Постанова

від 10.01.2023 по справі 640/14282/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14282/19 Головуючий у 1 інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни № 57116426 від 16.07.2019 про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що тільки у випадку, якщо місце виконання судового рішення визначене державним виконавцем у порядку, передбаченому чинним законодавством, та постанова про визначення місця побачення стягувана з дитиною доведена до відома боржника, виконавець має право скласти акт про невиконання рішення сулу та накласти штраф за таке невиконання. Також, апелянт вказує, що, відповідно до Акту державного виконавця від 15 липня 2019 року, місце виконання судового рішення зазначено: дитячий майданчик біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак, про вказане місце виконання судового рішення 15 липня 2019 року апелянта повідомлено не було, а тому постанова Апеляційного суду міста Києва не могла бути виконана з об`єктивних причин.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови закрито (головуючий-суддя Федотов І.В.).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу адвоката Дубчак Лесі Сергіївни - представника ОСОБА_1 задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 скасовано. Справу направлено на продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року прийнято справу № 640/14282/19 до свого провадження.

26 грудня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - ОСОБА_2 надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вищевказане клопотання задоволено, продовжено строк розгляду справи на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2018 державним виконавцем ДВС Бондаренком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57116426 з примусового виконання виконавчого листа № 752/22214/16-ц від 23.07.2018 Голосіївського районного суду міста Києва про: "Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином:

Перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_3 ;

З другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., 2- й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; З 1-го по 15-те липня щороку;

На день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини.

Згідно вказаної постанови, стягувачем у ВП № 57116426 є ОСОБА_2 , а боржником - ОСОБА_1 .

16.07.2019 головним державним виконавцем Кузьменко Любов`ю Михайлівною прийнято постанову про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 у сумі 3 400,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і в процесуальному законодавстві України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ закріплено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами ч. 1 ст. 18 Закону 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 наведеної статті встановлено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VІІІ, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Згідно приписів ч.ч. 1-2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Згідно ст. 75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2018 по цивільній справі № 752/22214/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, з урахуванням внесених до цього судового рішення змін згідно з постановою Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018 (апеляційне провадження № 22-ц/796/3576/2016), було вирішено позов ОСОБА_2 задовольнити частково, зокрема, районним судом вирішено: зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_3 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини. Поряд з цим у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 було відмовлено.

З судових рішень випливає, зокрема, про дослідження висновків психологів та органів опіки і піклування, а саме, згідно висновку органу Опіки і піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.07.2018, батькові рекомендовано зустріч з малолітньою ОСОБА_4 , 2013 року народження проводити без участі сторонніх осіб. Тому, враховуючи особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, керуючись рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини, діючи виключно в інтересах дитини Апеляційний суд міста Києва у своєму рішенні від 12.07.2018 визначив спосіб спілкування ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4 .

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2018 та постанова Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018 по цивільній справі № 752/22214/16-ц залишені без змін постановою Верховного Суду від 08.04.2019 (провадження № 61-42088св18) та набрали законної сили 13.07.2018.

Матеріали справи свідчать, що 31 серпня 2018 року державним виконавцем ДВС Бондаренком М.В., за заявою від 03.08.2018 ОСОБА_2 , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57116426 з примусового виконання виконавчого листа № 752/22214/16-ц від 23.07.2018 Голосіївського районного суду міста Києва про зобов`язання ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно даного виконавчого листа, визначеним є спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , зокрема, з 1-го по 15-те липня щороку.

В подальшому, в рамках виконавчого провадження виносились: постанови від 27.09.2018 про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження; постанова від 05.10.2018 про відновлення виконавчого провадження; постанови від 18.12.2018, про накладення штрафу у сумі 1 700 грн. з причини невиконання рішення суду; постанови від 28.12.2018, 09.01.2019, 11.01.2019, 14.01.2019, 18.01.2019, 22.01.2019, 24.01.2019, 25.01.2019, 28.01.2019, 07.02.2019, 11.02.2019, 15.02.2019, 19.02.2019, 21.02.2019, 22.02.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 05.03.2019, 11.03.2019, 15.03.2019, 25.03.2019, 29.03.2019, 05.04.2019, 23.04.2019, 25.04.2019, 26.04.2019, 03.05.2019, 07.05.2019, 10.05.2019, 11.05.2019, 14.05.2019, 23.05.2019, 24.05.2019, 30.05.2019, 03.06.2019, 10.06.2019, 12.06.2019, 14.06.2019, 21.06.2019, 24.06.2019, 27.06.2019 про накладення штрафу у сумі 3 400 грн. з причини невиконанням рішення суду; постанови від 11.12.2018, 22.12.2018 і від 07.02.2019 про залучення опікуна для участі у виконавчому провадженні; постанова від 15.02.2019 про арешт майна боржника; постанова від 11.03.2019 про арешт коштів боржника; постанова від 26.04.2019 про розшук майна боржника.

15 липня 2019 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Л.М. складено акт, згідно якого вбачається, що за виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки виконання рішення суду, встановлено, що за цією адресою та на дитячому майданчику біля будинку ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_4 відсутні; ОСОБА_1 не забезпечила виконання рішення суду; рішення суду не виконано.

На підставі вищевказаного Акту, відповідачем винесено оскаржувану постанову від 16 липня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що порядок виконання судових рішень визначається, також, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі, рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною визначено у розділі ІХ вказаної Інструкції, відповідно до п. 8, 9 якого, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З аналізу наведених норм законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, вбачається, що повторним невиконанням судового рішення, в розумінні ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31 березня 2020 року у справі №640/11079/19.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість повторного складання державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки, такий порядок чітко визначено відповідними нормативно-правовими актами.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018 року у цивільній справі № 752/22214/16-ц визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 не одноразово, а у різні дні з певною періодичністю, що вказує на можливість повторного невиконанням судового рішення ОСОБА_1 у кожному індивідуальному випадку.

При цьому, матеріали справи свідчать, що державним виконавцем було вжито ряд інших заходів, спрямованих на виконання відповідного судового рішення, окрім як накладення штрафу. Зокрема, згідно Інформації про виконавче провадження №571116426 (Т. 1 а.с. 38-60), державними виконавцями, з метою забезпечення виконання рішення суду, виносилось подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, постанова про арешт майна боржника, постанова про арешт коштів боржника.

Щодо посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 640/12906/19, слід зазначити наступне.

Згідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не доказуються обставини встановлені рішенням суду у справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Водночас, згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання апелянта на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 640/12906/19 є необгрунтованими, адже застосуванню підлягають висновки Верховного Суду.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мала вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений їй строк. У зв`язку з цим, варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.

Так, апелянт зазначає, що, відповідно до Акту державного виконавця від 15 липня 2019 року, місце виконання судового рішення зазначено: дитячий майданчик біля будинку за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 109-А, однак, про вказане місце виконання судового рішення 15 липня 2019 року апелянта повідомлено не було, а тому постанова Апеляційного суду міста Києва не могла бути виконана з об`єктивних причин.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, адже, згідно Акту державного виконавця від 15 липня 2019 року, державний виконавець перевіряв виконання рішення суду за адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 , а також, на дитячому майданчику біля цього будинку.

Щодо посилань апелянта на те, що місце проведення виконавчих дій не було визначене у судовому рішенні та не узгоджувалось державним виконавцем із боржником, колегія суддів звертає увагу, що місцем виконання рішення суду є офіційно визначене місце проживання дитини та позивача, погоджене, в якості місця виконання рішення суду, учасниками виконавчого провадження - АДРЕСА_2 .

При цьому, позивач самостійно зазначає та вбачається із судових рішень, що містяться в матеріалах справи, що саме за вказаною адресою нею неодноразово вчинялись дії з метою виконання судового рішення у справі №752/22214/16-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено жодних обставин, які б перешкоджали позивачу виконати судове рішення у справі № 752/22214/16-ц, а з матеріалів справи не вбачається наявності поважних причин невиконання позивачем вказаного судового рішення 15 липня 2019 року.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що позивачем не наведено жодних обставин, які перешкоджали їй 15 липня 2019 року виконати рішення суду у цивільній справі №752/22214/16-ц, враховуючи повторність невиконання позивачем судового рішення без поважних причин, колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана постанова від 16 липня 2019 року ВП №57116426 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 3400,00 грн винесена старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією і законами України, а тому є правомірною, а судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.