Рішення

від 16.01.2023 по справі 907/633/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/633/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Інші мережі», м. Київ

третя особа, що не заявляє вимог щодо предмету спору фізична особа ОСОБА_1 , м. Суми, Сумська область

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 321 250,86 грн

Секретар судового засідання Соханич В.М.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Інші мережі», яким просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 321 250,86 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 1166, 1187, 1172 ЦК України.

Позивач у позовній заяві визначив третьою стороною яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 . В ході вирішення питання прийняття заяви до розгляду, оскільки третьою особою є фізична особа, ухвалою суду від 08.09.2022 в порядку ст. 176 ГПК України постановлено звернутися із запитом щодо доступу до персональних даних та вимогою надати інформацію про її місце проживання (перебування).

На виконання вказаної ухвали суду відділ «Центр надання адміністративних послуг» м. Суми Сумської міської ради надіслав витяг з реєстру територіальної громади від 20.09.2022 № 1403-08/233929, якою повідомив суд про місце реєстрації вказаної фізичної особи. Така адреса співпадає з адресою, зазначеною в поданій суду позовній заяві та на яку надіслано позивачем копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору. Крім того, вказаною ухвалою постановлено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), а також надано йому строк для надання пояснень у справі.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 4818,77 грн судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач на підставі ст. ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Інші мережі» суму 321 250,86 грн майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, заподіяної майну Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої був працівник товариства з обмеженою відповідальністю «Інші мережі» при виконанні ним трудових обов`язків.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа

Третя особа жодних пояснень по суті спору не подала.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Матеріалами справи встановлено, що за Державною митною службою України на праві державної власності закріплений об`єкт основних засобів, який згідно з Інвентарною карткою №5309 значиться як «Навіс під майданчик для вагових систем (виїзд) на МП «Тиса». Даний об`єкт знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, був прийнятий в експлуатацію 27.06.2019 року згідно розпорядження Закарпатської митниці ДФС від 27.06.2019 №56-р «Про прийняття на баланс закінченого об`єкта будівництва». Право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2021 №2409334233. Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року №63-г «Про приймання-передання активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав і обов`язків та делегування окремих повноважень керівнику Закарпатської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби» погоджено прийняття від Закарпатської митниці Держмитслужби, активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав та обов`язків Державній митній службі України як правонаступнику органу, що реорганізовується.

18 вересня 2020 року о 12 год. 40 хв. фізична особа ОСОБА_1 на митному пості «ТИСА» Закарпатської митниці Держмитслужби, керуючи автомобілем марки DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , при перевезенні вантажу не врахував дорожньої обстановки та параметрів керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на навіс під майданчики для вагових систем, чим повністю пошкоджено конструкцію навісу.

За наслідками ДТП складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №393504 від 18.09.2020 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В даній постанові зазначено, що вина гр. ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №393504 від 18.09.2020 року, схемою місця ДТП від 18.09.2020 року, поясненнями ОСОБА_1 від 18.09.2020 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №820875 від 18.09.2020 року та іншими матеріалами справи.

Суд констатує, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20, яка набрала законної сили, є преюдиційною, відтак обставини, що нею встановлені, не підлягають окремому доказуванню у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.04.2021 року між Закарпатською митницею Держмитслужби та судовим експертом ОСОБА_2 укладено договір №131 від 19.04.2021 на проведення експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених пошкодженням внаслідок ДТП навісу, розташованого на митному пості «ТИСА». 25.05.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби проведено оплату послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження з питань, передбачених Договором № 131 від 19.04.2021, в розмірі 20 000,00 грн (підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2021 року № 8).

Згідно висновку судового експерта Колчара В.Д. про проведення експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених пошкодженням навісу внаслідок ДТП, який підготовлено 25.05.2021, вартість збитків на час проведення експертного дослідження становить 349 322,40 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом DAF FT XF д.н.3. НОМЕР_2 , було застраховано полісом №A03608415, виданим ПАТ «Страхова компанія «Перша». 08.06.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби до ПАТ «Страхова компанія «Перша» подано заяву про виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду матеріалів страхової справи, страховиком прийнято рішення про виплату Закарпатській митниці Держмитслужби страхового відшкодування у розмірі 48 071,54 грн. Відповідна сума страхового відшкодування 10.09.2021 була перерахована ПАТ «Страхова компанія «Перша» Закарпатській митниці Держмитслужби у встановлені ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки (підтверджується випискою по рахунках за 10.09.2021)

Сума матеріальних збитків у розмірі 301 250,86 грн залишилась не погашеною.

03.12.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби на адресу ТОВ «Інші Мережі» було направлено листа за №7.7-08-1/21/28/4331 з пропозицією сплатити кошти в розмірі 301 250,86 грн. Однак, вимоги Позивача про відшкодування завданих збитків у добровільному порядку Відповідач ігнорує, відтак позивач був змушений звернутися до суду із позовом про примусове стягнення збитків.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Спір у справі стосується відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, заподіяної майну Позивача внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Досліджуючи підставність звернення позивача із позовними вимогами у даній справі, суд враховує, що аналіз вищенаведених норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

З огляду на вище викладене, враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу марки DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 у володінні роботодавця, а саме, відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Інші мережі», та факт перебування винної у ДТП особи, ОСОБА_1 , у трудових відносинах з відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм.

Судом встановлено, що на підтвердження факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інші мережі" позивач до матеріалів справи не подав жодних доказів. При цьому, позивач в ході судового розгляду справи не заявляв суду про неможливість подати інші докази, які би прямо чи опосередковано свідчили про перебування ОСОБА_1 на момент ДТП у трудових відносинах із відповідачем; не клопотав перед судом про необхідність витребування доказів, які позивач самостійно не може здобути.

Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем і керував транспортним засобом марки DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків, суду не надано.

Наведена обставина є тією підставою, яка виключає можливість покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 , а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Позивач доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав, аргументи позову не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

Положеннями статей 13-14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення", рішення господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 16.01.2023

Суддя Л.В. Андрейчук