Рішення

від 13.12.2022 по справі 911/30/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/30/22

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Фурсівської сільської ради, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Фурси

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сквираплемрибгосп, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке,

про скасування запису про реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду

за участю Київської обласної прокуратури

Секретар судового засідання Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Бобрик О.В. (самопредставництво);

від відповідача: Шеретько В.О. (ордер серії АІ № 1250396 від 11.07.2022 р.);

прокурор: Наумова К.О. (посвідчення № 064671 від 01.06.2021 р.).

Обставини справи:

Фурсівська сільська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 27636757 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1629559432240, з одночасним припиненням за ним права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач безпідставно зареєстрував право власності на гідротехнічну споруду, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади. Позивач також вказує на те, що по земельній ділянці, зайнятій гідротехнічною спорудою, проходить автомобільна дорога загального користування, яка згідно з ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» є комунальною власністю. Також позивач посилається на те, що за відповідачем неправомірно зареєстроване право власності на гідротехнічну споруду на підставі Державного акта на право користування землею, виданого Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибокомбінату, оскільки реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ Сквирасільрибгосп є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою державним підприємством відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2022 р. (суддя Грабець С.Ю.) відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати її в порядку загального позовного провадження.

10.02.2022 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу того, що спірна гідротехнічна споруда є об`єктом комунальної власності та належить саме Фурсівській сільській раді. Таким чином, відсутність доказів належності позивачу спірної гідротехнічної споруди свідчить про відсутність порушення його прав чи законних інтересів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Відповідач вважає помилковим твердження позивача, що гідротехнічна споруду не може бути окремим об`єктом права власності. Також відповідач посилається на те, що зміст положень ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» свідчить про те, що спірна гідротехнічна споруда в силу закону не може бути частиною автомобільної дороги загального користування з індексом Т-10-13.

21.02.2022 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він просить задовольнити позовні вимоги Фурсівської сільської ради.

02.08.2022 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника прокуратури надійшло повідомлення про вступ у справу, в якому він послався на те, що органом місцевого самоврядування, який є позивачем у цій справі, належним чином представництво інтересів держави та відповідної територіальної громади у цій справі не забезпечується, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів для підтвердження викладених у позові доводів та міркувань про наявність підстав для скасування права відповідача на спірну гідротехнічну споруду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2022 р. (суддя Грабець С.Ю.) задоволено повідомлення заступника керівника Київської обласної прокуратури про вступ у справу №911/30/22 для представництва інтересів держави та допущено до участі у справі №911/30/22 заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2022 р. задоволено заяву судді Грабець С.Ю. про самовідвід у справі № 911/30/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Рябцеву О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2022 р. прийнято справу до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

21.09.2022 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення.

22.09.2022 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення підстав позову, в якій позивач, враховуючи позицію прокуратури, в обгрунтування позовних вимог посилається також на те, що документи, вказані як підстава для державної реєстрації права власності відповідача на гідротехнічну споруду, не передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не можуть бути правовстановлюючими документами на гідротехнічну споруду.

11.10.2022 р. до господарського суду Київської області від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшли пояснення.

26.10.2022 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви позивача про збільшення підстав позову), в якому він просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.

У підготовчих засіданнях 13.09.2022 р., 22.09.2022 р. та 13.10.2022 р. судом оголошувались перерви до 22.09.2022 р., 13.10.2022 р. та 27.10.2022 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2022 р.

У судових засіданнях 10.11.2022 р., 29.11.2022 р. та 08.12.2022 р. судом оголошувались перерви до 29.11.2022 р., 08.12.2022 р. та 13.12.2022 р. відповідно.

Представник позивача у підготовчих та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовчих та судових засіданнях проти позову заперечував.

Прокурор у підготовчих та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.1976 р. Сквирським рибцехом Білоцерківського виробничого рибокомбінату була заведена інвентарна картка (форма ОС-7) на греблю та водоскидну споруду на водному об`єкті (спірна гідротехнічна споруда) в с. Мала Михайлівка, розташованому в сучасних межах Фурсівської сільської ради.

04.04.1996 р. Сквирський рибцех Білоцерківського рибокомбінату було перейменовано в Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство, що підтверджується наказом директора Білоцерківського виробничого комбінату № 28 від 04.04.1996 р.

30.09.1997 р. Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 25295152 (підрозділ), що підтверджується довідкою Київського обласного управління статистики від 20.11.1997 р.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 12.08.1999 р. № 5-25-7/15 Про перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство перетворено Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство у відкрите акціонерне товариство Сквирасільрибгосп та затверджено статут відкритого акціонерного товариства.

18.08.1999 р. Сквирською районною державною адміністрацією Київської області було видано свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ «Сквирасільрибгосп» зі збереженням ідентифікаційного коду Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства (25295152).

Пунктом 1.1. Статуту відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» визначено, що відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» засноване згідно з наказом засновника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12 серпня 1999 року № 5-25-7/15 шляхом перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (структурного підрозділу Білоцерківського ДВСРП) у відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп`згідно з законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1996 року № 755 «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення`і Порядком перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1099.

22.02.2000 р. Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Київській області видало ВАТ Сквирасільрибгосп свідоцтво про власність № 2, у якому зазначило, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» є правонаступником прав та обов`язків Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, а майно товариства є колективною власністю акціонерів товариства.

14.02.2012 року ВАТ Сквирасільрибгосп реорганізовано у ТОВ Сквираплемрибгосп, про що внесено запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою (правопопередник Фурсівської сільської рада) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сквираплемрибгосп (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 23,6705 га, у тому числі під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га, (з них пасовища 5,1992 га, болото 0,7197 га), під гідротехнічними спорудами 0,7197 га, розташована в межах села Мала Михайлівка Великополовецької сільської ради (кадастровий номер 3224081201:01:046:0001).

30 жовтня 2015 р. Відділом Держгеокадастру у Сквирському районі Київській області було зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, яка знаходиться в Київській обл., Сквирському р-н., с. Мала Михайлівка, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021, сформованим на запит Фурсівської сільської ради 16.08.2021 р.

22.08.2018 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1629559432240) - гідротехнічну споруду (гребля № І, водоскидна споруда № II), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером - 3224081201:01:046:0001 за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Мала Михайлівка, про що державним реєстратором Харченко М.І. Сквирської районної державної адміністрації Київської області внесено відповідні відомості (номер запису про право власності 27636757) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 276735002).

Позивач - Фурсівська сільська рада, яка є правонаступником Великополовецької сільської ради, звертаючись з даним позовом, просить суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27636757 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1629559432240.

Позивач вважає, що спірна споруда це земельне поліпшення, що не належить до будівель і призначене для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку управління водним об`єктом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, тому спірна гідротехнічна споруда належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді.

Прокуратура також стверджує, що у спірних правовідносинах у даній справі Фурсівська територіальна громада виступає законним власником майна. Прокуратура вважає, що спірне нерухоме майно, яке в дійсності є комунальною власністю, своєчасно та належним чином не оформлене органом місцевого самоврядування Великополовецькою сільською радою Сквирського (наразі Білоцерківського) району Київської області відповідно до його повноважень, за відсутності правових підстав зареєстровано на праві власності за ТОВ «Сквираплемрибгосп».

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного, на його думку права, судом встановлено наступне.

У постанові Верховного Суду у складу колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2022 р. у справі № 911/966/20 Верховний Суд вказав наступне:

«Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 названого Кодексу).

Отже, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

4.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 84 - 87) звернуто увагу на те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).»

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже позивач, який вважає себе власником майна, зареєстрованого за відповідачем, мав звернутися до суду з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, натомість позивачем заявлена вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на це майно, що не є необхідним для ефективного відновлення права позивача у разі його порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 Верховний Суд вказав наступне: «Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.»

Отже, звернення до суду з неефективним способом захисту права є самостійною підставою для відмови у позові навіть у разі наявності порушеного права позивача.

Щодо порушеного права позивача, який вважає себе власником гідротехнічної споруди, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося, судом встановлено, що ТОВ Сквираплемрибгосп є правонаступником ВАТ Сквирасільрибгосп, яке засноване згідно з наказом засновника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12 серпня 1999 року № 5-25-7/15 шляхом перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (структурного підрозділу Білоцерківського ДВСРП) у відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» згідно з законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».

Згідно з планом приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства визначено перелік основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації, а саме: ставок № 1 «Хиполя»; ставок № 3 «Монах»; ставок № 4 «Берізка»; ставок № 5 «Новий»; ставок № 6 «Середній»; ставок № 7 «Лебідь»; ставок «Галецький»; ставок «Сільський»; ставок «Боговик»; ставок «Нижній»; ставок «Коханський»; ставок «Лазурівський»; ставок «Панський»; ставок «Мельниківський»; ставок «Верхній»; ставок № 4 в с. Попов; ставок № 5 в с. Попов; ставок № 1 в с. Попов; ставок № 2 в с. Попов; ставок № 3 в с. Попов; Ставок «Нагульний»; ставок «Нагульний» Н-І; ставок зимувальний Зс-2; ставок зимувальний Зс-1. У листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 51-08-956 від 16.05.2022 р. (а.с. 219 т. 1) з посиланням також на Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства вказано, що до складу статутного капіталу не увійшли та залишились на балансі ВАТ «Сквирасільрибгосп», крім вище переліченого, також два житлових будинки по вул. Жовтневій у с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до переліку нерухомого майна, переданого у ході приватизаційної процедури у власність новоутвореного ВАТ «Сквирасільрибгосп» згідно наказу Фонду державного майна України від 12.08.1999 р. увійшли: склад міндобрив (інвентар. № 48); склад міндобрив (інвентар. № 50); будинок бригадний (інвентар. № 51); склад гранул кормів (інвентар. № 53); склад ПММ (інвентар. № 45); будинок контори (інвентар. № 46); вагова з прохідною (інвентар. № 47); будка пересувна (інвентар. № 52); будинок-вагон (інвентар. № 54); покриття доріг тверде (інвентар. № 821); електромережа із зборками (інвентар. № 819); сарай (інвентар. № 750); сарай (інвентар. № 751).

Згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №1 26/752 Про передачу гідротехнічних споруд, виданого на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 року № 37-30-10/4053, керуючись Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 (1482- 98-п), з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, вирішено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку.

Згідно додатку до наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 Про передачу гідротехнічних споруд, до переліку господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства Укрриба увійшло, зокрема, по Київській області ВАТ Сквирасільрибгосп (код - 25295152), майно якого повинно передатися не лише до ДП Укрриба, але і до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України - об`єктів за інвентарними номерами 190, 172, 168, 178, 189, 186.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод (ст.1 Закону України Про аквакультуру).

Відповідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також, для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

За інформацією ДП «Укрриба», викладеною в листі від 23.02.2022 р. № 07-04/36 (а.с. 230 т. 1), спірна гідротехнічна споруда на баланс ДП «Укрриба» не передавалася та не обліковується за указаним державним підприємством, як і не передавалася та не перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Київській області, про що вона повідомила прокуратуру в листі від 11.07.2022 р. № 06с/945 (а.с. 233 т. 1) на запит останньої.

З відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у листі від 14.07.2022 р. № 51-08.02.1473 та відомості руху основних фондів підприємства за 1998 рік з матеріалів приватизаційної справи Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства (справа № 375/1), на яку йде посилання у вказаній відповіді, вбачається, що ставок «Михайлівський» дійсно було передано до Великополовецької сільської ради згідно наказу по підприємству № 44 від 03.08.1998 р. (а.с. 234-237 т. 1). Водночас, жодних посилань про його передачу «з усіма його конструктивними елементами», як це стверджує прокурор, а ні відповідь, а ні відомість не містять.

Як вбачається з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 51-08-956 від 16.05.2022 р. (а.с. 219 т. 1), до статутного капіталу новоутвореного ВАТ «Сквирасільрибгосп» увійшло все майно, за винятком об`єктів державної власності, які не підлягали приватизації (абз. 3). При цьому серед об`єктів державної власності, які не підлягали приватизації (абз. 4 вказаного листа), спірна гідротехнічна споруда відсутня. Вказане, як вже зазначалося, вбачається з плану приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Вказане узгоджується зі змістом ст. 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відповідно до якої приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницький господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибо посадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.

З огляду на викладене, суд вважає помилковим твердження прокурора про те, що оскільки спірна гідротехнічна споруда не значиться в жодному із приватизаційних документів Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, взагалі не входила до переліку основних засобів господарства, відповідно не увійшла ні до переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Сквирасільрибгосп», ні до об`єктів, які не підлягали приватизації, а тому у межах процедури перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у ВАТ «Сквирасільрибгосп» останньому державою не передавалась, відтак і в порядку правонаступництва не могла перейти у власністьТОВ «Сквираплемрибгосп».

Щодо посилання позивача та прокурора на «єдність» гідротехнічної споруди та водного об`єкту та неможливості перебування такої споруди у приватній власності, то воно є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України. Крім того, навіть Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у листі № 51-08-956 від 16.05.2022 р. (а. с. 220 т. 1) посилається на прийняте рішення щодо приватизації шляхом викупу гідроспоруд ставків, що свідчить про можливість знаходження гідротехнічних споруд в приватній власності окремо від водних об`єктів, до яких вони відносяться.

Позивач також вказує на те, що по земельній ділянці, зайнятій гідротехнічною спорудою, проходить автомобільна дорога загального користування, яка згідно з ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» є комунальною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

У статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» визначені складові автомобільної дороги загального користування, як у межах смуги відведення так і за межами смуги відведення, серед яких гідротехнічна споруда відсутня. Отже зі змісту ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» вбачається, що спірна гідротехнічна споруда не може бути частиною автомобільної дороги загального користування з індексом Т-10-13.

Також Служба автомобільних доріг у Київської області у листі № 06с/945 від 11.07.2022 р. (а.с. 233 т. 1), яким вона повідомила прокуратуру про те, що на її балансі спірна гідротехнічна споруда не перебуває, вказала що зазначена гідротехнічна споруда в селі Мала Михайлівка знаходиться біля автомобільної дороги загального користування державного значення Т-10-13.

Водночас земельна ділянка, на якій знаходиться спірна гідротехнічна споруда, перебуває у комунальній власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021 від 16.08.2021 р., тоді як за відповідачем зареєстровано право власності на гідротехнічну споруду.

Жодного належного і допустимого доказу того, що спірна гідротехнічна споруда є об`єктом комунальної власності та належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді, ні позивач, ні прокуратура не надали. Вказана гідротехнічна споруда навіть ніколи не перебувала на балансі позивача, що не заперечувалося представником позивача в судових засіданнях.

Як вбачається з інформаційної довідки № 276735002 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності на гідротехнічну споруду вказано, зокрема, державний акт на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525, виданий Виконавчим комітетом Сквирської районної ради .

Позивач та прокурор стверджують, що за відповідачем неправомірно зареєстроване право власності на гідротехнічну споруду на підставі Державного акта на право користування землею, виданого Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибокомбінату, оскільки реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ Сквирасільрибгосп є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою державним підприємством відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України.

Проте у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002), продовжує зберігатися у подальшому.

Твердження позивача в позовній заяві про те, що реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ Сквирасільрибгосп є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою державним підприємством відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України, з посиланням на висновок суду, викладений у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 22/045-10, та на ч. 4 ст. 75 ГПК України є помилковим з огляду на наступне.

По-перше: предметом зустрічного позову ВАТ «Сквирасільрибгосп» у справі № 22/045-10 є визнання права користування земельними діляками згідно з ішими Державними актами ніж Державний акт на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525, виданий Виконавчим комітетом Сквирської районної ради .

По-друге: як вже зазначалося, у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 Верховний Суд, посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002), продовжує зберігатися у подальшому. Вказаний висновок врахований Верховним Судом у складі колегії суддів касаційного господарського суду також у постанові від 01.02.2022 р. у справі № 906/710/19.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вже, зазначалося позивач, який вважає себе власником майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, мав звернутися до суду з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, натомість позивачем заявлена вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на це майно, що не є необхідним для ефективного відновлення права позивача у разі його порушення. Вказане є самостійною підставою для відмови у позові навіть у разі наявності порушеного права позивача.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18 Верховний Суд вказав наступне: «Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.»

Судом встановлено відсутність у Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, представницьким органом якої є позивач, права власності на спірну гідротехнічну споруду, відповідно відсутнє і порушення відповідачем прав позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фурсівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Сквираплемрибгосп про скасування запису про реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.01.2023 р.

Суддя О.О. Рябцева