Постанова

від 10.01.2023 по справі 693/1293/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/87/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/1293/21 Категорія: 307000000 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Євич Сергій Петрович;

відповідач ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна

особа, яка подала апеляційну скаргу представник позивача адвокат Євич Сергій Петрович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Євича Сергія Петровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна, про визнання недійсним відмови від частини спадкового майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 . Після її смерті спадкоємцями є позивач та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 грудня 2020 року ОСОБА_4 склав заяву, якою відмовився від частини спадщини на користь ОСОБА_1 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 .

Як стало відомо позивачу, до спадкового майна ОСОБА_4 входить його право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_4 відмовився від частини спадщини на користь ОСОБА_1 , тому позивач вважає, що складена 20 грудня 2019 року заява ОСОБА_4 про відмову від належної йому частки земельного паю розповсюджується на всю частку ОСОБА_4 у спадщині.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на всю частину спадщини ОСОБА_3 , яка могла б належати ОСОБА_4 .

15 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов.

В обґрунтування зустрічного позову вказано, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину побудована та ґрунтується виключно на заяві ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року про відмову від частки земельного паю на користь ОСОБА_1 .

Оскільки вказана заява не відповідає вимогам ЦК України та вчинена особою, яка введена в оману щодо наслідків написання вказаної заяви, а також помилкою щодо природи вчиненого правочину, сторона позивача за зустрічним позовом, вважає, що, визнання недійсною вказаної заяви потягне за собою як наслідок відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 автоматично, тому вказані позови можна розглядати в одному провадженні.

Зазначає, що у життєвій ситуації, яка склалася у сторін після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (як спадкоємці після смерті ОСОБА_3 ) дійшли домовленості про поділ спадкового майна таким чином: ОСОБА_4 залишається будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 отримує в спадок земельну ділянку з кадастровим номером 7120987000:02:001:0483.

Саме з цією метою ОСОБА_4 написана заява від 20 грудня 2019 року про відмову від його частки у спадковому майні на користь ОСОБА_1 та в результаті чого ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 7120987000:02:001:0483.

Стверджує, що у даній ситуації ОСОБА_4 написана відмова від частини спадкового майна на користь ОСОБА_1 з помилкою щодо обставин, яка має істотне значення та існувала на момент вчинення, а саме: це помилка щодо природи правочину та прав і обов`язків сторін, які виникнуть у сторін за результатами.

Проаналізувавши та дослідивши зміст відмови від 20 грудня 2019 року, позивач вважає, що ОСОБА_4 не усвідомлював природи вказаного правочину. В його розумінні вказаний правочин був договором поділу спадкового майна.

Звертає увагу, що ОСОБА_4 було прийнято частину спадщину у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , отже в розумінні п. 3.14. Наказу МЮУ №296/5 від 22 лютого 2012 року можна дійти до переконання, що ОСОБА_4 було прийнято усю спадщину цілком.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 від 22 серпня 2000 року, який було зареєстровано за № 25 Скибинською сільською радою, єдиним спадкоємцем за заповітом на все майно після своєї смерті ОСОБА_3 призначила свого сина - ОСОБА_4 .

З урахуванням вказаного заповіту, а також ч. 1 статті 1274 ЦК України та ч. 5 ст. 1275 ЦК України, позивач за зустрічним позовом вважає, що відмова ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року не відповідає вимогам ЦК України, вчинена з помилкою в обставинах щодо природи правочину, та не могла бути взята до уваги державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори, який завів спадкову справу №412/2019 після смерті ОСОБА_3 .

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсною заяву ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року про відмову від частки земельного паю на користь ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане в спадковій справі № 412/2019, зареєстроване в реєстрі за № 99, посвідчене державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Євич І.П. на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8297 га, кадастровий номер 7120987000:02:001:0483.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року про відмову від частки земельного паю на користь ОСОБА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане в спадковій справі № 412/2019, зареєстроване в реєстрі за № 99, посвідчене державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Євич І.П. на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8297 га, кадастровий номер 7120987000:02:001:0483.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судовий збір у сумі 1984,80 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 20.12.2019 року, зареєстрованої у реєстрі № 74, останній відмовляється від належної йому частки земельного паю, яка залишилася йому після смерті гр. ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 ( а.с. 12, 77).

Суд вказав, що заява ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року про відмову від належної йому частки земельного паю була складена ОСОБА_4 не безпосередньо у нотаріальному органі, а посвідчена виконуючим обов`язки старости села Скибин ОСОБА_5 і адресована нотаріальним органам. При цьому у заяві відсутнє застереження, що ОСОБА_6 відомі наслідки відмови від частини спадщини, що тягне за собою відмову від усього спадкового майна.

Матеріали спадкової справи, в рамках якої було подано вказану вище заяву, також не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 нотаріусом було роз`яснено про наслідки подання заяви про відмову від частини спадкового майна.

Суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та не відмовлявся від спадщини у цій частині, він вважається таким, що прийняв усю спадщину, так як спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись.

Суд зазначив, що позивачем за первісним позовом обрано невірний спосіб захисту, оскільки, якщо позивач вважає, що ОСОБА_4 своєю заявою відмовився від усієї спадщини, то ОСОБА_1 слід було звернутися із заявою до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що залишився після смерті ОСОБА_3 . Після отримання відмови у видачі свідоцтва з огляду на те, що на вказаний будинок видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_4 , ОСОБА_1 слід звертатися до суду із позовом про визнання недійсним зазначеного свідоцтва про право на спадщину.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Євич Сергій Петрович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує, що написавши заяву про відмову від частини спадкового майна, ОСОБА_4 вчинив активні дії щоб відмовитись від прийняття спадщини, тому суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_4 вважається таким, що фактично прийняв у спадщину житловий будинок після смерті ОСОБА_3 .

Вважає, що судом необґрунтовано визнано недійсною відмову ОСОБА_4 від частини спадкового майна, оскільки відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином і жодних доказів того, що на ОСОБА_4 здійснювався тиск чи його було введено в оману або відмова була написана внаслідок насильства матеріали справи не містять.

Зазначає, що ним обрано правильний спосіб захисту порушеного права у зв`язку із отриманням відповідачем свідоцтва про право на спадщину житлового будинку, який повинен належати йому у порядку спадкування.

Представник ОСОБА_2 адвокат Головатюк Віталій Віталійович подав відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на повноту та об`єктивність встановлення всіх обставин справи судом першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після якої відкрилась спадщину на належне їй майно.

Спадкоємцями першої черги по закону після смерті ОСОБА_3 були її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Згідно із заповітом від 22 серпня 2000 року, ОСОБА_3 заповіла все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, на що вона законом матиме право, своєму синові ОСОБА_4 (а.с.81).

Відповідно до заповіту від 25 квітня 2002 року, ОСОБА_3 заповіла своєму внукові ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай) та свідоцтво про право на частку майна, що знаходиться в колективній власності КСП «Маяк» с. Скибин.

Згідно із заявою № 1230 від 28 листопада 2019 року у спадковій справі № 412/2019 р., ОСОБА_7 відмовилась від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 - внука спадкодавця ( а.с.75).

Відповідно до заяви № 1231 від 28 листопада 2019 року у спадковій справі № 412/2019, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті баби - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями першої черги по закону є: ОСОБА_7 , 1950 р.н., дочка спадкодавця (а.с.76).

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 20 грудня 2019 року, зареєстрованої у реєстрі № 74, він відмовляється від належної йому частки земельного паю, яка залишилася йому після смерті гр. ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 ( а.с 77).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала і була прописана по АДРЕСА_1 . Постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_4 син. Окремо проживав : ОСОБА_1 внук ( а.с.80).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 січня 2021 року, виданим державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Євич І.П., спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 1,8297 га, кадастровий номер 7120987000:02:001:0483, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Скибинської сільської ради Жашківського району Черкаської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 211660, виданого Жашківською райдержадміністрацією Черкаської області. ( а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 161 від 21 липня 2020 року, виданий Жашківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області ( а.с. 8).

Згідно із заявою № 434 від 18 серпня 2020 року у спадковій справі № 118/2020 року, ОСОБА_2 прийняла всю спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.102).

Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Жашківського районного державного нотаріально округу Черкаської області Шелудько В.П., спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці Скибинської сільської ради. Житловий будинок з надвірними спорудами належав на підставі витягу № 246450934 з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 01 березня 2021 року Виконавчим комітетом Жашківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.159).

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).

Згідно із матеріалами справи спадкоємцем всього майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заповітом від 22 серпня 2000 року є ОСОБА_4 .

Крім того ОСОБА_3 було складено заповіт на користь ОСОБА_1 на сертифікат на земельну частку (пай) та свідоцтво про право на частку майна, що знаходиться в колективній власності КСП «Маяк» с. Скибин.

Водночас за життя ОСОБА_3 реалізувала своє право на оформлення земельної частки (паю) та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 211660, виданий Жашківською райдержадміністрацією Черкаської області, на земельну ділянку площею 1,8297 га, кадастровий номер 7120987000:02:001:0483, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Скибинської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Іншого заповіту на користь ОСОБА_1 на оформлену земельну ділянку, а не на право на земельну частку (пай), ОСОБА_3 не складала.

З наведеного слідує, що спадкоємцем всього майна за заповітом після смерті ОСОБА_3 був її син ОСОБА_4 . Доказів наявності у матері позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 обов`язкової частки у спадщині матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 є таким, що фактично прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас 20 грудня 2019 року ОСОБА_4 було складено заяву у якій вказано, що він відмовляється від належної йому частки земельного паю, яка залишилася йому після смерті ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 . Заява посвідчена виконуючим обов`язки старости села Скибин ОСОБА_5 і адресована нотаріальним органам.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вказувала, що складаючи вказану заяву про відмову від частини спадкового майна, померлий ОСОБА_4 вважав її договором про поділ спадкового майна таким чином: ОСОБА_4 залишається будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 отримує в спадок земельну ділянку з кадастровим номером 7120987000:02:001:0483.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом статті 229 ЦК України, під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що під час посвідчення вказаної заяви не було дотримано вимог законодавства щодо роз`яснення ОСОБА_4 наслідків відмови від частини спадкового майна, що тягне за собою відмову від усього спадкового майна.

Судом правильно взято до уваги положення пункту 3.14 Глави 10 Наказу «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5 про те, що прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Судом також вірно враховано, що матеріали спадкової справи не містять доказів, що при прийнятті заяви ОСОБА_4 нотаріусом йому роз`яснено юридичні наслідки відмови від спадщини та зміст статей 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України.

Вказані обставини не можуть достовірно свідчити про обізнаність ОСОБА_4 зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї. Колегія суддів також враховує, що у заяві ОСОБА_4 вказано про відмову від належної йому частки земельного паю, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність наміру ОСОБА_4 відмовлятись від права на спадщину на інше майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , зокрема, житлового будинку.

Отже, висновки суду, що померлий ОСОБА_4 помилявся щодо природи складеної ним заяви про відмову від частини спадкового майна та наявність підстав для визнання недійсною відмови від прийняття спадщини ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України, є обґрунтованими.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом

Оскільки судом встановлено недійсність відмови ОСОБА_4 від спадщини, суд прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8297 га, кадастровий номер 7120987000:02:001:0483.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Колегія суддів також погоджується із висновками суду щодо відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 у зв`язку із його необґрунтованістю.

Судом вірно вказано, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за ним права на всю частину спадщини ОСОБА_3 , яка могла б належати ОСОБА_4 , не є ефективним способом захисту порушеного права.

Водночас позивачем не доведено наявність підстав для спадкування ним всього майна, яке належало ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтовано визнано недійсною відмову ОСОБА_4 від частини спадкового майна, оскільки відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином і жодних доказів того, що на ОСОБА_4 здійснювався тиск чи його було введено в оману або відмова була написана внаслідок насильства матеріали справи не містять, є безпідставною. Так, підставою для визнання недійсною відмови від прийняття спадщини ОСОБА_2 вказано вчинення правочину внаслідок помилки, а не обману чи примусу.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції та були предметом розгляду суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Євича Сергія Петровича слід залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2022 року без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Євича Сергія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 12 січня 2023 року.

Судді