Постанова

від 23.03.2023 по справі 924/838/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Справа № 924/838/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Лисюк О.Ю.

відповідача: Вальсько В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. у справі №924/838/22, ухвалене суддею Вибодовським О.Д., повний текст рішення складено 12.01.2023 року у справі № 924/838/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича, смт. Ярмолинці, Хмельницької області

про стягнення 310 000,00 грн.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" до Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича про стягнення 310 000,00 грн..

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. у справі №924/838/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. по справі №924/838/22 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 310 000 грн за невиконаним основним зобов`язанням. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 11 625,00 грн..

Листом №924/838/22/811/23 від 06 лютого 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №924/838/22 з Господарського суду Хмельницької області.

09 лютого 2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/838/22.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. у справі №924/838/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2023 р.

20.02.2023р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 р. клопотання Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/838/22 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області (місцезнаходження: майдан Незалежності, 1, м.Хмельницький, 29000).

У зв`язку із відрядженням головуючої судді Філіпової Т.Л. з 27.02.2023 р. по 02.03.2023р. включно, судове засідання у справі №924/838/22, яке призначене на 02.03.2023 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "23" березня 2023 р. об 12:00 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

22.03.2023 р. у системі «Електронний суд» представник Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича сформував відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області без змін.

23.03.2023р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити Господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/838/22 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області (місцезнаходження: майдан Незалежності, 1, м.Хмельницький, 29000).

У судовому засіданні 23.03.2023 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , тому рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 року у справі №924/838/22 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Представник Фізичної особи-підприємця Лишень Олександра Йосиповича заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 у справі №924/838/22 відмовлено у задоволенні позову. Постановляючи рішення, суд встановив обґрунтованість звернення позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 310 000,00 грн., проте у зв`язку зі спливом загального строку позовної давності, який починається з 17.07.2018 р., прийшов до висновку, що позов не може бути задоволений.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно визначив обставини, що мають значення для справи.

Зокрема посилається на позицію Вищого господарського суду України, що наведена в постанові №20-11/274 від 28.02.2006, згідно якої господарський договір може бути укладено як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і у спрощений спосіб: шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, на думку апелянта, позиція суду суперечить обґрунтуванню позивача про виконання вимог ст. 207 Цивільного кодексу щодо обґрунтованості підстав вважати правочин укладеним.

Разом з тим, суд не врахував вимоги ст.530 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, вимога щодо виконання зобов`язання була пред`явлена позивачем у листі-вимозі №007 від 22.08.22, тобто строк позовної давності розпочав свій перебіг з 29.08.2022 року.

З огляду на наведені обставини, скаржник вважає, що судом порушено вимоги основоположних принципів судочинства, зокрема верховенства права (ст.11 ГПК України), змагальності сторін (ст.13 ГПК України). Окрім того, з наведеного зрозуміло, що судом було прийнято невідповідних висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, реально існуючим обставинам справи.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області Фізична особа-підприємець Лишень Олександр Йосипович вказує, що між ФОП Лишень О.Й. та ТОВ «Торговий дім «Подільська Агрохімкомпанія» жодних договорів, в тому числі купівлі-продажу товару, не укладалось, ні в усній, ні в письмовій формі.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на рахунок про оплату як основний доказ виникнення договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, однак в рахунку - фактурі не зазначено одержувача товару, дані відповідача в цій графі відсутні, що свідчить що даний рахунок не був персоніфікований, тобто призначений для конкретного контрагента.

В даному рахунку зазначена сума 315 000,00 грн., а апелянт сплатив 310 000,00 грн., жодних доказів щодо корегування суми та її узгодження двома сторонами апелянт не надав.Також, в судовому засіданні встановлено відсутність оригіналу рахунку і відсутність будь яких інших доказів щодо обміну електронними листами.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. у справі №924/838/22 є справедливим, законним та обґрунтованим.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи міститься рахунок - фактура №Л-0001426 від 16.07.2018 року на загальну суму - 315 000, 00 грн., видана постачальником ФОП Лишень Олександром Йосиповичем, відповідачем , яка не містить відомостей про одержувача товару і підстави її видачі.

У свою чергу 17.07.2018 р. позивачем перераховано відповідачу 310 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 17.07.2018р.

Позивачем в серпні 2022 року було встановлено, що на перераховану ним суму коштів поставка товару не відбулась.

22.08.2022 р. на адресу відповідача позивачем було направлено письмову вимогу №007 щодо виконання передачі позивачу вказаного у рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року товару, однак відповіді від відповідача отримано не було.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 310 000,00 грн.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Також, відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не су-перечать.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За визначенням частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 1 статті 1212 ЦК України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина 2 статті 1212 ЦК України встановлює, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись із позовною заявою стверджував, що між ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", в особі директора Шмира Миколи Богдановича та ФОП Лишенем Олександром Йосиповичем, досягнуто згоди щодо оплатної передачі товарів, відповідно до рахунку - фактури № Л-0001426 від 16.07.2018 року на загальну суму - 315 000, 00 грн..

17.07.2018 р. позивачем перераховано відповідачу 310 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 17.07.2018р.

Позивачем в серпні 2022 року, було встановлено невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару.

22.08.2022 р. на адресу відповідача, позивачем було направлено письмову вимогу №007 щодо виконання передачі позивачу вказаного у рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року товару, однак відповіді від відповідача отримано не було.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на те, що, що в долученому до матеріалів справи копії рахунку - фактурі № Л-0001426 від 16.07.2018 року не зазначено одержувача товару.

Разом з тим, рахунку зазначена сума 315 000,00 грн., а позивач сплатив 310 000,00 грн., жодних доказів щодо корегування суми та її узгодження сторонами позивач не надав.

З метою надати правову кваліфікацію відносинам сторін, враховуючи наведені вище положення статей 626,628, 638 ЦК України, колегія суддів, зазначає, що на явні докази не дають підстав для висновку про укладений сторонами усний договір, оскільки рахунок-фактура №Л-0001426 від 16.07.2018 року на загальну суму - 315 000, 00 грн не містить реквізитів одержувача оплатного товару, а також підстави її видачі.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами не було укладено договору у спрощений спосіб, оскільки наявні докази не підтверджують досягнення позивачем і відповідачем згоди стосовно всіх істотних умов договору.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) .

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Також, виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Вказаний принцип є загальним (універсальним) та застосовується Судом у випадку, якщо сторонами здійснена неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин, у зв`язку з чим, керуючись вказаним принципом суд самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2018 р. позивачем перераховано відповідачу 310 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 17.07.2018р.

Відтак, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування в даному випадку положення ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Отже, у разі коли особа користується грошовими коштами без достатньої правової підстави, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на відсутність між сторонами у даній справі договірних відносин на перерахування 310 000,00 грн та фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022р. від відповідача надійшла заява в порядку ст. 256 ЦК України про застосування строків позовної давності.

Судом першої інстанції вірно вказано на те, що позивачу, починаючи з 17.07.2018р. було відомо про перерахування коштів в розмірі 310 000,00 грн. на рахунок ФОП Лишень О.Й., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 ТОВ Торговий дім Подільська Агрохімкомпанія за 2018-2022 р.р. та актом звірки від 31.12.2018 р..

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ПКУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.2 Положення № 88).

Таким чином, для ведення бухгалтерського обліку (відображення в оборотно-сальдових відомостях та податкових звітах) бухгалтер та/або директор повинен був мати первинну документацію в наявності, зокрема - договір, специфікацію та рахунок, який би містив відомості про отримувача та суму, яка відповідає сумі, перерахованою позивачем, або додаткову угоду та/або новий рахунок зі зміненою сумою. Оскільки, необхідних первинних документів не було в наявності, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав, яке виникло починаючи з 17.07.2018 р.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку позову до суду.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до вимог глави 19 ЦК України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Європейського суду з прав людини (юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), далі - ЄСПЛ) зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року (OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia, заява № 14902/04, § 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року (Stubbings and Others v. the United Kingdom, заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

За змістом ст.256, ч.1 ст.261 ЦК України застосування позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності неможливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 310 000 грн, є обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Разом з цим, відповідачем у справі подана заява про застування позовної давності. Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності не заявлено, жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом не наведено, в зв`язку з чим колегія судів, на підставі ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2023 р. у справі №924/838/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №924/838/22 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "06" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.