Рішення

від 12.01.2023 по справі 697/2681/21

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2681/21

Провадження № 2/697/25/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря с/з Васянович Ю.В.,

представника позивача адвоката Гончарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Канів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на право власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі також відповідач) про визнання права на право власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років помер його батько ОСОБА_2 (далі по тексту Спадкодавець). За життя ОСОБА_2 , відповідно до розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1998 за № 310, було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, площею 6,33 в умовних кадастрових гектарах у КСП ім. 40-річчя Перемоги, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, взамін якого Спадкодавцю на частину умовної площі, на підставі замовленої ним технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників сертифікатів на земельні частки (паї) на території Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 09.09.2004 за № 354 було видано Державний акт серії ЯБ № 168454 на право власності на земельну ділянку площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташованої в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Окрім отриманої земельної ділянки площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, Спадкодавцю, відповідно до Акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками № 3 від 20.12.2008 (номер у списку 84) було додатково наділено на решту площі, зазначеної в Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, що підтверджується довідкою Управління надання адміністративних послуг ГУД у Черкаській області від 16.12.2021 за вих. № 88/421-21-0.366. Але отримати на дану земельну ділянку державний акт на право власності Спадкодавець не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки площею 3,3200 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143 та права на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташованих в межах Чернишівської (на даний час Бобрицької) сільської ради Канівського (на даний час Черкаського) району Черкаської області.

Вищезазначену спадщину після смерті Спадкодавця своєчасно прийняв за заповітом та за законом ОСОБА_1 , позивач у справі. Його родинні стосунки з Спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , де в рядку «Батько» значиться « ОСОБА_2 ».

19.06.2009 в Канівській державній нотаріальній конторі ним отримано свідоцтво про спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,3200 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташовану в межах Чернишівської (на даний час Бобрицької) сільської ради Канівського району (на даний час Черкаського) району Черкаської області, на підставі якого 31.03.2010 Канівською державною адміністрацією йому видано на дану земельну ділянку Державний акт на право власності.

За відсутністю ж правовстановлюючих документів на право на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташованої в межах Чернишівської (на даний час Бобрицької) сільської ради Канівського (на даний час Черкаського) району Черкаської області, йому про наявність даної спадщини стало відомо лише на початку вересня 2021 року при відвідуванні Бобрицької сільської ради.

17.12.2021 при зверненні до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташованої в межах Чернишівської (на даний час Бобрицької) сільської ради Канівського (на даний час Черкаського) району Черкаської області, що належало Спадкодавцю, йому в отриманні свідоцтва про спадщину було відмовлено за відсутністю правовстановлюючих документів та роз`яснено право звернення до суду.

З огляду на вказані обставини, позивач просить визнати за ним право на право власності на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

20.01.2022 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Сивухіна Г.С. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.21).

31.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача Бобрицької сільської ради Черкаського району, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Пояснили, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку.

Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому правовідносини, що є предметом розгляду у цій справ, виникли після набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК України 2003 року.

Відповідно до матеріалів справи, позивач вказує, що на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1998 за № 310 ОСОБА_2 було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії 0257802, площею 6,33 в умовних кадастрових гектарах, у КСП ім. 40-річчя Перемоги, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Взамін Сертифікату ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ № 168545 площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташованої в межах Чернишівської сільської ради Черкаської області.

В подальшому в позові зазначено, що крім отриманої земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0143 площею 3,3200 га, угіддя рілля, ОСОБА_2 відповідно до акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними користувачами № 3 від 20.12.2008, наділено решту площі зазначеної у Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, що підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

В той же час, позивачем не надано суду жодного допустимого і належного доказу на підтвердження обґрунтованості позову в частині, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка (час та дата, підстава та документ набуття) на яку просить визнати право власності позивач в порядку спадкування. Звертає увагу, що з відповіді, на яку посилається у своєму позові позивач, ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, не вбачається, що наділена земельна ділянка сіножатей саме по первинному Сертифікату, як це зазначено у позові.

Посилається на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме на п.3.1: умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

За життя ОСОБА_2 жодних дій не вчинив, тому Бобрицька сільська рада Черкаської області вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Свою позицію підкріплює також посиланням на практику Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин, зокрема на постанови Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 283/187/19, від 03.06.2020 у справі № 748/1379/18, від 17.03.2020 у справі № 396/1683/18-ц, від 24.03.2020 у справі № 538/302/19-ц, у справі № 563/1407/19 від 23.09.2021.

Також відповідач звертає увагу щодо строку позовної давності в даних правовідносинах, яка відповідно до обставин справи застосовується у відповідності до положень ЦК України 2003 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті позивач прийняв 19.06.2009. Позов про визнання права на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування подано в грудні 2021 року, тобто зі спливом 12 років.

В своїй позовній заяві позивач зазначив, що Акт про прийом-передачу земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками підписано 20.12.2008, тобто після смерті ОСОБА_2 , в період прийняття спадщини після смерті останнього позивачем.

Тому відповідач у справі Бобрицька сільська рада Черкаської області просить застосувати у спірних правовідносинах положення про строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову (а.с.27-30).

24.02.2022 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гончарука А.В. надійшла відповідь на відзив в якій він пояснив, що за життя Спадкодавець відповідно до розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1998 за № 310, отримав Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, площею 6,33 в умовних кадастрових гектарах, у КСП ім. 40-річчя Перемоги, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Розпаювання земель, що належали КСП 40-річчя Перемоги, проходило в два етапи. Спочатку розпайовували ріллю, а вже потім - сіножаті. Тобто, на умовні кадастрові гектари зазначені в сертифікаті наділялася як рілля, так і сіножаті.

Отже, Спадкодавцю на першому етапі розпаювання, на підставі замовленої ним технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників сертифікатів на земельні частки (паї) на території Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 09.09.2004 за № 354 було видано Державний акт серії ЯБ № 168454 на право власності на земельну ділянку площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташованої в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області. При цьому вищезазначений сертифікат у Спадкодавця було вилучено.

Окрім отриманої земельної ділянки площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, Спадкодавцю при подальшому розпаюванні, на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, відповідно до Акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками № 3 від 20.12.2008 (номер у списку 84), було додатково наділено на решту площі зазначеної в Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, що підтверджується листами Управління надання адміністративних послуг ГУД у Черкаській області від 16.12.2021 за вих. № 88/421-21-0.366 та від 18.01.2022 за вих. № 207/421-22-0.364. Але отримати на дану земельну ділянку державний акт на право власності Спадкодавець не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Що стосується строку позовної давності представник позивача зазначає наступне.

Так, позивач дізнався про наявність права Спадкодавця на земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області лише у вересні 2021 року, перебуваючи в Бобрицькій сільській раді. До цього часу йому нічого не було відомо ні про другий етап розпаювання земель КСП ім. 40-річчя Перемоги, ні про Акт прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками від 20.12.2008. Можливо якби він проживав в с. Черниші Черкаського району, а не в м. Києві, то дана інформація йому стала б відома раніше. Тому сплив позовної давності в даному випадку розпочався з вересня 2021 року та зупинився в грудні 2021 року, після подачі позову до Канівського міськрайонного суду.

Тому представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а заперечення відповідача в цьому випадку носять повністю безпідставний характер (а.с.66-68).

Відповідно до рішення зборів суддів Канівського міськрайонного суду № 10 від 19.05.2022 та у зв`язку з недопущенням порушення строку розгляду справи, відповідно до пункту 2.3 підпунктів 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, про що прийнято розпорядження від 20.05.2022 № 56 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» (а.с.77).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2022, справа надійшла в провадження судді Скирди Б.К. (а.с.78-79).

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирди Б.К. від 25.05.2022 прийнято до свого провадження позов ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на право власності на спадкове майно та призначено підготовче судове засідання (а.с.80).

05.07.2022 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області вирішено питання про витребування доказів та витребувано з відділу № 4 надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Черкаській області належним чином засвідчені копії документів про розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства імені «40-річчя Перемоги», Канівського району, Черкаської області та отримання ОСОБА_2 земельної ділянки (рілля), кадастровий номер 7122089200:01:001:0143 та виділення йому земельної ділянки площею 1,19 га (сіножаті) у відповідності до первинної інформації згідно довідки виданої Відділом № 4 надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18.01.2022 № 207/421-22-0.364 (а.с.90-91).

На виконання зазначеної ухвали суду витребувані від ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відомості надійшли до суду 11.07.2022 (а.с.95-137).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.185-186).

Судові засідання неодноразово відкладались та в судових засіданнях оголошувались перерви.

Представник позивача адвокат Гончарук А.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив поданий позов задовольнити з підстав, які наведені в позові, а також у відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача Бобрицької сільської ради Черкаської області адвокат Хорошун О.В. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні з врахуванням заперечень, викладених у відзиві на позов. Якщо під час розгляду справи суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , просить застосувати до пред`явлених позовних вимог позовну давність (а.с.179, 191, 195).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що у 1997 році за ініціативи жителів с. Черниші були проведені перші збори з приводу розпаювання земель. Більшість жителів підтримали розпаювання лише ріллі, оскільки сінокоси і пасовища були в малій кількості. Ініціативна група пропонувала розпаювати всі землі, однак все ж таки більшість підтримали лише розпаювання ріллі. Сінокоси і пасовища були передані сільській раді в користування. Однак, вказала, що сусідні села Потапці і Пшеничники розпаювали всі землі і ріллю, і сінокоси. Через деякий час люди почали піднімати питання з приводу розпаювання всіх земель. І тому свідок сказала про необхідність на той час проведення зборів на яких вирішити питання розпаювання всіх земель. Збори були проведені та прийнято рішення про розпаювання також сінокосів і пасовищ, але оскільки землі було зовсім мало, за рішенням зборів було об`єднано і сінокоси, і пасовища, і таким чином, на одну людину підлягало розподілу 1,19 га землі. Оскільки спадкоємці були за межами села, тому старалися повідомляти всім, однак ОСОБА_1 вказану інформацію до відома доведено не було, оскільки з ним зв`язок з ним був відсутній.

Заслухавши думку учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, показання свідка, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 5 сесії ХХ скликання Чернишівської сільської Ради народних депутатів від 21 березня 1996 року було передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землю та видано Державний акт на право колективної власності на землю від 04 січня 1998 року (а.с.99-100). До вказаного Державного акта долучено список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. 40-річчя Перемоги, с. Черниші Канівського району Черкаської області, які мають право на земельну частку (пай) у вказаному КСП та одержання сертифіката на землю (а.с.103-106). До вказаного списку увійшов також батько позивача ОСОБА_2 (№ 53 в списку) (а.с.103-зв.).

Згідно розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1997 № 310, на виконання Указу Президента України № 720 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» затверджено, зокрема, по КСП ім. 40-річчя Перемоги розрахунок вартості земельної частки (паю) в розмірі 20630,6 грн. та її розмір в умовних кадастрових гектарах 6,33 га (а.с.128).

З розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах колективного сільськогосподарського підприємства ім. 40-річчя Перемоги, затвердженого рішенням районної державної адміністрації від 05.12.1997 № 310 вбачається, що загальна площа сільськогосподарських угідь у колективній власності, що підлягають паюванню 974,9 га, з них: рілля 724,3 га, багаторічні насадження 9,5 га, сіножаті 12,9 га, пасовища 228,2 га. Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) 154 чол., згідно зі списком, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 6,33 (а.с.121).

На підставі зазначеного розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1997 № 310, ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, згідно з яким, йому належало право на земельну часку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП ім. 40-річчя Перемоги, розміром 6,33 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить двадцять тисяч шістсот тридцять гривень 60 копійок (а.с.97).

09.09.2004 Канівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за № 354 про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок, згідно з яким, зокрема, затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Чернишівської сільської ради та передано у приватну власність громадянам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та затверджено їх список (а.с.159).

30 грудня 2005 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження Канівської райдержадміністрації від 09.09.2004 № 354, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 168454 площею 3,32 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області і призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.98).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане виконкомом Богданівської сільської ради Броварського району Київської області 04.11.2008 (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження позивача № НОМЕР_3 , видане Чернишівською сільською радою Канівського району Черкаської області 29.11.1956 (а.с.8).

22.02.2008 ОСОБА_2 в с. Богданівка, Броварського району, Київської області складено заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Богданівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 65.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_2 зробив розпорядження: земельну ділянку, площею 3,32 га, що розташована на території Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Державному акту ЯБ № 168454 заповів ОСОБА_1 (а.с.44).

Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 №146/2019, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36) та йому було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,32 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, яка була надана померлому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №-168454, зареєстрованого 30.12.2005 (а.с.52).

За повідомленням Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.12.2021 № 88/421-21-0.366 та від 18.01.2022 № 207/421-22-0.364, згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників сертифікатів на земельні частки (паї) на території Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області (Книга І) гр. ОСОБА_2 взамін виданого Сертифікату ЧР 0257802, на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 09.09.2004 за № 354 на частину площі зазначеній в сертифікаті було видано державний акт ЯБ № 168454, зареєстрований за № 010578600030 від 30.12.2005 на земельну ділянку площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143.

Крім зазначеної ділянки ріллі площею 3,3200 га, гр. ОСОБА_2 на решту площі зазначеній в Сертифікаті ЧР 0257802 та на підставі даного сертифіката, відповідно до Акта прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками № 3 від 20.12.2008 (№ у списку 84) наділено земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, яка є не витребуваною у приватну власність (а.с.12, 20).

17.12.2021 представник позивача звернувся до Канівської державної нотаріальної контори Черкаської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому належала земельна ділянка, площею 1,1900 га, яка розташована: Черкаська область, Черкаський (Канівський) район, Чернишівська сільська рада.

Однак, постановою державного нотаріуса відмовлено представнику позивача у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, площею 1,1900 га (а.с.14).

Позивач зазначає, що оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому він, як спадкоємець за законом бажає здійснити державну реєстрацію нерухомого майна і визнати за собою право власності на це майно. Крім цього, спадкове майно не є відумерлим, а тому будь-якого спору щодо прийняття спадщини позивачем не виникає.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV.

Відповідно до положень ст. 1 цього Закону, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, в порядку ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч.ч. 9, 10 ст. 5 Земельного кодексу України (далі ЗК України) в редакції 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України, в редакції 1990 року, передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина друга статті 23 ЗК України, в редакції 1990 року, визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок є сталим у судовій практиці і повністю узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02.03.2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13.05.2020 року у справі № 627/66/17, від 20.05.2020 року у справі № 384/642/17, від 02.09.2020 року у справі № 530/311/19, від 22.10.2020 року у справі № 149/2978/18, від 16.12.2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23.12.2020 року у справі № 609/1117/18, від 16.06.2021 року у справі № 137/1642/19, від 03.08.2022 року у справі № 692/566/21.

Отже, паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Пунктом 1 Указу № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Згідно з п. 2 Указу № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Тобто, основним первинним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 05.12.1998 за № 310 ОСОБА_2 було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії 0257802, площею 6,33 в умовних кадастрових гектарах, у КСП ім. 40-річчя Перемоги, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Взамін Сертифікату ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 168545 площею 3,3200 га, угіддя рілля, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташованої в межах Чернишівської сільської ради Черкаської області.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та вказувалося представником позивача в судовому засіданні, крім отриманої земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0143 площею 3,3200 га, угіддя рілля, ОСОБА_2 відповідно до акту прийому-передачі земельних часток (паїв) та погодження меж земельних ділянок із суміжними користувачами № 3 від 20.12.2008, наділено решту площі зазначеної у Сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0257802, земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, що підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру в Черкаській області. На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на інформацію, яка викладена в листах Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.12.2021 № 88/421-21-0.366 та від 18.01.2022 № 207/421-22-0.364.

Однак, суд звертає увагу, що позивачем, крім вказаних листів, не надано суду жодного допустимого і належного доказу на підтвердження обґрунтованості позову в частині, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка (час та дата, підстава та документ набуття) на яку просить визнати право власності позивач в порядку спадкування, а зазначені інформаційні листи Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не є доказами, які підтверджують той факт, що ОСОБА_2 дійсно належало право на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження права померлого на земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Суд звертає увагу на те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з п. 17 перехідних положень ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правостановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати, на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю, що також узгоджується з пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Пунктами 5-6 Указу № 720/95 передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. Отже, після виділення в натурі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на землю, право на земельну частку (пай) припиняється.

Таким чином, після виділення в натурі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на землю право на земельну частку (пай) є реалізованим.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_2 скористався своїм правом на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та 30 грудня 2005 року на підставі розпорядження Канівської райдержадміністрації від 09.09.2004 № 354 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 168454 площею 3,32 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0143, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно, сертифікат вважається реалізованим.

Доказів того, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка сіножатей саме по Сертифікату ЧР 0257802 та на яку просить визнати право власності позивач в порядку спадкування, крім листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, суду не надано.

В матеріалах справи відсутній, а позивачем не наданий також і Акт прийому-передачі земельних часток паїв та погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками № 3 від 20.12.2008 (тобто складений після смерті ОСОБА_2 ) згідно якого, як зазначено в листах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та на що посилається позивач, на решту площі зазначеній в Сертифікаті ЧР 0257802 наділено земельну ділянку сіножатей площею 1,1900 га.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 питання щодо надання йому земельної частки (паю) сіножатей площею 1,1900 га за життя не порушував та про наявність такого права не заявляв, суд вважає, що сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_2 до списку громадян - членів КСП ім. 40-річчя Перемоги, який є додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР 7-21, не є беззаперечним свідченням набуття ним такого права, а лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було, у зв`язку із чим намір виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) не може бути об`єктом спадкування і входити до спадкової маси після його смерті, а тому і прав на отримання після його смерті цієї земельної частки (паю) його син, позивач у справі, не набув.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05 жовтня 2021 року (справа № 563/623/19-ц, провадження № 61-5176св20).

Таким чином, вимоги позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай) сіножатей площею 1,1900 га, в порядку спадкування після смерті батька не доведені та не підтверджені необхідними доказами.

За таких обставин, підстави для визнання за позивачем права на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області в порядку спадкування відсутні, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 такого права за життя не набув.

Окремо суд також звертає увагу, що позивач в позовній заяві просить визнати за ним право на право власності на земельну ділянку площею 1,1900 га, розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до абз. 17 пункту 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, а не права власності на земельну частку (пай)».

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року (справа № 388/795/17, провадження № 61-11929св20) вказав, що власник сертифіката на право на земельну частку (пай) не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, оскільки він має лише право на частину земної поверхні у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Отже, заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права на право власності на земельну частку (пай) не відповідають також й ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та відсутність належних доказів набуття ОСОБА_2 як членом КСП ім. 40-річчя Перемоги права на земельну частку (пай) сіножатей площею 1,1900 га розташовану в межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Разом з тим, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє по суті, суд не розглядає питання щодо наслідків спливу позовної давності, про які заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права на право власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.01.2023.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Бобрицька сільська рада Черкаської області, адреса місцезнаходження: 19014, Черкаська область, Черкаський район, с. Бобриця, вул. Дружби, 4; код ЄДРПОУ 35797342.

Головуючий Б . К . Скирда