Рішення

від 10.01.2023 по справі 902/983/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2023 р. Cправа № 902/983/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050), Закладу "Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Вінниця" Вінницької міської ради (вул. Замостянська, 16, м. Вінниця, 21001)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Лайт" (вул. Єфремова, 84/1 Б, м. Львів, 79044)

про стягнення 110 821,03 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурор Суходоля М.В. за посвідченням;

позивача 1 не з`явився;

позивача 2 не з`явився;

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 50/11971вих-22 від 06.10.2022 заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради та Закладу "Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Вінниця" Вінницької міської ради з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Лайт" про стягнення 110 821,03 грн, з яких: 80 590,80 грн - сума основного боргу та 30 230,23 грн - сума штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № А-95 на постачання товарів від 01.02.2022.

Ухвалою суду від 11.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/983/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.11.2022.

За результатами судового засідання 09.11.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.11.2022 про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2022.

22.11.2022 на адресу суду надійшла заява № б/н від 22.11.2022 (вх. № 01-34/9999/22 від 22.11.2022) Позивача -1 про розгляд справи за відсутності представника Вінницької міської ради. Одночасно зазначено, що Вінницька міська рада підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить про їх задоволення.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 10.01.2023, про що 06.12.2022 постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 10.01.2023 прийняв участь Прокурор у справі, який підтримав раніше висловлену свою позиції у процесуальних заявах по суті спору.

Позивач 1 правом участі в засіданні суду не скористався, при цьому суд зважає на заяву останнього про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник Позивача 2, що повідомлений про дату , час та місце розгляду справі під розписку в засіданні суду 06.12.2022, не з`явився в судове засідання.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що направлена Відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо Відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута до суду відділенням поштового зв`язку без вручення.

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення Відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, судом 16.12.2022 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/983/22 по суті, в якій Відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Лайт".

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від Відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що Відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 10.01.2023 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 10.01.2023 Прокурор у справі не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає Прокурор, Вінницькою окружною прокуратурою, розглянувши звернення Закладу «Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Вінниця» (надалі - МК ДЮСШ «Вінниця») установлено, що за результатами проведеної закупівлі UА-2022-01-12-001640-b між МК ДЮСШ «Вінниця» (Замовник) та ТОВ «Прайм Лайт» (Постачальник) 01.02.2022 укладено Договір на постачання товару № А-95 ( надалі Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику по бланках внутрішнього обігу (надалі - Талони) бензин марки А-95 у кількості 2700 літрів (надалі - Товар) (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09130000-9 «Нафта і дистиляти») в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в цьому Договорі, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що у вартість Товару включені витрати, пов`язані із його доставкою за адресами стаціонарних автоматичних заправних станцій мереж (надалі - АЗС), а також навантажувально-розвантажувальні, логістичні та інші необхідні роботи і послуги, що є необхідними і пов`язані із постачанням Товару і Талонів.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Договору, при виявленні Замовником дефектів Товару або будь-чого іншого, що може якимось чином вплинути на якісні характеристики Товару, Постачальник повинен змінити Товар в асортименті та кількості, вказаній в письмовій заяві Замовника.

У випадку виявлення при прийманні Товару його невідповідності й (або) документів на нього вимогам якості, кількості, комплектності й вартості, які визначені положеннями даного Договору, Замовник може відмовитися від приймання даного Товару, вимагати відшкодування заподіяних збитків, а також розірвання даного Договору (згідно з п. і ч. 1 ст. 236 ГПК України). (п. 2.6. Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить: 80838,00 грн, у тому числі ПДВ 13473,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору Замовник здійснює оплату вартості поставленого Товару і Талонів шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів після підписання накладної.

Пунктами 5.1-5.3 Договору погоджено умови щодо поставки Товару та визначено, що Постачальник зобов`язаний передати Замовнику на підставі накладної Талони протягом 5 календарних днів з дати укладання цього Договору . Талони не є Товаром. Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику Товар у кількості і асортименті, які зазначені в Талонах. Термін дії Талонів становить 1 рік з можливістю продовження. Зразки Талонів наведені у Додатку 3 до цього Договору. Передача Товару Замовнику здійснюється цілодобово окремими партіями шляхом його обміну на Талони Постачальника, що є підставою для відвантаження Товару з АЗС, які обслуговують Талони Постачальника. Постачальник зобов`язаний відвантажити Товар одразу після пред`явлення представником Замовника талонів на АЗС.

Відповідно до п. 5.4. Договору місце поставки Товару: на умовах ЕСА (завантажується в автомобільний транспорт Замовника з резервуарів АЗС) відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам цього Договору.

Обов`язок Постачальника поставити Товар вважається виконаним з моменту обміну усіх Талонів Замовника на Товар в кількості і асортименті, вказаних у цих Талонах (п. 5.5 Договору).

Перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі Товару уповноваженому представнику Замовника та підписання накладної на поставку Товару (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 6.2.5 Договору Замовник має право цілодобово звертатися до АЗС мережі для відвантаження Товару.

Згідно з пунктами 6.3.1-6.3.6 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Талонів і Товару строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору; Зберігати на безоплатній основі Товар до передачі його Замовнику; при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань, згідно з цим Договором, терміново повідомити про це Замовника; негайно передати Товар в асортименті і кількості, вказаній в Талонах, що надаються представником Замовника; виконувати належним чином інші зобов`язанні, передбачені цим Договором, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині оплати і поставки Товару-до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 2 до Договору визначено перелік стаціонарних АЗС мережі WOG.

Крім того, 10.02.2022 між Замовником та Постачальником укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою Сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внесли зміни до пунктів 1.1, 3.1 Договору, виклавши їх у наступній редакції: «п. 1.1 Постачальник зобов`язується поставити Замовнику по бланках внутрішнього обігу (далі - Талони) бензин марки А-95 у кількості 2460 літрів (далі - Товар) (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09130000-9 «Нафта і дистиляти») в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в цьому Договорі, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар. п. 3.1 Ціна цього Договору становить: 80590,80 грн, у тому числі ПДВ 13431,80 грн.»

Прокурор наголошує, що взяті на себе зобов`язання МК ДЮСШ «Вінниця», як Замовник, виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ТОВ "Прайм-Лайт" 80590,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №51 від 18.02.2022 на суму 77596,80 грн та №52 від 18.02.2022 на суму 2994, 00 грн.

У свою чергу, Постачальник передав Замовнику талони на пальне у кількості 246 штук по 10 літрів, що підтверджується актами приймання-передачі талонів на пальне від 08.02.2022 (талони у кількості 10 штук) та від 10.02.2022 (талони у кількості 236 штук).

У процесі отримання Замовником паливо-мастильних матеріалів на АЗС, визначених в Додатку 2 до Договору, АЗС відмовлено в наданні бензину (Товару) у зв`язку з тим, що Талони Товаром або грошовими коштами не забезпечені.

МК ДЮСШ «Вінниця» на адресу ТОВ "Прайм-Лайт" 30.03.2022 надіслано лист за №01-17-30 про те, що 14.03.2022 при спробі працівником МК ДЮСШ «Вінниця» відвантажити Товар згідно наданих Талонів на АЗС зі списку Додатку 2 до Договору, було відмовлено в наданні бензину у зв`язку з недійсністю Талонів.

В подальшому, при повторній спробі реалізувати пальне по Талонам ТОВ "Прайм-Лайт", працівниками АЗС повідомлено, що Талони не активні (заблоковані), про що 01.04.2022 представниками МК ДЮСШ «Вінниця» та представником АЗС мережі WOG складено 3 акти.

МК ДЮСШ «Вінниця» на адресу ТОВ "Прайм-Лайт"» надіслано претензію від 11.08.2022 за №01-17-73 щодо невиконання ТОВ "Прайм-Лайт" умов Договору про постачання Товару від 01.02.2022, відповідь на яку не отримано.

В подальшому 05.09.2022 за №01-17-83 МК ДЮСШ «Вінниця» повторно надіслано на адресу ТОВ "Прайм-Лайт" претензію, відповідь на яку не надійшла.

Крім того, 09.09.2022 повторно відбулась спроба реалізації пального по Талонам ТОВ "Прайм-Лайт", які залишились не активними (заблокованими), про що представниками МК ДЮСШ «Вінниця» та представником АЗС мережі WOG складено 2 акти.

Також Прокурор вказує, що за результатом розгляду звернення директора МК ДЮСШ «Вінниця» Будяка Ю.Л. щодо невиконання ТОВ "Прайм-Лайт" умов Договору №А-95 від 01.02.2022 про постачання Товару, Підрозділом дізнання відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області 21.07.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025040000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

За доводами Прокурора, станом на момент подання до суду позову ні відпуск (передача) Товару, ні повернення коштів Позивачу 2 не відбулись. Тому, МК ДЮСШ «Вінниця» належить право вимагати повернення суми оплачених коштів за неотриманий товар в сумі 80 590,80 грн.

Прокурор посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Прайм-Лайт" зобов`язань за Договором на постачання товару № А-95 від 01.02.2022, звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 80 590,80 грн боргу та 30 230,23 грн штрафних санкцій.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано Прокурором в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2, підлягає дослідженню питання існування процесуальної підставності у Прокурора для представлення інтересів держави саме у даних правовідносинах з огляду на процесуальний статус Позивачів у даній справі в площині доказів долучених до матеріалів справи, та зазначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 про стягнення 80 590,80 грн боргу та 30 230,23 грн за Договором на постачання товару №А-95 від 01.02.2022, з огляду на неналежне виконання ТОВ "Прайм-Лайт" взятих на себе зобов`язань за даним правочином.

Суд зазначає, що питання щодо представництва Прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись до суду з позовом, Прокурор як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Отже, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказівка на відсутність такого органу), відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в цьому випадку - правами позивача.

Саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2021 року в справі № 925/1276/19.

Прокурор при поданні позовної заяви визначив Позивача 1 окремим позивачем у справі.

При цьому Прокурор вказав, що Позивач 1 є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже, Позивач 1 є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності .

Аналогічний за змістом висновок містяться у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 904/5598/18, від 15 травня 2019 року в справі № 911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Дослідивши матеріали справи суд зважає, що у даній справі Позивач 1 не є стороною Договору на постачання товару № А-95 від 01.02.2022, укладеного між Позивачем 2 та Відповідачем.

При цьому суд зауважує, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З огляду на зазначене суд констатує, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

Аналогічна правова позиція наведена постановах Верховного Суду від 7 грудня 2021 року в справі №903/865/20, від 14 грудня 2021 року в справі № 917/562/21, від 1 лютого 2022 року в справі №917/565/21.

До того ж, Прокурор в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з Відповідача борг та штрафні санкції за Договором на постачання товару № А-95 від 01.02.2022, укладеного між Позивачем 2 та Відповідачем, на користь Позивача 2.

Суд зважає, що Прокурор зазначивши, що Позивач 1 є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не зазначив, а господарським судом не встановлено (зважаючи на те, що Позивач 1 не є а ні стороною Договору, а ні особою на користь якої Прокурор просить стягнути спірну суму), які саме права та інтереси Позивача 1 порушені, чи є вона у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно суд констатує, що Прокурор, подаючи позов не визначив склад та процесуальний статус учасників спору у цій справі.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно, підсумовуючи усе вищевстановлене, суд констатує, що Прокурором саме в розрізі даних правовідносин між Позивачем 1 та Відповідачем, не доведено наявність порушеного права чи інтересу Позивача 1, а тому обраний Прокурором спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права Позивача 1 (оскільки як встановлено вище в даному рішенні у нього відсутнє порушене право чи інтерес), що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Розглядаючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 2, суд зауважує наступне.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

В силу дії частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень."

Аналогічна правова позиція наведена у пунктах 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року по справі № 915/478/18.

В той же час, суд констатує, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону України № 1697-VII "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Аналогічна правова позиція наведена у пунктах 8.10, 8.11, 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.

Окрім того, суд зазначає, що на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників, тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Дана позиція наведена в пунктах 83- 85 постанови Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3337/16-ц Великої Палати Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Позивача 2, затвердженого рішенням Вінницької міської ради № 833 від 28.01.2022, Позивач 2 є закладом спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації , набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту. Засновником і власником закладу є Позивача 1. Заклад підзвітний і підконтрольний міській раді та її виконавчому комітету, міському голові та підпорядкований Комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради (Орган Управління).

Оскільки відповідно до положень Статуту Позивач 2 є комунальним підприємством (суб`єктом господарювання), тобто не має статусу суб`єкта владних повноважень, суд констатує, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 2 спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а комунального підприємства в даній справі Позивача 2, а тому не підлягають розгляду по суті. Відтак позовна заява в цій частині фактично подана не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального підприємства. При цьому суд наголошує на тому, що Прокурор не має повноважень щодо представництва в суді комунальних підприємств.

Відтак, оскільки комунальне підприємство, яким є Позивач 2 в даній справі, не є суб`єктом владних повноважень, а Прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що звернення Прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №918/1222/21 від 13 вересня 2022 року.

Підсумовуючи усе описане вище суд зауважує, що у разі, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування наведеної норми процесуального права прийшов і Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 925/226/18.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на усе вищевказане, в правову полі дії пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Закладу «Міська комплексна дитячо-юнацька школа «Вінниця» Вінницької міської ради в справі №902/983/22 підлягають залишенню без розгляду.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на вищенаведене, в задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, суд відмовляє, а позовні вимоги першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закладу "Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Вінниця" Вінницької міської ради - залишає без розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений прокурором за подання позову судовий збір покладається на прокурора.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Лайт" про стягнення 110 821,03 грн - відмовити.

Позов першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закладу "Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Вінниця" Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Лайт" про стягнення 110 821,03 грн - залишити без розгляду.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/983/22 залишити за прокурором.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти Вінницької обласної прокуратури: Вінницької обласної прокуратури - ІНФОРМАЦІЯ_1, vinnoblprok02@gmail.com; Вінницької окружної прокуратури - vinnytsiaprok02@gmail.com; позивача 1 - vinrada@vmr.gov.ua; позивача 2 - mkdysh@gmail.com; відповідача - prime_light@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 13 січня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вінницька окружна прокуратура (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020)

3 - позивачу 1 (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

4 - позивачу 2 (вул. Замостянська, 16, м. Вінниця, 21001)

5 - відповідачу (вул. Єфремова, 84/1 Б, м. Львів, 79044)

6 - Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)