Постанова

від 02.05.2023 по справі 907/633/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Справа №907/633/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці від 02.02.2023 вих.№7.7-08-10/24/848 (вх. суду від 06.02.2023 №01-05/366/23)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2023 (повний текст рішення складено 16.01.2023), суддя Андрейчук Л.В., м.Ужгород

у справі № 907/633/22

за позовом Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інші мережі", м. Київ

третя особа, що не заявляє вимог щодо предмету спору фізичної особи ОСОБА_1 , м. Суми, Сумська область

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 321 250,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У вересні 2022 року Державна митна служба в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Інші мережі» про стягнення 321 250,86 грн збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.09.2020 на митному пості «Тиса» працівник відповідача ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на навіс під майданчики для вагових систем, чим пошкодив конструкцію навісу. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Позивач вказує, що відповідно до експертного висновку будівель-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених ДТП від 25.05.2021, вартість таких збитків становить 349 322,40грн, частина з яких в сумі 48 071,54грн була відшкодована позивачу ПАТ «Страхова компанія «Перша» на підставі полісу №АО3608415 страхування цивільної відповідальності автомобільного транспорту DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 1166, 1172, 1187,1194 ЦК України позивач просив відшкодувати йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 301 250,86грн та 20 000грн за оплату послуг судового експерта.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2023 у справі № 907/633/22 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 станом на момент ДТП перебував у трудових обов`язках з відповідачем, що, на думку суду, виключає застосування у даному випадку ст. 1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці (позивач) не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що з поданих до позовної заяви матеріалів (додатку №1 до договору від 19.04.2021 №131, в акті приймання-здавання виконаних послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 25.05.2021 №504/21) вбачається, що перевізником товару, який переміщувався транспортним засобом DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , було ТОВ «Інші мережі». Окрім того, суд не надав жодної оцінки претензії митниці, яку вона направляла відповідачу. Також, апелянт вказує, що відкриваючи провадження у справі ухвалою від 03.10.2022, суд вказав, що з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач та фіз.ос. ОСОБА_1 перебувають у трудових відносинах, і що поданих позивачем матеріалів є достатньо, а тому апелянт не міг передбачити, що обставини, які спочатку суд вважав доведеними, які ніхто не ставив під сумнів, в подальшому будуть визнані судом недоведеними. У зв`язку з чим, посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України, позивач просив також апеляційний суд прийняти як докази витяг з бази даних програмного забезпечення АСМО «Інспектор» щодо пропуску через митний кордон вантажного автомобіля DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який вказує на водія ОСОБА_1 та його документ на виїзд закордон, подану до митного контролю автотранспортну накладну CVR №2008072 на підтвердження того, що ТОВ «Інші мережі» є перевізником вантажу, поданий до митного контролю дозвіл Національної поліції України від 09.09.2020 на участь у дорожньому русі, виданий відповідачу транспортний засіб DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 та витяг з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 27.01.2023, відповідно до якого ТЗ DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за відповідачем.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 907/633/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою від 27.03.2023 призначено розгляд справи на 02.05.2023.

У судове засідання 02.05.2023 учасники справи не забезпечили явки своїх представників.

Копії ухвал надіслані позивачу на електронну пошту zk.post@customs.gov.ua, вказану в апеляційній скарзі; відповідачу на його юридичну адресу - вул. Вацлава Гавела, 16, м. Київ, 03065, зазначену в ЄДРЮОФОПГФ, та третій особі на адресу вул. Степаненківська, 28/2, м. Суми, 40004, яка зазначена в Реєстрі територіальної громади.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

За Державною митною службою України на праві державної власності закріплений об`єкт основних засобів, який згідно з Інвентарною карткою №5309 значиться як «Навіс під майданчик для вагових систем (виїзд) на МП «Тиса». Даний об`єкт знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, був прийнятий в експлуатацію 27.06.2019 згідно з розпорядженням Закарпатської митниці ДФС від 27.06.2019 №56-р «Про прийняття на баланс закінченого об`єкта будівництва».

Право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2021 №2409334233. Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року №63-г «Про приймання-передання активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав і обов`язків та делегування окремих повноважень керівнику Закарпатської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби» погоджено прийняття від Закарпатської митниці Держмитслужби, активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав та обов`язків Державній митній службі України як правонаступнику органу, що реорганізовується.

18.09.2020 о 12 год. 40 хв. фізична особа ОСОБА_1 на терміналі КПП «ТИСА», керуючи автомобілем марки DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , при перевезенні вантажу не врахував дорожньої обстановки та параметрів керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на навіс під майданчики для вагових систем, чим повністю пошкоджено конструкцію навісу.

За наслідками ДТП складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №393504 від 18.09.2020 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В даній постанові зазначено, що вина гр. ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №393504 від 18.09.2020, схемою місця ДТП від 18.09.2020, поясненнями ОСОБА_1 від 18.09.2020, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №820875 від 18.09.2020 року та іншими матеріалами справи.

Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20 набрала законної сили.

19.04.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби та судовим експертом Колчар В.Д. укладено договір №131 від 19.04.2021 на проведення експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених пошкодженням внаслідок ДТП навісу, розташованого на митному пості «ТИСА».

25.05.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби проведено оплату послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження з питань, передбачених Договором № 131 від 19.04.2021, в розмірі 20 000,00 грн (підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2021 року № 8).

Згідно з висновком судового експерта Колчара В.Д. про проведення експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених пошкодженням навісу внаслідок ДТП, який підготовлено 25.05.2021 за №504/05-21, вартість збитків на час проведення експертного дослідження становить 349 322,40 грн.

В дослідницькій частині висновку судового експерта вбачається, що експерт досліджував Акт обстеження ДТП на митному посту «Тиса» від 18.09.2020, в якому зазначено, що автомобіль, який здійснив наїзд на навіс під майданчик для вагових систем належить перевізнику ТОВ «Інші Мережі». Експерт вказав, що з наданих йому документів вбачається, що демонтаж пошкодженого навісу було здійснено тим же підприємством, представник якого і скоїв ДТП-ТОВ «Інші мережі» (зокрема, відповідно до листа Закарпатської митниці за вих.№7.7-08.3/7.7-21/22/63444 від 21.09.2020 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено про необхідність надання перепусток працівникам ТОВ «Інші мережі» для здійснення демонтажу).

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом DAF FT XF д.н.3. НОМЕР_1 , було застраховано полісом №A03608415, виданим ПАТ «Страхова компанія «Перша».

08.06.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби до ПАТ «Страхова компанія «Перша» подано заяву про виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду матеріалів страхової справи, страховиком прийнято рішення про виплату Закарпатській митниці Держмитслужби страхового відшкодування у розмірі 48 071,54 грн.

Відповідна сума страхового відшкодування 10.09.2021 була перерахована ПАТ «Страхова компанія «Перша» Закарпатській митниці Держмитслужби, що підтверджується випискою по рахунках за 10.09.2021.

03.12.2021 Закарпатською митницею Держмитслужби на адресу ТОВ «Інші Мережі» було направлено листа за №7.7-08-1/21/28/4331 з пропозицією сплатити 301 250,86 грн збитків, завданих майну юридичної особи, однак такий лист повернувся до позивача з довідкою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

До апеляційної скарги позивач також долучив:

- витяг з бази даних програмного забезпечення АСМО «Інспектор» щодо пропуску через митний кордон вантажного автомобіля DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому водієм зазначено ОСОБА_1 , його документ на виїзд закордон та назву перевізника «ТОВ Інші Мережі»,

- автотранспортну накладну CVR №2008072 на підтвердження того, що ТОВ «Інші мережі» є перевізником вантажу автомобілем НОМЕР_1 ,

- дозвіл Відділу безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху №2020-13008901-11252НГ на участь транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 ТОВ «Інші Мережі» у дорожньому русі по маршруту Нові Санжари- Яоп, строк дозволу з 10.09.2020 по 20.09.2020,

- витяг з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 27.01.2023, відповідно до якого ТЗ DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ «Інші мережі».

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги Державної митної служби до ТОВ «Інші Мережі» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 321 250,86 грн у зв`язку з спричиненої працівником відповідача дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до змісту ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів, що фіз.ос. ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Однак, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема, зі змісту постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/12686/20, 18.09.2020 о 12 год. 40 хв. фізична особа ОСОБА_1 на терміналі КПП «ТИСА», керуючи автомобілем марки DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та параметрів керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на вантажний комплекс. Внаслідок ДТП транспортний засіб та комплекс отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3 (б), 12.1 ПДР України.

З метою встановлення розміру збитків, завданих пошкодженням навісу 18.09.2020 на митному пості «Тиса», позивач уклав договір з судовим експертом Колчаром В.Д. №131 від 19.04.2021, на виконання умов якого експерт надав відповідний висновок від 25.05.2021 за №504/05-21, відповідно до якого вартість збитків становить 349 322,40 грн.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що споруда навісу на митному пості «Тиса» була пошкоджена автомобілем, належному перевізнику ТОВ «Інші мережі», яке в подальшому здійснило заходи з демонтажу пошкодженого навісу.

До апеляційної скарги скаржник додав документи, зокрема, витяг з бази даних програмного забезпечення АСМО «Інспектор» щодо пропуску через митний кордон вантажного автомобіля DAF FT XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому водієм зазначено ОСОБА_1 , його документ на виїзд закордон та назву перевізника ТОВ «Інші Мережі», автотранспортну накладну CVR №2008072 на підтвердження того, що ТОВ «Інші мережі» є власником НОМЕР_1 та дозвіл Відділу безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху №2020-13008901-11252НГ на участь транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 ТОВ «Інші Мережі» у дорожньому русі по маршруту Нові Санжари- Яоп, строк дозволу з 10.09.2020 по 20.09.2020.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постанові від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 вказав, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Як вбачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції ухвалою від 03.10.2022 відкрив провадження у справі та постановив розглянути даний спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі як тертю особу ОСОБА_1 , вказавши, що відповідач та фізична особа ОСОБА_1 перебували у трудових відносинах і вказана фізична особа була за кермом автомобіля під час ДТП та визнана винною у вчиненні вказаного правопорушення, що підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду від 17.12.2020 у справі № 308/12686/20.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає обгрунтованими твердження апелянта, що він не міг передбачити, що обставини, які спочатку суд вважав доведеними, які ніхто не ставив під сумнів, в подальшому будуть визнані судом недоведеними, а відтак суд вважає за необхідне прийняти додані до апеляційної скарги докази (окрім витягу з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 27.01.2023, оскільки такий складений вже після прийняття оскаржуваного рішення від 16.01.2023)

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З урахуванням наведеного, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності трудових відносин між відповідачем та третьою особою, оскільки матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 вчинив ДТП, за наслідками якої позивачу завдано шкоду, під час виконання обов`язків водія по перевезенню вантажу, перевізником якого було ТОВ «Інші мережі».

За приписами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено вище, наявним в матеріалах справи висновком судового експерта підтверджено, що вартість збитків, спричинених пошкодженням навісу, розташованому на митному пості «Тиса» внаслідок наїзду автомобіля ТОВ «Інші мережі» 18.09.2020, становить 349 322,40грн, з яких 48 071,54грн відшкодовані страховиком відповідача. Відтак невідшкодованими залишаються 301 250,86грн. Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив оплату 20 000грн на оплату послуг судового експерта по проведенню будівельно-технічного дослідження щодо визначення розміру збитків, спричинених пошкодженням внаслідок ДТП.

Відтак апеляційний суд вважає вимоги позивача про стягнення 321 250,86 грн (301 250,86грн+ 20 000грн) шкоди законними та обгрунтованими.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 321 250,86 грн шкоди.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці від 02.02.2023 вих.№7.7-08-10/24/848 (вх. суду від 06.02.2023 №01-05/366/23) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2023 у справі №907/633/22 -скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інші мережі" задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інші мережі" (ідент.код 31517783, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 16) на користь Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці (ідент.код 43985560, місцезнаходження: місто Ужгород(з), вулиця Собранецька, будинок 20) 321 250,86 грн матеріальної шкоди, 4 818,76грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 7 228,14 грн за перегляд справи апеляційним судом.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

4.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 15.05.2023

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець