Постанова

від 21.12.2022 по справі 284/325/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №284/325/20 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 32 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №284/325/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі

за апеляційноюскаргою ОСОБА_7

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. в м.Овручі,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , через адвоката представника Нестерчук С.С. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 . Просили розірвати договори оренди землі, укладені 22 жовтня 2015 року між ними та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , щодо оренди земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно: площею 2,97 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0019, площею 3,52 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0022, площею 2,72 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0017 та площею 3,07 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0018, які розташовані на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, а також стягнути з відповідача заборгованість із орендної плати на користь: ОСОБА_1 у сумі 5 248,94 грн, ОСОБА_2 у сумі 4 949,42 грн, ОСОБА_3 у сумі 5 252,93 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 5 317,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони є власниками вищевказаних земельних ділянок. Між ними та ФОП ОСОБА_7 22 жовтня 2015 року укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування їх земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Із інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їм стало відомо про те, що відповідач передав в суборенду ОСОБА_8 належні їм земельні ділянки на підставі договорів суборенди б/н від 06 травня 2018 року. При цьому відповідач не погоджував із ними передачу їх земельних ділянок в суборенду та вони не надавали письмової згоди на вказані дії у порядку, встановленому ст.8 Закону України «Про оренду землі». Умови договорів оренди землі не передбачають передачу орендованих земельних ділянок у суборенду. У п.30 договорів оренди землі прописано право орендаря самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди. Передача відповідачем права користування третій особі належними їм земельними ділянками без їх згоди та відома є істотним порушенням умов договорів оренди землі та їх прав, як власників, на розпорядження своєю власністю, що є підставою для розірвання договорів оренди землі на підставі ст.32 Закону України «Про оренду землі». Крім того, відповідач систематично не сплачує їм орендну плату за землю, якою користується з моменту державної реєстрації права оренди 06 грудня 2015 року. Умови договорів оренди землі передбачають, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в грошовій або натуральній формі, або послугами за домовленістю сторін до 15 грудня поточного року. При цьому між сторонами не досягнуто згоди щодо натуральної форми розрахунку, зокрема переліку, кількості продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, а також щодо відробіткової форми - виду, обсягу, строку і місця надання послуг. В порушення умов договору оренди землі відповідач не сплатив їм зазначених платежів за користування їх земельними ділянками. До того ж, ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2016-2019 роки вони від відповідача не отримували та між сторонами не складалися акти передачі продукції та надання послуг у рахунок орендної плати відповідно до умов договорів оренди землі. Вони розраховували на отримання необхідних їм обігових грошових коштів за передачу відповідачу речових прав (права оренди) на їх земельні ділянки. У зв`язку з систематичною несплатою розміру орендної плати, визначеного договором оренди, та порушенням відповідачем строків сплати орендної плати, неперегляду розміру орендної плати кожен рік, ураховуючи підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, вони позбавлені можливості отримувати матеріальні блага, на які розраховували при укладені договорів оренди землі, адже єдиною метою передачі землі орендодавцем в оренду є саме отримання прибутку.

У травні 2020 року ОСОБА_5 , через представника адвоката Нестерчук С.С., звернувся до суду із окремим позовом до ОСОБА_7 . Просив розірвати договір оренди землі №50, укладений від 22 жовтня 2015 року між ним та ФОП ОСОБА_7 , щодо оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0013, яка розташована на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області та стягнути з відповідача заборгованість із орендної плати на користь ОСОБА_9 у сумі 5 621,84 грн. Підстави позову аналогічні, що у зазначених вище.

За клопотанням представника позивачів адвоката Нестерчук С.С., ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 02 червня 2020 року цивільні справи №284/325/20 та №284/317/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі і стягнення орендної плати та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі і стягнення орендної плати об`єднані в одне провадження.

У листопаді 2020 року ОСОБА_6 , через представника адвоката Нестерчук С.С., звернувся до суду також із окремим позовом до ОСОБА_7 . Просив розірвати договори оренди землі №№49,47 та 50, укладені 22 жовтня 2015 року між ним та ФОП ОСОБА_7 , щодо земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 2,8498 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0005, площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0012, площею 2,9438 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0020, які розташовані на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області. Підстави розірвання трьох договорів оренди ті самі, що у вищевказаних позовах.

За клопотанням позивача ОСОБА_6 , ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року цивільні справи №284/325/20 та №284/1031/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі і стягнення орендної плати та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі об`єднані в одне провадження.

Ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року, за клопотанням представника позивачів адвоката Нестерчук С.С., позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з орендної плати залишені без розгляду.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволені. Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 3,52 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0022, яка розташована на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 2,72 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0017, яка розташована на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 3,07 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0018, яка розташована на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0013, яка розташована на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 2,8498 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0005, яка розташована на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0012, яка розташована на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 . Розірваний договір оренди земельної ділянки площею 2,9438 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0020, яка розташована на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області, укладений 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 . У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у задоволеній частині, тобто в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок, відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в задоволеній частині скасувати та постановити в цій частині нове, яким відмовити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розірванні договорів оренди земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що договір суборенди фактично тривав лише три місяці. При цьому, позивачі отримували продукцію в рахунок орендної плати у 2018-2019 роках. Разом із тим, представником позивачів не надано доказів того, що орендодавці не були згідні з неналежним використанням їх земельних ділянок, неналежною орендною платою (продукцією) чи використанням їх земельних ділянок неналежною особою. Суд першої інстанції безпідставно відхилив, як належний доказ, направлення позивачам письмових звернень від 19 та 20 березня 2018 року, у яких орендар просив орендодавців надати згоду на передачу належних їм на праві власності земельних ділянок у суборенду ФОП ОСОБА_8 строком на 1 рік. Направлені ним цінними листами запити-звернення до орендодавців підтверджують факт повідомлення ним позивачів про передачу в суборенду земельних ділянок. Будь-якої шкоди внаслідок передачі в суборенду земельних ділянок позивачам не заподіяно і суду таких доказів не надано. Протягом перебування земельних ділянок у суборенді позивачам своєчасно і в повному об`ємі сплачувалася орендна плата, земельні ділянки використовувались за цільовим призначенням, будь-яких претензій позивачі не висловлювали і до цього часу не мають, про що свідчать розписки, надані ними при отриманні орендної плати у 2021 році, тобто після подання позовних заяв. Разом із тим, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другої стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Нестерчук С.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що відповідач не погоджував із позивачами передачу їх земельних ділянок в суборенду та позивачі не надавали згоди на це в порядку, встановленому ст.8 Закону України «Про оренду землі», що є істотним порушенням умов договору. Письмові звернення від 19 та 20 березня 2018 року, адресовані позивачам з квитанціями, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що зазначені листи були отримані позивачами. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі очікують понести у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 750 грн.

У судовому засіданні відповідач та його представник адвокат Хаюк С.М. апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити. Рішення суду першої інстанції в частині розірвання договорів оренди землі скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у задоволені вимог про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Зокрема пояснили, що спірні земельні ділянки були передані в суборенду сину орендаря та суборенда втратила чинність автоматично. Наразі орендар ОСОБА_7 продовжує орендувати спірні земельні ділянки. Суд не врахував поважність причин передачі земельних ділянок у суборенду, оскільки орендар мав перебувати на тривалому лікуванні, але операція скасувалася, а тому фактично суборенда тривала усього три місяці. Орендар направляв позивачам письмові запити-звернення 19 та 20 березня 2018 року, у яких просив їх надати згоду на передачу належних їм земельних ділянок у суборенду строком на один рік, що підтверджується поштовими квитанціями на відправлення цінних листів, які суд безпідставно не взяв до уваги, хоча вони підтверджують факт повідомлення позивачів. Натомість позивачі промовчали на повідомлення орендаря, а за таких обставин орендар мав право передати земельні ділянки в суборенду. Передача земельних ділянок у суборенду не завдала позивачам істотної шкоди. Вони отримали орендну плату натуральною оплатою, тобто продукцією та проти цього не заперечували, що підтверджено накладними. Одночасно просять повністю відмовити представнику позивачів у задоволенні заяви про відшкодування правничої допомоги за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки її розмір неспівмірний зі складністю справи, не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг та виходить за межі розумності.

Представник позивачів адвокат Нестерчук С.С. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зокрема пояснила, що у матеріалах справи міститься лист АТ «Укрпошта» від 11 березня 2021 року, який наданий на її адвокатський запит, щодо доданих відповідачем копій квитанції. Відповідач надав суду недостовірні докази того, що начебто направляв на адресу позивачів цінний лист із запитом-зверненням щодо отримання згоди на суборенду. Квитанції не відповідають вимогам до документів поштового зв`язку. З цих квитанцій не можна встановити вміст поштового повідомлення, а також відсутні докази отримання позивачами зазначених листів. За таких обставин, підстав для укладення договорів суборенди земельних ділянок без згоди позивачів у відповідача не було, а тому права орендодавців істотно порушені, бо дії орендаря вийшли за межі господарської діяльності, яку він міг здійснювати без погодження з позивачами, що є беззаперечною підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок, незважаючи на причину укладення договір суборенди та видачу продукції. Одночасно до закінчення судових дебатів подала заяву про відшкодування судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 13 850 грн.

Апеляційний суд, виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі, оскільки в цій частині рішення не оскаржується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена в цій частині з наступних підстав.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом першим ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої та другої ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями частини першої ст.32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст.25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої ст.24 цього Закону, має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою ст.8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо цепередбачено договороморенди абоза письмовоюзгодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Виходячи з аналізу змісту статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі», припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі ст.32 даного Закону (постанова Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року в справі №6-161цс13).

Із матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,52 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0022, яка знаходиться на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №734397, виданим 11 квітня 2006 року (а.с.17,20 т.1).

ОСОБА_3 євласником земельноїділянки площею2,72га зкадастровим номером1823780400:06:000:0017,яка знаходитьсяна територіїГолубієвицької сільськоїради Народицькогорайону Житомирськоїобласті,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що підтверджуєтьсядержавним актомна правовласності наземельну ділянкусерії ЯБ№734398,виданим 11квітня 2006року (а.с.25-26 т.1).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 3,07 га з кадастровим номером 1823780400:06:000:0018, яка знаходиться на території Голубієвицької сільської ради Народицького району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №734396, виданим 11 квітня 2006 року (а.с.31-32 т.1).

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0013, яка знаходиться на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №322026, виданим 04 квітня 2006 року (а.с.65 т.1).

ОСОБА_6 є власником трьох наступних земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які находяться на території Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області: площею 2,8498 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0005, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23 вересня 2014 року другою Житомирською державною нотаріальною конторою; площею 2,85 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0012, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №322023, виданим 04 квітня 2006 року; площа 2,9438 га з кадастровим номером 1823786000:06:001:0020, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23 вересня 2014 року другою Житомирською державною нотаріальною конторою (а.с.139-141 т.2).

ФОП ОСОБА_7 (орендар) 22 жовтня 2015 року з кожним із позивачів окремо: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (орендодавці) уклав договори оренди землі, за умовами яких відповідач прийняв у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, що сторонами не заперечується.

Проте, із долученої до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що вищевказані земельні ділянки були передані відповідачем в суборенду ОСОБА_8 на підставі договорів суборенди, укладених 06 травня 2018 року між ОСОБА_7 (орендар) та ОСОБА_8 (суборендар) строком на один рік.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

За умовами п.30 усіх договорів оренди землі від 22 жовтня 2015 року відповідач (орендар) набув право самостійно господарювати на земельних ділянках із дотриманням умов договору оренди.

При цьому, умови всіх договорів оренди землі від 22 жовтня 2015 року не передбачають прав орендаря, тобто відповідача, на передачу в суборенду належних позивачам орендованих земельних ділянок без письмової згоди орендодавців.

Отже, якщо умовами договору оренди землі не передбачено право орендаря взагалі передавати земельну ділянку в суборенду (як у цьому випадку) або не передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця, то для передачі землі у суборенду орендар має звернутися за письмовою згодою орендодавця, що слідує із положень ст.8 Закону України «Про оренду землі».

При цьому конструкція частини першої ст.8 Закону України «Про оренду землі» та чинне земельне законодавство у даному випадку не враховує тривалості строку, протягом якого земельна ділянка передається в суборенду третім особам, причини виникнення такої необхідності, родинні відносини орендаря та суборендаря тощо, а тому не звільняє орендаря від обов`язку звернутися за письмовою згодою орендодавця. Ключовим є те, чи передбачена умовами договору оренди землі взагалі передача в суборенду або передача в суборенду без згоди орендодавця та у разі відсутності такого, прописаного у договорі оренди землі, а чи дотримана орендарем процедура звернення за письмовою згодою орендодавця, передбачена частиною першою ст.8 Закону України «Про оренду землі».

У даному випадку, відповідач міг передати земельні ділянки у суборенду лише за наявності письмових згод на те позивачів, тобто орендодавців, або якщо протягом одного місяця позивачі не надіслали б відповідачу письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення.

Доводи апеляційноїскарги ґрунтуютьсяна тому,що судпершої інстанції відхилив як належні докази письмові запити-звернення від 19 та 20 березня 2018 року, якими ФОП ОСОБА_7 просив позивачів надати згоду на укладення договорів суборенди земельних ділянок із ФОП ОСОБА_8 строком на один рік, гарантував видачу орендної плати та просив письмово повідомити його протягом 30 днів з моменту отримання листів. Відповідач надіслання позивачам запитів-звернень доводить квитанціями АТ «Укрпошта».

Так,у квитанціяхзазначається,що лист«цінний». За таких обставин, положення п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, передбачають, що цінний лист має містити опис вкладення, який є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Проте, матеріали справи не містять описів вкладень, а тому беззаперечно не доведено, що квитанціями направлялися саме запити-звернення. Також матеріали справи не містять доказів того, що запити-звернення були позивачами отримані.

За таких обставин не можна вважати, що за умовчанням позивачів ОСОБА_7 мав право передати земельні ділянки в суборенду, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих докази отримання орендодавцями запитів-звернень. Аргументи апеляційної скарги, що ґрунтуються на переоцінці доказів, висновків суду першої інстанції щодо вищевикладеного не спростовують, а тому висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та суд першої інстанції оцінив наявні у матеріалах справи докази у відповідності до положень глави 5 розділу І ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на нетривалий строк передачі орендарем земельних ділянок у суборенду без письмової згоди орендодавців, причини необхідності передачі в суборенду та передача відповідачем сину мало бути віднесено на розсуд позикодавців, якщо б було доведено одержання останніми запитів-звернень, а тому висновків суду першої інстанції також не змінюють. Окрім того, твердження відповідача про фактичне тривання строку суборенди не узгоджується з інформацією про державну реєстрацію права суборенди земельних ділянок, відповідно до якої договори суборенди були укладені 06 травня 2018 року, а державна реєстрація права суборенди проведена лише у вересні 2018 року.

Отже, відповідач не надав беззаперечних належних, допустимих та достовірних доказів щодо направлення на адресу позивачів запитів-звернень про надання письмової згоди на укладання договорів суборенди та одержання зазначених запитів позивачами. Відповідач не спростував доводів позивачів щодо непогодження з ними передачі їх земельних ділянок в суборенду у порядку, встановленому ст.8 Закону України «Про оренду землі». У свою чергу, передача права користування земельними ділянками третій особі без згоди позивачів є істотним порушенням умов договору оренди землі, прав позивачів на розпорядження своєю власністю та підставою для розірвання договорів оренди землі, оскільки за умовами договорів оренди землі відповідач мав право лише на самостійне господарювання на земельних ділянках позивачів та суборенда у договорах оренди землі взагалі сторонами не обговорювалася та не передбачалася. Фактично орендар самостійно за власників земельних ділянок розпорядився їх нерухомим майном, передавши третій особі речові права на користування земельними ділянками без їх згод.

Посилання в апеляційній скарзі на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року в справі №910/2861/18, не є коректним з огляду на те, що у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин (у цій справі спір виник із земельних правовідносин, а у справі №910/2861/18 правовідносини випливають із інвестиційного договору на будівництво).

Залучення третьої особи ОСОБА_8 до обробітку землі з припиненням ОСОБА_7 господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок виходить за межі діяльності, яку міг здійснювати відповідач без погодження з орендодавцями, тобто позивачами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин та вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, встановивши, що орендар ОСОБА_7 порушив умови договорів оренди землі, передавши у суборенду ОСОБА_8 земельні ділянки без згоди орендодавців, обґрунтовано вважав, що порушення відповідачем умов договорів оренди землі є істотним, що стало підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та розірвання договорів оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про отримання позивачами в 2018-2019 роках продукції в рахунок орендної плати не змінює висновків суду першої інстанції про задоволення вимог, ураховуючи, що суд першої інстанції не розривав договорів із підстав систематичної несплати орендної плати за землю та суд першої інстанції залишив вимоги про стягнення орендної плати без розгляду.

Предметом спору в даній цивільній справі є розірвання договорів оренди землі, укладених між позивачами та ФОП ОСОБА_7 , який належним чином не виконував умов договорів оренди землі. Обставина пред`явлення вимог до відповідача, як до фізичної особи, не змінює характер спірних правовідносин та не виключає його, як фізичну особу, з учасників правовідносин, пов`язаних з його підприємницькою діяльністю.

На підставі ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції в задоволеній частині залишається без змін.

До закінчення судових дебатів у справі, представник позивачів ОСОБА_10 подала заяву про відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у сумі 13 850 грн. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. До заяви додала, зокрема, копію розрахунку гонорару за договором про надання правничої допомоги.

На виконання обов`язку доведення неспівмірності витрат, передбаченого частиною шостою ст.137 ЦПК України, відповідач ОСОБА_7 на заяву про відшкодування судових витрат подав заперечення, у яких просить відмовити представнику позивачів адвокату Нестерчук С.С. у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу на стадії перегляду справи у суді апеляційної інстанції, оскільки обсяги не співмірні зі складністю справи та при комп`ютерних технологіях витрачати на складання відзиву на апеляційну скаргу 11 годин та заяви про відшкодування судових витрат 4 годин надумано і нерозумно, а має бути справедливо врахований адвокатом час, який дійсно необхідний (а.с.53-54 т.5). При цьому, не надано доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акти прийому-передачі юридичних послуг, платіжні доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо).

Відповідно доположень частинидругої-третьоїст.137ЦПК України,за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_10 подала розрахунок гонорару за договором про надання правничої допомоги. Так, представник позивачів на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції виконала наступні роботи: склала, направила сторонам та подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, що зайняло 11 годин, а вартість послуг 8 250 грн (година роботи 750 грн); склала, направила сторонам та подала до апеляційного суду заяву про відшкодування судових витрат, що зайняло 4 години, а вартість послуг 1 600 грн (година роботи 400 грн); представляла інтереси клієнтів в апеляційному суді 2 години, а вартість послуг 4 000 грн (година роботи 2 000 грн).

Разом ізтим,згідно зчастиною четвертоюст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц висловила правову позицію про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача відносно відсутності доказів платіжних документів про сплату послуг не узгоджуються із положенням чинного законодавства, за яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Обсяг матеріалів справи у даному випадку не свідчить про її складність, оскільки вимоги позивачів та їх підстави аналогічні і стратегія захисту не потребує різноманітного підходу. Окрім того, вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати залишені без розгляду за клопотанням представника позивачів, що значно зменшило обсяг та спростило доказування з боку позивачів. Адвокат позивачів подала один спільний відзив від позивачів, а тому розмір витрат на оплату послуг адвоката на підготовку спільного відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірним із заявленим обсягом виконаної роботи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судового палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року в справі №638/7748/18.

Виходячи з критерію розумності, апеляційний суд вважає, що реальний розмір адвокатських послуг не перевищив 5 000 грн. та саме ця сума підлягає розподілу на користь позивачів, вимоги яких задоволені. Судові витрати, до яких належить витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, не можуть стягуватися у солідарному порядку, а тому з ОСОБА_7 на користь кожного із позивачів, вимоги яких задоволені, стягується по 1 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року в задоволеній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 1000 гривень кожному витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 06 січня 2023 року.