Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/10675/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/10675/22За позовом Фізичної особи - підприємця Хоменка Олександра Олександровича

до Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес»

про стягнення 51 751,15 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 51 751,15 грн., з яких: 46 464,11 грн. - сума основного боргу, 1 212,56 грн. - 3 % річних, 4 074,48 грн. - інфляційне збільшення за Договором поставки від 07.04.2021 № 15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки від №15 від 07.04.2021, в частині оплати в повному обсязі поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

23.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував, що з огляду на не визначення спірним договором строку оплати за поставлений, такий строк не настав. Зауважував, на відсутність у виставленому рахунку ціни на товар, зазначено лише загальну вартість товару, що зумовлює відсутність обов`язку по його оплаті.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався, при цьому судом встановлено, що до відзиву надані докази направлення останнього позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною науково - виробничою компанією «Інтербізнес» в особі філії «Баришівська» Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес» (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Хоменком Олександром Олександровичем (Продавець) 07.04.2021 було укладено Договір поставки № 15.

Відповідно до умов Договору Позивач, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити (передати у власність) Відповідачу піддони (надалі - Товар), а Відповідач зобов`язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна за одиницю та загальна вартість Товару, асортимент, кількість визначаються Сторонами у відповідності з рахунками та видатковими накладними. Всі видаткові накладні за якими Постачальником був поставлений Товар Покупцю протягом строку дії Договору є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що платежі за Товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування 100 % оплати ціни визначеної у рахунках на поточний рахунок Постачальник (Позивача).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що здача-приймання Товару здійснюється Сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на Товар, по якості - відповідно до вимог, зазначених у Договорі та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що на виконання Договору, Позивачем поставлено (передано у власність) Відповідачу піддони (Товар) загальною кількістю 931 шт. (дев`ятсот тридцять один піддон), що підтверджується накладними:

- від 12.04.2021 №11, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 650 шт., загальною вартістю 33 800,00 грн. (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №12, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 141 шт., загальною вартістю 7 332,00 грн. (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №13, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 140 шт., загальною вартістю 7 280,00 грн. (без ПДВ) (надалі разом - Видаткові накладні).

Загалом за Договором Позивачем поставлено (передано у власність) Товар (піддони) на загальну суму 48 412,00 грн. (сорок вісім тисяч чотириста дванадцять гривень 00 копійок) (без ПДВ), що підтверджується Видатковими накладними.

Вказані обставини відповідачем визнаються.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем (Покупцем), на виконання Договору, 20.05.2021 проведено часткову оплату за Товар, сплачено за Договором на користь Позивача (Постачальника) 1 947,89 грн.

В подальшому, з огляду на відсутність у договорі поставки строку проведення оплати Позивачем скеровано до відповідача Вимогу від 20.07.2022 б/н про оплату вартості поставленого товару на суму 46 464,11 грн. та Рахунок на оплату від 19.07.2022 № 5.

Проте така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи та положеннями укладеного договору підтверджено, що з огляду на відсутність у Договорі встановленого строку на оплату поставленого позивачем товару, останнім було скеровано до відповідача Вимогу від 20.07.2022 про сплату заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. При цьому, позивач посилається на вимоги ст. 692 ЦК України щодо обов`язку покупця негайної оплати кошти за отриманий (переданий у власність покупця) товар.

Поміж тим, суд зазначає, що у разі якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, слід виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, також, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, у взаємозв`язку з наведеним, слід дійти висновку, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Аналогічна правова позиція міститься також в п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, прийняття відповідачем товару згідно видаткових накладних:

- від 12.04.2021 №11, про поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 650 шт., загальною вартістю 33 800,00 грн. (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №12, про поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 141 шт., загальною вартістю 7 332,00 грн. (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №13, про поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 140 шт., загальною вартістю 7 280,00 грн. (без ПДВ) (надалі разом - Видаткові накладні).

При цьому відповідачем здійснена часткова оплата поставленого позивачем товару на суму 1 947,89 грн.

Товар відповідачем прийнятий без зауважень до його кількості чи якості, про що свідчать вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами відповідача.

Вказані обставини відповідачем визнаються.

В контексті встановлених обставин, суд звертає увагу відповідача, що обов`язок по оплаті поставленого та прийнятого ним товару виник: 13.04.2021 - за видатковою накладною № 11 від 12.04.2021, 14.04.2021 - за видатковими накладними № 12 ,13 від 13.04.2021.

Отже, строк оплати за вказаними видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого позивачем товару на суму 46 464,11 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача щодо не настання строку оплати, з огляду на відсутність зазначення у Рахунку № 5 від 19.07.2022 ціни за кожну одиницю товару, а зазначення кількості та загальної вартості товару, з огляду на те, що такі твердження спростовуються положеннями договору, а саме: п. 2.1. Договору, де передбачено, що ціна за одиницю та загальна вартість Товару, асортимент, кількість визначаються Сторонами у відповідності з рахунками та видатковими накладними. Всі видаткові накладні за якими Постачальником був поставлений Товар Покупцю протягом строку дії Договору є невід`ємними частинами Договору.

Судом встановлено, що згідно видаткових накладних № 11 від 12.04.2021, № 12,13 від 13.04.2021 визначено ціну, назву поставленого товару, загальну вартість поставленого товару.

Більше того, слід дійти висновку, що відповідач розумів свій обов`язок оплати товару негайно після його прийняття згідно видаткових накладних, з огляду на часткову оплату поставленого товару.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 46 464,11 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 212,56 грн. 3% річних та 4 074,48 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 143,25 грн. 3% річних за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 1 069,31 грн. 3 % річних за період з 20.05.2021 по 2302.2022 та 972,65 грн. інфляційних втрат за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 3 101,83 грн. інфляційних втрат за період з 20.05.2021 по 23.02.2022.

Суд зауважує, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційної складової має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає отриманні компенсації від боржника.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 520/12469/5-ц.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За встановлених обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підтвердженими наявними у справі доказами, а отже, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 331, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Хоменка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес» (03151, м. Київ, просп. Перемоги, 121 - В, код ЄДРПОУ: 01200244) на користь Фізичної особи - підприємця Хоменка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 46 464 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.11 коп. - суму основного боргу, 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 56 грн. - 3 % річних, 4 074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 48 коп. - інфляційне збільшення та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ, в порядку визначеному ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко