Вирок

від 10.01.2023 по справі 694/2493/22

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/2493/22 Провадження №1-кп/694/15/23

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

10.01.2023 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської областіу складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , за участю прокурора Звенигородської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Звенигородка, Черкаської області кримінальне провадження за 12021250360001232 від 17 грудня 2021року, відносно:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бортники Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого підсобним робітником приватного підприємства «Південь-Плюс» (код ЄДРПОУ 32184167), з середньою спеціальною освітою, одруженого, депутатом, учасником бойових дій, учасником АТО, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС не являється, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього пасинка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та особу похилоговіку - тітку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 17 листопада 2021 року, близько 14 год. 10 хв. керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW» моделі «318I» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Євромайдану у м. Звенигородка Черкаської області, в напрямку від с. Озірна Звенигородського району до просп. Шевченка м. Звенигородка, навпроти електроопори № ТП 72 Л 25/10, що розташована на лівому узбіччі вул. Героїв Євромайдану м. Звенигородка, відносно напрямку руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , діючи в порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог п.12.1. ПДР, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в порушення вимог п.12.3. ПДР, відповідно до якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та в порушення вимог п.12.4. ПДР, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, рухаючись зі швидкістю 65 км/год, в момент виявлення перешкоди для руху у вигляді трактора марки «МТЗ» моделі «Беларус» д.н.з. НОМЕР_2 , змінив напрямок руху, виїхав на зустрічну смугу руху, після чого виїхав на ліве узбіччя а потім на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по тротуару по вул. Героїв Євромайдану в попутному напрямку, відносно руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , після чого, продовжуючи рух, на перехресті вул. Героїв Євромайдану - вул. Пархоменка, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «Land Rover» моделі «Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_3 , що перебував під керуванням ОСОБА_10 , після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із автомобілем марки «Opel» моделі «Vectra» д.н.з. НОМЕР_4 , що перебував під керуванням ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому в якості пасажира перебувала ОСОБА_12 , після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «ЗИЛ-ММЗ» моделі «4505» д.н.з. НОМЕР_5 , який знаходився на правому краю проїжджої частини вул. Героїв Євромайдану, відносно напрямку руху автомобіля «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден та подряпин обличчя, тулуба і кінцівок, забію лівого плечового суглобу, забію грудної клітини, забію правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також закритого внутрішньо суглобового перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки без зміщення, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Opel» моделі «Vectra» д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забію лівої нирки, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а також струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також закритого перелому переднього краю 11 ребра справа зі зміщенням уламків, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, 17 листопада 2021 року, в обідній час, він керував автомобілем марки «BMW» моделі «318I» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був у технічно справному стані, по вул. Героїв Євромайдану у м. Звенигородка Черкаської області, в напрямку від с. Озірна Звенигородського району до просп. Шевченка м. Звенигородка, навпроти електроопори № ТП 72 Л 25/10, рухався зі швидкістю приблизно 65 км/год, не переконавшись в безпеці, почав маневр перестроювання, не зорієнтувався в дорожній обстановці, не зменшивши швидкість, побачив перед собою трактор марки «МТЗ» моделі «Беларус» д.н.з. НОМЕР_2 та намагаючись уникнути зіткнення, різко змінив напрямок руху, виїхавши на зустрічну смугу руху, після чого виїхав на ліве узбіччя а потім на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода, який рухався по тротуару,після чого, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «Land Rover», після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із автомобілем марки «Opel Vectra», який рухався в зустрічному напрямку, після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «ЗИЛ-ММЗ.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого, цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат.. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред`явленого прокурором обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст.66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судомне встановлено.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не засуджений (вимога УІАП ГУНП в Черкаській області від 05.10.2022 року, вимога УІАП від 23.11.2022 року,вимога ДІАП від 23.11.2022 року), одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та особу похилого віку - тітку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває (довідка Звенигородської БЛІЛ №269 від 21.09.2022 року), як вбачається з довідки №234 від 21.09.2022 року Звенигородської БЛІЛ, ОСОБА_14 на Д обліку в Звенигородському наркологічному кабінеті не перебуває.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшує покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, тяжкість наступивших наслідків, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Окрім того, враховуючи наслідки, які настали внаслідок ДТП, грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Враховуючи обставини справи, думку сторін кримінального провадження суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортним засобоми строком на 1 (один) рік.

Що стосується цивільних позовів, заявленого потерпілою ОСОБА_12 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2370 грн. 40 коп., в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. , заявленого потерпілим ОСОБА_9 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4759 грн. 10 коп., в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, то вони підлягають частковому задоволенню та стягненню з обвинуваченого, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості,та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно абзацу 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги цивільно- процесуального законодавства про належність та допустимість доказів.

Так, в даному випадку предметом доказування є сума матеріальної шкоди, даний факт відноситься до предмету доказування по цивільному позову та підлягає детальному аналізу судом.

Так, потерпілими у повному обсязі доведено факт заподіяння їм матеріальної шкоди, у розмірах, зазначених у позовних заявах.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167, ст. 23 ЦК України, а також п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд вважає необхідним визнати наявність отримання потерпілими моральної шкоди, яка полягала в зміні звичайного укладу їх життя на час отримання тілесних ушкоджень та проходження лікування та реабілітації, що вплинуло на їхфізичний стан, постійно знаходилися в нервовому, тривожному, депресивному стані, під час проходження лікування та реабілітації.

Суд приймає до уваги той факт, що потерпілі дійсно зазнав моральних страждань у вигляді душевного хвилювання, викликаного ушкодженням здоров`я, фізичним болем, завданим травмами у результаті ДТП. Також суд вважає доведеним обставини щодо зміни укладу життя потерпілого, які виразились у неможливості нормальної життєдіяльності і лікуванні.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що заявлені потерпілим вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 5 000 гривень на користь кожного потерпілого, оскільки тягар цивільної відповідальності у даному випадку має нести винна у завданні шкоди особа, якою є обвинувачений.

Оскільки в діях обвинуваченого є невідповідності вимогамПравил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з подією, суд, виходячи з наслідків вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, та виходячи з засад виваженості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн на кожного потерпілого, що буде достатньою та справедливою сатисфакцією за заподіяне.

Судові витрати по провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України .

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.(п`ятдесят одна тисяча гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_4 користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу№СЕ-19/124-22/8665-ІТ від 04.10.2022 складають 3020 гривень 48 копійки, витрати пов`язані з проведенням експертизи технічного стану транспортного засобу№СЕ-19/124-22/8667-ІТ від 19.10.2022 складають 2831 гривень 79 копійок, витрати пов`язані з проведенням транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/124-22/8666-ІТ складають 2265 гривень 36 копійок, витрати пов`язані з проведенням автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-22/11951-ІТ від 16.11.2022 складають 755 гривень 12 копійки та витрати пов`язані з проведенням автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-22/13529-ІТ від 13.12.2022 складають 1510 гривень24 копійки.

Всього розмір витрат на залучення експерта у кримінальному провадженніскладає- 10382 гривень 99 копійки.

Речовий доказ -автомобіль марки «Opel» моделі «Vectra» д.н.з. НОМЕР_4 , який повернуто власнику - ОСОБА_15 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , залишити за належністю.

Відеореєстратор марки «Global» моделі «Ge-115» із вмістом флеш-картки марки «SanDisk» формату MicroSD об`ємом 16 Gb, зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Звенигородського РВП, за адресою: м. Звенигородка, вул. Благовісна, 50 після набрання вироку законної сили повернути власнику.

Автомобіль марки «BMW» моделі «318 I» д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території Звенигородського РВП, за адресою: м. Звенигородка, вул. Благовісна, 50, після набрання вироку законної сили повернути власнику, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копія медичної картки стаціонарного хворого №4858 від 17.11.2021 на ім`я ОСОБА_12 на 9 паперових аркушах, після набрання вироку законної сили повернути до медичного закладу.

Копія медичної картки стаціонарного хворого №4857 від 17.11.2021 на ім`я ОСОБА_9 на 10 паперових аркушах, після набрання вироку законної сили повернути до медичного закладу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2370 грн. 40 коп. задоволити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 2370 грн. 40 коп.( дві тисячі триста сімдесят гривень сорок копійок).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. задоволити частково . Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4759 грн. 10 коп. задоволити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 4759 грн. 10 коп. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень десять копійок).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. задоволити частково . Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень).

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1