Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/10675/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/10675/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023

у справі №910/10675/22 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича

до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»

про стягнення 51 751,15 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та заяви

Фізична особа-підприємець Хоменко Олександр Олександрович (далі, позивач або ФОП Хоменко О.О.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (далі, відповідач або Компанія) про стягнення 51 751,15 грн, з яких: 46 464,11 грн - сума основного боргу, 1 212,56 грн - 3 % річних, 4 074,48 грн - інфляційне збільшення за Договором поставки від 07.04.2021 №15.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №15 від 07.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 позов Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича 46 464 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 11 коп. - суму основного боргу, 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн 56 грн - 3 % річних, 4 074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн 48 коп. - інфляційне збільшення та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 46 464,11 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд, з огляду на встановлений факт порушення грошового зобов`язання за Договором, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 143,25 грн 3% річних за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 1 069,31 грн 3% річних за період з 20.05.2021 по 2302.2022 та 972,65 грн інфляційних втрат за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 3 101,83 грн інфляційних втрат за період з 20.05.2021 по 23.02.2022.

23.01.2023, після прийняття судом рішення, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10675/22, в якій заявник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 900,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 заяву позивача від 23.01.2023 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 7 900,00 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» в особі філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича 7 900 грн (сім тисяч дев`ятсот гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката, суд у додатковому судовому рішенні вказав, що наявні в матеріалах справи докази на понесення витрат на правничу допомогу, ставки розрахунків наданих адвокатських послуг повністю підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7 900,00 грн, є обґрунтованими та доведеними, відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідачем заяви про зменшення витрат позивача на правничу допомогу не подано.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.02.2023 (про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що сторони Договору у пункті 2.2. останнього визначили алгоритм здійснення платежів за поставлений згідно Договору товар та передбачили, що платежі за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування 100% оплати ціни, визначеної у рахунках, на поточний рахунок постачальника.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України та пункту 2.2. Договору оплата товару, поставленого на підставі вказаного Договору, мала бути здійснена покупцем після отримання від постачальника товару рахунку на нього, в якому повинна бути визначена ціна отриманого покупцем товару і яку відповідно до умов пункту 2.2. Договору поставки слід було перерахувати на поточний рахунок постачальника. Відповідний рахунок №5 від 19.07.2022 був отриманий відповідачем лише 26.07.2022 разом з вимогою позивача про сплату заборгованості від 20.07.2022. Однак цей рахунок не містить відомостей про кількість товару, вартість (ціну) кожної позиції, реквізитів пов`язаного договору, з огляду на що відповідач з незалежних від нього причин не здійснив його оплату. Отже, висновок суду першої інстанції про виникнення у відповідача обов`язку з оплати не відповідає встановленим обставинам справи.

Як наслідок, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статті 625 Цивільного кодексу України, якими встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Разом з апеляційною скаргою Приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано відповідачем 30.01.2023, про що надано відповідні докази (копія конверта суду першої інстанції з трек-номером №0105474758393).

Також, не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, 21.02.2023 (про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить його апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 скасувати, заяву Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича про розподіл судових витрат у суді першої інстанції залишити без задоволення в повному обсязі, відмовити у стягненні з Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Хоменка Олександра Олександровича 7 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді міста Києва.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги на додаткове судове рішення відповідач посилається на те, що скасування первісного судового рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 за результатами розгляду апеляційної скарги Компанії стане самостійною підставою для скасування додаткового рішення до нього.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

30.03.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги відповідача на рішення та додаткове рішення у даній справі, в якому позивач просив суд залишити їх без задоволення, а оскаржені рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Позивач у відзиві наголосив на тому, що у матеріалах справи містяться видаткові накладні від 12.04.2021 №11, від 13.04.2021 №12, від 13.04.2021 №13, якими підтверджується кількість поставленого товару, визначено ціну, назву поставленого товару, загальну вартість поставленого товару, а також реквізити постачальника (позивача). У свою чергу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. Апелянту ця обставина достеменно відома, додатковим свідченням чого є здійснена ним 20.05.2021 часткова оплата вартості товару на суму 1 947,89 грн. Враховуючи доведений суду факт порушення грошового зобов`язання, обґрунтованими є також позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо додаткового судового рішення, то позивач зазначив, що ним був доведений суду факт понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 900,00 грн, а додаткове судове рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Також у відзиві позивач наголосив, що вартість участі адвоката в апеляційному розгляді справи становить 10 000,00 грн, що включає в себе вартість відповідного процесуального документу та вартість першого судодня. Підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи, а також детальний розрахунок таких витрат буде надано суду додатково.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» у справі №910/10675/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10675/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.02.2023 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

22.02.2023 матеріали справи №910/10675/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 залишено без руху; роз`яснено Приватній науково-виробничій компанії «Інтербізнес», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 721, 00 грн.

10.03.2023 на виконання вищезазначеної ухвали від Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №9960922047 від 07.03.2023 про сплату судового збору на суму 3 721,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 поновлено Приватній науково-виробничій компанії «Інтербізнес» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 на час апеляційного провадження, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/10675/22 є вимоги про стягнення 51 751,15 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційні скарги Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 об`єднано в одне апеляційне провадження.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (роздруківки електронного листування про направлення копії ухвали на адреси сторін та довідки про доставку електронного листа), а також закінчення процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.04.2021 між Приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» в особі філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Хоменком Олександром Олександровичем (Продавець) було укладено Договір поставки №15 (далі, Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити (передати у власність) відповідачу піддони (надалі - Товар), а відповідач зобов`язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що ціна за одиницю та загальна вартість Товару, асортимент, кількість визначаються Сторонами у відповідності з рахунками та видатковими накладними. Всі видаткові накладні, за якими Постачальником був поставлений Товар Покупцю протягом строку дії Договору є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що платежі за Товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування 100 % оплати ціни, визначеної у рахунках, на поточний рахунок Постачальник (позивача).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що здача-приймання Товару здійснюється Сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на Товар, по якості - відповідно до вимог, зазначених у Договорі та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Сторони несуть відповідальність один перед одним за невиконання умов, передбачених цим Договором, згідно з чинним законодавством України (пункт 4.1. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем поставлено (передано у власність) відповідачу піддони (Товар) загальною кількістю 931 шт. (дев`ятсот тридцять один піддон) на суму 48 412,00 грн (без ПДВ), про що у матеріалах справи містяться наступні видаткові накладні:

- від 12.04.2021 №11, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 650 шт., загальною вартістю 33 800,00 грн (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №12, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 141 шт., загальною вартістю 7 332,00 грн (без ПДВ);

- від 13.04.2021 №13, що підтверджує поставку (передачу у власність) піддонів (Товару) в кількості 140 шт., загальною вартістю 7 280,00 грн (без ПДВ).

На виконання Договору 20.05.2021 відповідачем проведено часткову оплату за Товар і сплачено за Договором на користь позивача (Постачальника) 1 947,89 грн, що підтверджується заключною випискою по рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» за період з 20.905.2021 по 20.05.2021.

У подальшому позивачем було направлено відповідачу Вимогу від 20.07.2022 б/н про оплату вартості поставленого товару на суму 46 464,11 грн та рахунок на оплату від 19.07.2022 №5 на зазначену суму. Докази відправлення документів на адресу відповідача долучені позивачем до позовної заяви.

Проте, така вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ненастання строку оплати заборгованості, та, як наслідок, відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення та додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №15 від 07.04.2021 є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні від 12.04.2021 №11 та від 13.04.2021 №12, №13 підтверджують поставку (передачу у власність) відповідачу піддонів (Товару) в загальній кількості 931 шт. (дев`ятсот тридцять один піддон) загальною вартістю 48 412,00 грн (без ПДВ).

Факт отримання Товару від позивача на вказану суму та в наведеній кількості відповідачем не заперечується.

Відповідачем здійснено оплату отриманого товару частково в сумі 1 947,89 грн, що також визнається відповідачем.

Отже, заборгованість відповідача станом на час звернення до суду за поставлений товар перед позивачем склала 46 464,11 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості за отриманий товар суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Щодо твердження відповідача про те, що строк оплати за Товар станом на дату подання позову не настав, оскільки згідно пункту 2.2. Договору оплата Товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування 100% оплати ціни, визначеної у рахунках, на поточний рахунок Постачальника (позивача), а рахунок на оплату від 19.07.2022 №5, отриманий відповідачем, не містив відомостей про кількість товару, вартість (ціну) кожної позиції, реквізитів пов`язаного договору, з огляду на що відповідач з незалежних від нього причин і не здійснив його оплату, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами Договору не визначено конкретного строку оплати відповідачем поставленого позивачем Товару.

У свою чергу колегія суддів зазначає, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №904/2164/18, від 29.09.2019 у справі №905/2245/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що обов`язок з оплати отриманого Товару виник у відповідача після оформлення видаткових накладних, тобто з 13.04.2021 - за видатковою накладною №11 від 12.04.2021, 14.04.2021 - за видатковими накладними №12 та №13 від 13.04.2021.

У видаткових накладних №11 від 12.04.2021, №№ 12, 13 від 13.04.2021 згідно вимог пункту 2.1. Договору визначено ціну, назву поставленого товару, загальну вартість поставленого товару, такі накладні є невід`ємною частиною Договору, а тому відсутність такої інформації у рахунку на оплату від 19.07.2022 №5 жодним чином не пливає на обов`язок відповідача здійснити оплату прийнятого на підставі видаткових накладних Товару.

При цьому відповідачем здійснена часткова оплата поставленого позивачем товару на суму 1 947,89 грн, що, як вірно наголосив суд першої інстанції, фактично свідчить про розуміння відповідачем свого обов`язку з оплати товару негайно після його прийняття згідно видаткових накладних.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за отриманий від позивача товар є таким, що настав, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 46 464,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правомірними.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 212,56 грн 3% річних та 4 074,48 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов`язання з оплати підтверджується матеріалами справи, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 143,25 грн 3% річних за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 1 069,31 грн 3 % річних за період з 20.05.2021 по 2302.2022 та 972,65 грн інфляційних втрат за період з 14.04.2021 по 19.05.2021, 3 101,83 грн інфляційних втрат за період з 20.05.2021 по 23.02.2022.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Із приводу апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.07.2022 між позивачем (клієнтом) та адвокатом Тихоновим Володимиром Володимировичем було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову інформацію, консультації з правових питань, підготувати процесуальні документи та забезпечити представництво в суді інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується прийняти надані Послуги та оплатити їх у розмірі та порядку, визначених цим Договором. Послуги за договором надаються відповідно до доручення (доручень), що є невід`ємною (ими) частиною (частинами) цього Договору та визначають вартість послуг, порядок їх приймання-передачі та порядок розрахунків за надані послуги.

20.07.2022 між клієнтом та адвокатом підписане доручення (додаток №1 до Договору від 20.07.2022), згідно якого клієнт уповноважив адвоката забезпечити представництво його інтересів щодо правовідносин за договором поставки №15 від 07.04.2021.

У пункті 3 додатку №1 до Договору від 20.07.2022 сторони погодили вартість послуг за Договором.

20.07.2022 між позивачем та адвокатом підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 2 300,00 грн (700,00 грн усна консультація щодо виконання умов договору поставки + 800,00 грн підготовка та передача клієнту вимоги про сплату боргу за договором поставки).

13.10.2022 між позивачем та адвокатом підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 5 600,00 грн (підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки).

Отже, відповідно до вказаних актів адвокат надав, а позивач прийняв послуги з правничої допомоги в рамках справи №910/10675/22 загальною вартістю 7 900,00 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень, скріплені печатками.

Матеріали справи містять копію Ордера на надання правничої допомоги серія АІ №1290598 адвокатом Тихоновим В.В. Підтвердженням того, що Тихонов В.В. є адвокатом є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧН №00560 від 28.12.2018.

Дослідивши подані позивачем докази, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва.

Скаржником в апеляційній скарзі не доведено суду належними та допустимими доказами, що розмір заявлених та присуджених до стягнення з нього витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), або є штучно завищеним, а доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду в даній справі зводились лише до наявності підстав для його скасування через необхідність скасування основного судового рішення, яких судом апеляційної інстанції не встановлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційних скаргах, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційні скарги Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у даній справі підлягають залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10675/22 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10675/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Приватну науково-виробничу компанію «Інтербізнес».

Матеріали справи №910/10675/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка