Постанова

від 16.01.2023 по справі 640/2753/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/2753/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило суд:

визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0017611401 від 26.10.2018, №02012615050101, №02022615050101, №02032615050101 від 31.10.2019;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №0017611401 від 26.10.2018, №02012615050101, №02022615050101, №02032615050101 від 31.10.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №02012615050101 від 31 жовтня 2019 року, №02022615050101 від 31 жовтня 2019 року, №02032615050101 від 31 жовтня 2019 року, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач звертає увагу на численні недоліки первинної документації щодо взаємовідносин між ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» та ТОВ «МІДЛ ПРО».

Згідно наданих актів надання послуг, останньою датою, коли були подані експедиторські послуги за даним договором було 31.07.2017 (Акт надання послуг №35), однак згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) №173300 від 14.02.2019 та наданих платіжних доручень оплата експедиційних послуг була здійснена 14.02.2019, що грубо суперечить умовам договору №86 від 01.07.2017.

Відповідач вказує, що в рішенні суду першої інстанції жодним чином не надано оцінки тому факту, що до перевірки та до суду позивачем не надано товари-транспортні накладні. У зв`язку з чим контролюючим органом зроблено висновок про неможливість встановити інформацію про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача, інформація щодо посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажоодержувача, про прибуття вантажу, відмітку про одержання вантажу, що є порушенням.

Крім того, інформація щодо ТОВ «МІДЛ ПРО» (код 40542363, попередня назва ТОВ «Пролайт Плюс») свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» у перевіряємому періоді:

ТОВ «МІДЛ ПРО» згідно останньої поданої відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за травень 2017 року - Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб - 1, ОСОБА_1 ;

фінансовий звіт та декларацію з податку па прибуток за 2017 роки ТОВ "МІДЛ ПРО" не подано, перевіркою встановлено відсутність па підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів необхідних для здійснення господарської діяльності;

декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку до органів ДФС не подавало, перевіркою встановлено відсутність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо) на підприємстві;

за даними АІС «Податковий блок» ТОВ «МІДЛ ПРО» за весь період своєї діяльності не здійснювало імпорту товарів;

згідно аналізу даних СРГШ за період з моменту створення (07.06.2016) по дату акта перевірки ТОВ «МІДЛ ПРО» не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, не придбавала канцелярські засоби тощо. Відсутність таких втрат є одним із свідчень фактичної неможливості здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання;

Також, згідно наявних баз даних податкового органу по ТОВ "МІДЛ ПРО" наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 02.08.2017 №1521/8/26-57-21-04. Орган ДПС, який виявив та відпрацював СФІІ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з якою: ТОВ «Пролайт Плюс» зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Дача встановлення ознаки 01.08.2017. Отримано пояснення ОСОБА_1 , щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пролайт Плюс».

На думку відповідача, всі наведені ознаки у сукупності, дають підстави вважати, що у ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та наявності фактів дефектності документів. Таким чином, укладені договори між вищевказаними суб`єктами господарської діяльності не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становить його предмет.

Оскільки реальність здійснення господарських операцій у ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» належним чином не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у позивача відсутні підстави для декларування податкової звітності по операціях з придбання послуг у ТОВ «МІДЛ ПРО» за відповідний період.

Також, в апеляційній скарзі відповідач просить:

викликати в судове засідання по справі №640/2753/20 у якості свідка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою надання пояснень відносно здійснення підприємствами фінансово-господарської діяльності;

виключити з числа доказів відповідно до вимог ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, докази надані позивачем та підписані не уповноваженими на це особами з боку ТОВ "МІДЛ ПРО";

розглянути справу №640/2753/20 за участю представника ГУ ДПС у м. Києва.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» (замовник-експедитор) та ТОВ «Пролайт Плюс» (після зміни назви ТОВ «Мідл Про», Експедитор) укладено договір про надання послуг №86 від 01.07.2017, відповідно до якого Експедитор виконує для Замовника - експедитора перевезення вантажів.

В ході виконання умов договору №86 від 01.07.2017 сторонами складено акти виконаних робіт №22 від 21.07.2017, №23 від 25.07.2017, №25 та №31 від 27.07.2017, №29 та №30 від 29.07.2017, №35 від 31.07.2017, рахунки на оплату від 21.07.2017 №61634, від 25.07.2017 №61629, від 27.07.2017 №61631, №61632,№61635, від 29.07.2017 №61630, від 31.07.2017 №61633, податкові накладні №35 від 31.07.2017, №31, №30, №29 від 29.07.2017, , №25 від 27.07.2017, №23 від 25.07.2017, №22 від 21.07.2017.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.02.2019 №173300 ТОВ «Пролайт Плюс» (після зміни назви ТОВ «Мідл Про») передало ТОВ «Адекко» право вимоги боргу ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» в сумі 173 300 грн., який виник на підставі договору №86 від 01.07.2017.

Оплата ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» здійснювалась платіжними дорученнями від 14.02.2019 №415, №416, №417, №418.

В подальшому ГУ ДПС у місті Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із ТОВ «Мідл Про» за липень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт від 07.10.2019 №49/26-15-05-01-01/38454149.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 31 194 грн.; п. 44.1 ст. 44, пунктів 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пунктів 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 2 282 грн.

Відповідач в ході перевірки прийшов до наступних висновків:

ТОВ «МІДЛ ПРО» згідно останньої поданої відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за травень 2017 року - Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб - 1, ОСОБА_1 ;

оскільки фінансовий звіт та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ "МІДЛ ПРО" до ДПІ не подано, перевіркою встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів необхідних для здійснення господарської діяльності;

оскільки ТОВ "МІДЛ ПРО" декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку до органів ДФС не подавало, перевіркою встановлено відсутність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо) на підприємстві;

за даними АІС «Податковий блок» ТОВ "МІДЛ ПРО" за весь період своєї діяльності не здійснювало імпорту товарів;

згідно аналізу даних ЄРПН за період з моменту створення (07.06.2016) по дату акта перевірки ТОВ "МІДЛ ПРО" не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, не придбавала канцелярські засоби тощо. Відсутність таких витрат є одним із свідчень фактичної неможливості здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання;

згідно наявних баз даних податкового органу по ТОВ "МІДЛ ПРО" наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 02.08.2017 №1521/8/26-57-21-04;

відповідно до протоколу допиту, директор та засновник ТОВ "МІДЛ ПРО" заперечує свою участь у діяльності названого товариства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№02012615050101 від 31.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 46 791,0 грн. (за основним платежем 31 194 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 597 грн.);

№02022615050101 від 31.10.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 423 грн. (за основним платежем 2 282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 141 грн.);

№02032615050101 від 31.10.2019, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 26 601 грн.

Позивач скористався своїм правом досудового врегулювання спору, втім, рішенням Державної податкової служби України від 11.01.2020 №1285/6/99-00-08-05-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №02012615050101, №02022615050101, №02032615050101 від 31.10.2019 - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "МІДЛ ПРО". А інформацію з ІС «Податковий блок» варто зазначити, що така інформація сприймається судом критично, оскільки сама по собі не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "МІДЛ ПРО". Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ "МІДЛ ПРО" та не вказує на протиправні дії позивача.

Натомість, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем на підставі акту перевірки від 07.10.2019 №49/26-15-05-01-01/38454149 податкового повідомлення-рішення № 0017611401 від 26.10.2018, у позові позивачем також не наведено обґрунтувань щодо протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №02012615050101, №02022615050101, №02032615050101 від 31.10.2019, суд першої інстанції зазначив, що наслідком таких дій є саме прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, які порушують безпосередньо права та інтереси позивача, отже й належним способом захисту прав позивача є саме скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Щодо клопотання відповідача про розгляд його апеляційної скарги в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.

Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України, зокрема, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 ПК України).

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (п. 78.7 ст. 78 ПК України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.8 ст. 78 ПК України).

За приписами ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як було вказано вище, проаналізувавши податкову інформацію та відомості з ЄДРСР, відповідач в ході перевірки прийшов до наступних висновків:

ТОВ «МІДЛ ПРО» згідно останньої поданої відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за травень 2017 року - Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб - 1, ОСОБА_1 ;

оскільки фінансовий звіт та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ "МІДЛ ПРО" до ДПІ не подано, перевіркою встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів необхідних для здійснення господарської діяльності;

оскільки ТОВ "МІДЛ ПРО" декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку до органів ДФС не подавало, перевіркою встановлено відсутність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо) на підприємстві;

за даними АІС «Податковий блок» ТОВ "МІДЛ ПРО" за весь період своєї діяльності не здійснювало імпорту товарів;

згідно аналізу даних ЄРПН за період з моменту створення (07.06.2016) по дату акта перевірки ТОВ "МІДЛ ПРО" не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, не придбавала канцелярські засоби тощо. Відсутність таких витрат є одним із свідчень фактичної неможливості здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання;

згідно наявних баз даних податкового органу по ТОВ "МІДЛ ПРО" наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 02.08.2017 №1521/8/26-57-21-04;

відповідно до протоколу допиту, директор та засновник ТОВ "МІДЛ ПРО" заперечує свою участь у діяльності названого товариства.

Дані твердження мотивовані наявною інформацію стосовно ТОВ "МІДЛ ПРО", зокрема станом матеріально-технічної бази даного товариства, а також раніше наведеними відомостями про непричетність його керівника до здійснення фінансово-господарської діяльності.

Дійсно, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 27.03.2018 №816/809/17 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" неможливо покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Керуючись п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.10.2022 №640/19408/19: «…48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

49. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

50. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

51. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

52. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

53. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку…»

Колегія суддів обізнана з численними правовими висновками Верховного Суду, що навіть факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Втім, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Як було встановлено вище, у даній справі мало місце прийняття до обліку неналежних первинних документів (акт надання послуг), що обумовило безпідставне формування ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» витрат та податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства. Крім того, товарно-транспортні накладні взагалі позивачем не були надані відповідачу ні під час перевірки, ні під час оскарження спірних податкових повідомлень-рішень до вищестоящого податкового органу.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення директора ТОВ "МІДЛ ПРО" про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності даного. Дійсно, сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, але разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в актах надання послуг, прийнятих до обліку, з цим контрагентом, підписані саме директором ТОВ "МІДЛ ПРО" ОСОБА_1

Так, право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Так, за правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.01.2020 у справі №826/9925/14: «…У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні», та не являються такими, що підтверджують факт придбання робіт (послуг) У ТО В «Радіант-Сервіс», оскільки первинні бухгалтерські документи від імені ТО В «Радіант-Сервіс» були складені та підписані ОСОБА 1 який у протоколі допиту свідка від 29.02.2012 повідомив, що зареєстрував зазначене товариство па своє ім`я за винагороду на прохання дальнього родича, без мети здійснювати будь-яку діяльність від імені зазначеного суб`єкта господарювання.

Ця обставина була правомірно врахована судом першої інстанції, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами…»

Також, Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 №826/2747/13-а вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Крім того, договір про надання послуг №86 від 01.07.2017 містить підпис директора, який згідно протоколу допиту заперечував свою причетність до діяльності ТОВ «МІДЛ ПРО».

Отже, на думку колегії суддів, відповідні первинні документи на підтвердження виконання експедиторських послуг ТОВ "МІДЛ ПРО" на користь позивача не можуть вважатися належним чином складеними первинними документами для цілей податкового обліку через їх дефектність.

Крім того, умови договору про надання послуг №86 від 01.07.2017 не передбачав права ТОВ "МІДЛ ПРО" укладати договори субпідряду.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.10.2022 №640/19408/19: «…69. Суд наголошує, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

70. Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

71. Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов`язань виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі податкового кредиту та податкових зобов`язань при подальшій реалізації товару.

72. Всі вищенаведені обставини в сукупності надали судам обґрунтовані підстави для висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу щодо донарахування позивачу грошових зобов`язань за платежем «Податок на прибуток» та «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)…»

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про можливість залучення ТОВ "МІДЛ ПРО" матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод, а господарські операції підтверджуються лише первинними документами, які були заповнені неуповноваженою на те особою, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними бухгалтерськими документами, які посвідчують факт придбання експедиторських послуг, то таким чином не виконується обов`язкова умова для визначення податкового кредиту, а саме підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ТОВ «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» не спростовують висновків податкового органу про виявлені під час податкової перевірки порушення норм податкового законодавства, а отже ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Відтак, протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим, в силу вказаного вище.

Натомість, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми процесуального права, при цьому неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 308 , 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан