Ухвала

від 06.01.2023 по справі 953/6186/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6186/22

н/п 1-кп/953/919/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню № 12021226130001985 від 27 жовтня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України,-

встановив:

В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню № 12021226130001985 від 27 жовтня 2021 року , за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України.

Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, подав клопотання про зміну йому запобіжного заходу не пов`язану із триманням під вартою. При цьому, просив врахувати наявність у нього постійного місця проживання, відсутність даних про перешкоджання ним розкриттю справи, а також наявність у нього трьох тяжких захворювань, які потребують лікуванню.

Захисник проти задоволення клопотання запручував, зазначаючи, що воно є необґрунтованим, ризики не доведені.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, не працює, раніше судимий:

30.09.1998 Московським районним судом м. Харкова за ч. З ст. 140, ч.3 ст. 193, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна, звільнений 05.05.2001 з Темнівської виправної колонії Харківської області №100 по відбуттю строку покарання;

29.08.2003 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений 19.05.2004 з Олексіївської виправної колонії Харківської області №25 по відбуттю строку покарання;

07.12.2004 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці, 24.01.2005 Київським районним судом м. Харкова за ст. 395, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці, звільнений 30.09.2005 з Темнівської виправної колонії Харківської області №100 по відбуттю строку покарання;

17.04.2007 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на З роки, згідно ст. 75 КК України звільнений від вибуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;

07.04.2008 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 185, ст.ст.69, 71 КК України до позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців з конфіскацією майна, звільнений 16.06.2014 з Ладижинської виправної колонії Вінницької області №39 по відбуттю строку покарання;

10.03.2015 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки, згідно ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

13.03.2018р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, звільнений з Темнівської виправної колонії Харківської області №100 по відбуттю строку покарання;

25.03.2019р. Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, 26.11.2020р. звільнений з Олексіївської виправної колонії Харківської області№25 по відбуттю строку покарання.

За медичною довідкою філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України » у Харківській та Луганських областях від 28.11.2022р. у ОСОБА_6 наявні захворювання, він постійно оглядається лікарями, йому надається медикаментозне лікування, стан його здоров`я є задовільним, стаціонарного лікування не потребує.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.

Також , обвинувачений ніде не працює, раніше є судимим за вчинення корисливих злочинів проти власності та знову звинувачується у корисливих злочинах проти власності, що свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зменшились.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не доведений.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та захворювань, не є підставою для зміни йому запобіжного заходу. З урахуванням особи обвинуваченого, відсутності у нього міцних соціальних зав`язків, роботи, його репутацію , наявність судимостей, розмір шкоди зазначений у обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що дотримання обвинуваченим обов`язків та запобіганню встановлених ризиків можливо, в даному випадку, лише при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, його віку, встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 суму застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 107360 грн. (2684х 40), та вважає її достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, при цьому поклавши на обвинуваченого обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити. Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 06.03.2023 року включно.

Визначити ОСОБА_6 суму застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107360 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_6 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова, без суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити заставодавцю,що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні в тому числі тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 8 років позбавлення волі та попередити його про обов`язки забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки до суду, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого до суду.

Попередити заставодовця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави.

В задволені клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню протягом п`яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .

Встановити строк дії ухвали з 06.01.2023р. по 06.03.2023р.

Суддя ОСОБА_1