Ухвала

від 13.03.2023 по справі 694/2493/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/253/23 Справа № 694/2493/22 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12021250360001232 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2023 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бортники Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, працюючий підсобним робітником приватного підприємства «Південь-Плюс», одружений, маючий на утриманні трьох малолітніх дітей та особу похилого віку 1943 року народження, раніше не судимий, -

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь:

- держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 10382,99 грн.;

- потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2370,40 грн., моральної шкоди 5000 грн.;

- потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4759,10 грн., моральної шкоди 5000 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 листопада 2021 року, близько 14-10 год. керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW» моделі «318I» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Євромайдану у м. Звенигородка Черкаської області, в напрямку від с. Озірна Звенигородського району до просп. Шевченка м. Звенигородка, навпроти електроопори № ТП 72 Л 25/10, що розташована на лівому узбіччі вул. Героїв Євромайдану м. Звенигородка, відносно напрямку руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , діючи в порушення вимог п. 10.1., 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, рухаючись зі швидкістю 65 км/год, в момент виявлення перешкоди для руху у вигляді трактора марки «МТЗ» моделі «Беларус» д.н.з. НОМЕР_2 , змінив напрямок руху, виїхав на зустрічну смугу руху, після чого виїхав на ліве узбіччя, а потім на тротуар, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по тротуару по вул. Героїв Євромайдану в попутному напрямку, відносно руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , після чого, продовжуючи рух, на перехресті вул. Героїв Євромайдану вул. Пархоменка, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «Land Rover» моделі «Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_3 , що перебував під керуванням ОСОБА_10 , після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із автомобілем марки «Opel» моделі «Vectra» д.н.з. НОМЕР_4 , що перебував під керуванням ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому в якості пасажира перебувала ОСОБА_8 , після чого продовжуючи рух, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем марки «ЗИЛ-ММЗ» моделі «4505» д.н.з. НОМЕР_5 , який знаходився на правому краю проїжджої частини вул. Героїв Євромайдану, відносно напрямку руху автомобіля «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден та подряпин обличчя, тулуба і кінцівок, забою лівого плечового суглобу, забою грудної клітини, забою правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також закритого внутрішньо суглобового перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки без зміщення, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Opel» моделі «Vectra» д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою лівої нирки, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а також струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також закритого перелому переднього краю 11 ребра справа зі зміщенням уламків, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки «BMW» моделі «318I» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просила вирок суду змінити в частині часткового задоволення її цивільного позову про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, просила збільшити розмір моральної шкоди з 5000 грн. до 100000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції в достатній мірі не враховано характер, тривалість та глибину її душевних страждань, внаслідок отриманих нею травм.

На її переконання, з урахуванням моральних страждань (фізичний біль, безсоння, тощо), у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями: струс головного мозку, закритий перелом ребра зі зміщенням, забій нирки, які потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я, що вкрай негативно вплинуло на її життя, оскільки її звичний життєвий устрій зазнав значних змін, суд першої інстанції визначив завдану їй моральну шкоду в недостатньому розмірі.

Заслухавши суддю доповідача, думки прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Вказані вимоги закону при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 судом першої інстанції дотримано не в повній мірі.

Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України є вірною.Оскільки учасники судового провадження не оспорюють доведеність винуватості, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , призначене покарання, межі задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди, тому судом апеляційної інстанції вирок районного суду в цій частині не перевіряється.

Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_8 про збільшення розміру моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_7 з 5000 грн. до 100000 грн. підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України та п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1989р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (зі змінами) в мотивувальній частині вироку суд на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи має навести мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого, цивільного відповідача обов`язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, з кого саме вони стягуються, на чию користь та в якому порядку проводити стягнення, зарахувати суми, добровільно передані цивільному позивачеві, вказати матеріальний закон на підставі якого вирішено цивільний позов, давши при цьому належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також, у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь збитків, тому числі 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.м. 37-41)

Зазначений цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 судом першої інстанції задоволено частково та ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що потерпілою заявлено про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн., при цьому вказану суму суд визнав явно завищеною, виходячи з міркувань розумності, справедливості, та на користь потерпілої ухвалив стягнути з обвинуваченого 5000 грн. моральної шкоди. З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд першої інстанції не врахував характер та тривалість заподіяних їй моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості. Задовольняючи частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував моральні та фізичні страждання потерпілої ОСОБА_8 , пов`язані з її лікуванням та реабілітацією від отриманих травм, зміни в її звичному життєвому устрої.

На переконання колегії суддів з урахуванням моральних страждань потерпілої ОСОБА_8 , яка внаслідок вчиненого кримінального правопорушення зазнала фізичних та психологічних страждань, що негативно впливають на її життя, суд першої інстанції визначив завдану їй моральну шкоду в недостатньому розмірі. Тому, керуючись ч.1 п.2 ст.407 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України колегія суддів вважає, що слід змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8 з 5000 грн. до 15000 грн., що не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

В решті вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, п.2 ч.1ст. 407, ст.ст. 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди.

Збільшити розмір моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 з 5000 грн. до 15000 грн.

В решті вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді