Рішення

від 11.01.2023 по справі 924/838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2023 р. Справа № 924/838/22

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", м.Хмельницький

до ФОП Лишень Олександра Йосиповича, смт.Ярмолинці, Хмельницької області

про стягнення 310 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лисюк О.Ю.

від відповідача: Вольська В.Л. згідно ордера №1036989 від 01.12.2022р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: з оголошенням перерви в засіданні суду від 05.01.2023р.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", м.Хмельницький до ФОП Лишень Олександра Йосиповича, смт.Ярмолинці, Хмельницької області про стягнення 310 000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 13.12.2022р. від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначає, що між ФОП Лишень О.Й. та ТОВ «Торговий дім «Подільська Агрохімкомпанія» жодних договорів, в тому числі купівлі-продажу товару не укладались.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на рахунок про оплату як основний доказ виникнення договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, однак в рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року не зазначено одержувача товару, що свідчить що даний рахунок не був персоніфікований, тобто призначений для конкретного контрагента.

В даному рахунку зазначена сума 315 000,00 грн., а позивач сплатив 310 000,00 грн., жодних доказів щодо корегування суми та її узгодження сторонами позивач не надав.

Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

23.12.2022р. від відповідача надійшла заява в порядку ст. 256 ЦК України про застосування строків позовної давності.

В обгрунтування даної заяви відповідач зазначає, що позивачу, починаючи з 17.07.2018р. було відомо про перерахування коштів в розмірі 310 000,00 грн. на рахунок ФОП Лишень О.Й., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 ТОВ «Торговий дім «Подільська Агрохімкомпанія» за 2018-2022 р.р. та актом звірки від 31.12.2018 р.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.2 Положення № 88).

Таким чином, для ведення бухгалтерського обліку (відображення в оборотносальдових відомостях та податкових звітах) бухгалтер та/або директор повинен був мати первинну документацію в наявності, зокрема - договір, специфікацію та рахунок, який би містив відомості про отримувача та суму, яка відповідає сумі, перерахованою позивачем, або додаткову угоду та/або новий рахунок зі зміненою сумою. Оскільки, необхідних первинних документів не було в наявності, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав, яке виникло починаючи з 17.07.2018 р.

У зв"язку із пропуском позивачем строку позовної давності, відповідач просить суд відмовити у даному позову.

Ухвалою суду від 26.12.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позову, обґрунтовуючи долученими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", в особі директора Шмира Миколи Богдановича та ФОП Лишенем Олександром Йосиповичем, досягнуто згоди щодо оплатної передачі товарів, відповідно до рахунку - фактури № Л-0001426 від 16.07.2018 року га загальну суму - 315 000, 00 грн..

17.07.2018 р. позивачем перераховано відповідачу 310 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 17.07.2018р..

Позивачем в серпні 2022 року, було встановлено невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару.

22.08.2022 р. на адресу відповідача, позивачем було направлено письмову вимогу №007 щодо виконання передачі позивачу вказаного у рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року товару, однак відповіді від відповідача отримано не було.

Зважаючи на викладені обставини позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 310 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", в особі директора Шмира Миколи Богдановича та ФОП Лишенем Олександром Йосиповичем, досягнуто згоди щодо оплатної передачі товарів, відповідно до рахунку - фактури № Л-0001426 від 16.07.2018 року га загальну суму - 315 000, 00 грн..

17.07.2018 р. позивачем перераховано відповідачу 310 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 17.07.2018р..

Позивачем в серпні 2022 року, було встановлено невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару.

22.08.2022 р. на адресу відповідача, позивачем було направлено письмову вимогу №007 щодо виконання передачі позивачу вказаного у рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року товару, однак відповіді від відповідача отримано не було.

Суд звертає увагу, що в долученому до матеріалів справи копії рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року не зазначено одержувача товару.

Позивачем не надано для огляду суду оригінал даного рахунку.

В даному рахунку зазначена сума 315 000,00 грн., а позивач сплатив 310 000,00 грн., жодних доказів щодо корегування суми та її узгодження сторонами позивач не надав.

Що ж стосується застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, судом враховується, що позивачу, починаючи з 17.07.2018р. було відомо про перерахування коштів в розмірі 310 000,00 грн. на рахунок ФОП Лишень О.И., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 ТОВ «Торговий дім «Подільська Агрохімкомпанія» за 2018-2022 р.р. та актом звірки від 31.12.2018 р.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.2 Положення № 88).

Таким чином, для ведення бухгалтерського обліку (відображення в оборотносальдових відомостях та податкових звітах) бухгалтер та/або директор повинен був мати первинну документацію в наявності, зокрема - договір, специфікацію та рахунок, який би містив відомості про отримувача та суму, яка відповідає сумі, перерахованою позивачем, або додаткову угоду та/або новий рахунок зі зміненою сумою. Оскільки, необхідних первинних документів не було в наявності, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав, яке виникло починаючи з 17.07.2018 р.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку позову до суду.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до вимог глави 19 ЦК України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Європейського суду з прав людини (юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), далі - ЄСПЛ) зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Суд встановив факт звернення позивача з цим позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 310 000,00 грн. з пропуском позовної давності, яке виникло починаючи з 17.07.2018 р., у зв`язку з чим необґрунтованими є доводи позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення ЄСПЛ у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Оцінюючи через призму статті 6 Конвенції застосування судами положень національного законодавства про позовну давність, суд не вбачає порушення основоположних принципів справедливості судового рішення, оскільки судом не встановлено обставин та позивачем не надано вагомих аргументів щодо неможливості захисту ним своїх прав та інтересів в межах строків позовної давності, як і не доведено останнім обставин, з якими закон, зокрема, пункти 1 і 4 частини першої статті 263 ЦК України, пов`язує зупинення перебігу позовної давності, а навпаки, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач не був позбавлений можливості звернутися з цим позовом до суду в межах позовної давності. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2020р. по справі №926/1786/19).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, у позовній заяві належить відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено та підписано 12.01.2023р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - td.pahk@ukr.net;

3 - відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1