Постанова

від 11.01.2023 по справі 816/3449/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 816/3449/14

касаційне провадження № К/9901/36820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 (суддя Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді: Русанова В.Б., Бартош Н.С.) у справі за позовом Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Машівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області №9 (далі у тексті - позивач, Виправна колонія) звернулася до суду з адміністративним позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, податковий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 26.11.2013 № 2 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 768, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час подання до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень 2013 року (від 08.04.2013 №2/1158) бухгалтером установи в електронному вигляді помилково не подано таблицю 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами". Водночас, під час виплати грошового забезпеченню рядовому і начальницькому складу за березень 2013 року перерахування єдиного соціального внеску проведено в повному обсязі. Після проведеної звірки установою при поданні Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2013 року у пункті 6 таблиці 4 відображено суму, на яку збільшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх періодах, у розмірі 47 075, 86 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Інспекції від 26.11.2013 №2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума єдиного внеску за березень 2013 року нарахована та сплачена позивачем своєчасно, недоліки щодо подання звіту, які були усунені позивачем у звітності за серпень 2013 року, не є підставою для застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій, передбачених пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі у тексті - Закон №2464-VI).

Інспекція, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 19, 129 Конституції України, статей 4, 7 Закону №2464-VI, статей 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України), обмежившись виключно їх цитуванням, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову. Доводить, що фактичною підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій є заниження Виправною колонією суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у березні 2013 року на суму 47075,86 грн, який позивачем самостійно донараховано на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи сторін та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Виправної колонії щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Міндоходів за період з 01.01.2013 по 05.11.2013, за результатами якої складено акт від 18.11.2013 №000175/16-19/-08564251 (далі у тексті - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено заниження Виправною колонією суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, у березні 2013 року в сумі 47 075, 86 грн, чим порушено пункт 7.1 статті 7 Закону №2464-VI. Дана помилка виправлена самостійно в звітності за серпень місяць, платником донараховано єдиний внесок у сумі 47 075, 86 грн.

На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято рішення від 26.11.2013 №2, яким у зв`язку з порушенням Виправною колонією пункту 7.1 статті 7 Закону №2464-VI, за наслідком якої платником самостійно донараховано 47 075, 86 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11 768, 97 грн.

Підставою для застосування податковим органом штрафних санкцій слугували встановлені в акті перевірки обставини, які свідчать про те, що Виправна колонія, подаючи 08.04.2013 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень 2013 року, не подала таблицю 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами". Розмір єдиного соціального внеску, не відображеного в звіті, становив 47 075, 86 грн.

Зазначена сума внеску відображена при поданні Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2013 року у пункті 6 таблиці 4 та виправлено помилку, допущену в попередніх періодах, у сумі 47 075, 86 грн.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції, відповідач керувався пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, згідно з яким (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (108/95-ВР), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Абзацом другим зазначеної норми передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судами попередніх інстанцій установлено, що під час виплати грошового забезпеченням особам рядового і начальницького складу за березень 2013 року перерахування єдиного соціального внеску проведено в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Водночас, під час подачі 08.04.2013 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень 2013 року, Виправна колонія не подала таблицю 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами". Розмір єдиного соціального внеску, не відображеного в звіті, становив 47 075, 86 грн.

Зазначена сума внеску самостійно відображена Виправною колонією при поданні звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2013 року у пункті 6 таблиці 4 та виправлено помилку, допущену в попередніх періодах, у сумі 47 075, 86 грн.

Сума єдиного внеску за березень 2013 року нарахована та сплачена позивачем своєчасно.

Приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, які свідчать, що позивач своєчасно нарахував та повністю сплатив єдиний внесок за березень 2013 року, самостійно усунув допущені ним помилки у звітності попередніх періодів шляхом внесення відповідних виправлень у серпні 2013 року, факт завдання державі збитків унаслідок неперерахування (несвоєчасного перерахування) відсутній, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію в судах попередніх інстанцій, та спростовані зазначеним.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростував висновків судів попередніх інстанцій, у касаційній скарзі не обґрунтовано і не зазначено, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова