Постанова

від 24.05.2023 по справі 911/30/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 911/30/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокурора - Попельнюк В.В.,

від позивача - Бобрик В.О.,

від відповідача - Шеретько В.О.,

розглянувши апеляційні скарги

Фурсівської сільської ради та Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 (повний текст рішення складено 11.01.2023)

у справі №911/30/22 (суддя Рябцева О.О.)

За позовом Фурсівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

за участю Київської обласної прокуратури

про скасування запису про реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду,-

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Фурсівська сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про:

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №27636757 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1629559432240, з одночасним припиненням за ним права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно зареєстрував право власності на спірну гідротехнічну споруду, оскільки по земельній ділянці, зайнятій спірною гідротехнічною спорудою, проходить автомобільна дорога загального користування, яка згідно з ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" є комунальною власністю. Крім цього, позивач вважає, що за відповідачем неправомірно зареєстроване право власності на гідротехнічну споруду на підставі Державного акта на право користування землею, виданого Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибокомбінату, оскільки реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ "Сквирасільрибгосп" є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою державним підприємством відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України. Також, на думку позивача, оскілки спірна споруда - це земельне поліпшення, що не належить до будівель і призначене для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку - управління водним об`єктом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, тому спірна гідротехнічна споруда належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді.

02.08.2022 року через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшло повідомлення про вступ у справу, в якому останній послався на те, що органом місцевого самоврядування, який є позивачем у цій справі, належним чином представництво інтересів держави та відповідної територіальної громади у цій справі не забезпечується, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів для підтвердження викладених у позові доводів та міркувань про наявність підстав для скасування права відповідача на спірну гідротехнічну споруду.

На думку прокуратури у спірних правовідносинах у даній справі Фурсівська територіальна громада виступає законним власником майна. Також прокуратура вважає, що спірне нерухоме майно, яке в дійсності є комунальною власністю, своєчасно та належним чином не оформлене органом місцевого самоврядування - Великополовецькою сільською радою Сквирського (наразі Білоцерківського) району Київської області відповідно до його повноважень, за відсутності правових підстав зареєстровано на праві власності за ТОВ "Сквираплемрибгосп".

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2022 року задоволено повідомлення заступника керівника Київської обласної прокуратури про вступ у справу №911/30/22 для представництва інтересів держави та допущено до участі у справі №911/30/22 заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження прокурора про те, що оскільки спірна гідротехнічна споруда не значиться в жодному із приватизаційних документів Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, то вона взагалі не входила до переліку основних засобів господарства й відповідно не увійшла ні до переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Сквирасільрибгосп", ні до об`єктів, які не підлягали приватизації, а тому у межах процедури перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у ВАТ "Сквирасільрибгосп" останньому державою не передавалась, відтак і в порядку правонаступництва не могла перейти у власність ТОВ "Сквираплемрибгосп" є помилковим. Також, місцевий господарський суд звертає увагу, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у листі № 51-08-956 від 16.05.2022 року посилається на прийняте рішення щодо приватизації шляхом викупу гідроспоруд ставків, що свідчить про можливість знаходження гідротехнічних споруд в приватній власності окремо від водних об`єктів, до яких вони відносяться. Суд першої інстанції також встановив, що Служба автомобільних доріг у Київської області у листі № 06с/945 від 11.07.2022 року повідомила, що на її балансі спірна гідротехнічна споруда не перебуває та вказала що зазначена гідротехнічна споруда в селі Мала Михайлівка знаходиться біля автомобільної дороги загального користування державного значення Т-10-13. Отже, на думку місцевого господарського суду жодного належного і допустимого доказу того, що спірна гідротехнічна споруда є об`єктом комунальної власності та належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді, ні позивач, ні прокуратура не надали. Вказана гідротехнічна споруда навіть ніколи не перебувала на балансі позивача, що не заперечувалося представником позивача в судових засіданнях. Відтак, судом першої інстанції встановлено відсутність у Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, представницьким органом якої є позивач, права власності на спірну гідротехнічну споруду, відповідно відсутнє і порушення відповідачем прав позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фурсівська сільська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, як того вимагає стаття 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки воно прийнято внаслідок неправильного застосування господарським судом Київської області норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач вважає, що у даних фактичних обставинах справи є ефективним способом захисту саме пред`явлення негаторного позову, тобто підставою для подання позову є стаття 391 Цивільного кодексу України. При цьому, на думку позивача у зв`язку з тим, що спірна гідротехнічна споруда є складною річчю, яка складається із земляної греблі, водоскидної споруди та автомобільної дороги загального користування, а в своїй сукупності є інженерною спорудою, яка призначена для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод, відповідач, зареєструвавши своє право приватної власності на спірне нерухоме майно, фактично дійсно не панує над спірною гідротехнічною спорудою (не огородив її, не здійснює будь-яких заходів, направлених на неможливість здійснення органами місцевого самоврядування свого права щодо вказаного майна тощо), у разі скасування права власності відповідача на спірне майно позивач зберігає за собою володіння цим майном. Відтак, Фурсівська сільська рада вважає, що реєстрація спірної гідротехнічної споруди, як об`єкта нерухомого майна (нерухомості) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не спричинила фактичного заволодіння ТОВ «Сквираплемрибгос» майном територіальної громади. Також, на думку позивача беручи до уваги той факт, що по гідротехнічній споруді проходить автомобільна дорога загального користування Господарський суд Київської області не взяв до уваги положення Земельного кодексу України та Закону України «Про автомобільні дороги». Враховуючи вищевикладене, Фурсівська сільська рада вважає, що ефективним способом захисту є саме пред`явлення негаторного позову про усунення перешкоди у користуванні майном комунальної власності шляхом задоволення позову в частині скасування запису про реєстрацію за ТОВ «Сквираплемрибгосп» права власності на спірну гідротехнічну споруду. В той же час, позивач наголошує, що документи зазначені, як підстава для державної реєстрації права власності ТОВ «Сквираплемрибгосп» на дану гідротехнічну споруду, не передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не можуть бути правовстановлюючими документами на гідротехнічну споруду. При цьому позивач звертає увагу, що державний акт на право постійного землекористування BAT «Сквирасільрибгосп» та ТОВ «Сквираплемрибгосп» не оформив. На думку позивача даного висновку дійшов Київський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України у постанові від 14.12.2010 року та постанові від 23.02.2011 року у справі № 22/045-10 (BAT «Сквирасільрибгосп» - учасник справи). Окрім цього, позивач звертає увагу, що передавальних актів при реорганізації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у BAT «Сквирасільрибгосп» у ТОВ «Сквираплемрибгосп» у яких зазначено, що право постійного користування перейшло від правопопередника до правонаступника матеріали справи не місять.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги прокуратури мотивовані тим, що незважаючи на, те, що суд повинен сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, в порушення принципів законності, рівності та змагальності сторін, рішення суду першої інстанції ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права й безпідставним незастосуванням до спірних правовідносин положень ст.ст. 3, 4, 18, 24 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що обмежило право держави в особі Фурсівської сільської ради, як дійсного власника спірного нерухомого майна, на судовий захист порушених інтересів держави й територіальної громади, від імені якої указаний орган місцевого самоврядування здійснює відповідні повноваження. На думку прокурора, висновки місцевого господарського суду про відсутність порушеного права позивача та законного інтересу відносно предмету спору не відповідають встановленим ним дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам, які свідчать про зворотне. Прокурор наголошує, що будь-яких письмових документів чи доказів законного набуття права власності товариством від держави чи органу місцевого самоврядування, іншого придбання спірних гідротехнічних споруд, самостійного здійснення товариством будівництва указаної споруди та введення її в експлуатацію, як нового об`єкта нерухомого майна тощо, до матеріалів справи не долучено жодним учасником спору, а судом першої інстанції такого факту не установлено. Більше того, відповідачем не надано жодного доказу, що спірні гідротехнічні споруди станом на момент проведення приватизації Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства взагалі перебували у власності/господарському віданні цього господарства, а потім у ВАТ «Сквирасільрибгосп», правонаступником яких є останній. У зв`язку з цим, не відповідає дійсності та зібраним у справі доказам, а також є нелогічним зроблений судом першої інстанції висновок щодо відсутності в приватизаційних документах даних/відомостей про право держави чи органу місцевого самоврядування на спірний об`єкт нерухомості, оскільки, на думку місцевого господарського суду, такими документами не доведено, що в порядку правонаступництва воно не могло перейти у власність ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП». Прокурор вважає, що спірне нерухоме майно в дійсності є комунальною власністю, хоч і досі не зареєстроване у передбачений чинним законодавством спосіб за органом місцевого самоврядування, а Фурсівська об`єднана територіальна громада виступає законним власником цього майна та змушена захищатись від свавілля іншого недобросовісного учасника спору, захищаючи своє законне право та цим самим безумовно забезпечуючи «суспільний інтерес». Також прокурор звертає увагу, що перебування у приватній власності спірного майна позбавляє дійсного нинішнього власника - Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області можливості вільно розпоряджатись власним майном та забезпечувати його належне функціонування для потреб відповідної територіальної громади. При цьому прокурор вважає, що місцевим господарським судом абсолютно проігноровано норми профільного у сфері державної реєстрації прав нормативно-правового акту, яким є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 3 якого визначено загальні засади державної реєстрації прав, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Отже, аналіз наведених положень чинного законодавства дає обґрунтовані підстави стверджувати, що документи, указані як підстава для державної реєстрації права власності ТОВ «Сквираплемрибгосп» на спірну гідротехнічну споруду за реєстраційним номером 1629559432240, не є передбаченими ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючими документами для реєстрації права саме на об`єкт нерухомого майна, а не для реєстрації права на земельну ділянку, на якій це нерухоме майно розташоване, з огляду на що вказані реєстраційні дії безумовно вчинені з грубим порушенням норм ст.ст. 24, 27 цього Закону. При цьому, висновок суду першої інстанції щодо правомірності реєстрації за відповідачем права власності на спірні гідротехнічні споруди на підставі Державного акту на право постійного користування землею (серія та номер Б N 027525), виданого Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибкомбінату, є надуманим. З огляду на викладене, неспроможними є твердження місцевого господарського суду про невірно обраний у цьому спорі спосіб захисту порушених інтересів органу місцевого самоврядування шляхом заявлення позивачем негаторної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права, оскільки ефективність цього засобу захисту повинна оцінюватись не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи. Прокурор також зазначає, що рішення, запис про державну реєстрацію права приватної власності на спірні гідротехнічні споруди за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації територіальною громадою речових прав на зазначені об`єкти, а тому Фурсівська сільська об`єднана територіальна громада позбавлена можливості володіти, користуватись і розпоряджатись ним. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Сквираплемрибгосп» без достатніх правових підстав, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності (номер запису про право власності 27636757 від 22.08.2018) опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин позивачем обрано правильний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади шляхом скасування державної реєстрації права власності товариства-відповідача на спірне нерухоме майно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг Фурсівської сільської ради та Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2022 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/30/22.

16.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/30/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фурсівської сільської ради та Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року у справі №911/30/22 та призначено розгляд справи на 29.03.2023 року.

08.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційні скарги в якому останній просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

15.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив до якого було долучено додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

21.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", відповідача у справі, надійшли письмові пояснення по справі.

28.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі з обґрунтуванням щодо долучення додаткових доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року оголошено перерву до 19.04.2023 року.

13.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі.

18.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фурсівської сільської ради, позивача у справі, надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2023 року.

В судове засідання 24.05.2023 року з`явились прокурор, представник позивача та представник відповідача. Прокурор надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо долучених прокурором додаткових доказів, а саме наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №14-25-11/19 від 20.12.2005 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що подані прокурором докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, прокурор не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, з огляду на що колегія суддів не бере до уваги дані додаткові докази.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.1976 року Сквирським рибцехом Білоцерківського виробничого рибокомбінату була заведена інвентарна картка (форма ОС-7) на греблю та водоскидну споруду на водному об`єкті (спірна гідротехнічна споруда) в с. Мала Михайлівка, розташованому в сучасних межах Фурсівської сільської ради. (т.1, а.с. 89-90).

04.04.1996 року Сквирський рибцех Білоцерківського рибокомбінату було перейменовано в Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство, що підтверджується наказом директора Білоцерківського виробничого комбінату № 28 від 04.04.1996 року. (т.1, а.с. 97).

30.09.1997 року Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 25295152 (підрозділ), що підтверджується довідкою Київського обласного управління статистики від 20.11.1997 року. (т.1, а.с. 98).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 12.08.1999 року № 5-25-7/15 "Про перетворення Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство" перетворено Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство у відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп" та затверджено статут відкритого акціонерного товариства. (т.1, а.с. 99).

Згідно з планом приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства визначено перелік основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації, а саме: ставок № 1 "Хиполя"; ставок № 3 "Монах"; ставок № 4 "Берізка"; ставок № 5 "Новий"; ставок № 6 "Середній"; ставок № 7 "Лебідь"; ставок "Галецький"; ставок "Сільський"; ставок "Боговик"; ставок "Нижній"; ставок "Коханський"; ставок "Лазурівський"; ставок "Панський"; ставок "Мельниківський"; ставок "Верхній"; ставок № 4 в с. Попов; ставок № 5 в с. Попов; ставок № 1 в с. Попов; ставок № 2 в с. Попов; ставок № 3 в с. Попов; Ставок "Нагульний"; ставок "Нагульний" Н-І; ставок зимувальний Зс-2; ставок зимувальний Зс-1. (т.1, а.с. 224-226).

Як вбачається з матеріалів справи, до переліку нерухомого майна, переданого у ході приватизаційної процедури у власність новоутвореного ВАТ "Сквирасільрибгосп" згідно наказу Фонду державного майна України від 12.08.1999 р. увійшли: склад міндобрив (інвентар. № 48); склад міндобрив (інвентар. № 50); будинок бригадний (інвентар. № 51); склад гранул кормів (інвентар. № 53); склад ПММ (інвентар. № 45); будинок контори (інвентар. № 46); вагова з прохідною (інвентар. № 47); будка пересувна (інвентар. № 52); будинок-вагон (інвентар. № 54); покриття доріг тверде (інвентар. № 821); електромережа із зборками (інвентар. № 819); сарай (інвентар. № 750); сарай (інвентар. № 751). (т.1, а.с. 227).

18.08.1999 року Сквирською районною державною адміністрацією Київської області було видано свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ "Сквирасільрибгосп" зі збереженням ідентифікаційного коду Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства (25295152). (т.1, а.с. 102).

В матеріалах справи наявна лише 1 та 2 сторінка Статуту відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп", відповідно до п. 1.1. якого відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп" засноване згідно з наказом засновника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12 серпня 1999 року № 5-25-7/15 шляхом перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (структурного підрозділу Білоцерківського ДВСРП) у відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп"згідно з законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1996 року № 755 "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення"і Порядком перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1099. (т.1, а.с. 100-101).

В подальшому, 22.02.2000 року Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Київській області видало ВАТ "Сквирасільрибгосп" свідоцтво про власність № 2, у якому зазначило, що ВАТ "Сквирасільрибгосп" є правонаступником прав та обов`язків Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства, а майно товариства є колективною власністю акціонерів товариства. (т.1, а.с. 103).

14.02.2012 року ВАТ "Сквирасільрибгосп" реорганізовано у ТОВ "Сквираплемрибгосп", про що внесено запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т.1, а.с. 113-117).

Також в матеріалах справи наявна лише 1 та 2 сторінка Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемриьгосп» відповідно п. 1.1. якого ТОВ "Сквираплемрибгосп", утворене внаслідок реорганізації відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп" шляхом перетворення, та є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп". (т.1, а.с. 118-119).

14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою (правопопередник Фурсівської сільської рада) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 23,6705 га, у тому числі під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга - 6,0172 га, (з них пасовища - 5,1992 га, болото - 0,7197 га), під гідротехнічними спорудами - 0,7197 га, розташована в межах села Мала Михайлівка Великополовецької сільської ради (кадастровий номер - 3224081201:01:046:0001). (т.1, а.с. 49-50).

В подальшому, 30.10.2015 року Відділом Держгеокадастру у Сквирському районі Київській області було зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, яка знаходиться в Київській обл., Сквирському р-н., с. Мала Михайлівка, цільове призначення якої - для рибогосподарських потреб, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021, сформованим на запит Фурсівської сільської ради 16.08.2021 року. (т.1, а.с. 46).

22.08.2018 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер - 1629559432240) - гідротехнічну споруду (гребля № І, водоскидна споруда № II), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером - 3224081201:01:046:0001 за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Мала Михайлівка, про що державним реєстратором Харченко М.І. Сквирської районної державної адміністрації Київської області внесено відповідні відомості (номер запису про право власності 27636757) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 276735002). (т.1, а.с. 40).

Як вбачається з інформаційної довідки № 276735002 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності на гідротехнічну споруду вказано:

«державний акт на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525, виданий Виконавчим комітетом Сквирської районної ради, довідка №51 від 21.08.2018 року видана ТОВ «Сквираплемрибгосп», паспорт рибогосподарської технологічної водойми виданий Державним комітетом рибного господарства України та технічний паспорт від 15.03.2018 року виданий ФОП Катюк О.І.»

В матеріалах справи наявні державний акт Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибокомбінату на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525 (т.1, а.с. 36-39), довідка №51 від 21.08.2018 року в якій вказано, що балансова вартість водо випускної споруди ставка Мала Михайлівка становить 52 028, 12 грн. (т.1, а.с. 41), паспорт рибогосподарської технологічної водойми (т.1, а.с. 42-43) та технічний паспорт від 15.03.2018 року (т.1, а.с. 33-35).

Як вбачається з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 51-08-956 від 16.05.2022 року, до статутного капіталу новоутвореного ВАТ "Сквирасільрибгосп" увійшло все майно, що наведене у відомості розрахунку балансової залишкової вартості Сквитрського сільськогосподарського рибоводного господарства станом на 01.12.1998 р., за винятком об`єктів державної власності, які не підлягали приватизації (абз. 3). При цьому серед об`єктів державної власності, які не підлягали приватизації (абз. 4 вказаного листа), спірна гідротехнічна споруда відсутня. Вказане, як вже зазначалося, вбачається з плану приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства. (т.1, а.с. 219).

Також, з відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у листі від 14.07.2022 року № 51-08.02.1473 та відомості руху основних фондів підприємства за 1998 рік з матеріалів приватизаційної справи Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства (справа № 375/1), на яку йде посилання у вказаній відповіді, вбачається, що ставок "Михайлівський" дійсно було передано до Великополовецької сільської ради згідно наказу по підприємству № 44 від 03.08.1998 року. Зі змісту даного листа також вбачається, що згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №1 26/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", виданого на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 року № 37-30-10/4053, керуючись Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 (1482- 98-п), з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, вирішено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку. Згідно додатку до наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", до переліку господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства "Укрриба" увійшло, зокрема, по Київській області ВАТ "Сквирасільрибгосп" (код - 25295152), майно якого повинно передатися не лише до ДП "Укрриба", але і до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України - об`єктів за інвентарними номерами 190, 172, 168, 178, 189, 186. (т.1, а.с. 234-237).

Водночас, Служба автомобільних доріг у Київської області у листі № 06с/945 від 11.07.2022 року повідомила прокуратуру про те, що на її балансі спірна гідротехнічна споруда не перебуває, вказала що зазначена гідротехнічна споруда в селі Мала Михайлівка знаходиться біля автомобільної дороги загального користування державного значення Т-10-13. (т.1, а.с. 233).

Також в матеріалах справи наявний лист від 23.02.2022 р. № 07-04/36 в якому ДП "Укрриба" повідомляє, що спірна гідротехнічна споруда на баланс ДП "Укрриба" не передавалася та не обліковується за указаним державним підприємством. (т.1, а.с. 230).

Отже, спір у даній справі на думку позивача та прокурора виник у зв`язку з тим, що спірна споруда - це земельне поліпшення, що не належить до будівель і призначене для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку - управління водним об`єктом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, тому спірна гідротехнічна споруда належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, у спірних правовідносинах Фурсівська територіальна громада виступає законним власником майна. В той же час, спірне нерухоме майно, яке в дійсності є комунальною власністю, своєчасно та належним чином не оформлене органом місцевого самоврядування - Великополовецькою сільською радою Сквирського (наразі Білоцерківського) району Київської області відповідно до його повноважень, та за відсутності правових підстав зареєстровано на праві власності за ТОВ "Сквираплемрибгосп".

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог встановив, що у Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади відсутнє право власності на спірну гідротехнічну споруду, відповідно відсутнє і порушення відповідачем прав позивача.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом. (Верховний Суд в постанові від 11.07.2018 року по справі №904/8549/17).

Також колегія суддів зазначає, що належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Якщо докази не стосуються предмета доказування - суд не бере їх до розгляду. У свою чергу, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач стверджує, що він є належним правонаступником усіх прав та обов`язків Сквирьського рибцеху Білоцерківського рибокомбінату (Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства), у тому числі, права власності на спірну гідротехнічну споруду.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на відсутність беззаперечних доказів походження права власності спірної гідротехнічної споруди відповідно до якого відповідач в подальшому зареєстрував своє право власності на неї.

Відповідно до п. 49 Положення «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:

1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);

3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);

4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).

Колегія суддів підкреслює, що зі змісту переліку нерухомого майна, переданого у ході приватизаційної процедури у власність новоутвореного ВАТ "Сквирасільрибгосп" згідно наказу Фонду державного майна України від 12.08.1999 р. що включає : склад міндобрив (інвентар. № 48); склад міндобрив (інвентар. № 50); будинок бригадний (інвентар. № 51); склад гранул кормів (інвентар. № 53); склад ПММ (інвентар. № 45); будинок контори (інвентар. № 46); вагова з прохідною (інвентар. № 47); будка пересувна (інвентар. № 52); будинок-вагон (інвентар. № 54); покриття доріг тверде (інвентар. № 821); електромережа із зборками (інвентар. № 819); сарай (інвентар. № 750); сарай (інвентар. № 751). (т.1, а.с. 227), не вбачається наявність спірної гідротехнічної споруди.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у листі від 14.07.2022 року № 51-08.02.1473, яка була надана Київській обласній прокуратурі. (т.1, а.с. 234-236).

Зі змісту вказаного вище листа вбачається, що згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", державне майно, а саме: гідротехнічні споруди у кількості 81 одиниця, які у процесі приватизації Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства не увійшли до статутного капіталу, але залишились на балансі ВАТ «Білоцерківсільрибгосп», відповідно до акту приймання передачі гідротехнічних споруд від 02.10.2003 року, були передані на баланс ДП «Укрриба».

Водночас, за інформацією ДП "Укрриба", викладеною в листі від 23.02.2022 року № 07-04/36, спірна гідротехнічна споруда на баланс ДП "Укрриба" не передавалася та не обліковується за указаним державним підприємством. (т.1, а.с. 230).

В матеріалах справи також наявний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 51-08-956 від 16.05.2022 року в якому зазначено, що до статутного капіталу новоутвореного ВАТ "Сквирасільрибгосп" увійшло все майно, за винятком об`єктів державної власності, які не підлягали приватизації. Крім цього, зі змісту даного листа вбачається, що до складу статутного капіталу не увійшли та залишились на балансі ВАТ «Сквирасільрибгосп» такі об`єкти державної власності: ставок № 1 "Хиполя"; ставок № 3 "Монах"; ставок № 4 "Берізка"; ставок № 5 "Новий"; ставок № 6 "Середній"; ставок № 7 "Лебідь"; ставок "Галецький"; ставок "Сільський"; ставок "Боговик"; ставок "Нижній"; ставок "Коханський"; ставок "Лазурівський"; ставок "Панський"; ставок "Мельниківський"; ставок "Верхній"; ставок № 4 в с. Попов; ставок № 5 в с. Попов; ставок № 1 в с. Попов; ставок № 2 в с. Попов; ставок № 3 в с. Попов; Ставок "Нагульний"; ставок "Нагульний" Н-І; ставок зимувальний Зс-2; ставок зимувальний Зс-1. (т.1, а.с. 219-221).

Крім цього, відповідно до плану приватизації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства, визначено перелік основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак які не підлягали приватизації, а саме: ставок № 1 "Хиполя"; ставок № 3 "Монах"; ставок № 4 "Берізка"; ставок № 5 "Новий"; ставок № 6 "Середній"; ставок № 7 "Лебідь"; ставок "Галецький"; ставок "Сільський"; ставок "Боговик"; ставок "Нижній"; ставок "Коханський"; ставок "Лазурівський"; ставок "Панський"; ставок "Мельниківський"; ставок "Верхній"; ставок № 4 в с. Попов; ставок № 5 в с. Попов; ставок № 1 в с. Попов; ставок № 2 в с. Попов; ставок № 3 в с. Попов; Ставок "Нагульний"; ставок "Нагульний" Н-І; ставок зимувальний Зс-2; ставок зимувальний Зс-1. (т.1, а.с. 224-226).

В матеріалах справи також наявний перелік нерухомого майна, переданого у ході приватизаційної процедури у власність новоутвореного ВАТ "Сквирасільрибгосп" згідно наказу Фонду державного майна України від 12.08.1999 р. відповідно до якого увійшли: склад міндобрив (інвентар. № 48); склад міндобрив (інвентар. № 50); будинок бригадний (інвентар. № 51); склад гранул кормів (інвентар. № 53); склад ПММ (інвентар. № 45); будинок контори (інвентар. № 46); вагова з прохідною (інвентар. № 47); будка пересувна (інвентар. № 52); будинок-вагон (інвентар. № 54); покриття доріг тверде (інвентар. № 821); електромережа із зборками (інвентар. № 819); сарай (інвентар. № 750); сарай (інвентар. № 751). (т.1, а.с. 227).

Про аналізувавши вищезазначені листи Фонду державного майна, колегія суддів зауважує, що в них відсутня будь яка інформація про спірне майно, як таке що підлягало приватизації передавалось попередникам відповідача.

Отже, колегія суддів підкреслює, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, не можливо беззаперечно встановити на яких правових підставах у відповідача виникло право власності на спірне майно.

Як вже зазначалось вище, підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності на гідротехнічну споруду вказано:

«державний акт на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525, виданий Виконавчим комітетом Сквирської районної ради, довідка №51 від 21.08.2018 року видана ТОВ «Сквираплемрибгосп», паспорт рибогосподарської технологічної водойми виданий Державним комітетом рибного господарства України та технічний паспорт від 15.03.2018 року виданий ФОП Катюк О.І.» Тобто для державної реєстрації права власності на спірне майно відповідачем надавались документи, що не відповідають переліку документів встановленим п. 49 Положення «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV (в редакції на дату прийняття оспорюваного рішення) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Підпунктом другим пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, визначено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта нерухомого майна; призначення об`єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об`єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов`язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об`єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно; прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Абзацом першим частини першої ст. 181 ЦК визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до ст. 186 ЦК України - Головна річ і приналежність 1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. 2. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 187 ЦК України Складові частини речі 1. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. 2. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. А тому, при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 Кодексу, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Так, відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 року за № 625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Отже, відповідно до законодавства державній реєстрації підлягають права лише на ті споруди, які є нерухомим майном. Водночас гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.

Проаналізувавши вказані норми законодавства колегія суддів дійшла висновку, що такий об`єкт як гідротехнічна споруда ставка є інженерно спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту та іі переміщення в інше місце неможливо без його знецінення та зміни призначення. Спірна гідротехнічна споруда, яка складається із земляної греблі та водоскидної споруди шлюзного типу, призначена для існування ставка на земельній ділянці водного фонду.

Спірна гідротехнічна споруда розміщена на земельній ділянці, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до комунальній власності, і розташована на території Фурсівської сільської ради. (т.1. а.с.41)

Відтак, спірна гідротехнічні споруди, не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав, а тому зазначений об`єкти, не підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Окрім цього, державний акт на право користування землею, серія та номер: Б№ 027525, виданий Виконавчим комітетом Сквирської районної ради, на підставі якого була здійсненна держана реєстрація спірного майна не є беззаперечним документом на підставі якого здійснюється відповідна реєстрація права власності (документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; п.43 Порядка державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868). Оскільки, на момент реєстрації права власності спірного об`єкта, земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, на якої він знаходиться перебувала у відповідача в користування на підставі договору оренди від 14.03.2012 року (т.1, а.с. 49-50), а не на праві постійного користування на підставі вищезазначеного акта.

Натомість, відділом Держгеокадастру у Сквирському районі Київській області було зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, яка знаходиться в Київській обл., Сквирському р-н., с. Мала Михайлівка, цільове призначення якої - для рибогосподарських потреб, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021(т.1, а.с. 46).

При цьому, колегія суддів підкреслює, що єдиним документом наявним в матеріалах справи, в якому зазначено ставок "Михайлівський", є відомості руху основних фондів підприємства за 1998 рік з матеріалів приватизаційної справи Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства. Відповідно до якої ставок "Михайлівський" дійсно було передано до Великополовецької сільської ради згідно наказу по підприємству № 44 від 03.08.1998 року. (т.1, а.с. 237).

Відповідно до інвентарної картки ставка «Михайлівський» за даним об`єктом обліковується розподільча дамба та донний водовипуск (1975 року) (т.1, а.с. 89).

Втім, колегія суддів вважає правомірними доводи позивача та прокуратури, що спірна гідротехнічна споруда є єдиним комплексом водного об`єкту - ставка «Михайлівський» та вони не можуть бути розділені без його знищення та зміни призначення, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами передачу спірного майна із державної власності відповідачеві (його право попередникам).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав законних підстав зареєструвати право власності на гідротехнічну споруду, яка розташована на земельній ділянки комунальної власності Фурсівської сільської об`єднаної громади та призначена для використання водного об`єкта комунальної власності, що є підставо для задоволення позовних вимог шляхом скасування державної реєстрації права власності.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав або про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відповідну правову позицію викладено в постановах КГС ВС: від 11.12.2019 у справі № 922/1110/18, від 05.12.2019 у справі № 906/208/19

Щодо відсутності у позивача порушеного права та ефективного способу захисту, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення про державну реєстрацію права власності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються правовий режим власності.

Оскільки предметом спору є об`єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда ставка, яка розташована на землях водного фонду, що згідно з даними державного реєстру перебувають у комунальній власності, тобто нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, то питання права власності на цей об`єкт безпосередньо стосується інтересів територіальної громади.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, незаконне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці державної чи комунальної власності, з огляду на те, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, а цей об`єкт є невіддільним від неї, порушує інтереси держави, оскільки підриває основи правопорядку і суперечить конституційному принципу законності набуття права власності. В контексті законності набуття права власності і недопущення свавільного привласнення об`єктів нерухомості в обхід визначеної законом процедури, інтереси держави і територіальної громади повністю збігаються.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з нормами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 3 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Як встановлено у цій справі, спірний об`єкт - гідротехнічна споруда, - є нерухомим майном, розташований на водному об`єкті (ставку), що розташований на земельній ділянці, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до комунальній власності та безпосередньо стосується інтересів територіальної громади.

У даному випадку, при пред`явленні позовної вимоги про скасування державної реєстрації гідротехнічної споруди позивач фактично просить відновити становище, за якого державна реєстрація, вчинена на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства за відсутністю у відповідача права власності на спірну гідротехнічну споруду. Скасування такого запису дасть можливість позивачеві зареєструвати за територіальною громадою права власності на спірне майно. Відтак колегія суддів вважає, що позивачем обраний ефективний спосіб захисту.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року підлягає скасуванню як таке що прийнято з не повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційні скарги Фурсівської сільської ради та Київської обласної прокуратури підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фурсівської сільської ради та Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року у справі №911/30/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 року у справі № 911/30/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. Позов задовольнити.

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №27636757 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1629559432240, з одночасним припиненням за ним права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду, яка знаходиться в селі Мала Михайлівка Сквирського району Київської області, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., Білоцерківський район, село Великополовецьке, вул. Садова, 174, код ЄДРПОУ 25295152) на користь Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський район, село Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) 00 коп.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., Білоцерківський район, село Великополовецьке, вул. Садова, 174, код ЄДРПОУ 25295152) на користь Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський район, село Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять гривень) 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., Білоцерківський район, село Великополовецьке, вул. Садова, 174, код ЄДРПОУ 25295152) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р, Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО банку 820172, р/р UA028201720343190001000015641) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять гривень) 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/30/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко