Постанова

від 11.01.2023 по справі 908/100/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023 року м.Дніпро Справа № 908/100/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21

про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21 (повний текст складено - 24.06.2022р., суддя - Ніколаєнко Р.А., м. Запоріжжя) визнано грошові вимоги кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн., з яких 7715482,75 грн. - основна заборгованість та 375715,04 грн. - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн. сплачений за подання заяви судовий збір та в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана ухвала в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що:

- звіт №1 від 19.01.2022р. про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. відображає обсяг правової допомоги, узгоджується з матеріалами справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" відносно грошових вимог ТОВ "Агрополив", обставинами участі представника Скокіна Л.Л. в засіданнях суду. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн.;

- суд не вбачає будь-яких ознак фальсифікації звіту про надану правову допомогу, оскільки в ньому міститься перелік послуг, робіт, подій, пов`язаних саме з поданням в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" заяви ТОВ "Агрополив" з грошовими вимогами до боржника та її розглядом судом, в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020р. та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020р., консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ", розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021р., 10.08.2021р., 20.09.2021р., 21.10.2021р., 22.11.2021р. у даній справі, в тому числі в режимі відеоконференції;

- у зв`язку з тим, що ТОВ "Агрополив" не надано доказів на підтвердження оплати послуг адвоката за договором суд звернув увагу на те, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою;

- безпосередньо боржником не заперечувались грошові вимоги ТОВ "Агрополив", боржником не заявлялось клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 300 000,00 грн., яка заявлена ТОВ "Агрополив" до визнання;

- вимоги в цій частині не визнані розпорядником майна, однак з його боку клопотання у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України не заявлено;

- суд дійшов висновку, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в даному випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованому матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь в засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство);

- судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 22.10.2020р. у справі №904/4387/19, де зазначено, що системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 ГКУ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 ГПК України до першої черги задоволення вимог кредиторів;

- судом визнаються вимоги ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 300000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню в реєстрі вимог кредиторів.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" в розмірі 300 000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у визнанні вказаних грошових вимог у зв`язку з недоведеністю.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- за ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Кредитором - ТОВ "Агрополив" не надано попередній (орієнтовний) розрахунок;

- Верховний Суд в постанові від 09.12.2021р. у справі №922/3812/19 підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково;

- в п. 4.1. договору про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. зазначено, що сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 300000,00 грн. При цьому, за умовами п. 1.1. договору предметом цього договору є правовідносини сторін, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство боржника ДП "ДГ "Широке". У даній справі наразі триває стадія розпорядження майном, підсумкове засідання не проведене. В той же час, умови договору передбачають сплату коштів в розмірі 300000,00 грн. за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства;

- договір не містить вичерпного переліку послуг, який має надати адвокат, не визначений механізм формування гонорару за виконання окремих етапів робіт;

- в звіті №1 від 19.01.2022р. про надану правову допомогу зазначено, що за надання правової допомоги, адвокат отримав гонорар у фіксованому розмірі - 300000,00 грн., проте жодних доказів цьому не надано;

- кредитором - ТОВ "Агрополив" не подано документальних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконання робіт) та їх вартості, доказів розрахунку часу витраченого представником на надання правової допомоги, вказаної у звіті;

- вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, а господарським судом безпідставно вирішено, що вказана вимога підлягає задоволенню;

- в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції констатовано, що арбітражний керуючий не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не заперечував проти їх співмірності. Однак, арбітражний керуючий в цілому заперечував проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу саме з тих міркувань, що до жодного документу, який надходив на адресу розпорядника майна від ТОВ "Агрополив", не долучено будь-яких доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт і їх вартості;

- ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю суперечить позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.05.2018р. у справі №372/1010/16-ц, згідно з якою витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат;

- згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 01.10.2018р. у справі №569/17904/17 на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Однак, ТОВ "Агрополив" та його представником у справі не надано жодного документу, який містив би погодинний розрахунок вартості правової допомоги, що надається у справі, не долучений акт приймання-передачі наданих послуг;

- адвокатом ТОВ "Агрополив" не надано доказів того, що надані ним послуги за договором, були прийняті його довірителем - ТОВ "Агрополив", оскільки звіт підписаний лише самим адвокатом.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Білецька Л.М., Чередко А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21; розгляд справи призначено в судове засідання на 11.01.2023р.

За розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2023р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

Судове засідання 11.01.2023р. відбулось за участі представників ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" та ТОВ "Агрополив", які в режимі відеоконференції надали пояснення по апеляційній скарзі.

Інші учасники провадження в судове засідання своїх представників не направили.

В судовому засіданні 11.01.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/100/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт" про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", визнано вимоги ТОВ "Акцепт" в розмірі 734122,17 грн., з яких 4242232,17 грн. - основна заборгованість та 5491890,00 грн. - неустойка, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Величка Віктора Юрійовича, вирішено інші процесуальні питання, попереднє засідання суду призначено на 14.06.2021р.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" оприлюднено на офіційному веб-сайті "Судова влада України" 27.04.2021р. (за номером 66344).

Протягом з 18.05.2021р. по 31.05.2021р. до Господарського суду Запорізької області надійшли заяви конкурсних кредиторів, в тому числі і ТОВ "Агрополив".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2021р., зокрема, прийнято заяву кредитора - ТОВ "Агрополив" з вимогами до боржника та призначено розгляд заяви в попередньому засіданні суду.

У попередньому засіданні 14.06.2021р. було оголошено перерву до 29.06.2021р.

29.06.2021р. у попередньому засіданні оголошено перерву до 10.08.2021р.

У попередньому засіданні 10.08.2021р. оголошено перерву до 20.09.2021р.

20.09.2021р. у попередньому засіданні, в тому числі з розгляду кредиторських вимог ТОВ "Агрополив" оголошено перерву до 21.10.2021р.

У попередньому засіданні 21.10.2021р., в тому числі з розгляду кредиторських вимог ТОВ "Агрополив" оголошено перерву до 22.11.2021р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021р., в тому числі розгляд заяви ТОВ "Агрополив" з кредиторськими вимогами відкладено на 24.01.2022р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022р., зокрема, відкладено розгляд заяви ТОВ "Агрополив" з грошовими вимогами на 20.04.2022р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2022р., зокрема, відкладено розгляд заяви ТОВ "Агрополив" з кредиторськими вимогами на 14.06.2022р.

Розглянувши у судовому засіданні 14.06.2022р. матеріали справи, грошові вимоги ТОВ "Агрополив", місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, заява ТОВ "Агрополив" з кредиторськими вимогами до боржника.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду від 14.06.2022р. в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 300 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині ухвала суду першої інстанції учасниками провадження у справі не оскаржується.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Зазначена норма кореспондується із ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Таким чином, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі №912/1025/20).

На вимогу суду першої інстанції був представлений оригінал договору про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. (надалі - договір) з додатковою угодою №1 від 14.05.2021р. до нього, укладений адвокатом Скокіним Л.Л. з клієнтом - ТОВ "Агрополив", предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

У відповідності до умов п. 4.1 договору сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі - 300 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору сторонами узгоджено, що 50% визначеної у п. 4.1 договору суми сплачується замовником на протязі трьох днів з моменту підписання договору, решта 50% - не пізніше 15.06.2021р.

Звіт №1 від 19.01.2022р. про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. відображає обсяг правової допомоги. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн.

У звіті міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ", в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020р. та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020р., консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ", розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ" за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021р., 10.08.2021р., 20.09.2021р., 21.10.2021р., 22.11.2021р. у справі №908/100/21, в тому числі в режимі відеоконференції.

Правила розподілу судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України унормовано таким чином:

- судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1);

- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4).

Частиною 5 ст. 41 ГПК України визначено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.

Закон України про банкрутство (до 21.10.2019р.), як і КУзПБ (від 21.10.2019р.) розмежовує коло осіб, які є учасниками та сторонами у справі про банкрутство.

У ст. 1 КУзПБ наведено склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення, а саме:

- арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражний керуючих України;

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

- учасниками у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Згідно із ч. 1 ст. 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, в першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (п. 1 ч. 1 цієї статті Кодексу).

Місцевий господарський суд, пославшись на висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що безпосередньо боржником письмово не заперечувались грошові вимоги ТОВ "Агрополив", боржником не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 300000,00 грн., яка заявлена ТОВ "Агрополив" до визнання.

Також, суд першої інстанції зазначив, що вимоги в цій частині не визнані розпорядником майна, однак з його боку клопотання у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України також не заявлено.

Так, у повідомленні про результати розгляду заяви ТОВ "Агрополив" розпорядник майна зазначив, що грошові вимоги в розмірі 300000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у будь-якому випадку відхиляються, оскільки на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС ННАНУ" у останнього були відсутні будь-які зобов`язання перед ТОВ "Агрополив" щодо здійснення відшкодування зазначених витрат.

У додаткових поясненнях від 19.11.2021р. розпорядник майна звернув увагу, що висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, які сформульовані у постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18 визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, всупереч чому до жодного документу, який надходив на адресу розпорядника майна від ТОВ "Агрополив", не долучено будь-яких доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт.

У додаткових поясненнях щодо грошових вимог ТОВ "Агрополив" з урахуванням отриманих від ТОВ "Агрополив" додаткових матеріалів від 19.04.2022р. розпорядником майна зазначено, що 09.02.2022р. ним було отримано від адвоката Скокіна Л.Л. уточнений зведений (підсумковий) розрахунок заявлених вимог та письмові пояснення, за результатами аналізу яких позиція арбітражного керуючого Величка В.Ю. щодо грошових вимог ТОВ "Агрополив" залишається незмінною. Розпорядник майна підсумував, що на його думку додаткові матеріали жодним чином не спростовують первинних заперечень проти визнання грошових вимог ТОВ "Агрополив", а також і позицію розпорядника майна щодо невизнання грошових вимог в частині витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в даному випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованого матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь в засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство).

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд встановив, що заявлений ТОВ "Агрополив" до визнання розмір витрат на правничу допомогу в сумі 300000,00 грн. не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать, що розпорядник майна, який відповідно до ч. 3 ст. 44 КУзПБ зобов`язаний розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку та повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог, повністю заперечив проти задоволення вимог ТОВ "Агрополив" про визнання судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, з посиланням на їх недоведеність.

На переконання колегії суддів визначений та заявлений до визнання ТОВ "Агрополив" розмір витрат адвоката в даному випадку не є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованого матеріалу, витраченим часом.

Так, умовами договору про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021р. було передбачено надання адвокатом такої допомоги з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів ТОВ "Агрополив" у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ". Проте, в звіті №1 про надання правової допомоги міститься перелік послуг, пов`язаних саме із складанням та поданням в межах справи про банкрутство заяви ТОВ "Агрополив" з грошовими вимогами до боржника та її розглядом судом.

Слід звернути увагу, що провадження у справах про банкрутство, як і будь-яке інше судове провадження складається із кількох послідовних стадій. Однією із таких стадій є розгляд грошових вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном боржника.

В апеляційній скарзі апелянт правомірно звернув увагу, що у даній справі наразі триває процедура розпорядження майном, у той же час умови договору передбачають сплату коштів в розмірі 300000,00 грн. за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства боржника.

Таким чином, визначена у звіті про надану правову допомогу вартість наданих послуг адвокатом в сумі 300000,00 грн. не узгоджується з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годи помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на наступне.

Апеляційний господарський суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом з тим у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 11.02.2021р. у справі №920/39/20, від 11.11.21р. у справі №873/137/21.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом Скокіним Л.Л. обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ТОВ "Агрополив" витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 300 000,00 грн., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеному вище розмірі.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021р. у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи наявність заперечень щодо розміру витрат ТОВ "Агрополив" на правову допомогу розпорядника майна, а також, беручи до уваги, що звіт про надану правову допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони, оскільки їх розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, апеляційний господарський суд керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ "Агрополив" на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена сума витрат відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та іншим критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України. Судом також взято до уваги факт участі адвоката у п`яти судових засіданнях з розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ "Агрополив" та його представником у справі не надано жодного документу, який містив би погодинний розрахунок вартості правової допомоги, що надається у справі, не долучений акт приймання-передачі наданих послуг апеляційний господарський суд враховує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки: "Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвокату одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі правомірно звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 22.10.2020р. у справі №904/4387/19, де зазначено, що системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував зазначених вище особливостей задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Так, визнані судом вимоги кредитора ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про необхідність відмови у визнанні грошових вимог ТОВ "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу через те, що кредитором не надано докази сплати адвокату відповідних сум, оскільки за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яку же сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №904/1907/15).

Зважаючи на приведені правові норми та обставини, підлягають визнанню вимоги ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів. В іншій частині вимоги кредитора про визнання витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Даний розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає вимогам ст. ст. 126, 129 ГПК України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження у матеріалах справи.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши подані кредитором докази щодо розміру понесених витрат на правову допомогу під час розгляду судом кредиторських вимог, заперечення розпорядника майна щодо понесених кредитором витрат на правову допомогу, розмір наданих послуг на правову допомогу з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих послуг кредитору, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, постановляючи ухвалу в оскаржуваній частині, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, пославшись на фіксований розмір гонорару, помилково не врахував обсяг наданих адвокатом послуг в межах даної справи. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог ТОВ "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, має бути скасована з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове визнання цих вимог в розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21 змінити в частині визнаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалити в цій частині нове рішення про визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

У визнанні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022р. у справі №908/100/21 викласти в наступній редакції:

"2. Визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" (код ЄДРПОУ 40595673) в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.01.2023р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяА.Є. Чередко

СуддяЮ.Б. Парусніков