Постанова

від 11.01.2023 по справі 902/1091/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року Справа № 902/1091/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Лапунько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21 (повний текст складено 08 вересня 2022 року, суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (правонаступник ТОВ "Одеський авіаційний завод")

до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ"

про стягнення 114660 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог), розірвання договору та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року частково задоволено позов у справі №902/1091/21 за позовом Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" про стягнення 114660 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог), розірвання договору та зобов`язання до вчинення дій.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) на користь Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) 77280 грн. 00 коп. пені; 29400 грн. 00 коп. штрафу та 6652 грн. 01 коп. - витрат зі сплати судового збору. Розірвано Договір від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670 укладений між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022). Зобов`язано Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) повернути Державному підприємству "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акту приймання-передачі.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що підставою для розірвання спірного Договору, позивачем визначено невиконання відповідачем зобов`язань за Договором від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670, що ставить під загрозу виконання державного замовлення, є істотним порушенням умов цього Договору. Така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляла позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, у зв`язку з чим, суд визнав допущене відповідачем порушення зобов`язань, у спірних правовідносинах, істотним. Оскільки укладений між позивачем та відповідачем Договір від 22 липня 2021 року № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер №934670 розірвано судом, то відсутні правові підстави для виконання відповідачем ремонтних робіт щодо предмета Договору та відповідно знаходження цього предмета в розпорядженні відповідача, тому суд задовольнив вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ДП "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у праві №902/1091/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника ( відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" знаходиться в стані припинення в результаті його ліквідації за наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій області №1422 від 27 серпня 2021 року, строк для заявления кредиторами своїх вимог визначено до 01 листопада 2021 року. Виходячи із змісту статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду. В матеріалах справи відсутні докази звернення до ліквідаційної комісії (ліквідатора) позивача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми до відповідача, який перебуває в стані припинення. Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104 - 112 Цивільного кодексу України не передбачають. З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року є необгрунтованим, так як позивач обрав неправильний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того скаржник звертає увагу колегії суддів, що позивачем не було вчинено дії щодо відмови від Договору до моменту звернення з даним позовом до суду, а саме шляхом звернення позивача до відповідача з повідомленням - вимогою про розірвання договору у зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт за Договором в обумовлені строки. Судом першої інстанції не було встановлено обставини та причини невиконання, визначено, чи не зумовлене порушення договору діями чи бездіяльністю управненої сторони. Судом не досліджено обставин невиконання договірних зобов`язань позивача в частині неналежного фінансування виконання робіт у строк, визначений договором.

03 жовтня 2022 року від ДП "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21. Скаржник зауважує, що він знаходиться в стадії припинення шляхом ліквідації; у нього не було фінансових можливостей оплатити виконану роботу сторонньою організації; замовник не приймав коригування строків за договором і заплутався у реєстрації самого договору, в якому визначено вимоги щодо термінів розрахунку витрат, приймання та передачі виробу згідно з протоколом розбіжності; з боку замовника до звернення до суду не було пропозицій щодо припинення дії договору; повернення МФІ №03 можливе лише після оплати виконаних робіт в умовах припинення військового стану; наявність форс-мажорних обставин: пандемія, воєнний стан в Україні, санкції; використання тимчасово запасного МФІ №02.

Листом №902/1091/21/5351/22 від 06 жовтня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

17 жовтня 2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1091/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21. Надано апелянту 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 235,5 грн. або заяву з уточненими вимогами апеляційної скарги.

04 листопада 2022 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази сплати судового збору на суму 325,5 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2022 року, у зв`язку із тим, що суддя-учасник колегії суддів у справі №902/1091/21 Філіпова Т.Л. у період з 07 листопада 2022 року по 11 листопада 2022 року включно, приймає участь у семінарських заняттях з підвищення кваліфікації, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21 та призначено дату судового засідання на 07 грудня 2022 року.

Від позивача ДП "Одеський авіаційний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Заявник вважає, що ним обрано правильний спосіб захисту та відповідач є належним.

22 листопада 2022 року від представника ДП "Одеський авіаційний завод" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

06 грудня 2022 року від ДП "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" надійшла відповідь на відзив. Заявник зазначає, що судом не надано правової оцінки необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, які були понесені ними у зв`язку з виконанням Договору. ДП "НДІ "ГЕЛІЙ" неодноразово наголошувало, що роботи виконувались за кошти відповідача. Станом на дату розгляду апеляційної скарги дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 пройшов капітальний ремонт, орієнтовна вартість ремонтних робіт в межах 390000 грн., як передбачено Договором. Проте, фактичні витрати будуть відомі після складання висновку філії 4277 ВП МОУ, посвідчення Військового представництва відповідності виконаних робіт та проведенню розрахунків із контрагентами, які були залучені до виконання Договору.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Грязнова В.В. судове засідання у справі №902/1091/21 07 грудня 2022 року не відбулось.

Ухвалою від 15 грудня 2022 року у справі №902/1091/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 11 січня 2023 року.

09 січня 2023 року від представника ДП "Науково-дослідний інститут "Гелій" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

10 січня 2023 року від ТОВ "Одеський авіаційний завод" надійшло клопотання про заміну сторони у справі. Заявник просить замінити позивача у справі №902/1091/21 Державне підприємство "Одеський авіаційний завод" на його правонаступника ТОВ "Одеський авіаційний завод" (код ЄДРПОУ 07756801, проспект Небесної Сотні, 32-А, м.Одеса, 65121). До клопотання додану статут ТОВ "Одеський авіаційний завод" та копію виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 січня 2023 року.

У відповідності до вимог частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.

Згідно з положеннями статті 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Вивчивши клопотання заявника з матеріалами справи, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість клопотання про заміну сторони позивача правонаступником, а відтак ухвалила замінити позивача у даній справі ДП "Одеський авіаційний завод" на його правонаступника ТОВ "Одеський авіаційний завод" (код ЄДРПОУ 07756801, проспект Небесної Сотні, 32-А, м.Одеса, 65121).

В судовому засіданні 11 січня 2023 року, яке проводилось в режимі відеоконференції було заслухано пояснення представника апелянта, яка повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, згідно поданого клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на зв`язок не вийшов.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 грудня 2020 року між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" та Міністерством оборони України в особі Центрального управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України укладено державний контракт №370/3/5/6/1/40 про закупівлю послуг за державні кошти (гриф "таємно").

Додатковою угодою №4 від 23 червня 2021 року до Контракту визначено Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ", як співвиконавця щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-38М серійний №934670, а саме: 1. Дослідження технічного стану МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03; 2. Усунення недоліків у роботі МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 згідно розділів 4.2, 4.4 Акту за результатами Державних випробувань дослідного зразка учбово-тренувального літака Л-39М від 30 вересня 2013 року №1/М (гриф "таємно").

На виконання Контракту з Міністерством оборони України, 22 липня 2021 року між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ", укладено договір №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер №934670.

Згідно з предметом Договору Виконавець зобов`язується провести роботи по дослідженню технічного стану та усунення недоліків дослідного зразка багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, згідно розділів 4.2, 4.4 Акту за результатами Державних випробувань дослідного зразка учбово-тренувального літака Л-39М від 30 вересня 2013 року №1/М.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Замовник зобов`язується прийняти і оплатити зазначені роботи на умовах даного Договору згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Вказані роботи проводяться в рамках Додаткової угоди №4 до Договору від 17 грудня 2020 року №370/3/5/6/1/10 про закупівлю послуг за державні кошти від 23 червня 2021 року (пункт 1.3 Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору Виконавець повинен виконати роботи згідно Програми проведення робіт по МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, рік випуску-2010, паспорт РАЛС.467846.001 ПС (Додаток №2 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

У пункті 3.1. Договору Сторонами погоджено, що орієнтована вартість робіт зазначених у Специфікаціях (Додаток №1) до цього Договору) на момент укладення Договору з урахуванням податку на додану вартість складає 420000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 70000,00 грн та підтверджується Протоколом погодження орієнтовної ціни.

Відповідно до пункту 3.2. Договору вартість робіт за Договором не може бути перевищена Виконавцем.

Розрахунки за Договором здійснюються протягом 15-ти банківських днів, які рахуються з дня підписання Сторонами Протоколу погодження договірної ціни, за умови надходження коштів від Міністерства оборони України за Договором від 17 грудня 2020 року №370/3/5/6/1/40 (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.9 Договору розрахунки здійснюються за фактом виконання робіт, шляхом перерахування коштів у розмірі суми фактичних витрат по виконанню робіт, на розрахунковий рахунок Виконавця за умов надходження Замовнику від філії 4277 ВП МОУ підтвердження суми фактичних витрат та "Посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність виконаних робіт" на підставі наступних документів: рахунку та Акту здачі-приймання виконаних Робіт (Додаток №4 до Договору), оформленого у трьох примірниках.

Після виконання Сторонами зобов`язань за Договором Сторони в термін 10 днів складають та підписують Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за виконані роботи (Додаток №5 до Договору) (пункт 3.11 Договору).

За змістом розділу 4 Договору Сторонами погоджено порядок виконання робіт.

Доставка МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 для виконання робіт з території Замовника до Виконавця та в зворотному напрямку здійснюється Виконавцем власним транспортом та за власний рахунок (пункт 4.1).

Передачі МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 здійснюється на підставі накладної №168 від 07 грудня 2017 року у встановленому порядку (пункт 4.2).

Термін виконання робіт 03 серпня 2021 року (пункт 4.4. Договору).

Усі ризики втрат або ушкоджень (збереження) МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, переходять від Виконавця до Замовника з моменту отримання представником Замовника вказаного виробу (пункт 4.5).

Дата підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт Замовником є датою закінчення виконання робіт (пункт 4.10).

Відповідно до пункту 5.3.1. Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.

У пункті 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідність згідно з чинним законодавством України на умовах Договору.

За порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 Господарського кодексу України (пункт 6.2. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 Договору)

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання пункту 4.2 Договору Замовником, на підставі накладної №168 від 07 грудня 2017 року, передано Виконавцю МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03.

Як вказує позивач, всупереч умовам Договору, вказані роботи у встановлений Договором строк відповідачем не виконані, дослідний зразок Замовнику не повернутий, тоді як строк виконання зобов`язання сплинув 03 серпня 2021 року.

Листом №2206/ВДВ від 06 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 до 13 вересня 2021 року.

09 вересня 2021 року позивач направив відповідачу претензію за №2250/ЮВ про порушення строків надання послуг за Договором №58/225-03-204/ВДВ-21 від 22 липня 2021 року.

Відповідач, в листі від 13 вересня 2021 року за №58/3-31 повідомив про те, що повернення з ремонту МФИ-БТК 10,4 №03 планується 22 вересня 2021 року.

20 вересня 2021 року позивач, листом за №2353/ВДВ, звернувся до відповідача з вимогою підтвердити відвантаження 22 вересня 2021 року МФИ-БТК 10,4 № 03 на ДП "ОАЗ".

Листом від 22 вересня 2021 року за №58/3-39 відповідач повідомив позивача, що в зв`язку з новими обставинами щодо забезпечення працездатності МФИ-БТК-10,4 №03 при використанні нової елементної бази та фінансових питань відвантаження виробу затримується.

Листом від 23 вересня 2021 року за №2406/ВДВ позивач вчергове звернувся до відповідача з вимогою терміново здійснити постачання МФИ-БТК-10,4 №03 не пізніше 24 вересня 2021 року та повідомив, що у випадку порушення строку поставки буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач, в листі від 24 вересня 2021 року за № 58/3-44 повідомив позивача про те, що в даний час йде завершальний етап підготовки виробу для проведення приймально-здавальних випробувань військовим представництвом. Орієнтовний термін поставки виробу листопад 2021 року.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пеня в розмірі 85260,00 грн за період з 04 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року та 29400,00 грн штрафу), розірвання Договору та повернення дослідного зразка.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Договір №5825503-204/ВДВ-21 від 22 липня 2021 року про надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670 є договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що позивачем зобов`язання за Договором в частині передачі відповідачу МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 виконано.

Пунктом 4.4. Договору Сторони узгодили строк виконання робіт 03 серпня 2021 року.

Разом з тим, відповідач, покладеного на нього обов`язку по виконанню робіт по дослідному капітальному ремонту МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 не виконав. Доказів зворотного до суду не надав.

Листом №2206/ВДВ від 06 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 до 13 вересня 2021 року.

Також, 09 вересня 2021 року позивач направив відповідачу претензію за № 2250/ЮВ про порушення строків надання послуг за Договором № 58/225-03-204/ВДВ-21 від 22 липня 2021 року.

Відповідач, в листі від 13 вересня 2021 року за №58/3-31, повідомив про те, що повернення з ремонту МФИ-БТК 10,4 № 03 планується 22 вересня 2021 року.

20 вересня 2021 року позивач, листом за №2353/ВДВ, звернувся до відповідача з вимогою підтвердити відвантаження 22 вересня 2021 року МФИ-БТК 10,4 №03 на ДП "ОАЗ".

Листом від 22 вересня 2021 року за №58/3-39 відповідач повідомив позивача, що в зв`язку з новими обставинами щодо забезпечення працездатності МФИ-БТК-10,4 №03 при використанні нової елементної бази та фінансових питань відвантаження виробу затримується.

Листом від 23 вересня 2021 року за №2406/ВДВ позивач вчергове звернувся до відповідача з вимогою терміново здійснити постачання МФИ-БТК-10,4 №03 не пізніше 24 вересня 2021 року та повідомив, що у випадку порушення строку поставки буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач, в листі від 24 вересня 2021 року за №58/3-44 повідомив позивача про те, що в даний час йде завершальний етап підготовки виробу для проведення приймально-здавальних випробувань військовим представництвом. Орієнтовний термін поставки виробу листопад 2021 року.

Проте, на момент ухвалення рішення у даній справі, а саме 30 серпня 2022 року, матеріали справи не містили і відповідачем не було надано доказів передачі позивачу МФИ-БТК-10,4 №03, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 85260,00 грн за період з 04 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року та 29400,00 грн штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 Господарського кодексу України (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 25 червня 2018 року у справі №912/2483/17.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №904/3565/18, від 19 вересня 2019 року у справі №904/5770/18.

Таким чином, вимоги щодо одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків надання послуг з дослідного капітального ремонту літака є можливими, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок штрафу в сумі 29400 грн. та встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно положень пункту 6.2 Договору за порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 Господарського кодексу України.

При цьому, пункт 6.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 6.2 Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком та розрахунком місцевого господарського суду щодо нарахування пені в межах шестимісячного строку з 04 серпня 2021 року по 04 лютого 2022 року, розмір якої склав 77280,00 грн.

Однак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо обрання позивачем неефективного способу захисту в частині стягнення штрафу та пені з огляду на наступне.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 Цивільного кодексу України).

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із частиною восьмою статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог

Між тим, як встановлено колегією суддів в матеріалах справи відсутні докази звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

Виходячи із змісту статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми з відповідача, який перебуває в стані припинення.

Наказом №1422 від 27 серпня 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вирішило припинити Державне підприємством "Науково дослідний інститут "Гелій", код ЄДРПОУ 14312022 (Україна, 21100, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Ватутіна, будинок 18) шляхом його ліквідації. Матеріали справи також містять опис документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань для проведення державної реєстрації щодо припинення відповідача та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якої вбачається, що відповідач перебуває в стані припинення.

Законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 922/416/19, від 25 листопада 2021 року у справі №922/2194/21.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені з огляду на обрання неефективного способу захисту порушених прав.

Місцевим господарським судом було обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо невірного визначення позивачем дати укладення Договору та розміру і періоду нарахування штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до положень норм статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Разом з тим частинами 4, 5, 6, 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Наведене свідчить про можливість узгодження сторонами положень проекту договору шляхом підписання протоколу розбіжностей.

Однак, в даному випадку, Договір №58/225-03-204/ВДВ-21 підписано сторонами 22 липня 2021 року.

Протокол розбіжностей, про який вказує відповідач, останнім направлено позивачу 12 серпня 2021 року і підписано ним 25 серпня 2021 року, що не відповідає порядку узгодження розбіжностей, приписам наведених вище норм.

Водночас визначальним в даному випадку, на переконання суду, є те, що докази внесення змін до Договору, як в частині строку завершення робіт, так і в частині строку дії самого Договору відсутні. Протокол розбіжностей теж не містить жодних зауважень до п. 4.4 договору щодо терміну виконання робіт.

За таких обставин позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, порушення останнім умов Договору № 58/225-03-204/ВДВ-21 від 22 липня 2021 року, в частині дотримання строку виконання робіт.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору №58/225-03-204/ВДВ-21 від 22 липня 2021 року та зобов`язання відповідача повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акта приймання-передачі, колегія суддів зазначає наступне.

Розірвано може бути лише чинний договір, тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №910/16750/18, від 30 квітня 2020 року у справі №911/1442/19.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У пункті 10.1 Договору Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на те, що сторонами погоджено продовження строку дії Договору до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, тому Договір є чинним станом на час розгляду справи.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у т.ч. шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Загальний порядок для розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 4 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України вказано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, визначено, що під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Підставою для розірвання спірного Договору позивачем визначено невиконання відповідачем зобов`язань за Договором від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670, що ставить під загрозу виконання державного замовлення, є істотним порушенням умов цього Договору.

Протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, у зв`язку з чим, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що допущене відповідачем порушення зобов`язань, у спірних правовідносинах, є істотним. А тому вимога позивача про розірвання Договору від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер №934670, укладеного між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ", є обґрунтованою та обґрунтовано задоволена місцевим судом.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем Договір від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер №934670 розірвано судом, то відсутні правові підстави для виконання відповідачем ремонтних робіт щодо предмета Договору та відповідно знаходження цього предмета в розпорядженні відповідача, тому відповідач зобов`язаний повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Безпідставні є доводи апелянта про те, що позивачем не було вчинено дії щодо відмови від Договору до моменту звернення з даним позовом до суду, а саме шляхом звернення позивача до відповідача з повідомленням - вимогою про розірвання договору у зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт за Договором в обумовлені строки, що на переконання відповідача є підставою для відмови у позову в цій частині.

Згідно з частинами другою та третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбаченій: законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Отже стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни/розірвання господарських договорів.

Правила, передбачені частинами другою - четвертою статті 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України.

Частинами другою та третьою статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частина четверта цієї статті передбачає можливість (право) заінтересованої сторони на звернення до суду, якщо виник спір. Обставина того, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення (розірвання) договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір чи його розірвання у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Отже надсилання відповідачу пропозицій про розірвання спірного договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання умов договору не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору за наявності спору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №910/3104/20.

Що стосується твердження апелянта щодо неналежного фінансування договору, як підстави для неможливості виконання ним зобов`язань за договором, то необхідно зазначити, що умовами договору, а саме пунктом 3.9 встановлено, що розрахунки здійснюються за фактом виконання робіт, шляхом перерахування коштів у розмірі суми фактичних витрат по виконанню робіт, на розрахунковий рахунок виконавця за умов надходження замовнику від філії 4277 ВП МОУ підтвердження суми фактичних витрат та "Посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність виконаних робіт" на підставі наступних документів: рахунку та Акта здачі-приймання виконаних Робіт (Додаток №4 до Договору), оформленого у трьох примірниках. Тобто, зазначеним договором не передбачено жодного авансування наданих послуг.

Крім того, належних доказів виконання ДП "НДІ "Гелій" ремонтних робіт дослідного зразка багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 на суму 390000 грн., про які зазначається у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи не містять. Відтак твердження апелянта про суттєвий дисбаланс прав та обов`язків сторін у справі є лише припущеннями.

Безпідставними є також посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, як неможливості виконання зобов`язань за договором, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних доказів наявності форс-мажорних обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи ДП "Науково дослідний інститут "Гелій" частково знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в частині присуджених до стягнення з відповідача коштів підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Замінити позивача ДП "Одеський авіаційний завод" на його правонаступника ТОВ "Одеський авіаційний завод" (код ЄДРПОУ 07756801, проспект Небесної Сотні, 32-А, м.Одеса, 65121).

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі №902/1091/21 скасувати в частині стягнення 77280 грн. пені та 29400 грн. штрафу.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Одеський авіаційний завод" у стягненні з ДП "Науково-дослідний інститут "Гелій" 77280 грн. пені та 29400 грн. штрафу.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір від 22 липня 2021 року №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670 укладений між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022).

Зобов`язати Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) повернути Державному підприємству "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) на користь ТОВ "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) 4540 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з ТОВ "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) 3405 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1091/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "16" січня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.