виконавцем під час вчинення примусових виконавчих дій не встановлено та не виявлено майна, яке належить боржникові у статутних фондах господарських товариств, зокрема ТОВ «Продторг», ТОВ «Карпатліс», ТОВ «Ін Вест Метал», СВК «Квітуча полонина», не з`ясовано, чи отримував дохід боржник від своєї участі у вказаних товариствах, як засновник чи як учасник. Крім цього, державним виконавцем, з метою виконання ухвали Івано-Франківського міськрайонного суду, якою обмежено виїзд боржника ОСОБА_3 за кордон, не було скеровано її до Державної прикордонної служби, що унеможливило її виконання, як наслідок, знівелювало встановлені судом обмеження зазначеному боржнику. Також, не вирішено питання щодо встановлення ОСОБА_3 обмежень, передбачених ст.441 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому зазначене виконавче провадження № 36862996 постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 липня 2018 року було передано на виконання до Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (т.1 а.с.70).

Відділом Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вчинялись виконавчі дії, направлені на виявлення майна боржника з метою примусового виконання зазначеного виконавчого документу, зокрема, 14 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 2611091501:11:003:0128, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Яремче, с.Микуличин, Хижки.

В подальшому, державним виконавцем зазначеного відділу було організовано проведення електронних торгів з реалізації арештованого та описаного майна боржника ОСОБА_3 , а саме земельної ділянки, площею 0.9604 га, цільове призначення для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091501:11:003:0128, які згідно протоколу проведення електронних торгів №413904 від 20.06.2019 не відбулись.

Згідно заяви стягувача, ОСОБА_2 мав намір залишити нереалізоване майно для задоволення своїх потреб.

02 серпня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільськівй області складено акт державного виконавця про проведені електронні торги (передача майна стягувача у рахунок погашення боргу), відповідно до якого зазначену земельну ділянку вартістю 425040.00 грн. на підставі заяви стягувача, який виявив намір залишити майно в рахунок погашення боргу, передано ОСОБА_2 (т.1 а.с.152-153).

Згідно розрахунку державного виконавця від 23 квітня 2021 року, який було здійснено на основі матеріалів виконавчого провадження та курсу НБ України, залишок боргу у вказаному виконавчому провадженні складає 9.81 долар США.

На даний час виконавче провадження №36862996 державним виконавцем завершене у зв`язку із повним його виконанням.

Як вбачається із довідки від 09 серпня 2019 року №11R4CM9R28CQV2J4, виданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 станом на 09 серпня 2019 року має заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за наступними договорами:

- угода №04/08/1178М від 14 квітня 2008 року, згідно якої позивачу надано кредит у розмірі 16000 доларів США прострочене тіло кредиту 7650 доларів США, загальна сума заборгованості 39280.76 доларів США;

- угода №06/07/935М від 07 червня 2007 року, згідно якої позивачу надано кредит у розмірі 8000 доларів США прострочене тіло кредиту 714.78 доларів США, загальна сума заборгованості 3640.06 доларів США (т.1 а.с.21).

Відповідно до довідки, наданої АТ «А-Банк», депозитні ставки в іноземній валюті (долари США), які діяли в АТ «А-Банк» у 2014-2019 роках, становили: 2014 рік 12 % річних; 2015 рік 11.5 % річних; 2016 рік 6 % річних; 2017 рік 3% річних; 2018 рік 2% річних; 2019 рік 1.7% річних (т.1 а.с.19).

Згідно із копією висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 03 квітня 2014 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 , вартість земельної ділянки, розташованої в с.Микуличин ур.Хижки Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що знаходиться у власності ОСОБА_3 , для ведення особистого селянського господарства (державний акт серія ЯЖ №168660; кадастровий номер земельної ділянки 2611091501:10:001:0080 на відкритих торгах становить 177862.00 грн. (т.1 а.с.16)

Відповідно до копії висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 03 квітня 2014 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 , вартість земельної ділянки, розташованої в с.Микуличин ур.Хижки Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що знаходиться у власності ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства (державний акт серія ЯЖ №157822; кадастровий номер земельної ділянки 2611091501:11:003:0130 на відкритих торгах становить 70417.00 грн. (т.1 а.с.18).

Судом встановлено, що позивач під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем Державної виконавчої служби у місті Івану-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) з приводу примусового виконання виконавчого листа №1915/12030/12 у даному виконавчому провадженні №36862996 неодноразово звертався із скаргами на дії та бездіяльність державного виконавця.

Як вбачається із відповіді директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 30 травня 2018 року №1704/Х-9353/20.4.2, за результатами проведеної перевірки 25 травня 2018 року винесено відповідну постанову, згідно якої встановлено, що дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рибака М.М. по виконанню виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 01 лютого 2013 року №1915/12030/12, визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 7 частини першої статті 2, частини першої статті 18, частини 8 статті 48, частини першої статті 69 Закону України «Про виконавче провадження (т.1 а.с.46-47).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено право кожної особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Цивільно-правову відповідальність можна поділити на договірну та позадоговірну (деліктну).

Позадоговірна відповідальність наступає за відсутності договірних відносин між учасниками.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 липня 2018 року у справі №1915/12030/2012 встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 , яке не виконувалось посадовими особами державної виконавчої служби належним чином. Більше того, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції, також встановлені порушення з боку посадових осіб державної виконавчої служби.

Апеляційний суд враховує значну тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_2 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошових коштів в розмірі 50000 доларів США.

Також, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 для відновлення свого порушеного права звертався в більшість держаних інституцій, починаючи із органів виконавчої служби та закінчуючи народними депутатами України.

За огляду на викладене, з урахуванням вимог розумності і справедливості колегія суддів погоджується з висновком суду, що існують усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, а тому на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20000 грн.

Визначений розмір, на думку суду, буде співмірний із перенесеними ОСОБА_2 моральними стражданнями.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 15 травня 2023 року.

Головуючий

Судді