Повістка

від 12.01.2023 по справі 521/21662/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/57/23

Справа № 521/21662/19

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Громіка Р.Д.

суддів колегії: Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сидоренко А.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙБЕР» про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя та визнання договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2019 року до Маліновського районного суду м. Одеса з позовною заявою звернулась ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , та ТОВ «ДАЙБЕР», про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

Після остаточного уточнення позовних вимог, позивач просила: визнати недійсним договір комісії №4523/19/001846 між ОСОБА_2 та ТОВ «Дайбер» щодо автомобіля Mazda-6 2008 р.в. р/ НОМЕР_1 від 13.02.2019 року; стягнути з відповідача різницю вартості транспортних засобів, що залишаються у власності відповідача та транспортного засобу, що залишається у власності позивача, яка складає 351 376 грн; збитки, що спричинені насильницьким примушуванням до підписання договору комісії у розмірі 137 718 грн 50 коп, а також спричинену відповідачем примушуванням її до підписання договору шляхом нанесення побоїв - моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, що разом становить 499 094 грн 50 коп., та витрати позивачки на правничу допомогу.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ТОВ «ДАЙБЕР», про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу недійсними - відмовлено у повному обсязі. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДАЙБЕР» витрати на правничу допомогу у сумі 17 800,00 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року скасовано в частині стягнення різниці вартості транспортних засобів. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 різницю між сумарною вартістю транспортних засобів, які залишаються у власності відповідача, у сумі 36 822 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06 січня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі №521/21662/19, яка вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції невирішеним лишилось питання зміни розподілу судових витрат по справі. Більш того, виходячи з тексту постанови, позивачка ОСОБА_2 має сплатити на користь відповідача ТОВ «Дайбер» витрати на правничу допомогу у повному обсязі в сумі 17 800 гривень, незважаючи на те, що рішення переглянуто, а позов частково задоволений.

Під час підготовки до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення та виклику учасників справи, у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного додаткове рішення може бути ухвалено виключно з правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Щодо судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви ОСОБА_2 за позовну вимогу, яка була задоволена судом апеляційної інстанції, сплатила судовий збір у розмірі 3874,5 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 5811,75 гривень.

Позов задоволено частково (в частині стягнення різниці вартості транспортних засобів), що становить 10,5% (36822*100/351376) від ціни позову в задоволеній частині, а отже, з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір на користь ОСОБА_2 за подачу позовної заяви у розмірі 369 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 553,50 гривень.

Щодо судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У частині другій статті 133 ЦПК України зазначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову повернено заявнику.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви про забезпечення позову, не відповідає національному законодавству, оскільки у разі повернення заяви у справі сплачена сума судового збору повертається.

Таким чином, сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20 грн за квитанцією про сплату №0.0.1465947975.1 від 16.09.2021р. підлягає поверненню.

Щодо судових витрат, пов`язаних із оцінкою майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту прийому-передачі робіт з належної оцінки вартості майна згідно із Договором від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 сплатила на користь ФОП ОСОБА_3 4000 гривень.

Оскільки позовна заява частині стягнення різниці вартості транспортних засобів задоволена частково (10,5%), то з ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати, пов`язані із звітом про оцінку майна, на користь ОСОБА_2 у розмірі 420 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 .

В матеріалах справи наявний ордер серії ОД №132134 від 13 липня 2020 року на представництво адвокатом Мирковічем В.Ю. інтересів ОСОБА_2 , проте договір про надання правничої допомоги та відповідні документи щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт відсутній у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви у цій частині необхідно відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Дайберг»

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пред`явила позовні вимоги до ТОВ «Дайберг» про визнання недійсним договору комісії №4523/19/001846 між ОСОБА_2 та ТОВ «Дайбер» щодо автомобіля Mazda-6 2008 р.в. р/ НОМЕР_1 від 13.02.2019 року.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року, зокрема, стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ДАЙБЕР» витрати на правничу допомогу у сумі 17 800,00 гривень.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ТОВ «Дайберг» стосовно визнання недійсним договору комісії №4523/19/001846 між ОСОБА_2 та ТОВ «Дайбер» щодо автомобіля Mazda-6 2008 р.в. р/ НОМЕР_1 від 13.02.2019 року залишив без змін.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Дайберг» про визнання недійсним договору комісії №4523/19/001846 між ОСОБА_2 та ТОВ «Дайбер» щодо автомобіля Mazda-6 2008 р.в. р/ НОМЕР_1 від 13.02.2019 року залишено без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не навела жодного доводу щодо незаконності рішення суду першої інстанції стосовно розподілу судових витрат та стягнення з неї на користь ТОВ «Дайберг» витрат на правничу допомогу у сумі 17 800 гривень

Керуючись ст. ст. 133, 137, 140, 141, 270 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 369 гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 553,50 гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані із оцінкою майна, у розмірі 420 гривень.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 384,20 гривень, що внесений згідно із квитанції про сплату №0.0.1465947975.1 від 16.09.2021р. на реквізити: кредит рахунку - 31210206015007, код отримувача - 38016923, код отримувача банку - 899998, отримувач - ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101, код ЄДР: 37607526.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк