Постанова

від 03.01.2023 по справі 344/7032/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7032/21

Провадження № 22-ц/4808/46/23

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Греська В.В.

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 липня 2022 року (повний текст рішення складено 11 липня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та покійний ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) були співвласниками житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 (у частках 57/100 та 43/100 відповідно). Рішенням суду від 14 серпня 1986 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл будинку було встановлено користування земельною ділянкою, і кожному з сторін визначено по 1/2, тобто по 5032 м2 кожному для обслуговування належних їм частини житлового будинку. Незважаючи на вищевказане судове рішення, ОСОБА_3 , який володів 43/100 частинами будинку, в подальшому оформив право власності на землю на площу розміром 0,0568 га. Тобто за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як власник 43/100 частин будинку, оформим в свою власність землю за рахунок частини землі, що перебувала в користуванні позивачки, та на якій знаходяться належні їй на праві приватної власності господарські споруди, що входять до складу даного будинковолодіння. Оскаржуваними рішеннями Івано-Франківської міської ради у власність громадянина ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , передано земельну ділянку, на частині якої знаходяться об`єкти нерухомого майна, що на праві приватної власності належать ОСОБА_2 . Як зазначено в уточненій позовній заяві, ОСОБА_2 має зареєстроване право власності на земельну ділянку, на яку накладається частина земельної ділянки, яка успадкована ОСОБА_1 . Тобто, позивач є на даний час володіючим власником, має майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають позивачу вільно його використовувати або розпоряджатися ним. У зв`язку з чим, просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 07.03.2013 року 34 сесії 6-го демократичного скликання за №999-34 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині «Списку громадян, яким надається дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», а саме в п. 10 списку, в якому ОСОБА_3 надано дозвіл на складання землевпорядної документації для приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0, 0568 га;

- визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 р. 45 сесії 6-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 1454-45 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині «Списку громадян, яким затверджуються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передаються у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а саме п. 5 списку, в якому ОСОБА_3 надано у власність в порядку приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0, 0568 га;

- скасувати у Державному земельному кадастрі відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га. за адресою, АДРЕСА_2 шляхом виключення земельної ділянки з відповідного кадастрового реєстру;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14381613 від 11.07.2014 року та реєстраційний запис про право власності №6303715 від 09.07.2014 року на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га. що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 ».

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено частково.

Скасованорішення Івано-Франківськоїміської радивід 19.06.2014року №1454-45 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині пункту 5 Додатку № 4 «Список громадян, яким затверджуються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передаються у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» до нього, яким ОСОБА_3 надано у власність в порядку приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,568 га.

Скасовано в Державному земельному кадастрі відомості про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виключення даної земельної ділянки з відповідного кадастрового реєстру.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14381613 від 11.07.2014 року та реєстраційний запис про право власності №6303715 від 09.07.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 454,00 грн. з кожного витрат зі сплати судового збору, а всього 908,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового яким просить в задоволенні позовнх вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. Зокрема, вважає, що рішення у цій справі прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процессуального права, так як судом неповно з`ясовано обставин , які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вказує , що будь-яких доказів того, що батьки позивачки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (попередні власники) до укладення Договору дарування від 12.08.2013 року мали у власності чи на праві користування земельну ділянку, яка знаходилась під частиною літньої кухні та сараю. В зв`язку з цим, відсутні підстави вважати про перехід права власності чи користування на землю на якій розміщені будівлі, які позивачка отримала за Договором дарування від 12.08.2013 року. Тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивачці перейшло речове право на земельну ділянку, на якій розташовані нерухомі об`єкти є необгрунтованим. Зокрема, в матеріалах справи відсутній висновок експерта, в якому б містилися відповіді на питання чи має місце накладення меж земельних ділянок та в якій саме площі є накладення. Разом з тим, стороною позивача не враховано, що земельна ділянка її покійного чоловіка із кадастровим номером 2610100000:14:002:0312 була сформована раніше, ніж відповідачка сформувала належну їй земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства. Вважає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-9901346702022 від 03.08.2022 року, земельна ділянка її чоловіка була зареєстрована в ДЗК 01.04.2014 року у законному порядку. Межі цієї ділянки були погоджені з усіма суміжними землекористувачами та власниками. Так, зокрема, межа ділянки від «Г» до «Д» була погоджена із попереднім власником (користувачем) землі та будинку по АДРЕСА_3 - паном ОСОБА_5 , про що свідчить його особистий підпис. Водночас, позивачка здійснила реєстрацію своєї земельної ділянки в ДЗК 30.11.2016 року, тобто пізніше. Межі цієї ділянки - не погоджувала з нею чи її покійним чоловіком. З огляду на інформацію, що міститься в Державному реєстрі речових прав. Разом з тим , позивачка зареєструвала право власності на свою земельну діляну з кадастровим номером 2610100000:14:002:0351 на підставі ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.01.2016 року у справі № 344/3994/14-ц, якою було затверджено мирову угоду між позивачкою та чоловіком відповідачки. Згідно із пунктом 3 даної мирової угоди, сторони взяли на себе зобов`язання погодити один одному межі необхідних земельних документацій та означені дії виконати одночасно. Такий обов`язок сторін буде вважатися виконаним у повному об`ємі у випадку видачі компетентним органом земельних ресурсів витягів із сформованими земельними ділянками. Однак, всупереч умов цієї мирової угоди, позивачка не погодивши з нею чи її чоловіком межі ділянок, здійснила реєстрацію своєї. Аналізуючи зміст Схеми розташування земельних ділянок із відомостей ДЗК, можна дійти до протилежного висновку: саме ділянка позивачки із кадастровим номером 2610100000:14:002:0351 накладена на вже існуючу попередньо сформовану ділянку її чоловіка із кадастровим номером 2610100000:14:002:0312. Відтак, відсутні підстави стверджувати про порушення майнових прав ОСОБА_2 саме ОСОБА_1

08вересня 2022року ОСОБА_2 подала відзивна апеляційнускаргу,в якомудоводи апеляційноїскарги заперечила.Вказує, щозгідно судовогорішення від14серпня 1986року посправі №2-1077,яким поділеномайно колишньоїсім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ,зокрема,було виділенов користуванняіншу площуземельної ділянки,а не0,0568га заадресою: АДРЕСА_3 ,яка зареєстрованаза ОСОБА_3 ,тобто площею0,0547га, щона 0,021га меншевід тієїземельної ділянки,на якувін отримаврішення Івано-Франківськоїміської радивід 19.06.2014року №1454-45,яку вподальшому напідставі названогорішення радиприватизував тазареєстрував всвоє правовласності якземельну ділянкуз кадастровимномером 2610100000:14:002:0312,в тойже часінший членколишньої сім`ї ОСОБА_7 отримав,зокрема,в користуванняна підставісудового рішеннявід 14серпня 1986року посправі №2-1077земельну ділянкуплощею 0,0539га.Перехід прававласності наодну ізчастин поділеногожитла колишньоїсім`ї ОСОБА_7 в кінцевомурезультаті призвівдо визнання права власності на цю частину житла за позивачем - ОСОБА_2 аналогічний чином здійснився перехід права на користування земельною ділянкою для ОСОБА_8 площею 0, 0539 га. Характерно й те, що за життя ОСОБА_3 визнав, що наявне у нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11.07.2014 року серії НОМЕР_1 , кадастровий номер 2610100000:14:002:0312 виготовлене з порушенням, що вказує на його недійсність, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні під літерою «Б» та сарай під літерою «Д», які належать ОСОБА_2 , а також площа земельної ділянки на 13 м кв. є більшою ніж 1/2 всієї земельної ділянки, що є порушенням прав ОСОБА_2 , у зв`язку із цим ОСОБА_3 зобов`язався протягом 3 місяців виготовити необхідну технічну документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно погоджених із ОСОБА_2 кутів зовнішніх меж землекористування це задокументовано ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016, року у справі № 344/3994/14-ц, названа ухвала - в силі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги просить задовольнити її у повному обсязі.

ОСОБА_2 заперечила доводи апеляційної скарги, просить відмовити у їх задоволенні, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що з моменту 12.08.2013 року державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 57/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: однієї житлової кімнати, зазначеної в плані цифрами І-3; кухні, зазначеної цифрами І-2; коридора, зазначеного цифрами І-І; кладовки, зазначеної цифрами І-6; частини літньої кухні, зазначеної літерою «Б»; сараю, зазначеного літерою «Д» і колодязя, до неї на підставі ст.120 Земельного кодексу України перейшло відповідне речове право на земельну ділянку, на якій розташовані ці об`єкти. Вказане свідчить про те, що земельна ділянка (чи її частина) під об`єктами, які на праві власності належать ОСОБА_2 (57/100 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: однієї житлової кімнати, зазначеної в плані цифрами І-3; кухні, зазначеної цифрами І-2; коридора, зазначеного цифрами І-І; кладовки, зазначеної цифрами І-6; частини літньої кухні, зазначеної літерою «Б»; сараю, зазначеного літерою «Д» і колодязя) в жодному випадку без волевиявлення ОСОБА_2 не може бути передана у власність чи в користування іншій особі (до часу наявності права приватної власності на ці об`єкти у ОСОБА_2 ).

Зокрема, після укладення Договору дарування від 12.08.2013 року, позивачка в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України є титульним володільцем земельної ділянки, що знаходиться під частиною літньої кухні, зазначеної літерою «Б» та сараю, зазначеного літерою «Д». Відтак, реєстрація права власності на земельну ділянк кадастровим номером 2610100000:14:002:0312 за її покійним чоловіком ОСОБА_9 чинить перешкоди їй в користуванні та розпорядженні ділянками, що знаходяться під спорудами. Зокрема, у зв`язку з висновком суду про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 року №1454-45, в частині надання ОСОБА_3 у власність в порядку приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,568 га, суд вбачав підстави для скасування в Державному земельному кадастрі відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виключення даної земельної ділянки з відповідного кадастрового реєстру, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14381613 від 11.07.2014 року та реєстраційний запис про право власності №6303715 від 09.07.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , оскільки саме такий спосіб захисту призведе до ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_2 у спірних правовідносинах. Разом з тим, сам ОСОБА_3 за життя такий факт порушення визнавав, про що свідчить зміст резолютивної частини ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі №344/3994/14, та мав намір усунути такі порушення шляхом виконання умов затвердженої ним з ОСОБА_2 мирової угоди. ОСОБА_1 , яка вступила у спадкові права після смерті ОСОБА_3 та є його спадкоємцем, зобов`язань спадкодавця ОСОБА_3 , взятих за мировою угодою, не виконує. Причини такого невиконання не є предметом даного судового розгляду. Однак, такі обставини не можуть бути підставою для відмови в захисті порушених прав Позивача, за тієї умови, що таке порушення прав,за висновком суду, є доведеним.

Рішення суду в частині відмови визнати незаконнимта скасуватирішення Івано-Франківськоїміської радивід 07.03.2013року 34сесії 6-годемократичного скликанняза №999-34«Про передачуу власністьта наданняв користуваннягромадянам земельнихділянок тавнесення зміндо рішень»в частині«Списку громадян,яким надаєтьсядозвіл наскладання проектуземлеустрою щодовідведення земельнихділянок длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд»,а самев п.10списку,в якому ОСОБА_3 надано дозвілна складанняземлевпорядної документаціїдля приватизаціїземельної ділянкипо АДРЕСА_2 ,орієнтовною площею0,0568га ОСОБА_2 не оскаржується, тому судом не переглядається.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається зматеріалів справи івстановлено судом, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як подружжю на праві спільної сумісної власності, який згідно плану присадибної ділянки розміщений на земельній ділянці загальною площею 105,7 га при нормі 600 га (а.с.125).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 1986 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено. Розділено між сторонами будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де за ОСОБА_4 залишено на праві особистої власності : коридор, кладову, кухню 16,25 м.кв. та кімнату 20,84 м.кв., що складає 57/100 частини житлового будинку, а за частину стайні, частину літньої кухні, криницю, 1/2 частину огорожі, а за ОСОБА_3 залишено: веранду, кімнату 10,31 м.кв., кімнату 21,97 м.кв., що становить 43/100 частини будинку і зобов`язано ОСОБА_3 за свій рахунок зробити для себе вхід з веранди, замурувати двері до коридору та кожної кімнати позивачки. Інші будівлі розділити і за ОСОБА_4 залишено стайню 2,45 х 4,13 м., частину літньої кухні розміром 4,13 х 3,30 м, зобов`язавши її зробити собі до кухні окремий вхід, а ОСОБА_3 замурувати вхід до літньої кухні позивачки. За ОСОБА_4 залишено криницю, Ѕ частину огорожі, а за ОСОБА_3 стайню 3,45 х 2,62 м. та туалет та Ѕ частину огорожі. Встановлено користування сторонам земельною ділянкою і кожному з них визначено по Ѕ, тобто по 5032 м.кв. кожному.

Зазначена земельна ділянка не передавалась користувачам у власність.

Право власності на зазначений житловий будикок зареєстровано в цілому в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_4 - 57/100 і ОСОБА_3 43/100 (а.с. 12).

Згідно договору купівлі - продажу від 04 квітня 1989 року ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_5 купив 57/100 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 розташованих на земельній ділянці розміром 600 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташовані: один жилий цегляний будинок, жилою площею 53,12 кв.м., зазначений в плані літерою «А», літня кухня заначена у плані літерою «Б», два ратая, зазначені літерами «В», »Д», туалет зазначений літерою «Г», колодязь №4.

Ці 57/100 частин будинку належать продавцю на підставі договору купівлі продажу, посвідченого першою Івано-Франківською нотаріальною конторою 25 червня 1987 року по реєстру №Д-1035, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації за №3092.

В користування покупця ОСОБА_5 переходить частина будинку, яка складається з однієї житлової кімнати, зазначеної в плані цифрами І-3; кухні, зазначеної цифрами І-2; коридора, зазначеного цифрами І-І; кладовки, зазначеної цифрами І-6; частини літньої кухні, зазначеної літерою «Б»; сараю, зазначеного літерою «Д» і колодязя (а.с.130-131).

Згідно договору дарування частки житлового будинку від 20 серпня 2013 року ОСОБА_5 від імені якого діє ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 уклали договір дарування згідно якого ОСОБА_5 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 57/100 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_3 , що складається з: однієї житлової кімнати, зазначеної в плані цифрами І-3; кухні, зазначеної цифрами І-2; коридора, зазначеного цифрами І-І; кладовки, зазначеної цифрами І-6; частини літньої кухні, зазначеної літерою «Б»; сараю, зазначеного літерою «Д» і колодязя. Загальна площа житлового будинку 75,97 кв.м., житлова площа 53,12 кв.м.

Право власності на 57/100 було зареєстроване ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №7829934 від 12.08.2013 року(а.с.133).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2018 земельна ділянка за кадастровим № 261010000:14:002:0351 площею 0,0507 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна земельна ділянка) адреса: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 .

Підстава виникнення права власності: відомості з ДЗК, серія та номер:2827210, виданий 05.06.2018. видавник державний земельний кадастр; технічна документація, серія та номер:б-н виданий 16.09.2016, видавник ТзОВ «Альянс-Консалинг ІФ»; мирова угода, затверджена ухвалою суду: Справа №344/3994/-14-ц, виданий 26.01.2016, видавник: Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду івано-Франківської області (а.с.129).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.03.2013 року 34 сесії 6-го демократичного скликання №999-34 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» (п. 10 списку-Додатку №2) ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд для приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0, 0568 га.

На підставі цього рішення ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 (а.с.111-123).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 р.№1454-45 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» (п. 5 списку-Додатку №4) ОСОБА_3 надано у власність в порядку приватизації земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,0568 га.

На підставі вищевказаного рішення в Державний земельний кадастр було внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14381613 від 11.07.2014 року та внесено до реєстру прав власності реєстраційний запис про право власності №6303715 від 09.07.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 .

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 спадкодавцем якого за законом є дружина ОСОБА_1 . Зазначених обставин сторони не заперечують та вони встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2020 року.

Посилаючись на наявність на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:14:002:0312 об`єктів нерухомості, які на праві власності належать ОСОБА_2 , а також на те, що у площу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , включено частину земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_2 (тобто відбулись накладки частини земельних ділянок), Позивач звернулась до суду з цим позовом про скасування рішень Івано-Франківської міської ради про надання ОСОБА_3 , правонаступником якого на даний час є ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою, та про передачу у власність в порядку приватизації земельної ділянки, а також скасування рішень про реєстрацію земельної ділянки у відповідних державних реєстрах.

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) є ( ОСОБА_3 , відповідно, був) співвласниками будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в частках 57/100 а 43/100 відповідно.

Порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинковолодіння було визначено судовим рішенням 1986 року в частках по 1/2, тобто по 503,2 м.кв. кожному.

На підставі оскаржуваних рішень Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення йом уземельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 , який рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 р. за №1454-45 було затверджено та надано ОСОБА_3 у власність в порядку приватизації земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312 по АДРЕСА_2 , площею 0, 0568 га.

В подальшому ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0312 площею 0,0568 га отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.07.2014 року серії НОМЕР_2 , зареєстровано право власності не неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (11.07.2017 року) та Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (01.04.2014 року).

Законність Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.07.2014 року серії НОМЕР_2 була предметом судового оскарження у цивільній справі №344/3994/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11.07.2014 року серії НОМЕР_2 , реальний поділ будинковолодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою, стягнення грошової компенсації, в рамках якої ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року задоволено спільну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначених в ухвалі апеляційного суду умовах (а.с.134-136;).

На виконання вищевказаної мирової угоди ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою згідно з погодженими із ОСОБА_3 кутами зовнішніх меж земельної ділянки; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:14:002:0351, площею 0,0507 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 .

05.06.2018 року відомості про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0351 зареєстровано ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі.

Однак, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 Фуц ОСОБА_11 помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка не виконувала умови затвердженої її покійним чоловіком мирової угоди у цивільній справі №344/3994/14-ц, ОСОБА_2 зверталася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2020 року у цивільній справі №344/8488/17, яке набрало законної сили 11.03.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угоди задоволено частково.

Вирішено спонукати ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі №344/3994/14-ц, щодо вимог до спадкодавця ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640,00 грн. В решті вимог позову відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2021 року у цивільній справі №344/8488/17 задоволено частково заяву ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду.

Роз`яснено рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угоди, зазначивши, що термін «спонукати» у резолютивній частині рішення слід розуміти як «здійснити виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі № 344/3994/14-ц, щодо вимог до спадкодавця ОСОБА_3 , в порядку, визначеному процесуальним законом».

В решті вимог заяви відмовлено.

Однак, як зазначено представником Позивача в судовому засіданні, спадкоємець ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_1 , умови затвердженої її покійним чоловіком та визнаної апеляційним судом мирової угоди не виконує.

Зі змісту визнаної ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.134-136) вбачається, що ОСОБА_3 , підписуючи та подаючи на затвердження суду проект мирової угоди, визнавав, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11.07.2014 року серії НОМЕР_2 , кадастровий номер 2610100000:14:002:0312 виготовлене з порушенням, що вказує на його недійсність, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні під літерою «Б» та сарай під літерою «Д», які належать ОСОБА_2 , а також площа земельної ділянки на 13 м кв. є більшою ніж 1/2 всієї земельної ділянки.

У зв`язку із цим ОСОБА_3 зобов`язувався протягом 3 місяців виготовити необхідну технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно погоджених із ОСОБА_2 кутів зовнішніх меж землекористування, які зазначено в резолютивній частині ухвали суду апеляційної інстанції.

Однак, невдовзі (через 18 днів) після затвердження мирової угоди ОСОБА_3 помер, а умови затвердженої ним мирової угоди залишаються невиконаними по сьогоднішній день.

Спадкоємець ОСОБА_3 ОСОБА_1 , умовивизнаної судоммирової угоди,укладеної їїпокійним чоловіком невизнає вважає,що рішеннямІвано-Франківськоїміської радивід 19.06.2014р.№1454-45«Про передачуу власністьта наданняв користуваннягромадянам земельнихділянок тавнесення зміндо рішень»(п.5списку-Додатку№4) ОСОБА_3 наданоу власністьв порядкуприватизації земельнуділянку по АДРЕСА_2 ,площею 0,0568га у законному порядку при приватизації спадкоємцем зазначеної земельної ділянки право на земельну ділянку позивачки не було порушено.

За змістомстатті 377 ЦК Українидо особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно частин першої, четвертоїстатті 120 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і не вбачається підстав для відступу від них.

Згідно договору купівлі-продажу від 04 квітня 1989 року ОСОБА_5 набув право власності на 57/100 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці розміром 600 вк.м. Отже, у зв`язку з набуттям права власності на 57/100 частини житлового будинку до ОСОБА_5 перейшла у користування частина земельної ділянки, на якій розміщений цей будинок у розмірі 0,342 га ( 600 х 57 : 100).

Відтак, за договором дарування ОСОБА_5 57/100 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_3 від 20 серпня 2013 року, відповідно частини першої статті 120ЗК України до обдарованої ОСОБА_2 перейшла в користування частина земельної ділянки, на якій розміщений цей будинок у розмірі 0,342 га. Тобто, ОСОБА_12 стала користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику частини житлового будинку.

За змістом частини першоїстатті 374 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) тастатті 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 12 ЗК Українипередбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У частині першійстатті 122 ЗК Українивизначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістомстатті 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини першоїстатті 106 ЗК Українивласник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

За позовними вимогами ОСОБА_2 предметом спору є порушення права користування земельною ділянкою, як складова права власності, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення цивільних прав.

У позивачки виникли відповідні цивільні права, які на її думку підлягають судовому захисту в порядку цивільного судочинства. У цьому випадку виник спір про право між фізичними особами щодо порядку набуття права власності на земельну ділянку.

Позивачка стверджує про порушення її прав як наслідок рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другоюстатті 78 ЗК Українивизначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до підпунктів в), г) пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: з 01 січня 2002 року відповідно достатті 125 Земельного Кодексу Україниправо користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року у відповідності ізЗаконом України від 05 березня 2009 року № 1066-VIправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7розділу X «Перехідні положення» ЗК України), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частин другої та третьоїстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно достатті 55 Закону України «Про землеустрій»встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Згідно з пунктами «а», «б», «к» частини першоїстатті 12ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини першоїстатті 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зістаттею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_2 посилається на те, що внаслідок незаконних дій відповідачів сформовано та зареєстровано земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , чим порушено її право на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщено її житловий будинок.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті12, частин першої та шостої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

За змістомстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегією суддів встановлено, що згідно частини третьої статті12, частин першої та шостої статті81 ЦПК України ОСОБА_2 не подала суду доказів про те, що згідно частини першоїстатті 12ЗК України їй передавалась із земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування земельна ділянка, встановлювались межі цієї земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування 57/100 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_3 відповідно до цьогоКодексу.

Ураховуючи наведене не підлягаютьзадоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення Івано-Франківськоїміської радивід 19.06.2014року №1454-45 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині пункту 5 Додатку № 4 «Список громадян, яким затверджуються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передаються у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» до нього, яким ОСОБА_3 надано у власність в порядку приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,568 га. Скасування в Державному земельному кадастрі відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виключення даної земельної ділянки з відповідного кадастрового реєстру та скасуваня рішення Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14381613 від 11.07.2014 року та реєстраційний запис про право власності №6303715 від 09.07.2014 року на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:002:0312, загальною площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , оскільки Івано-Франківська міська рада передаючи ОСОБА_3 земельну ділянку у власність діяла в межах повноважень встановлених статтей 12,155 ЗК України, статті 19Конституції України не порушуючи при цьому прав чи законних інтересів позивачки.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 на зазначених нею підставах щодо визнання права власності на земельну ділянку згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2018 земельна ділянка за кадастровим № 261010000:14:002:0351 площею 0,0507 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна земельна ділянка) адреса: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за нею згідно відомостей з ДЗК, серія та номер: 2827210, виданий 05.06.2018. видавник державний земельний кадастр; технічна документація, серія та номер:б-н виданий 16.09.2016, видавник ТзОВ «Альянс-Консалинг ІФ»; мирова угода, затверджена ухвалою суду: Справа №344/3994/-14-ц, виданий 26.01.2016, видавник: Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області, так як до повноважень ТзОВ «Альянс-Консалинг ІФ» та суду не входить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу та судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Крім цього, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Проте заволодіння таким майном шляхом державної реєстрації права власності ще не означає, що такий володілець набув право власності на це майно.

Не підлягають задоволенню вимоги позовної заяви про те, що на приватизованій ОСОБА_3 земельній ділянці частково розміщена належна їй господарська споруда частина літньої кухні, оскільки схема розташування земельних ділянок сторін із відомостей державного земельного кадастру виготовлена за замовленням ОСОБА_2 з посиланням на земельну ділянку, яка їй у встановленому порядку не надавалась (а.с.140).

За змістом п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову повністю.

Відповідно до підпункту В пункту 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанціїколегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, то судові витрати підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 1 362 грн (одну тисячу триста шістдесят дві) судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від04липня 2022рокускасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) в сумі 1 362 грн (одну тисячу триста шістдесят дві грн) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 січня 2023 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук І.О.Максюта