Рішення

від 27.10.2021 по справі 280/614/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2021 року Справа № 280/614/19 Провадження №СН/280/34/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

представників:

позивача-Півоварова В.І.,

відповідача-Смикової А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Запоріжресурс» (69001, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, офіс 52) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Запоріжресурс» (далі позивач, ТОВ «ВО Запоріжресурс») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016891406 від 31.10.2018 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 151994,00 грн.

Ухвалою від 14.02.2019 у справі було відкрите загальне позовне провадження.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначав, що у період з 25.09.2018 по 01.10.2018 на ТОВ «ВО Запоріжресурс» головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійснені фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «ТОРРІН» (код ЄДРПОУ 39432750), за 2015 рік. За результатами перевірки було складено Акт №592/08-01-14-06/34748425 від 08.10.2018. Внаслідок чого позивачу протиправно та необґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення №0016891406 від 31.10.2018 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 151994,00 грн. Зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують, що господарські відносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер, придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності. Крім цього, вважають, що ГУ ДФС у Запорізькій області було переоцінено факт наявності вироків відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскільки, судами не було досліджено будь-яких інших доказів, тому не можливо перевірити ці вироки на доказову силу. Виходячи з наведеного, просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що перевіркою підприємства позивача встановлено порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 з врахуванням п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діє після 01.01.2015, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 151994 грн. За результатами перевірки контролюючим органом винесено Акт №592/08-01-14-06/ НОМЕР_1 від 08.10.2018 та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0016891406, які вважає обґрунтованими та законними. Позивачем не підтверджено господарські операції з його контрагентом ТОВ «ТОРРІН» (код ЄДРПОУ 39432750), дані відносини мають ознаки фіктивності. На підставі зазначеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0016891406 від 31.10.2018, в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 44900,00 грн.

Крім того, стягнуто на користь ТОВ «ВО Запоріжресурс» судовий збір в розмірі 672,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу ТОВ «ВО Запоріжресурс» задоволено, апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 у справі № 280/614/19 скасоване та прийняте у справі нове судове рішення, яким позов ТОВ «ВО Запоріжресурс» задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31.10.2018 року №0016891406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 151994 грн.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2021 замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області). Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив, що: «На підтвердження означених обставин вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року по справі №756/14923/16-к затверджено угоду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Водночас при наданні оцінки встановленим у наведених вище вироках обставинам фіктивного підприємництва суди попередніх інстанцій означеного вище не врахували й не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи.

Так само як і не врахували доводи податкового органу з приводу того, що за всіма спірними договірними зобов`язаннями первинні документи з боку ТОВ «Торрін» підписані саме гр. ОСОБА_1 .

Крім того, відхиливши доводи суду першої інстанції про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Виробниче об`єднання Запоріжресурс» та ТОВ «Торрін» за договором №Д01.12-14/17 від 01.12.2014 та договором №Т0105.15-03 від 05.01.2015 спростовується наданими суду показаннями свідка ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції мотивів суду першої інстанції не спростував та зворотного не встановив, обмежившись лише невизнанням таких показів як належного та достатнього доказу фіктивності таких правочинів, без вказівки на правову й фактичну підстави такого невизнання.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати, що оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої суб`єктивної оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують протилежне тлумачення, без зазначення належних причин відходу від попередньої оцінки, чи без вказівки на причини визнання попередньої помилковою.

Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права».

13.07.2021 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для подальшого розгляду судді Киселю Р.В.

Ухвалою від 15.07.2021 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 05.08.2021.

04.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому податковий орган зазначає, що наявність вироків суду є достатнім доказом фактичного нездійснення контрагентам ТОВ «ТОРРІН» підприємницької діяльності, та кримінальними провадженнями доведено, що від імені ТОВ «ТОРРІН» відбувалося складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій на адресу позивача. Крім цього, в матеріалах справи є пояснення свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що він працював на підприємстві позивача дробильником та коли ламалася дробарка підприємство ТОВ «ВО Запоріжресурс» ремонтувало її своїми власними силами, без залучення сторонніх організацій. Таким чином, працівники ТОВ «ТОРРІН» не здійснювали техобслуговування, діагностику та ремонт механізмів дробарок щекової та валкової. Це додатково підтверджується тим, що наданою товарно-транспортною накладною не можливо підтвердити транспортування товару від ТОВ «ТОРРІН» до ТОВ «ВО Запоріжресурс», оскільки в ній зазначено лише місто завантаження, що унеможливлює встановити конкретне місце завантаження товару. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 05.08.2021 підготовче засідання відкладалось до 13.09.2021.

Протокольною ухвалою від 13.09.2021 підготовче засідання відкладалось до 20.09.2021.

14.09.2021 від представника позивача надійшла заява про виклик свідків та витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 20.09.2021 підготовче засідання відкладалось до 04.10.2021.

04.10.2021 від представника відповідача надійшли заперечення проти клопотання щодо виклику свідків.

Також, 04.10.2021 від представника відповідача надійшли заперечення щодо виключення доказів.

04.10.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 04.10.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 20.10.2021.

В судовому засіданні 20.10.2021 був допитаний свідок ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Свідок пояснив що працював на підприємстві позивача з січня по травень 2015 року дробильником шлаку на щековій дробарці. У вказаний період працював на одній і тій же дробарці проте марку дробарки не пам`ятає. Дана дробарка була тимчасово привезена з якогось підприємства. Власна дробарка ТОВ «ВО Запоріжресурс» була направлена на ремонт. Ремонт дробарки відбувався взимку 2015 року.

На репліку (запитання) представника відповідача, що в судовому засіданні 05.08.2019 свідок надавав інші покази, а саме, що дробарку вони ремонтували власними силами і ремонт відбувався восени, свідок ОСОБА_4 вказав, що вже погано пам`ятає ті обставини. Більше по суті позовних вимог нічого пояснити не зміг.

Інші викликані свідки в судове засідання не з`явились. Представник позивача зазначив, що не може забезпечити їх явки та не заперечує проти розгляду справи без допиту інших свідків. Представник відповідача також вважав можливим подальший розгляд справи без допиту інших свідків.

Протокольною ухвалою від 20.10.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.10.2021.

27.10.2021, у судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 27.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ВО Запоріжресурс» зареєстровано як юридична особа 16.11.2006, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.20) Основним видом господарської діяльності є виробництво сухих будівельних сумішей.

ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВО ЗАПОРІЖРЕСУРС» з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТОРРІН» за 2015 рік.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 08.10.2018 року №592/08-01-14-06/34748425 (т.1 а.с.20-31), у висновках вказаного акту визначено, зокрема, порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 151994 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 року №0016891406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 151994 грн.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (подалі Закон №996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом вказано про відсутність факту реального здійснення господарських операцій відповідно до договору від 01.12.2014 на техобслуговування, діагностику та ремонт механізмів дробарки щекової СМД-741Д, відповідно до договору від 05.01.2015 року щодо купівлі-продажу запасних частин обладнання (м. Вишгород), відповідно до договору оренди спецтехніки від 05.01.2015 року (м. Запоріжжя) та відповідно до договору від 05.01.2015 року на техобслуговування, діагностику та ремонт механізмів дробарки валкової (м. Київ).

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «ВО Запоріжресурс» не визначено дохід за 2015 рік при оприбуткуванні товарів, послуг в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів, робіт(послуг) з джерела невідомого походження, його легалізацію за рахунок використання первинних документів складених ТОВ «ТОРРІН» на загальну суму 844411 грн.

Обґрунтування такої позиції полягає в тому, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року по справі №756/14926/16-к за кримінальним провадженням №32016100000000127 від 20.10.2016 року стосовно ОСОБА_1 (керівник, головний бухгалтер, засновник підприємства в одній особі) встановлено, що останній у листопаді 2014 року діючи на прохання невстановлених осіб, повторно вчинив пособництво у фіктивному підприємництві шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТОРРІН» за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені від імені даного підприємства з метою незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку. Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року за даною справою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст28 ч.2 ст.205 КК України. З урахуванням зазначеного, на думку перевіряючого органу, первинні документи виписані від імені ТОВ «ТОРРІН» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженою особою, звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та зменшення на їх підставі оподаткованого доходу безпідставне, оскільки підписи на цих документах належать особі ( ОСОБА_1 ), який визнав свою вину у вчиненні кримінального порушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст28 ч.2 ст.205 КК України.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Згідно податкової інформації ТОВ «ТОРРІН» є зареєстрованою юридичною особою, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи є 08.10.2014 року, знаходиться на обліку Державної податкової інспекції в оболонському районі головного управління ДФС України з 09.10.2014, основний вид економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Між ТОВ «ВО Запоріжресурс» (замовник) та ТОВ «ТОРРІН» (виконавець), укладено договір №Д01.12-14/17 від 01.12.2014 на техобслуговування, діагностику та дрібний ремонт механізмів дробарки щекової СМД-741Д (м. Київ). ТОВ «ТОРРІН» відповідно до даного договору за період січень 2015 року на користь ТОВ «ВО Запоріжресурс» виписані наступні акти приймання-передачі майна та надання послуг, видаткова накладна №1905 від 19.01.2015 року та податкова накладна №1905 від 19.01.2015 року, №1904 від 19.01.2015 року. Надано товарно-транспортну накладну №0000000012 від 19.01.2015 року, перевізник ТОВ «Автортранс-Запоріжжя», чим підтверджується перевезення придбаного товару, оплата вартості придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями №678, №679 від 02.03.2015 року; передача придбаного товару підтверджується Актом приймання-передачі майна №0001/К від 19.01.2015 року та Актами наданих послуг №1904 від 19.01.2015 року та №3002 від 30.01.2015 року. В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені відповідними проводками.

Між ТОВ «ВО Запоріжресурс» (покупець) та ТОВ «ТОРРІН» (продавець), укладено договір купівлі-продажу запасних частин обладнання (м. Вишгород) №Т0105.15-01 від 05.01.2015 року.

Факт виконання умов даного договору на користь позивача надано видаткова накладна №2210 від 22.01.2015 року, яка виписана постачальником ТОВ «ТОРРІН» податкові накладні №2210 від 22.01.2015 року, №2209 від 22.01.2015 року, перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №0000000015 від 30.01.2015 року, перевізник ТОВ «Автортранс Запоріжжя», оплата вартості придбаного товару підтверджується платіжним дорученням №681 від 03.03.2015 року; передача придбаного товару підтверджується Актом приймання- передачі майна №ЗП-125.15/01 від 22.01.2015 року. В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені відповідними проводками.

Між ТОВ «ВО Запоріжресурс» (орендар) та ТОВ «ТОРРІН» (орендодавець), укладено договір оренда спецтехніки №Т0105.15- 02 від 05.01.2015 року (м. Запоріжжя) з додатками та Актом приймання передачі майна №ЗП-125.15/01 від 05.01.2015 року, №ЗП-125.15 від 30.01.2015 року. Актом надання послуг №3001 від 30.01.2015 року, №3003 від 30.01.2015 року. На виконання умов даного договору на користь позивача надано податкові накладні №3001 від 30.01.2015 року, №3003 від 30.01.2015 року. Перевезення придбаного товару підтверджується товарно- транспортними накладними №0000000001 від 05.01.2015 року та №00000016 від 30.01.2015 року, в яких зазначено перевізника ТОВ «Автотранс-Запоріжжя», пункт навантаження, пункт розвантаження, замовник Товариство позивача, вантажоодержувач, найменування вантажу: дробарка валкова погрузчик. Оплата вартості придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями №659 від 06.02.2015 року, №677 від 02.03.2015 року. Передача придбаного товару підтверджується Актом приймання-передачі майна №311-125.15/01 від 22.01.2015 року. В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені відповідними проводками.

Між ТОВ «ВО Запоріжресурс» (замовник) та ТОВ «ТОРРІН» (виконавець), укладено договір на техобслуговування, діагностику та ремонт механізмів дробарки валкової (м. Київ) №Т0105.15-03 від 05.01.2015 року.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується актом надання послуг №2209 від 21.01.2015 року виписаний постачальником ТОВ «ТОРРІН» за січень 2015 року. Оплата вартості придбаного товару підтверджується платіжним дорученням щодо розрахунків з постачальником (виконавцем) ТОВ «ТОРРІН» №658 від 06.02.2015 року. Надані рахунки виписані ТОВ «ТОРРІН» на користь ТОВ «ВО Запоріжресурс» №1904 від 19.01.2015 року, №1905 від 19.01.2015 року , №2209 від 22.01.2015 року, №2210 від 22.01.2015 року, №3001 від 30.01.2015 року, №3002 від 30.01.2015 року, №3003 від 30.01.2015 року на загальну вартість 844411,31 грн..

Відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» між ТОВ «ВО Запоріжресурс» та ТОВ «ТОРРІН» станом на 31.12.2016 року К-т заборгованість відсутня.

Подальша реалізація товарів та послуг підтверджується договорами з ТОВ «Ферросистема», з ТОВ «Автотранс-Запоріжжя» разом з видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками та товарно-транспортними накладними, які були досліджені в ході перевірки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їх правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Щодо доводів відповідача стосовно обставин вказаних у вироку Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року відносно контрагента ТОВ «ТОРРІН» суд зазначає, що жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із позивачем, цим вироком не встановлено (постанова Верховного Суду від 29.03.2018 року, провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15).

За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

З урахуванням наведеного, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду у цій справі, є необґрунтованим.

Крім того, сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова Верховного Суду від 31 липня 2018 року ,справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18).

Суд зауважує, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205, ст. 212 КК України відносно вказаних контрагентів позивача не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Що стосується вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 по справі №335/13457/16-к, то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 (Провадження №11-200апп21). Так Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що:

«85.Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження відповідача, викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

90.Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

91.Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

101.Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

102.При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

105.З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

109.Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

113.Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

114.Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

115.У ході розгляду справи суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, апеляційний суд дослідив первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірних господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

116.З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду апеляційної інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротрейдінг. С», ТОВ «Бахча. С», ТОВ «Агро. С. С.», за наслідками яких сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи, які суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, свідчать про поставку товарів, оплату їх вартості, використання ТОВ «АТБ-маркет» у власній господарській діяльності. Товари, отримані від цих підприємств, не можуть вважатись безоплатно отриманими, а відповідач не може визнавати суми, витрачені на їх придбання, як доходи позивача. Водночас відповідач обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.

131.З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

132.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.

133.З пояснювальної записки до проекту Закону №101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

134.Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону №101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.».

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що фактичні обставини справи та надані сторонами документи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРРІН».

Щодо пояснень свідка ОСОБА_4 суд зазначає, що вони носять суперечливий характер та не можуть вважатись належним доказом. Як вже зазначалось вище, в судовому засіданні 20.10.2021 свідок зазначив, що взимку 2015 року дробарка щекова, яка належить ТОВ «ВО Запоріжресурс» була направлена на ремонт. На репліку (запитання) представника відповідача, що в судовому засіданні 05.08.2019 свідок ОСОБА_4 надавав зовсім інші покази, а саме, що дробарку вони ремонтували власними силами і ремонт відбувався восени, свідок ОСОБА_4 вказав, що вже погано пам`ятає ті обставини. Більше по суті позовних вимог нічого пояснити не зміг.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Свідчення ОСОБА_4 не можуть вважатись належним доказом оскільки є суперечливими.

Суд дослідивши матеріали справи зазначає, що всі надані первинні документи, засвідчують факт реального виконання ТОВ «ВО Запоріжресурс» та його контрагентом ТОВ «ТОРРІН» господарських зобов`язань, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.

Щодо використання відповідачем, у якості доказу обґрунтованості своєї позиції щодо нереальності (фіктивності) спірних господарських операцій інформації відносно наявності вироку, щодо посадової особи ТОВ «ТОРРІН», то висновок щодо обґрунтованості такого доказу було надано Великою Палатою Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 (Провадження №11-200апп21).

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Позиція ЄСПЛ щодо захисту прав суб`єктів господарювання від незаконних дій контролюючого органу полягає у наступному:

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03):

«...при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими» (п. 53).

Утім наведені в Акті перевірки висновки базуються лише на припущеннях відповідача та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97):

«...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (п. 110).

У той же час відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02):

«... у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку» (п. 38).

За відсутності встановлених порушень законодавства з боку ТОВ «ВО Запоріжресурс», ГУ ДПС у Запорізькій області безпідставно поклало відповідальність на даного платника податків - позивача у справі.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Запоріжресурс» (69001, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9, офіс 52) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0016891406 від 31.10.2018.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «16» січня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль