Рішення

від 04.01.2023 по справі 926/3343/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 січня 2023 року Справа № 926/3343/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак

про стягнення грошових коштів за поставку товару неналежної якості та сплату штрафу за поставку товару неналежної якості в сумі 52646,40 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Меленко О.С.

Представники:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак про стягнення грошових коштів за поставку товару неналежної якості та сплату штрафу за поставку товару неналежної якості в сумі 52646,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач в порушення пункту 2.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22р. поставив позивачу товар (тубус на ширину плівки 530мм (шов внавхлист) та тубус на ширину плівки 800мм (шов внавхлист) неналежної якості.

Так, позивач стверджує, що 24.06.2022 року в ході випробування отриманого товару, а саме - тубусу на ширину плівки 800мм, було виявлено, що поставлений тубус не відповідає заявленим в договорі характеристикам та розрахований на ширину плівки 850 мм, внаслідок чого, на плівці 800мм не формується шов внавхлист. Крім того, позивачем було виявлено, що розміри вказаного тубусу ідентичні розмірам тубусу, який надавався в якості зразка згідно п.3.1. Договору і розрахований на плівку шириною 850мм. Аналогічні недоліки були виявлені в тубусі, на ширину плівки 530мм.

Позивач вказує, що конструктив отриманого товару не відповідав конструктиву наданого відповідачу зразка та умовам договору, оскільки не формувався шов плівки внавхлист ні на тубусі під плівку 800мм, ні на тубусі під плівку 530мм.

Позивач звертався до відповідача з претензією та вимогою усунити недоліки поставленого товару. В ході перемовин відповідач усунув недоліки.

Разом з тим, 22.07.2022 року в ході випробування отриманого після усунення недоліків товару, позивач виявив, що тубуси на ширину плівки 800мм та плівки 530мм не формують шов плівки внавхлист, внаслідок конструктивних дефектів.

Позивач стверджує, що ним було виявлено, що розміри тубусу на ширину плівки 800мм після усунення недоліків ідентичні розмірам тубусу, який надавався в якості зразка згідно п.3.1. договору купівлі-продажу і розрахований на плівку шириною 850мм. Також було виявлено, що в конструктивних елементах тубусів на ширину плівки 800мм та плівки 530мм є конструктивні відхилення від переданого зразка, а саме: кут коміру тубусу, що розрахований на ширину плівки 800мм складає 42°. Кут коміру тубусу, що розрахований на ширину плівки 530мм складає 45°-50°, з обох сторін відповідно, що свідчить про викривлення конструкції внаслідок конструктивного дефекту.

Позивач повторного направив претензію до відповідача, в якій повідомив останнього, що використання вказаних тубусів неможливе, через конструктивні дефекти.

Оскільки, станом на дату подання позовної заяви, відповідь на претензію №68 від 25.07.2022 року позивачем не отримано, а відповідач жодних дій для врегулювання спору не вжив, то позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З огляду на викладене в позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 43872,00 грн за поставку товару неналежної якості та 8774,40 грн суми штрафу за поставку товару неналежної якості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2022 року, позовну заяву №926/3343/22 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року виправлено допущену описку в тексті ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12 вересня 2022 року по справі № 926/3343/22, а саме - Товариство з додатковою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод та Товариство з додатковою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак змінити на Товариство з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод та Товариство з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак; відкладено підготовче засідання на 12 жовтня 2022 року; постановлено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області та шляхом телефонограми за номером телефону вказаним позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 24 жовтня 2022 року; повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області та шляхом телефонограми за номером телефону вказаним позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 14 листопада 2022 року.

В судовому засіданні 14 листопада 2022 року оголошено перерву до 30 листопада 2022 року.

Однак, судове засідання 30 листопада 2022 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 30 листопада 2022 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року призначено розгляд справи № 926/3343/22 по суті на 12 грудня 2022 року.

07 грудня 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод через систему Електронний суд подав заяву (вх. № 4876) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 08 грудня 2022 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод про розгляд справи 12 грудня 2022 року на 14 годині 30 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні Господарського суду Чернівецької області, судове засідання 12 грудня 2022 року не відбулося, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 12 грудня 2022 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року постановлено: призначити судове засідання з розгляду справи № 926/3343/22 по суті на 04 січня 2023 року на 10 годину 00 хвилин. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, другий поверх, зал судових засідань № 3; повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

27 грудня 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод через систему Електронний суд подав заяву (вх. № 5320) про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.

У судове засідання 04 січня 2023 року сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явку своїх представників не забезпечили, відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Поштові кореспонденції направлені судом на юридичну адресу відповідача: 58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 1 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб) повернулись до суду з довідками АТ Укрпошти з вказаними причинами повернення кореспонденції - За закінченням терміну зберігання та Адресат відсутній за вказаною адресою.

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.

Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідача неодноразово було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

11.04.2022 року між ТОВ «Завод технологічного обладнання «Аванпак» (далі -постачальник) та ТОВ «Летичівський комбікормовий завод» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець оплатити і прийняти комплектуючі, (далі - «товар») в порядку, передбаченому даним договором, у кількості, якості, комплектності та за цінами, зазначеними в Додатку №1 до даного договору.

В Додатку №1 до Договору, сторони узгодили, що товаром слугуватиме: тубус на ширину плівки 530мм (шов внавхлист) та тубус на ширину плівки 800мм (шов внавхлист) на загальну суму 43872,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, товар має бути новим, комплектним, справним і відповідати Додатку №1 до даного Договору.

Постачальник дає гарантію, що товар не має дефектів і відповідає параметрам, зазначеним в назві товару (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору узгоджено, що товар передається покупцеві на умовах РСА (м. Чернівці, вул. Комарова, 1), протягом 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з моменту підписання даного договору та за умови отримання постачальником передплати за товар згідно п. 4.2. за умови повної оплати товару згідно п. п. 4.2. - 4.3, а також надання зразка товару для проведення конструкторських робіт та 1 рулону плівки шириною 530 мм, та 1 рулону плівки шириною 800 мм.

Згідно пункту 4.1.-4.3 Договору, загальна вартість товару становить 43872,00 грн, в тому числі ПДВ. 70% вартості товару оплачується покупцем протягом 4 (чотирьох) банківських днів від дати підписання даного договору. 30% вартості товару оплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Матеріали справи містять докази оплати позивачем означеного договором товару, а саме: платіжним дорученням №272 від 15.04.2022 року в сумі 30710,40 грн та платіжним дорученням №558 від 22.06.2022 року в сумі 13161,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем, а договір виконаним з дати підписання видаткової накладної.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №06/23-02 від 23.06.2022 року, яка скріплена підписами сторін, відповідач здав товар (тубус на ширину плівки 530мм (шов внавхлист) та тубус на ширину плівки 800мм (шов внавхлист), а представник позивача прийняв товар загальною вартістю 43872,00 грн.

У відповідності до пункту 3.1 Договору, місце складання видаткової накладної та здача-приймання товару відбулося у м. Чернівці.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у випадку виникнення між сторонами суперечок або розбіжностей за даним договором або у зв`язку з ним, такі суперечки або розбіжності будуть урегульовані повноважними представниками цих сторін шляхом переговорів.

Як стверджує позивач, 24.06.2022 року в ході випробування отриманого товару, а саме - тубусу на ширину плівки 800 мм, було виявлено, що поставлений тубус не відповідає заявленим в договорі характеристикам та розрахований на ширину плівки 850 мм, внаслідок чого, на плівці 800мм не формується шов внавхлист. Крім того, було виявлено, що розміри вказаного тубусу ідентичні розмірам тубусу, який надавався в якості зразка згідно п.3.1. договору і розрахований на плівку шириною 850мм. Аналогічні недоліки були виявлені в тубусі, на ширину плівки 530мм. Конструктив отриманого товару не відповідав конструктиву наданого зразка та умовам договору та не формував шов плівки внавхлист ні на тубусі під плівку 800мм, ні на тубусі під плівку 530мм.

Так, позивач встановивши факт невідповідності товару, 30.06.2022 року направив відповідачу претензію №60/1 від 27.06.2022 року стосовно виявлених недоліків та просив відповідача повернути кошти за неякісний товар або здійснити заміну товару, а саме: поставленого на підставі договору №К-04-11 від 11.04.22 року тубусу на ширину плівки 800мм (шов навхлист), що фактично розрахований на ширину плівки 850мм на аналогічний належної якості, розрахований на ширину плівки 800мм.

Позивачем до матеріалів справи долучено доказ направлення претензії відповідачу, а саме: розрахунковий чек АТ «Укрпошти» № 3150001121270 від 30.06.2022 року, видаткова накладна АТ «Укрпошти» № 3150001121270 від 30.06.2022 року та опис вкладення у цінний лист від 30.06.2022 року.

Також позивач стверджує , що письмової відповіді на вказану претензію товариство не отримувало. Відповідач в усному порядку погодився здійснити усунення виявлених недоліків товару, у зв`язку з чим 12.07.2022 року, на виконання усного повідомлення відповідача, позивач передав відповідачу тубуси на ширину плівки 800мм та плівки 530мм, для усунення недоліків. Приймання-передача Товару відбувалась на складі відповідача. Від складання акту приймання-передачі відповідач відмовився.

На підтвердження вищеозначеного позивачем до позовної заяви було долучено копію посвідчення про відрядження № НОМЕР_1 представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.07.2022 року з відміткою про прибуття представників позивача на ТОВ «Завод технологічного обладнання «Аванпак». А також копія посвідчення про відрядження № НОМЕР_2 представника позивача ОСОБА_1 від 21.07.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує про відсутність в матеріалах справи доказів здачі-приймання отриманого позивачем товару відповідачу так і приймання-передачі отриманого позивачем товару після усунутих недоліків.

Як описує позивач в позовній заяві, 22.07.2022 року, в ході випробування отриманого після усунення недоліків товару, позивач виявив, що тубуси на ширину плівки 800мм та плівки 530мм не формують шов плівки внавхлист, внаслідок конструктивних дефектів. Товариством було виявлено, що розміри тубусу на ширину плівки 800мм після усунення недоліків ідентичні розмірам тубусу, який надавався в якості зразка згідно п.3.1. договору купівлі- продажу і розрахований на плівку шириною 850мм. Також, товариством було виявлено, що в конструктивних елементах тубусів на ширину плівки 800мм та плівки 530мм є конструктивні відхилення від переданого зразка, а саме: кут коміру тубусу, що розрахований на ширину плівки 800мм складає 42°. Кут коміру тубусу, що розрахований на ширину плівки 530мм складає 45°-50°, з обох сторін відповідно, що свідчить про викривлення конструкції внаслідок конструктивного дефекту.

Встановивши дефекти отриманого після доопрацювання товару, позивач вчергове направив претензію відповідачу №68 від 25.07.2022 року.

Позивачем до матеріалів справи долучено доказ направлення претензії відповідачу, а саме: розрахунковий чек АТ «Укрпошти» № 3150001123826 від 26.07.2022 року, опис вкладення у цінний лист від 26.07.2022 року та рекомендоване повернення про вручення поштового відправлення, яка підтверджує, що відповідачу вручене повідомлення 29.07.2022 року.

Доказів направлення відповідачем відповіді на направлені позивачем претензії в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до його повного виконання.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Також, позивач не звернувся до суду із позовною вимогою про відмову від укладеного між сторонами договору.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2. ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Проте судом встановлено, що при підписанні спірного Договору сторонами не було обумовлено переліку документів, які повинні надаватися постачальником на підтвердження якості товару.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

З наведеного вбачається, що продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. Відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця права власності на товар, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Тобто, законодавець саме на покупця покладає тягар доведення невідповідність поставленого товару (наявності недоліків) умовам договору та вимогам, встановленим законом (стандартам тощо).

Відповідно до частини 1 статті 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно з частиною 2 статті 687 Цивільного кодексу України якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

В силу приписів ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно з ч.5 ст.268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У якості правових підстав для стягнення сплаченої вартості неякісного товару позивач посилається на ч. 2 ст. 678 ЦК України та ч. 5 ст. 268 ГК України, відповідно до яких у разі поставки неякісного товару, покупець вправі вимагати заміни товару або відмовитися від прийняття товару і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Поряд із цим, обставини справи свідчать про те, що позивач не відмовився від прийняття товару, що є обов`язковим для застосування цієї норми і повернення сплачених коштів за неякісний товар.

Також, зі змісту означених правових норм вбачається, що за будь-яких умов набуття позивачем як покупцем права вимагати заміни товару обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем.

Разом з тим, посилаючись на той факт, що відповідач поставив товар, який за своїми технічними характеристиками не може бути використаний з визначеною позивачем метою, останній має довести, що такий факт мав місце, характеристики товару не відповідають умовам Договору та є такими, що унеможливлюють його використання з визначеною метою та не можуть бути змінені покупцем самостійно. Характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача підписав видаткову накладну №06/23-02 від 23.06.2022 року без буд-яких зауважень щодо отриманого товару.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем, а договір виконаним з дати підписання видаткової накладної.

Доводи позивача щодо неякісності отриманого товару базуються лише на письмових доводах, які викладені в позовній заяві.

При цьому всупереч вищевказаних вимог процесуального законодавства, позивачем не надано жодного документального доказу та не доведено належними засобами доказування обставин та факту передачі відповідачем товару із порушенням вимог щодо технічних характеристик у момент поставки, зокрема, факту поставки відповідачем необумовленого Договором товару або товару, характеристика якого не відповідає умовам Договору, відтак невідповідність поставленого товару, не є підставою для відповідальності відповідача згідно частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, якою передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

Таким чином, жодних належних, допустимих доказів (акт про виявлені недоліки отриманого товару, акт встановлення браку в продукції, акт про приховані недоліки продукції, протокол комісії з перевірки якості товару, експертиза), які б підтверджували передання товару неналежної якості в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів за поставку товару неналежної якості та сплату штрафу за поставку товару неналежної якості, позивач в позовній заяві вказує на необхідність застосування до правовідносин сторін аналогії закону та посилається на статті 7-8 Закону України «Про захист прав споживачів» - стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об`єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі для обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Так, необхідність застосування закону і права за аналогією викликана наявністю неврегульованих нормами права цивільно-правових відносини, що не може бути усунено іншими джерелами цивільного права.

Відповідно до статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі № 3-39гс15).

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов`язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов`язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку (Ухвала ВАСУ від 18.10.2017 року у справі № К/800/33693/16).

Необхідно зазначити, що застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом, чи якщо закон пов`язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.

Як зазначалось судом раніше, укладений між сторонами у справі спірний договір регулюється нормами глави 54 Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України.

Отже, правовідносини сторін, що є предметом даного судового розгляду, врегульовані як укладеним між ними Договором купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року, так і нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування у даному випадку аналогії закону або аналогії права.

Поряд з цим, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У пункті 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів як фізичних осіб від правовідносин з іншими суб`єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі №6-2630цс15.

Відтак, незалежно від предмета і підстав позову на правовідносини, що виникають з господарського договору, укладеного між двома суб`єктами господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється.

Судом встановлено, що спірний Договір купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року укладений між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод з метою придбання останнім промислового обладнання/комплектуючого для його подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Наведене дає підстави для висновку про те, що правовідносини сторін у даній справі, які виникли під час виконання договору купівлі-продажу товару, зважаючи на наявність у позивача як у покупця за договором статусу юридичної особи та придбання ним товару для потреб здійснення підприємницької діяльності, не можуть бути предметом правового регулювання на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач за укладеним між сторонами договором не може розглядатися як споживач товарів, права якого захищаються в порядку та на умовах, визначених у цьому Законі.

Зважаючи на вищевикладене, суд відзначає, що правовий аналіз змісту правовідносин за участю споживачів (фізичних осіб) та правовідносин, які склалися між сторонами у справі під час виконання ними Договору купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України.

З викладеного суд дійшов висновку про не доведення факту поставки неякісного товару, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів за поставку товару неналежної якості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, для застосування до відповідача штрафних санкцій необхідним є встановлення порушення покладених на нього зобов`язань.

Проте, позивач не довів належними доказами порушення відповідачем зобов`язань, визначених договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення штрафу за договором купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року не підлягає задоволенню, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт отримання товару неналежної якості як 23.06.2022 року, так і після усунутих відповідачем недоліків 21.07.2022 року.

Окрім того, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався наданою законом можливістю відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (стаття 672 Цивільного кодексу України), позивач оцінює товар як неякісний, та цим і обґрунтовує свої позовні вимоги, що виключає можливість застосування судом принципу jura novit curia ("суд знає закони"), та буде явним виходом за межі підстав позову. За таких обставин застосування даної доктрини порушити принцип змагальності та права відповідача.

Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).

Направлені претензії відповідачу та копії посвідчення відряджень працівників позивача до відповідача не засвідчують факту порушення відповідачем вимог щодо якості товару, у зв`язку із не оформлення відповідного належного та допустимого документу, який б посвідчував факт отримання товару неналежної якості.

Також, слід зазначити, що позивач до позовної заяви в якості доказів додав додаток до претензії №68 від 25.07.2022 року, а саме: фотокопії товару, які на думку позивача, не відповідали вимогам щодо їх належної якості.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем фотокопії не містять будь-яких ознак того, що на них зображений саме той товар, що був зданий Товариством з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак, відповідно до видаткової накладної № 06/23-02 від 23.06.2022 року та/або товару після усунення відповідачем недоліків, доказу факту отримання товару позивачем після усунення недоліків товару в матеріалах справи також відсутні.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Зважаючи на викладене, подані позивачем претензії №60/1 від 27.06.2022 року №68 від 25.07.2022 року та фотокопії не підтверджують отримання позивачем неякісного товару за договором купівлі-продажу №К-04-11 від 11.04.22 року, та не є належними доказами в цій справі.

Враховуючи недоведеність факту поставки товару неналежної якості відсутні підстави для нарахування відповідачеві штрафу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 43872,00 грн за поставку товару неналежної якості та 8774,40 грн штрафу за поставку товару неналежної якості задоволенню не підлягає.

Решта доводів, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представника позивача були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Летичівський комбікормовий завод (31500, Хмельницька обл., Хмельницький район, смт. Летичів, вул. Савіцького Юрія, буд. 101, код 04330728) до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод технологічного обладнання Аванпак (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 1, код 43892543) про стягнення грошових коштів у розмірі 43872,00 грн за поставку товару неналежної якості та 8774,40 грн суми штрафу за поставку товару неналежної якості, повністю.

Враховуючи відрядження головуючого судді по справі ОСОБА_3 та відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, повне рішення складено та підписано 16 січня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок