Рішення

від 10.01.2023 по справі 462/3056/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/3056/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип`юк Г.М.,

за участю секретаря Дмитрук Р.-А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлекс» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення вихідної допомоги,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсядо судуз позовом,в якому просить змінити формулювання причин звільнення, зобов`язати директора ТзОВ «Будлекс» внести зміни у трудову книжку шляхом скасування запису «звільнено з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» та здійснити запис «звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням ТзОВ «Будлекс» законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України», стягнути ТзОВ «Будлекс» на його користь вихідну допомогу в сумі 14 184 грн.

Свої позовнівимоги мотивуєтим,що 20листопада 2019року вінбув прийнятийна роботуу ТзОВ«Будлекс» напосаду монтажника.Починаючи зліта 2020року відповідачпочав регулярнозатримувати виплатузаробітньої плати,у зв`язкуз чимутворилась заборгованістьза липеньта частинусерпня 2020року.22.08.2022він направиввідповідачу заявупро звільненняна підставіч.3ст.38КЗпП тавиплату вихідноїдопомоги урозмірі визначеномуколетивним договором,але неменше тримісячногосереднього заробітку.Після отриманняйого заявипро звільненнядиректором ТзОВ«Будлекс» вихіднадопомога небула нарахованаі невиплачена позивачудо цьогочасу,12.10.2020року, після його звернення із заявою у Головне управління Держпраці у Київській області, він отримав поштовий переказ від ТзОВ «Будлекс» на суму 10465 грн., яким була погашена заборгованість по зарплаті. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.02.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом частини 1 статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору визначені у ст. 36 КЗпП України, серед яких, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Статтею 38 КЗпП України визначено підстави для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною 3 ст. 38 КЗпП України (на момент подання позову) визначено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.10.2019 року працював у ТзОВ «Будлекс» монтажником будівельним та наказом №42-к від 01.09.2020 був звільнений з роботи за власним бажанням 01 вересня 2020 року згідно ст. 38 КЗпП України на підставі своєї заяви/а.с.36,37/.

З поданої позивачем заяви від 22 серпня 2020 року вбачається, що останній просив звільнити його з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем умов колективного та трудового договору і законодавства про працю, що проявляється у невиплаті йому заробітної плати. Також, у вказаній заяві позивач просив виплатити йому вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку /а.с.35/. Дана заява була скерована ТзОВ «Будлекс» 22.08.2022, що підтверджується відповідним фіскальним чеком /а.с.36,37/.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 та у постановах Верховного Суду 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16-ц та від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц.

Судом встановлено, що саме порушення ТОВ «Будлекс» законодавства про працю спонукало позивача розірвати з ним трудовий договір та подати заяву на звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідачем вказані доводи позивача не спростовані та ним не оспорюються, а тому враховуючи те, що скерована позивачем заява від 22.08.2022 містила чітку підставу для звільнення - порушення працедавцем законодавства про працю, передбачену ч.3 ст.38 КЗпП України, та те, що відповідач самостійно змінив правову підставу розірвання трудового договору, вказавши таку, як звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що порушує права позивача, тому позов у цій частині є підставним і підлягає до задоволення. Вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку ОСОБА_1 не виплачена.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою КабінетуМіністрів України,від 8лютого 1995р.№ 100 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог пунктів 2 та 4 Порядку середньомісячна заробітна плата позивача має бути обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто місяцю, в якому почалась затримка розрахунку з позивачем при звільненні. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

П.8Порядку визначено,що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Останні 2 місяці роботи, які передують місяцю звільнення ОСОБА_2 це липень 2020 і серпень 2020 року. Середньомісячний заробіток позивача складає 4 728 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів, що стверджується відомостями за звітний 2020 рік Пенсійного фонду України форми ОК-7 /а. с. 42/.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв`язку із неправильною підставою звільнення, позивачці не виплачено вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вказана сума становить 4728 грн. х 3 = 14 184 грн.

Окрім того, відповідно до п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розд. ІV ПКУ, як об`єктоподаткування це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

А згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

А тому із вказаної суми у розмірі 14 184 грн. слід утримати податки та інші обов`язкові платежі відповідно до законодавства України.

Також, відповідно до вимог ч. 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зч.1ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

А згідно із вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1816,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 44, 94,97, 115, 116, 117, 235 КЗпП України, ст. ст. 21, 30 Закону України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 2, 4, 10, 11,12, 13, 81, 89, 264,265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати причину звільнення ОСОБА_1 вказану Товариством з обмеженою відповідальністю «Будлекс» - «звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України» - неправомірною та змінити, вказавши «звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням законодавства про працю згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України».

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлекс» на користь ОСОБА_1 14 184 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. вихідної допомоги при звільненні, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлекс» на користь держави судовий збір в розмірі 1816,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлекс», ЄДРПОУ: 34469874, ІПН: 344698726519, ПДВ № 100278815, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Г. М. Пилип`юк