Ухвала

від 16.01.2023 по справі 2-1434/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 2-1434/10

провадження № 61-470ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Юджа Сергієм Миколайовичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі № 2-1434/10 позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк») задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 918 389,51 грн та судові витрати в розмірі 2 660 грн, а всього стягнуто 5 921 049,51 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Южди С. М. про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року.

Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно приписів пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року поновлено представнику ОСОБА_4 і ОСОБА_1 - адвокату Петричко Н. О. строк на апеляційне оскарження заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2011 року апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_1 - адвоката Петричко Н. О. відхилено, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пустового М. В. на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року.

Апеляційний суд вказав, що наявність ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, яка є чинною, унеможливлює відкриття провадження за даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю.

Апеляційний суд відхилив посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Южди С. М. на помилковість зазначення в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року того, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2011 року вже розглянута і відхилена апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, оскільки така скарга подавалася адвокатом Петричко Н. О. виключно в інтересах ОСОБА_4 , що стверджується ухвалами Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, якими внесено виправлення в ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та від 11 січня 2011 року, згідно яких апеляційним судом розглядалася лише скарга ОСОБА_4 на заочне рішення, як такі, що не спростовують висновків апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. Відхиляючи дані доводи апеляційний суд звернув увагу, що ухвала апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року є чинною, не змінена та не скасована. Наявність даної ухвали очевидно та поза всяким розумним сумнівом унеможливлює апеляційний розгляд даної скарги ОСОБА_1 і згідно положень пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження.

ОСОБА_1 06 січня 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Юджа С. М. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до цього суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив приписи пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України та норму статті 362 ЦПК України щодо підстав закриття провадження у справі. Під час оскарження заочного рішення адвокат Петричко Н. О. мала повноваження лише від одного відповідача - ОСОБА_4 та з незрозумілих причин і без повноважень підписувала заяви та процесуальні документи від обох відповідачів. ОСОБА_1 не використав своє право на перегляд заочного рішення через неправильне визначення повноважень Петричко Н. О. в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та в ухвалі від 11 січня 2011 року. Після виправлення 26 лютого 2020 року описки в ухвалах апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та в ухвалі від 11 січня 2011 року, встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року йому було незаконно відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Оскільки ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року було незаконно порушено право ОСОБА_1 на апеляційний перегляд судового рішення, що було встановлено лише 26 лютого 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду, то оскарження ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року є неможливим через пропуск граничного строку на апеляційне оскарження. За таких умов, з метою дотримання принципу економії часу та недопущення надмірного формалізму, апеляційний суд зобов`язаний був самостійно встановити, що ОСОБА_1 не використав своє право на апеляційне оскарження заочного рішення та розглянути апеляційну скаргу. Стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття, як помилкове відкриття апеляційного провадження. При постановленні оскарженої ухвали апеляційний суд допустив надмірний формалізм, припустився «правового пуризму» та не дотримався принципу процесуальної економії. Ухвала Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року про закриття апеляційного провадження підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Окрім цього, у касаційній скарзі викладено доводи щодо неврахування апеляційним судом обґрунтованості апеляційної скарги та незаконності заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2022 року в справі № 755/10180/19 (провадження № 61-14675св21) зазначено, що:

«згідно з пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року.

Закриваючи апеляційне провадження на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року Київський апеляційний суд правильно вказав, що хоча такої підстави для закриття, як помилкове відкриття апеляційного провадження у статті 362 ЦПК України не зазначено, але апеляційний суд виходив із аналогії закону. Верховний Суд погоджується з цим, так як апеляційний суд повинен був застосувати вимоги пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України. Ці вимоги для суду є імперативними».

Встановивши, що є чинна ухвала апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пустового М. В. на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Юджа Сергієм Миколайовичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков