Ухвала

від 27.04.2020 по справі 640/2753/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/2753/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0017611401 від 26 жовтня 2018 року, № 02012615050101 від 31 жовтня 2019 року, № 02022615050101 від 31 жовтня 2019 року, № 02032615050101 від 31 жовтня 2019 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 0017611401 від 26 жовтня 2018 року, № 02012615050101 від 31 жовтня 2019 року, № 02022615050101 від 31 жовтня 2019 року, № 02032615050101 від 31 жовтня 2019 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній клопотав про розгляд справи за участю представників відповідача та виклик в судове засідання у якості свідка ОСОБА_1 .

Розглянувши клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність , за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін відповідачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та розгляду справи у судовому засіданні за участю сторін.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні пояснення зазначеного відповідачем свідка - ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що представником відповідача не деталізовано які саме додаткові обставини, що мають значення для справи, може повідомити вказана вище особа, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про виклик та допит свідка.

Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про розгляд справи за участю представника відповідача та допит свідка відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко