Ухвала

від 09.01.2023 по справі 917/690/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

09 січня 2023 року м. Харків Справа № 917/690/22

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача: Плахова О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА», Полтавська область, м. Кременчук, (вх. №74 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22 (суддя Киричук О.А., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 05.12.2022р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтерінвест Груп» м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА», Полтавська область, м. Кременчук,

про стягнення 375454,52грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінтерінвест Груп» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» про стягнення 375454,52грн. заборгованості, у тому числі: борг в розмірі 300000,00грн. за отриманий Товар згідно Договору № 21/12/21 від 21 грудня 2021 року, пеня в розмірі в розмірі 34273,97грн., 3% річних 3920,55грн. та інфляційні збитки в розмірі 37260,00грн. за порушення умов проведення розрахунків за договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінтерінвест Груп» суму основного боргу в розмірі 300000,00грн., пеню в розмірі 43315,07грн., 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 6164,38грн, інфляційні збитки в розмірі 53970,00грн., а також 5631,82 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22 в частині стягнення штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 4331,50грн., 3% річних в сумі 616,44грн., інфляційні в сумі 5397,00грн.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22.

Суддя-доповідач зазначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, перебіг строку на апеляційне оскарження починається з наступного дня після настання події, яким зокрема є день вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення господарського суду Полтавської області було складено 05.12.2022р., отже строк на апеляційне оскарження розпочався 06.12.2022р. та закінчився 26.12.2022р. (24, 25 грудня 2022р. вихідні дні).

Відповідно до відмітки відділу поштового зв`язку на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду, скаржник звернувся з апеляційної скаргою 23.12.2022р., тобто в строк, встановлений господарським процесуальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» звернулось з апеляційною скаргою у строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України, що свідчить про передчасність клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Виходячи з положень Закону України "Про судовий збір", апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 3721,50грн.

Разом з тим, з матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Натомість, скаржник просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22, у зв`язку із форс-мажорними обставинами (факт військової агресії росії проти України) або зменшити розмір судового збору до 10%.

Суддя - доповідач зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З системного аналізу змісту норм цієї статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі № 0940/2276/18.

Предметом розгляду даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Так, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. Втім, у клопотанні не наведено умови передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Отже, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Аналогічні висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №904/5877/19, від 16.05.2022 та від 06.06.2022 у справі №908/1719/21(908/2090/21).

Як визначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення названого Суду від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (п. 60).

За наведених обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» не підлягає задоволенню, а викладені вище обставини щодо відсутності доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для застосування наслідків, передбачених статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме - залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення скаржником протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліків.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» на рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2022р. у справі №917/690/22 залишити без руху.

2.Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІВА» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Плахов