Постанова

від 22.01.2025 по справі 2-1434/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 2-1434/10 Головуючий у суді першої інстанції - Якимець О. І.

Номер провадження № 22-ц/824/1541/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Діденко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у справі № 2-1434/10, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою у якій просить визнати виконавчий лист № 2-1434/10 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із заміною первісного зобов`язання позиковим (новацією) та сторони первісного зобов`язання досягли згоди про припинення зобов`язання боржника щодо повернення заборгованості у відповідності до рішення суду у справі № 2-1434/10.

Зазначені вимоги мотивовано тим, що 16 червня 2010 року рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-1434/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 921 049,51 грн. Рішення суду набрало законної сили.

24 лютого 2010 року на виконання вищезазначеного рішення було видано виконавчий лист який пред`явлено до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві та Київській області ЦМРУ МЮУ..

15 листопада 2012 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва на підставі укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» договору факторингу було замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1, стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей - Колект».

13 березня 2013 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні було замінено сторону виконавчого провадження - зі стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей - Колект».

29 липня 2021 року на підставі договору № 29/07-21 ТОВ «Кей - Колект» були відступлені на користь ТОВ «ФК «Депт Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 20007 в розмірі 5 921 049,51 грн. Цього ж дня ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відступило зазначені права вимоги до ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4

30 листопада 2021 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва було замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1, стягувача з ТОВ «Кей - Колект» на громадянина ОСОБА_4

16 лютого 2022 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» замінено на громадянина України ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню заявник зазначає, що 15 січня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про заміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням.

Сторони досягли згоди про заміну зобов`язання боржника ( ОСОБА_1 ) щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16.06.2010 № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049 (п`ять мільйонів дев`ятсот двадцять одна тисяча сорок дев`ять) грн. 51 коп., позиковим зобов`язанням, у зв`язку із чим, з дати підписання даного договору сума 5921049,51 грн вважається позикою, наданою ОСОБА_4 ОСОБА_1 (п. 1.2 договору).

У зв`язку із заміною первісного зобов`язання позиковим, сторони досягли згоди про припинення зобов`язання боржника щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16.06.2010 № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049,51 грн (п. 1.3 договору).

26 січня 2024 року постановою державного виконавця у ВП № НОМЕР_2 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 720 051, 33 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну, відповідно до якої вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам закону.

Суд в оскаржуваній ухвалі зробив висновок про часткове виконання судового рішення не з`ясувавши обставини справи, не поставивши запитання сторонам та не дослідивши матеріали виконавчого провадження.

Звертає увагу, що у постанові про арешт коштів боржника державним виконавцем було допущено помилку і саме помилково вказано неправильну суму коштів, в межах якої було накладено арешт. Постановою державного виконавця виправлено помилки у процесуальному документі, натомість у вказаній постанові держаний виконавець знов допустив помилку та невірно вказав суму. Із зазначеного приводу підготовлено та направлено відповідний адвокатський запит.

Враховуючи викладене, апелянт представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 24 лютого 2011 року справі № 2-1434/10.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану нею заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інші належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі № 2-1434/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 921 049,51 грн. Рішення суду набрало законної сили.

12 квітня 2011 року постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного рішення.

30 листопада 2021 року стягувач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відкритому на виконання виконавчого листа № 2-1434/10 від 24 лютого 2011 року, виданого на примусове виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості замінити на громадянина України ОСОБА_4 . Ухвала набрала законної сили.

16 лютого 2022 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» замінено на громадянина України ОСОБА_4

15 січня 2024 року між ОСОБА_4 , як новим стягувачем у справі та ОСОБА_1 , як одним із солідарних боржників укладено договір про заміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням (далі - договір).

Сторони досягли згоди про заміну зобов`язання боржника ( ОСОБА_1 ) щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16.06.2010 № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049 (п`ять мільйонів дев`ятсот двадцять одна тисяча сорок дев`ять) грн. 51 коп., позиковим зобов`язанням, у зв`язку із чим, з дати підписання даного договору сума 5 921 049,51 грн вважається позикою, наданою ОСОБА_4 ОСОБА_1 (п. 1.2 договору).

У зв`язку із заміною первісного зобов`язання позиковим, сторони досягли згоди про припинення зобов`язання боржника щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16 червня 2010 року № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049 (п`ять мільйонів дев`ятсот двадцять одна тисяча сорок дев`ять) грн. 51 коп. (п. 1.3 договору).

26 січня 2024 року постановою державного виконавця у ВП № НОМЕР_2 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 720 051, 33 грн.

Відмовляючи у заяві ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що виконавчий документ був виданий помилково або наявні інші підстави, визначені положенням частини 2 статті 432 ЦПК України, що призводить до визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 (Конвенції) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, п.40).

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішення суду.

У ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Установлено, що 16 червня 2010 року рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі № 2-1434/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 921 049,51 грн.

На виконання вказаного рішення, 24 лютого 2011 року Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 6).

12 квітня 2011 року постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного рішення. (а.с. 7)

15 листопада 2012 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва на підставі укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» договору факторингу було замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1, стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей - Колект». (а.с. 8)

13 березня 2013 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні було замінено сторону виконавчого провадження - зі стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей - Колект». (а.с. 9)

30 листопада 2021 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва стягувач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відкритому на виконання виконавчого листа № 2-1434/10 від 24 лютого 2011 року, виданого на примусове виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості замінено на громадянина України ОСОБА_4 . Ухвала набрала законної сили. (а.с. 10 - 12)

16 лютого 2022 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» замінено на громадянина України ОСОБА_4 (а.с. 13)

15 січня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про заміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням (новації боргу) (далі - договір), відповідно до умов якого сторони досягли згоди про заміну зобов`язання боржника ( ОСОБА_1 ) щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16.06.2010 № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049 (п`ять мільйонів дев`ятсот двадцять одна тисяча сорок дев`ять) грн. 51 коп., позиковим зобов`язанням, у зв`язку із чим, з дати підписання даного договору сума 5 921 049,51 грн вважається позикою, наданою ОСОБА_4 ОСОБА_1 (п. 1.2 договору). (а.с. 5)

Згідно п. 1.3 договору у зв`язку із заміною первісного зобов`язання позиковим, сторони досягли згоди про припинення зобов`язання боржника щодо повернення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, підтвердженої рішенням суду від 16 червня 2010 року № 2-1434/10 в розмірі 5 921 049 (п`ять мільйонів дев`ятсот двадцять одна тисяча сорок дев`ять) грн. 51 коп.

Відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги 5 ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Відповідно до частин 1-2 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року установлено, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ПАТ «УкрСиббанк» процесуальним правонаступником якого в свою чергу є ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11132232000.

При цьому, кредитні відносини між сторонами договору кредиту фактично припинені, оскільки Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

При цьому, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні в справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено передбачених статтею 604 ЦК України умов здійснення новації.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа № 2-1434/10 від 24 лютого 2011 року, виданого Подільським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню з мотивів, вказаних заявницею.

Доходячи вище вказаного висновку колегія суддів враховує, що правовідносини між позикодавцем/стягувачем у справі та позичальником/ боржником після ухвалення за зверненням позикодавця до суду із позовом та ухваленням у справі 16 червня 2010 року рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-1434/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року в розмірі 5 921 049,51 грн. перейшли на стадію примусового виконання рішення суду, що підтверджується постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. від 12 квітня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 яке триває і до тепер.

Рішення суду у вище вказаному виконавчому провадження в добровільному порядку виконано не було, що призвело до постановлення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та інших витрат за примусове виконання рішення суду, які не були компенсовані боржником.

Колегія суддів вважає, що вказане звернення ОСОБА_1 спрямоване на ухилення нею як боржником від компенсації витрат виконавчого збору в межах вище вказаного виконавчого провадження, що суперечить суті Закону України «Про виконавче провадження», тому колегія суддів погоджується із ухваленим у вказаній справі висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до власного тлумачення норм права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв