Ухвала

від 12.01.2023 по справі 754/11239/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кп/754/469/23

Справа № 754/11239/20

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2023 року

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018100030001270 від 08 лютого 2018 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта, відповідно з п. 4 протоколу зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» № 1 від 17.09.2013 та наказу від 18.09.2013 №-к2 обвинувачений ОСОБА_3 , призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» (код ЄРДРПОУ 38883347), з правом підпису договорів, супроводжуючих документів та банківських документів, із посадовим окладом згідно штатного розкладу.

Згідно з п. 10.9 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД», затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД», затвердженого із внесеними змінами до установчих документів від 02.12.2015, виконавчим органом товариства є директор.

Директор вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів Учасників (п. 10.10 статуту).

Відповідно до п. 10.12 статуту директор товариства:

- без довіреності діє від імені товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, представляє інтереси товариства у відносинах з вітчизняними та іноземними юридичними та фізичними особами;

- керує поточною діяльністю товариства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань;

- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства, застосовує заходи заохочення та дисциплінарного впливу;

- встановлює форми, системи та порядок оплати праці працівників товариства, визначає розміри їх заробітної плати, затверджує штатний розклад товариства;

- затверджує щорічний кошторис товариства, затверджує ціни і тарифи за послуги;

- затверджує правила процедури та інші внутрішні документи товариства;

- визначає організаційну структуру товариства;

- подає на затвердження загальних зборів учасників річний звіт та баланс товариства;

- здійснює інші дії спрямовані на досягнення цілей товариства, в межах його компетенції.

Директор наділяється правом розпоряджатися банківськими та іншими рахунками товариства з правом першого підпису на розрахункових документах (п.10.13 статуту).

Виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою, ОСОБА_3 вчинив злочин проти правосуддя при наступних обставинах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/15132/16, частково задоволено позов ТОВ «Зодчий», вирішено стягнути і товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» (02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 77, кв. 166, ідентифікаційний код 38883347) з будь-якого рахунку, виявленим державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, корпус 2, офіс 5, ідентифікаційний код 32388825): 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. збитків; 89 700 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. пені і 8 245 (вісім тисяч двісті сорок п`ять) грн. 50 коп. судового збору. Повний тест рішення складений 28.11.2016, яке набрало законної сили 09.12.2016.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду у справі 910/15132/16 від 12.12.2016 та від 17.01.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року у справі № 910/15132/16 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 то апеляційну скаргу ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 апеляційну скаргу ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/15132/16 залишено без змін. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року у справі № 910/15132/16 остаточно набрало законної сили 11.04.2017.

Копію рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у справі 910/15132/16 отримано 29.11.2016 уповноваженим представником товариства ОСОБА_6 , якому ОСОБА_3 , реалізуючи виключні повноваження як директора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД», передбачені п. 10.12 статуту цього товариства, доручив брати участь у судових засіданнях у господарській справі шляхом власноручного підписання довіреності (довіреність від 01.09.2016 №б/н). Крім того, про те, що ОСОБА_3 достовірно знав про вищевказане рішення суду свідчить факт виділення коштів на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що підтверджується квитанціями від 05.12.2016 та від 10.01.2017 та участю у подальшому ОСОБА_6 у судових засіданнях в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на дату прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/15132/16) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов`язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу (у редакції на дату прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року у справі № 910/15132/16) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

На виконання рішення від 21.11.2016 Господарським судом міста Києва 12.01.2017 видано відповідний наказ у справі № 910/15132/16.

13.02.2017 старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_7 , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Києва № 910/15132/16 від 12.01.2017, (ВП 53380879). Копію постанови направлено на адресу боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД», що розташоване за адресою: місто Київ, Деснянський район, вул. Миколи Закревського, 77, кв. 166, достовірно знаючи про рішення Господарського суду Києва від 21.11.2016 № 910/15132/16, діючи умисно, з метою уникнути від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не здійснив перерахування визначеної суми коштів, або їх частини, що знаходились на відкритих рахунка Товариства директором якого він являється, а розпорядився ним на власний розсуд продовжуючи господарську діяльність товариства та здійснюючи безготівкові розрахунки з товариствами, установами та організаціями, а також переводу безготівкових коштів у готівкові за допомогою чеків.

Зокрема, згідно з випискою про рух грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД», відкритого 25.09.2014 у АТ «Ощадбанк» проходили наступні фінансові операції:

-12.04.2017 з банківського рахунку ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» видані готівкові кошти в сумі 3 200 грн. за чеком АЕ 599872;

-20.04.2017 отримано грошові кошти в сумі 1 550 000 грн. від TOB «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»;

-20.04.2017 з банківського рахунку ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» видані готівкові кошти в сумі 30 000 грн. за чеком АЕ 599873;

-21.04.2017 перераховано на користь ТОВ «Експрес-буд» грошові кошти в 331 675,50 грн.;

- 21.04.2017 перераховано на користь ТОВ «РЕГДОРСТРОЙ» 800 852,64 грн.;

- 21.04.2017 перераховано на користь ТОВ «ОФІСГРУП» 350000 грн.;

- 21.04.2017 отримано від ТОВ «ОФІСГРУП» грошові кошти в сумі 70 000 грн.;

- 21.04.2017 перераховано на користь ТОВ «Експрес-буд» грошові кошти в сумі 71 000 грн.;

- 24.04.2017 перераховано на користь ТОВ «Експрес-буд» грошові кошти в сумі 8 000 грн.;

- 24.04.2017 отримано від ТОВ «ОФІСГРУП» грошові кошти в сумі 8 000 грн.;

- 24.04.2017 перераховано на користь КП ШЕУ Дніпровського району грошові кошти в сумі 10 166,98 грн.;

- 25.04.2017 отримано від ТОВ «ОФІСГРУП» грошові кошти в сумі 6 600 грн.;

- 25.04.2017 перераховано на користь ТОВ «Експрес-буд» грошові кошти в сумі 15 400 грн.;

- 28.04.2017 отримано грошові кошти в сумі 173 000 грн. від ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»;

- 25.04.2017 грошові кошти в сумі 173 000 грн. перераховані на користь ТОВ «ОФІСГРУП».

У ході здійснення виконавчого провадження ВП 53380879, державним виконавцем ОСОБА_7 14.04.2017 винесено постанову про накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 в Філії - Головне управління по м. Києву та Київський області АТ «Ощадбанк», яку прийнято банком до виконання 29.05.2017.

У подальшому, 18.09.2017 ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» відкрило у УДКСУ у Деснянському районі міста Києва не бюджетний рахунок № НОМЕР_2 , на який 17.10.2017 отримало від служби автомобільних доріг у Київській області кошти у сумі 3 225 000,00 грн.

Державним виконавцем ОСОБА_8 , 06.10.2017 винесено постанову про арешт коштів боржника на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 у УДКСУ у Деснянському районі міста Києва МФО 820019. Копію постанови направлено на адресу боржника.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» діючи умисно, з метою уникнути від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не здійснив перерахування визначеної суми коштів, або їх частини, що знаходились на відкритих рахунках Товариства директором якого він являється та в супереч постанові державного виконавця від 06.10.2017 про арешт коштів на рахунку: № 37122000001162 у УДКСУ у Деснянському районі міста Києва, розпорядився коштами на власний розсуд продовжуючи господарську діяльність товариства та здійснюючи безготівкові розрахунки з іншими товариствами.

Зокрема із рахунку № НОМЕР_2 відкритого у УДКСУ у Деснянському районі міста Києва,

-у період з 17.10.2017 по 24.10.2017 перераховано на користь ТОВ «Будстиль» 862,437, 60 грн;

-у період з 24.10.2017 по 30.10.2017 перераховано на користь ТОВ «Дорожник» 2 340,000,00 грн.;

-у період з 30.10.2017 по 21.11.2017 перераховано на користь ТОВ «Будівельна компанія «Медсервіс» 22,000,00 грн.;

-у період з 01.01.2018 по 15.02.2018 перераховано на користь ТОВ «Офісгруп» 562,40 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» діючи умисно, з метою уникнути від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, після накладення державним виконавцем арешту на рахунки Товариства 18.10.2017 відкрив новий рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526) та достовірно знаючи про свій обов`язок перерахувати визначену судом суму коштів маючи реальну можливість виконати рішення суду, однак не бажаючи його виконувати розпорядився коштами на власний розсуд продовжуючи господарську діяльність товариства та здійснюючи безготівкові розрахунки з іншими підприємствами.

Зокрема із рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526):

- 08.11.2017 перераховано на користь ТОВ «ЖИТЛОШЛЯХБУД» кошти в сумі 60000 грн.;

- 08.11.2017 перераховано на користь ТОВ «ОФІСГРУП» кошти в сумі 86000 грн.;

- 09.11.2017 перераховано на користь ТОВ «ОФІСГРУП» кошти в сумі 3800 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження ВП 53380879, державним виконавцем ОСОБА_8 01.11.2017 винесено постанову про накладення арешту на рахунок НОМЕР_3 у ПАТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526), яку прийнято банком до виконання 09.11.2017. Копії постанови направлено на адресу боржника.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» діючи умисно, з метою уникнути від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, після накладення державним виконавцем арешту на рахунки товариства, 18.12.2017 відкрив новий рахунок № НОМЕР_4 у ГУ ДКСУ у Київській області та достовірно знаючи про рішення суду, маючи реальну можливість виконати рішення суду, однак не бажаючи його виконувати, розпорядився коштами на власний розсуд продовжуючи господарську діяльність товариства та здійснюючи безготівкові розрахунки з іншим товариством.

Зокрема із рахунку № НОМЕР_4, відкритого у ГУ ДКСУ у Київській області:

- 21.12.2017 перераховано на користь ТОВ «БК «Укрінбуд» кошти в сумі 460 000,00 грн.;

- 27.12.2017 перераховано на користь «БК «Укрінбуд» кошти в сумі 673268,29 грн.;

- 27.12.2017 перераховано на користь «БК «Укрінбуд» кошти в сумі 252000,00 грн.;

- 27.12.2017 перераховано на користь «БК «Укрінбуд» кошти в сумі 1900000,00 грн.;

- 28.12.2017 перераховано на користь «БК «Укрінбуд» кошти в сумі 205000,00 грн.

Фактичний рух коштів по рахунках після відкриття виконавчого провадження та рахунках відкритих після накладення арешту на вже відкритті рахунки підтверджує реалізацію злочинного умислу ОСОБА_3 на перешкоджання виконанню рішення суду шляхом скеровування грошових коштів на інші, ніж виконання рішення суду, цілі, та переведення безготівкових коштів у готівкові за допомогою чеків.

Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД», умисно не виконав рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 року у справі №910/15132/16.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

Захисником обвинуваченого заявлено в судовому засіданні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні з підстав ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло вже більше 5 років, зазначивши, що обвинувачений не визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити, наголосивши, що не визнає своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Після роз`яснення суддею підстав та наслідків закриття провадження з цих підстав, відмітив, що наслідки закриття провадження з цих підстав, які є нереабілітуючими, йому зрозумілі, просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту з тих підстав, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є триваючим, досі незакінчений, оскільки злочинне посягання та злочинний стан досі не припинено, рішення Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі №910/15132/16 не виконане внаслідок дій та бездіяльності обвинуваченого. Крім того, обвинувачений частково визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають встановленню судом шляхом дослідження доказів сторони обвинувачення, що на даний час ще не відбулось. Також прокурор послався на те, що у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, внаслідок закриття провадження будуть порушені права цивільного позивача.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За ч. 3 ст. 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.382 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинялось постановою слідчого у зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_3 , здійснювався його розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин коли не встановлено його місцезнаходження. Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Водночас в ході судового розгляду дані на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства не було встановлено.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень не вчиняв.

Щодо посилання прокурора на те, що строки давності у даному кримінальному провадженні не сплинули, злочин не закінчений, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року не виконане до сих пір, суд приходить до наступного.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання службовою особою (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад кримінального правопорушення є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_3 діючи умисно, з метою уникнути від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не здійснив перерахування визначеної суми коштів, або їх частини, що знаходились на відкритих рахунка ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД», директором якого він являється, а розпорядився ним на власний розсуд продовжуючи господарську діяльність товариства та здійснюючи безготівкові розрахунки з товариствами, установами та організаціями, а також переводи безготівкових коштів у готівкові за допомогою чеків, згідно з виписками про рух грошових коштів по банківських рахунках Товариства в період часу з квітня 2017 року, копія рішення Господарського суду м. Києва була отримана уповноваженим представником ТОВ «ІНЖШЛЯХБУД» 29 листопада 2016 року.

У зв`язку з чим, суд вважає, що станом на день розгляду клопотання сторони захисту, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності сплинув.

Щодо доводів прокурора про те, що у зв`язку з невизнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають перевірці судом шляхом дослідження доказів сторони обвинувачення, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а тому невизнання цією особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення

Суд також вважає за доцільне зауважити, що Верховний Суд в ухвалі від 13.06.2019 (справа № 322/5602/13-к) зазначив, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для суду є обов`язковими.

Тобто положення статті 49 КК України носять імперативний характер та у разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред`явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності особистої згоди обвинуваченого ОСОБА_3 , він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю.

В кримінальному провадженні ТОВ «Зодчий» заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди на загальну суму 437 997 грн. 80 коп.

Згідно положень ч. 1 ст. 129 КПК України, вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

В даному випадку судом прийнято рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 369-372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 - задовольнити

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 12018100030001270 від 08 лютого 2018 року - закрити.

Цивільний позов ТОВ "Зодчий" про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 437 997 грн. 80 коп. - залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 13 січня 2023 року о 09 год. 30 хв.

Головуючий -