Постанова

від 11.01.2023 по справі 757/53069/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 757/53069/21-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/737/2023

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс», Міністерства юстиції України на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Бусик О.Л. в м. Київ 08 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегетіс», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання дій протиправними та скасування наказу, просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5, зобов`язати відповідача відновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 січня 2020 року № 50558853, 5055160, прийняті приватним нотаріусом Кравець О.О., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що за результатами розгляду скарги ТОВ «Сегетіс» Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 20 травня 2021 року складено висновок, на підставі якого прийнято наказ від 09 червня 2021 року № 2069/5, яким скаргу ТОВ «Сегетіс» частково задоволено, скасовано рішення від 02 січня 2020 року № 50558853, 50559160, прийняті приватним нотаріусом Кравець О.О., у задоволенні інших вимог відмовлено. Оскаржуваним наказом скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_6 за ОСОБА_1 , яка в подальшому відчужила їх третій особі ОСОБА_2 , відтак питання щодо правомірності набуття нею права власності прямо впливає на подальшу можливість вважати її законним продавцем цього нерухомого майна. Вказувала, що відповідач всупереч положенням ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, прийняв рішення про задоволення скарги за наявності обставин, які є підставою для відмови у задоволенні такої скарги.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5, зобов`язано Міністерство юстиції України відновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 січня 2020 року № 50558853, 5055160, прийняті приватним нотаріусом Кравець О.О., стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати 1816 грн.

Третя особа ТОВ «Сегетіс», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не погоджувалася з висновками суду першої інстанції, що державний реєстратор - приватний нотаріус Кравець О.О. здійснював реєстраційні дії щодо нерухомого майна за ОСОБА_1 , в тому числі на підставі судового рішення, Міністерство юстиції України вийшло за межі своєї компетенції, оскільки такі скарги розглядаються лише судовими органами. Вказувала, що подане ОСОБА_1 судове рішення не стосувалося набуття речових прав на нерухоме майно. В матеріалах справи відсутній текст рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року в справі № 2-261/04, а відтак, є незрозумілим, на підставі чого суд першої інстанції дійшов такого висновку. При цьому, згідно листа Печерського районного суду м. Києва, справа № 2-261/04 стосувалася захисту авторських прав та відшкодування моральної шкоди, даним рішенням питання стосовно нежитлових приміщень з АДРЕСА_5 не вирішувалось. Крім того, дане рішення, датоване 23 липня 2004 року, в межах судової справи 2-261/04 не постановлювалось, що свідчить про ймовірне підроблення цього рішення.

Щодо строку розгляду скарги, встановленого ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», посилалася на те, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Положення про колегію розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5, з метою належного з`ясування всіх обставин, зокрема витребування документів (інформації), розгляд скарги у сферах державної реєстрації може бути відкладено. Тому, оскільки засідання колегії було відкладено з метою належного з`ясування всіх обставин, зокрема витребування документів (інформації), строки розгляду та вирішення скарги продовжувалися для перевірки діяльності державного реєстратора, перевищення 45 календарних днів відбулося із поважних на те причин і передбачене законодавством, а також, строк розгляду та вирішення скарги не є присічним, оскільки розгляд та вирішення скарги передбачає відкладення та подовження строків.

Наголошувала, що перевищення 45 календарних днів відбулося також в зв`язку із запровадженням карантину на всій території України. Сплив даного терміну не позбавляє колегію права розгляду та вирішення відповідної скарги, оскільки законодавством не передбачено припинення розгляду та вирішення скарги колегією.

На підставі вищевикладеного вважала, що наказ Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5 є законним, обґрунтованим і таким, що прийнятий без жодних порушень, а рішення суду першої інстанції - незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач Міністерство юстиції України, також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що скаржником було підтверджено дотримання строків, передбачених ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначивши, що про вказані реєстраційні дії йому стало відомо 11 грудня 2020 року, тому підстав для відмови у розгляді скарги по суті у відповідача не було.

Зазначив, що заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення про час і місце засідання колегії на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Наголошував, що відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги відповідачем прийнято мотивоване рішення про часткове задоволення скарги. Оскаржувані рішення підлягали скасуванню, оскільки вони були прийняті приватним нотаріусом Кравець О.О. з порушенням вимог закону.

Таким чином, вважав, що наказ Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5 винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем своїх дискреційних повноважень.

Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 21 вересня 2022 року надійшли відзиви на апеляційні скарги з пропуском строку, встановленого апеляційним судом, до 14 липня 2022 року, та заявлені клопотання про продовження цього строку, обґрунтовані тим, що з 06 березня 2022 року по 05 серпня 2022 року в зв`язку з воєнними діями та введенням воєнного стану представник позивача знаходився за межами України, і позивач з цієї ж причини також весь цей час знаходиться за межами м. Києва. З матеріалами справи він зміг ознайомитися лише 20 вересня 2022 року, при цьому поштою копії апеляційної скарги сторона позивача не отримувала.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, вважаючи доводи позивача про необхідність додаткового часу для складання відзиву обґрунтованими, апеляційний суд продовжив позивачу строк для подання відзивів та прийняв надані ОСОБА_1 відзиви.

У відзивах позивач просила апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року змінити, доповнивши його мотивувальну частину обставинами, пов`язаними з пропущенням ТОВ «Сегетіс» строку подачі скарги до Міністерства юстиції України.

Вважала доводи обох апеляційних скарг необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що доводи Міністерства юстиції України зводяться до перерахування прав Міністерства та Колегії та цитування законодавства і не містять жодного посилання на те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції, тобто скаржником не наведені підстави для оскарження рішення.

Наводила заперечення щодо доводів скарги Міністерства юстиції України в частині оспорювання правомірності застосування судом до спірних правовідносин приписів законодавства щодо строків для оскарження реєстраційних дій. Щодо доводів апеляційної скарги в частині повідомлення про розгляд скарги Колегією, вказувала, що судом не встановлені обставин порушення стосовно повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, внаслідок чого доводи відповідача в цій частині фактично не містять жодного посилання на те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду, а тому є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Сегетіс» зазначала, що ці доводи про наявність у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги ТОВ «Сегетіс» в зв`язку з тим, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року не стосувалося набуття речових прав на нерухоме майно, суперечать приписам чинного законодавства, тому є хибними та підлягають відхиленню.

Вважала, що суд першої інстанції, враховуючи порушення Міністерством юстиції України своїх дискреційних повноважень, прийшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача з цієї підстави позову.

Апеляційний суд не може прийняти доводи відзиву на апеляційні скарги в частині вимог про зміну рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Строк, порядок і підстави подання апеляційної скарги, її форма та зміст передбачені ст. 352, 354, 355, 356 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 360 ЦПК України відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Позивачем станом на час подання відзиву не подавалося апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року, а отже позивач позбавлена процесуальної можливості заперечувати в межах відзиву на апеляційну скаргу проти обставин, встановлених судом першої інстанції, мотивів задоволення позову, заявляти власні вимоги щодо судового рішення, а лише надати обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, поданих іншими учасниками справи, за якими відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, на а. с. 146 - 149 т. 1 наявний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20 жовтня 2011 року, на підставі якого ТОВ «Сегетіс» придбано нежилі приміщення з АДРЕСА_5 .

Наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5 на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20 травня 2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Сегетіс» скаргу частково задоволено, скасовано рішення від 02 січня 2020 року № 50558853, 50559160, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., в задоволенні інших вимог відмовлено (а. с. 20 т. 1).

На а. с. 21 - 27 т. 1 наявна копія висновку Колегії від 20 травня 2021 року, мотиви рішення в стислому викладенні: скаржник просить скасувати оскаржувані рішення 1, а також оскаржувані рішення 2, вказуючи, що він є власником нежитлових приміщень, з АДРЕСА_5 . Скаржник зазначає, що йому стало відомо, що невідомими особами його нежитлові приміщення НОМЕР_4 були незаконно розділені та зареєстровані на нові приміщення з присвоєнням їх нових номерів та площ. Скаржник також зазначає, що нежитлові приміщення НОМЕР_4 зареєстровані за ним до 01 січня 2013 року. В свою чергу, реєстрація права власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_6 відсутня. Також скаржником подано документи, які підтверджують, що нежитлові приміщення АДРЕСА_6 знаходяться в межах нежитлових приміщень НОМЕР_4. Колегією встановлено, що оскаржувані рішення 1 є протиправними, оскільки право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_6 зареєстровані за ОСОБА_1 без документів, які підтверджують виникнення таких прав. Водночас колегією встановлено, що оскаржувані рішення 2 прийняті приватним нотаріусом Комарницькою О.В. відповідно до вимог законодавства, оскільки державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 проведена у результаті вчинення нотаріальних дій на підстав посвідчених нею договорів купівлі-продажу, які відповідно до законодавства підтверджують виникнення таких прав.

На а. с. 28 - 56 т. 1 наявна копія скарги ТОВ «Сегетіс», подана адвокатом Гаращенком І.В., на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, направлена до Міністерства юстиції України засобами поштового зв`язку 09 лютого 2021 року та зареєстрована Міністерством 11 лютого 2021 року, з додатками: договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 20 жовтня 2011 року (копія), витяг з державного реєстру правочинів від 20 жовтня 2011 року (копія), витяг про державну реєстрацію прав від 01 листопада 2011 року (копія), технічний паспорт (копія), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2020 року; від 05 лютого 2021 року, лист КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14/1016 від 28 січня 2021 року (копія), документи, що підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів ТОВ «Сегетіс».

На а. с. 57 т. 1 наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 січня 2020 року, згідно якого державним реєстратором - приватним нотаріусом Кравець О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50558853 від 02 січня 2020 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення пл. 127,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 2-261-1/04, виданий 23 липня 2004, видавник: Печерський районний суд м. Києва; Договір про відступлення прав вимог, серія та номер: б/н, виданий 28 жовтня 2005 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; Договір про відступлення прав вимог, серія та номер: б/н, виданий 24 грудня 2019 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; Повідомлення: серія та номер: 2-261-1/04, виданий 04 листопада 2019 року, видавник: Печерський районний суд м. Києва; Угода, серія та номер: б/н, виданий 08 листопада 2005 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_5 та ОСББ «Парламент», технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 26 грудня 2019 року, видавник: ТОВ «БТІ-ЄВРОФАСП».

На а. с. 58 т. 1 наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 січня 2020 року, згідно якого державним реєстратором - приватним нотаріусом Кравець О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50559160 від 02 січня 2020 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення пл. 217,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 26 грудня 2019 року, видавник: ТОВ «БТІ-ЄВРОФАСП»; рішення суду, серія та номер: 2-261-1/04, виданий 23 липня 2004, видавник: Печерський районний суд м. Києва; Договір про відступлення прав вимог, серія та номер: б/н, виданий 28 жовтня 2005 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; Угода, серія та номер б/н, виданий 08 листопада 2005 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_5 та ОСББ «Парламент»; Повідомлення: серія та номер: 2-261-1/04, виданий 04 листопада 2019 року, видавник: Печерський районний суд м. Києва; Договір про відступлення прав вимог, серія та номер: б/н, виданий 24 грудня 2019 року, видавник: укладений між сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

На а. с. 59 - 73 т. 1 наявні копії технічних паспортів на нежитлові приміщення.

На а. с. 74 - 75 т. 1 наявна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 вересня 2021 року, згідно якої 03 липня 2020 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення АДРЕСА_6 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 03 липня 2020 року.

На а. с. 166 т. 1 наявна копія листа Міністерства юстиції України на адресу ТОВ «Сегетіс» від 25 лютого 2021 року, яким від заявника витребувано документи, які дають можливість встановити, що нежитлові приміщення АДРЕСА_6 утворилися в результаті поділу нежитлових приміщень з АДРЕСА_5 , або є тотожними.

На а. с. 175 - 190 т. 1 наявна копія висновку судового експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження від 16 квітня 2021 року № 08/04-21 за зверненням представника ТОВ «Сегетіс».

На а. с. 76 т. 1 наявна копія оголошення про засідання колегії, яким повідомлено, що 23 березня 2021 року за вказаною адресою відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, в тому числі на 10:20 - розгляд скарги ТОВ «Сегетіс» від 09 лютого 2021 року, заінтересованими сторонами зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення ДП «Національні інформаційні системи» оголошення про засідання колегії від 23 лютого 2021 року було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 19 лютого 2021 року, оголошення про засідання Колегії від 23 березня 2021 року розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 19 березня 2021 року, оголошення про засідання Колегії 20 травня 2021 року розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 17 травня 2021 року (а. с. 77, 222 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги ТОВ «Сегетіс» надано новий доказ, а саме лист Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року на адвокатський запит щодо рішення в справі № 2-261/04 (а. с. 7 т. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 19 травня 2021 року в справі № 488/1449/16-ц (провадження № 61-9308св20), а саме, встановивши, що суд апеляційної інстанції, змінюючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, аргументував свою позицію тим, що розмір нарахованої банком заборгованості за процентами розраховано з застосуванням збільшеної процентної ставки, що не було передбачено умовами, які були узгоджені на час підписання довідок про умови кредитування від 20 вересня 2010 року та 12 січня 2011 року. Однак, до позовної заяви банк відповідних довідок не додавав, не приєднував в якості доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції, подавши їх лише на стадії апеляційного перегляду справи. У порушення вимог статті 367 ЦПК України позивач не надав доказів неможливості подання зазначених довідок про умови кредитування до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не мав процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці довідки. Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

В постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Оскільки новий письмовий доказ, якими ТОВ «Сегетіс» обґрунтовує доводи апеляційної скарги, не існував станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції і ці документи були виготовлені пізніше, вони не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, суд першої інстанції виходив із того, що державний реєстратор - приватний нотаріус Кравець О.С. здійснював реєстраційні щодо реєстрації права власності на нерухоме майна за ОСОБА_1 , в тому числі на підставі судового рішення, тому Міністерство юстиції України всупереч ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вийшло за межі своєї компетенції, оскільки такі скарги розглядаються лише судовими органами, крім того, всупереч абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону скаргу ТОВ «Сегетіс» розглянуто та вирішено з перевищенням 45 календарних днів, тобто з недотриманням цього строку, який є присічним (преклюзивним), і сплив якого позбавляє колегію права розгляду та вирішення відповідної скарги.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В постанові від 15 листопада 2021 року в справі № 757/37253/20-ц (провадження № 61-8544св21) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, згідно якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно) це може стати предметом судової перевірки.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (положення норм матеріального права наводяться в редакції, чинній на момент розгляду скарги ТОВ «Сегетіс») рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно п. 1, 2 Порядку № 1128, цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації). Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Отже, Міністерство юстиції України згідно наведеної редакції Закону станом на час реєстрації скарги ТОВ «Сегетіс» та прийняття оскаржуваного наказу не мало повноважень здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, коли таке право набуто на підставі судового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Положеннями ч. 6 ст. 81 чинного ЦПК України прямо передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що скасовані наказом Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Кравець О.А. про державну реєстрацію прав були проведені в тому числі на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року.

Разом із тим, поза увагою суду першої інстанції залишились ті обставини, що копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року в справі № 2-261/04 не надавалась позивачем до матеріалів справи, а відтак суд першої інстанції, не з`ясувавши, що було предметом судового розгляду в справі № 2-261/04, дійшов передчасного та помилкового висновку, який ґрунтується на припущеннях, про те, що Міністерство юстиції України за вимогами ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не мало повноважень здійснювати перевірку дій державного реєстратора та надавати оцінку рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та порушило свої дискреційні повноваження.

Апеляційний суд враховує, що у відзивах на апеляційну скаргу позивачем не спростовано обставин, зазначених в апеляційних скаргах, про те, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року у справі № 2-261/04 не стосувалось набуття речових прав на нерухоме майно, натомість позивач наполягала на тому, що здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна в тому числі й на підставі судового рішення, саме по собі унеможливлювало здійснення перевірки дій державного реєстратора Міністерством юстиції України, і що такі скарги розглядаються лише судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 328 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності, а відтак, саме по собі проведення державним реєстратором державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі наданого заявником судового рішення, яке не стосувалось набуття речових прав на нерухоме майно, не можна ототожнювати з набуттям права власності на підставі судового рішення та виведенням в зв`язку з цим відповідного рішення державного реєстратора з-під юрисдикції Міністерства юстиції України.

Судом першої інстанції також не враховано, що відповідач Міністерство юстиції України, розглядаючи по суті скаргу ТОВ «Сегетіс», досліджував рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року № 2-261/04 та в мотивах висновку Центральної Колегії від 20 травня 2021 року у розгорнутому викладенні встановив, що оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Кравець О.О. за результатом розгляду заяв, поданих від імені ОСОБА_1 , до яких додано електронні копії документів, зокрема рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2004 року у справі № 2-261/04, яким стягнуто з ОСББ «Парламент» на користь ОСОБА_4 збитки у вигляді грошової плати, і що подане заявником судове рішення не стосувалось набуття речових прав на нерухоме майно.

Зазначеним висновкам суд першої інстанції належної правової оцінки з урахуванням положень ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 328 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не надав.

Крім того, оцінюючи законність наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року № 2069/5, суд першої інстанції встановив, що всупереч абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» колегією розглянуто та вирішено скаргу ТОВ «Сегетіс», зареєстровану 11 лютого 2021 року, лише 20 травня 2021 року з перевищенням 45 календарних днів, тобто з недотриманням цього строку, який є присічним (преклюзивним), і сплив якого позбавляє колегію права розгляду та вирішення відповідної скарги.

Апеляційний суд не може погодитися з наведеними висновками, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні і внаслідок цього неправильному застосуванні норм матеріального права.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Застосовуючи наведені норми матеріального права, судом першої інстанції не враховано, що ними не передбачені процесуальні наслідки перевищення колегією встановленого 45-денного строку розгляду та вирішення скарги, зокрема не передбачено після закінчення цього строку припинення розгляду та вирішення скарги, і що встановлення відповідного строку слід розцінювати як гарантію законодавця на своєчасність розгляду скарги та захист прав заявника, а не позбавлення його права на оскарження дій державного реєстратора.

Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, що даний строк є присічним, а прийняття Міністерством юстиції України наказу за результатами розгляду скарги поза межами такого строку - незаконним.

Разом із тим, оскільки судом не встановлювалось відповідних порушень з боку відповідача, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України, що скаржником було підтверджено дотримання передбаченого ч. 3 ст. 34 Закону строку 60 днів з дня, коли ТОВ «Сегетіс» дізналося про порушення його прав, тому підстав для відмови у розгляді скарги по суті у відповідача не було.

Апеляційним судом враховуються доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення державним реєстратором норм чинного законодавства, разом із тим, наведені обставини не є предметом даного позову про визнання дій Міністерства юстиції України протиправними та скасування наказу, отже правомірність чи неправомірність дій державного реєстратора не підлягає правовій оцінці в межах позовних вимог ОСОБА_1 .

Відтак, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із того, що позивачем заявлено декілька підстав для визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та скасування наказу від 09 червня 2021 року № 2069/5, а саме: невідповідність скарги ТОВ «Сегетіс» приписам ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаржником були лише зазначені лише обставини щодо ймовірного порушення його прав без надання відповідних доказів; закінчення встановленого законом строку подачі скарги, а саме 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією; відсутність у відповідача повноважень на розгляд скарги ТОВ «Сегетіс» відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону, оскільки позивачем набуто право власності на підставі судового рішення; порушення відповідачем порядку повідомлення заінтересованих осіб про розгляд колегією скарги ТОВ «Сегетіс».

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Згідно п. 5, 8 Порядку № 1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п. 10, 11 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Враховуючи, що згідно з наявним в матеріалах справи висновком за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження № 08/04-21 від 16 квітня 2021 року, параметри нежитлових приміщень АДРЕСА_6 , співпадають з периметрами групи приміщень НОМЕР_4, загальною площею 247,10 кв.м., що знаходяться за цією ж адресою та за всіма ознаками спірні нежитлові приміщення АДРЕСА_6 знаходяться в межах групи нежитлових приміщень НОМЕР_4 з урахуванням демонтованих перегородок в цій групі приміщень НОМЕР_4, що належать ТОВ «Сегетіс» (а. с. 175 - 190 т. 1), при цьому стороною позивача підтверджень недостовірності чи неправильності вказаного висновку експертного дослідження суду не надано та не зазначено обґрунтованих підстав для таких сумнівів, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 щодо непідтвердження ТОВ «Сегетіс» порушення його прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, оскільки із матеріалів справи вбачається, що днем, коли заявник ТОВ «Сегетіс» дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав відповідною дією чи бездіяльністю, є 11 грудня 2020 року (дата отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а. с. 152 - 153 т. 1), а датою направлення скарги до Міністерства юстиції України засобами поштового зв`язку є 09 лютого 2021 року, тобто з 12 грудня 2020 року по 09 лютого 2021 року в межах 60 календарних днів, доводи сторони позивача про пропуск ТОВ «Сегетіс» встановленого абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону строку на оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України та його територіальних органів є безпідставними та необґрунтованими.

Позивачем не надано суду доказів отримання ТОВ «Сегетіс» інформації з державного реєстру прав до цієї дати, або будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ТОВ «Сегетіс» могло дізнатися про рішення державного реєстратора раніше 11 грудня 2020 року, а отже що він був раніше обізнаний з порушенням діями державного реєстратора свого права.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на вищевикладене скаржником було підтверджено дотримання строків, тому підстав для відмови у розгляді скарги по суті у відповідача не було.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів набуття на підставі рішення суду права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення АДРЕСА_6 , апеляційний суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України під час розгляду скарги ТОВ «Сегетіс» діяло відповідно до своєї компетенції, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у позовній заяві та відзиві на апеляційні скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Крім того, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення заінтересованих осіб про час і місце засідання Колегії, зокрема, згідно повідомлення ДП «Національні інформаційні системи» оголошення про засідання Колегії від 23 лютого 2021 року було розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України 19 лютого 2021 року, оголошення про засідання Колегії від 23 березня 2021 року розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України 19 березня 2021 року, оголошення про засідання Колегії 20 травня 2021 року розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України 17 травня 2021 року (а. с. 77, 222 т. 1).

Таким чином, відповідачем було дотримано строк, встановлений п. 11 Порядку № 1128, для розміщення оголошення на офіційному веб-сайті не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги.

Також апеляційний суд враховує, що вимога п. 11 Порядку № 1128 щодо додаткових способів повідомлення заінтересованих осіб про час і місце засідання Колегії телефонограмою або засобами електронної пошти застосовується лише у випадку наявності відомостей щодо відповідного номера телефону та засобів електронної пошти заінтересованих осіб, однак у скарзі ТОВ «Сегетіс» такі відомості засобів зв`язку з ОСОБА_1 відсутні.

Посилання ОСОБА_1 у позові на надмірно стислі строки повідомлення суб`єктів оскарження, що, на її думку, не можна визнати розумним і прийнятним, щоб вважати суб`єкта оскарження або заінтересовану особу поінформованою про надходження скарги на розгляд Колегії, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

За подання апеляційної скарги відповідачем Міністерством юстиції України та третьою особою ТОВ «Сегетіс» сплачено судовий збір в розмірі 2724 грн. кожним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційні скарги задовольняються в повному обсязі, стягує з позивача на користь Міністерства юстиції України та ТОВ «Сегетіс» судові витрати за подання апеляційної скарги на користь кожного в розмірі 2724 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс», Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Міністерства юстиції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегетіс», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Міністерства юстиції України (м. Київ вул. Городецького 13 код ЄДРПОУ 00015622), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (м. Київ вул. Мечнікова 7 код ЄДРПОУ 37035395) судові витрати в розмірі 2724 грн. кожному.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 січня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.